
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА
18 січня 2022 року Справа № 160/25517/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіГорбалінського В.В. за участі секретаря судового засіданняСітайло О.В. за участі: представників позивача представників відповідача Корчака М.В., Барков С.Є. Басан О.О., Москалець Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро клопотання представника Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про закриття провадження у адміністративній справі за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (50066, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00190977) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 57, код ЄДРПОУ 43968079) про визнання протиправним та скасування наказу, -
ВСТАНОВИВ:
14.12.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 16.11.2021 року №390 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПРАТ «ЦГЗК».
Ухвалою суду від 17.12.2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
31.12.2021 року Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із клопотанням про закриття провадження у справі.
Вказане клопотання обґрунтовано наступним.
Як зазначає представник відповідача, предметом розгляду у справі №160/25517/21 є наказ на проведення перевірки, який вже був реалізований відповідачем та, відповідно, вичерпав свою правову дію.
Враховуючи зазначене, представник відповідача звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року по справі №816/228/17, в якій зазначено, що звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування наказу у разі реалізації такого наказу і, відповідно, вичерпання цим наказом дії взагалі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, представник відповідача зауважує, що в результаті реалізації спірного наказу ефективний захист прав позивача у справі №160/25517/21 неможливий, оскільки такий спір взагалі не підлягає розгляду в судах адміністративної юрисдикції, що узгоджується з правовою позицією судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладеної у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року по справі №826/17123/18, а також з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року по справі №816/228/17. Представник відповідача вважає, що предмет спору у справі №160/25517/21 відсутній, що відповідно є підставою для закриття провадження у справі відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України.
Ухвалою суду від 10.01.2022 року призначено клопотання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про закриття провадження у справі до розгляду у судовому засіданні.
17.01.2022 року представником позивача надано до суду заперечення проти клопотання про закриття провадження по справі, в якому останній проти задоволення таких вимог заперечував, посилаючись на те, що відносини, які заявлені до розгляду у даній справі та у справі №816/228/17 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року) не є подібними, адже у даній справі не складений акт перевірки, не винесено податкове повідомлення-рішення, перевірка зупинена.
При цьому, представник позивача зазначає, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 року №816/228/17 стосується відступу від правової позиції Верховного Суду України від 27 січня 2015 року (справа № 21-425а14), якою застосована норма п. 79.2 ст. 79 ПК України, що діяла до 31.12.2016, проте з 01.01.2017 діє нова редакція п. 79.2 ст. 79 ПК України, відповідно до якої слід застосовувати висновок Верховного суду, викладений у постанові від 12 серпня 2020 року у справі №160/2116/19.
Таким чином, на думку представника позивача, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного суду України, а не Верховного суду, і розглянула застосування норми закону, яка не діє з 31.12.2016 року, а тому правова позиція Великої Палати Верховного Суду у справі №816/228/17 не може застосовуватись до правовідносин, які виникли після 01.01.2017 року.
Окрім цього, представник позивача також вказав, що закриття провадження по справі з тієї підстави, що оскаржуваний наказ контролюючого органу не можуть бути предметом самостійного оскарження в суді, порушує право ПРАТ «ЦГЗК» на доступ до правосуддя, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та ч. 3 ст. 124 Конституції України.
Відтак, на думку представника позивача, ПРАТ «ЦГЗК» скористалось правом на ефективний та своєчасний спосіб захисту у вигляді оскарження наказу контролюючого органу щодо проведення перевірки, який суперечать вимогам податкового законодавства та порушує правовий порядок, а отже суд повинен надати оцінку з метою своєчасного захисту прав платника податку до кінця реалізації перевірки, з урахуванням правових висновків Верховного суду.
Представники позивача в судовому засіданні проти задоволення клопотання про закриття провадження заперечували, надали пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях проти клопотання про закриття провадження у справі та просили у задоволенні клопотання про закриття провадження відмовити.
Представники відповідача в судовому засіданні вимоги клопотання про закриття провадження підтримали у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним в клопотанні про закриття провадження у справі та просили зазначене клопотання задовольнити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
При вирішенні даного клопотання, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, відповідно до яких незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. У разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника.
Також суд враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, відповідно до яких встановлено, що пунктом 19 частини першої статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням.
Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
Суд зауважує, що саме цей правовий висновок постанови Великої Палати Верховного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, покладений в обґрунтування клопотання контролюючого органу про закриття провадження у цій справі.
Відтак, суд звертає увагу, що фактично, під час вирішення питання про закриття провадження у цій справі, відповідно до доводів податкового органу, суду необхідно з`ясувати наступні питання, а саме: 1) чи є правовідносини, що існують у цій справі, подібними до правовідносин, що викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17; 2) чи застосовується до існуючих правовідносин положення ст. 81 ПК України; 3) чи реалізовано на момент розгляду справи дію спірного наказу; 4) чи вичерпав спірний наказ свою дію.
Як встановлено судом, у даній справі позивачем оскаржено наказ Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 16.11.2021 року №390 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПРАТ «ЦГЗК».
Наказом Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №434 від 14.12.2021 року перенесено терміни проведення документальної планової виїзної перевірки ПРАТ «ЦГЗК», призначеної відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок платників податків на 2021 рік та наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 16.11.2021 року №390 щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ПРАТ «ЦГЗК» до дати отримання копій документів або забезпечення доступу до них.
Відповідно до змісту означеного наказу, термін перевірки перенесений, у зв`язку із необхідністю вжиття заходів та вчинення дій для отримання первинних документів ПРАТ «ЦГЗК».
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне зазначити про таке.
Щодо застосування до існуючих правовідносин правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, суд зазначає, що предметом розгляду у цій справі є правомірність наказу контролюючого органу про проведення документально планової виїзної перевірки позивача, призначеної в порядку ст. 77 Податкового кодексу України.
Суд зауважує, що, документальна планова виїзна перевірка ПРАТ «ЦГЗК», яка призначена на підставі спірного наказу податкового органу, на разі триває, за результатами перевірки акт про проведення документально планової виїзної перевірки позивача не складався, будь-які рішення контролюючого органу про нарахування податкових зобов`язань відносно позивача не приймались.
Підставою позову у даних правовідносинах є та обставина, що на дату прийняття спірного наказу на території України установлений карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та діє мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків, про що вказують приписи норм пункта 52-2 підрозділа 10 розділа XX Перехідних положень Податкового кодексу України в частині обмежень на проведення планових перевірок, які є чинними та не скасованими.
В той же час, суд зазначає, що у справі № 816/228/17 предметом розгляду справи були: правомірність наказу податкового органу про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства, що була призначена в порядку ст. 78, 79 Податкового кодексу України та правомірність акту податкової про результати проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства.
Як видно зі змісту постанови Великої Палати Верховного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, за наслідками проведеної планової невиїзної документальної перевірки було складно акт про проведення планової невиїзної документальної перевірки та контролюючим органом прийнято податкове повідомлення рішення за результатами вже завершеної перевірки.
Так, у спірних правовідносинах, що були предметом розгляду у справі № 816/228/17, підставою позову стала та обставина, що направлення документів про проведення перевірки платника податків контролюючим органом здійснено за іншою адресою, відмінною від зазначеної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що і призвело до несвоєчасного повідомлення платника податків про проведення такої перевірки. Таким чином, вчинені контролюючим органом процедурні порушення вплинули на можливість платника податків захистити свої права під час проведення спірної перевірки, зокрема щодо подання відомостей про обставини спірних господарських операцій.
З наведених обставин, враховуючи, що накази про проведення перевірок стосуються різних видів перевірок, що врегульовані різними статтями Податкового кодексу України; перебували на різних стадіях їх проведення; мають різні результати такої перевірки (наявність/відсутність акту перевірки; наявність/відсутність рішень контролюючого органу щодо нарахувань податкових зобов`язань), а також, враховуючи різні підстави (обґрунтування) щодо визнання таких наказів протиправними, суд доходить висновку, що відносини, які існують у цій справі (№160/25517/20) не є подібними або тотожними до правовідносин, що склались у справі №816/228/17, а тому у суду відсутні підстави застосовувати висновки постанови Великої Палати Верховного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17.
Крім того, як встановлено судом, в обґрунтування клопотання про закриття провадження у справі, відповідач саме цитує частину висновку постанови Великої Палати Верховного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, в якій вказано, що «неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки».
Втім, суд вказує, що предметом розгляду даної справи №160/25517/21 є саме визнання протиправним та скасування наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 16.11.2021 року №390 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПРАТ «ЦГЗК», а не неправомірність дій Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків при призначенні документальної планової виїзної перевірки ПРАТ «ЦГЗК».
Щодо можливості застосування позивачем положень ст. 81 Податкового кодексу України та втрати позивачем права посилатися на процедурні порушення, у випадку допущення контролюючого органу до перевірки, суд зазначає, що ст. 81 Податкового кодексу України містить вичерпні умови та порядок допуску, і відповідно не допуску, посадових осіб податкової до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Так, відповідно до абзаців 5,6 п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України встановлено, що непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.
Отже, Податковий кодекс України фактично визначив вичерпний перелік підстав для обґрунтованого недопуску посадових осіб контролюючого органу для проведення перевірки.
Втім, суд нагадує, що незгода позивача із призначенням документальної перевірки склалась виходячи з інших підстав (на дату прийняття спірного наказу на території України був установлений карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків), а тому фактично позивач у даному випадку позбавлений можливості захисти свої права та інтереси, шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу для проведення перевірки, оскільки в даному випадку, у позивача відсутні законні підстави для недопуску податкової для проведення перевірки, з огляду на приписи абзаців 5,6 п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України.
Отже, в такому випадку, на думку суду, позивач, звернувшись до суду із таким позовом (оскаржуючи наказ Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 16.11.2021 року №390 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПРАТ «ЦГЗК»), використав єдиний можливий законний та правовий спосіб захистити свої права та інтереси від можливих порушень податкової, коли перевірка не закінчена, а податкове повідомлення-рішення не прийнято.
Щодо питання про реалізацію на момент розгляду клопотання дії спірного наказу та чи вичерпано його дію, суд зазначає про таке.
Відповідно до абзаців 1, 3 п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних, перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Відповідно до п. 86.3 ст. 86 Податкового кодексу України, акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
Згідно з п. 82.1 ст. 82 ПК України, тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.
Як видно зі змісту спірного наказу, планова документа виїзна перевірка позивача відбуватиметься на протязі 30 робочих днів.
Суд зазначає, що лише в межах строку проведення перевірки податковий орган має можливість використовувати свої права, як контролюючий орган, зокрема, які містяться у ст. 20 Податкового кодексу України.
При цьому, суд вказує, що відповідно до вимог ст. 81 Податкового кодексу України, планова документальна виїзна перевірка може бути проведена, а посадові особи допущені до проведення такої перевірки, зокрема, при наявності направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Отже, враховуючи вказане у сукупності, суд доходить висновку, що наказ про проведення документальної виїзної перевірки діє протягом усього часу проведення такої перевірки та вичерпує свою дію внаслідок завершення її терміну, що визначений наказом.
Як вже встановлювалося судом, наказом Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №434 від 14.12.2021 року перенесено терміни проведення документальної планової виїзної перевірки ПРАТ «ЦГЗК», призначеної відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок платників податків на 2021 рік та наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 16.11.2021 року №390 щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ПРАТ «ЦГЗК» до дати отримання копій документів або забезпечення доступу до них.
Відтак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що така перевірка завершена, оскільки терміни проведення такої перевірки перенесені.
Таким чином, враховуючи вказане, у суду відсутні підстави вважати, що документальна планова виїзна перевірка ПРАТ «ЦГЗК», призначена на підставі спірного наказу, завершена, а тому, суд доходить висновку, що наказ Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 16.11.2021 року №390 не вичерпав свою дію станом на момент розгляду клопотання про закриття провадження у цій справі.
Таким чином, враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про необґрунтованість та безпідставність клопотання представника Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про закриття провадження у даній адміністративній справі, оскільки доводи останнього не знайшли свого підтвердження під час розгляду такого клопотання, а тому суд вважає за можливе продовжувати розгляд вказаної справи.
Керуючись статтями 238, 240, 241-243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання представника Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про закриття провадження у справі - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали суду складений 25 січня 2022 року.
Суддя В.В. Горбалінський
Судове рішення № 103249661, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 18.01.2022. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 160/25517/21. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: