Ухвала суду № 103250142, 26.01.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

26 січня 2022 р.Справа №160/1498/22

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши в письмовому провадженні заяву Приватного акціонерного товариства «Дніпровський коксохімічний завод» про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпровський коксохімічний завод» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю №202/4.4-1021-73 від 28.12.2021 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство «Дніпровський коксохімічний завод» з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №202/4.4-1021-73 від 28.12.2021 року, винесений Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області.

Разом із адміністративним позовом, Приватне акціонерне товариство «Дніпровський коксохімічний завод» подало до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю №202/4.4-1021-73 від 28.12.2021 року, винесеного Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області.

Доводи заяви про забезпечення позову обґрунтовані тим, що припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №202/4.4-1021-73 від 28.12.2021 року було винесено Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області за результатами проведеного позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) у формі перевірки за додержанням законодавства про працю у ПрАТ «Дніпровський коксохімічний завод», а саме з питань проведення остаточного розрахунку при звільненні, на підставі Акту перевірки від 28.12.2021 року № 202/4.4-1021.

Згідно припису встановлено вимоги усунути порушення та забезпечити додержання норм законодавства про працю, а саме:

- в порушення вимог ч. 2 ст. 65 КЗпП України, на ПрАТ «ДКХЗ» не ведеться облік надурочних годин звільнених працівників в повному обсязі – строк усунення порушення до 22.01.2022 року;

- ПрАТ «ДКХЗ» не забезпечено ведення достовірного обліку надурочних годин відпрацьованих звільненими працівниками, що призвело до не забезпечення роботодавцем достовірного обліку бухгалтерських витрат на оплату праці - строк усунення порушення до 22.01.2022 року;

- в порушення вимог ст. 106 КЗпП України встановлено, що робота в надурочний час не оплачується в подвійному розмірі - строк усунення порушення до 22.01.2022 року;

- в порушення вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України встановлено випадки проведення остаточного розрахунку не в день звільнення - строк усунення порушення до 22.01.2022 року.

Позивач зазначає, що факт судового оскарження не звільняє останнього від обов`язку виконання припису у встановлені строки, незважаючи на очевидні ознаки протиправності припису, оскільки такий припис винесено за результатами перевірки, яку проведено з суттєвими порушеннями порядку та строку її проведення, тобто поза межами повноважень посадових осіб органу Держпраці у Дніпропетровській області.

Позивач вказує, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до невідновлюваних фінансових втрат позивача, пов`язаних із виконанням оскаржуваного припису через неможливість повернення виконання припису в частині відшкодування понесених витрат при виконанні припису, навіть у разі скасування припису за результатами судового розгляду.

Посилаючись на ч. 1 ст. 2015 Цивільного кодексу України, позивач зазначає, що настання таких обставин фактично призведе до неможливості виконання рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог, що позбавить позивача ефективного судового захисту. В такому випадку позивачу не буде забезпечено дотримання мети судового захисту – забезпечити відновлення порушеного права, адже скасування незаконного припису після його виконання не призведе відновлення порушеного права позивача на мирне володіння майном внаслідок виконання незаконного припису.

Крім того, у разі невиконання припису позивачем такі дії також будуть мати негативні наслідки, зокрема, притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб позивача за ст. 188-6 КУпАП за невиконання законних вимог посадових осіб Держпраці.

Проаналізувавши доводи заяви про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд вважає вказану заяву такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Вичерпний перелік підстав забезпечення позову визначений частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З наведених норм Закону вбачається, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача є наявність відповідних підстав.

Тобто, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Суд зазначає, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача є наявність відповідних підстав.

Тобто, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Здійснивши аналіз вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Тягар доказування при розгляді заяви про забезпечення адміністративного позову покладається виключно на заявника. Заявник обов`язково повинен обґрунтувати свою заяву і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі.

Згідно до п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ", в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов до висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Вжиття заходів забезпечення позову належить до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя.

Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення постанови в адміністративній справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Отже, застосування інституту забезпечення позову є дискреційним правом суду, а не його обов`язком, яке він реалізує залежно від обставин справи. Крім того, спосіб у який вживаються заходи забезпечення адміністративного позову не може бути причиною порушення чи звуження прав інших осіб.

Суд звертає увагу на те, що обставини, на які посилається заявник у заяві про забезпечення позову, можуть бути встановлені судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.

У разі забезпечення позову, суд фактично надасть правову оцінку правомірності оскаржуваного припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю №202/4.4-1021-73 від 28.12.2021 року, до розгляду справи по суті, що у свою чергу не відповідає завданням адміністративного судочинства та інституту забезпечення позову.

На переконання суду, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

До того ж, забезпечивши позов у зазначений заявником спосіб, шляхом зупинення дії припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю №202/4.4-1021-73 від 28.12.2021 року, судом фактично вирішується спір без проведення правового аналізу та розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Суд згідно ч. 1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог.

Суд має переконатися в тому, чи існує реальна загроза невиконання, чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати представник позивача, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивачів, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Дослідивши вказані обставини, суд встановив, що такі заходи забезпечення позову, про які просить заявник є неспівмірними.

Окрім того, суд наголошує на тому, що порушене право заявника/позивача буде відновлене з моменту його порушення, якщо таке буде судом встановлено при розгляді справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, у запропонований заявником спосіб, тому заява не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Дніпровський коксохімічний завод» про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпровський коксохімічний завод» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю №202/4.4-1021-73 від 28.12.2021 року - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька