Рішення № 103249621, 11.02.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2022 року ЛуцькСправа № 140/15242/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Горохівської міської ради Луцького району Волинської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Горохівської міської ради Луцького району Волинської області про визнання протиправною бездіяльності у вигляді неприйняття рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства відповідно поданої заяви від 21.04.2021; зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами с. Квасів Луцького району Волинської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.04.2021 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Горохівської міської ради Луцького району Волинської області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га, яка розташована в за межами села Квасів Луцького Волинської області. До вказаної заяви було долучено витяг із Публічної кадастрової карти України, на якому позивачем було зазначено (відмічене штрихуванням) бажане місце розташування земельної ділянки за межами с. Квасів Луцького району Волинської області, зона 00, квартал 001.

14.07.2021 Горохівська міська рада десятої сесії 8 скликання здійснила голосування щодо проекту рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ».

Згідно з результатами поіменного голосування десятої сесії 8 скликання від 14.07.2021 проект рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 », рішення не прийнято (проголосувало «за» - 0, «проти» - 8, «утрималися» - 13, «не голосували» - 2).

Позивач вказав, що рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не отримував.

Вважає, що відмова відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки носить суто загальний характер та не містить законодавчо визначених підстав для такої відмови, що базуються на конкретних фактичних обставинах.

Позивач вважає бездіяльність Горохівської міської ради Луцького району Волинської області протиправною та просить адміністративний позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.12.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що відповідно до витяту із результатами поіменного голосування десятої сесії 8 скликання від 14.07.2021 за проект рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 », рішення не прийнято. Тобто, підставою відхилення проекту рішення слугувала та обставина, що проект рішення не набрав достатньої кількості голосів.

Представник відповідача вказав, що підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому заковом порядку. Зазначений перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним.

Зазначив, що згідно схеми паювання КСП «Хлібороб» на території колишньої Квасівської сільської ради ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га, яка розташована за межами села Квасів Луцького району Волинської області, на яку претендує ОСОБА_1 , знаходиться на території господарського двору (несільськогосподарські угіддя). Горохівська міська рада не може надати дозвіл, оскільки позивачем було вказано у заяві відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

З врахуванням наведеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач на підтвердження додає фрагмент викопіювання схеми паювання колишнього КСП «Хлібодар» з відповідною відміткою «Господарській будівлі», хоча КСП з такою назвою юридично і фактично не існує і не існувало. Тому, не відомо кому і на якій підставі має належати так званий «Господарський двір».

Вказав, що будь-яких рішень про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки (земля сільськогосподарського призначення) - під господарські будівлі в порядку статті 20 ЗК України, відповідачем суду не надано.

Позивач вважає, що надана відповідачем схема земельної ділянки є недостовірним документом, а тому є неналежним доказом у цій справі. Цей документ спростовується наданим витягом з Публічної кадастрової карти України, доданою до заяви на адресу відповідача, і він зазначає про це у своєму відзиві на позов.

Згідно з цим документом на ньому відмічено штрихуванням бажане місце розташування земельної ділянки за межами села Квасів Луцького району Волинської області.

Публічна карта України, що зберігається в Держгеокадастрі, є єдиним належним і достовірним документом, яким офіційно засвідчується кадастровий план та призначення земель України. Згідно з цим витягом з Публічної карти на місці цієї земельної ділянки будь-які відмітки про розташування на ній господарських будівель чи зміну первісного цільового призначення відсутні. Відповідно до вказаного документа, дана земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення (за селом Квасів) та може бути надана (відведена) у власність позивача для ведення особистого селянського господарства.

Зауважив, що на його звернення Горохівська міська рада повідомила листом №420/03-42/2-21 від 18.08.2021, що «копії генерального плану забудови у селі Квасів господарського двору КСП 17 вересня - КСП «Хлібороб...» даний документ на зберігання до Горохівської міської ради не надходив», тому відповідач зазначив, що запитуваною інформацією він не володіє. Вважає, що доданий відповідачем до відзиву документ є завідомо недостовірним, і цю обставину попередньо визнав сам відповідач.

ОСОБА_1 зазначив, що в порушення статті 40 Конституції України та Закону України «Про звернення громадян» відповідач на даний час не надав офіційну відповідь про результати його звернення, а саме - заяви від 21.04.2021 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Про результати голосування по проекту вищезазначеного рішення позивач дізнався через соціальні мережі, де дане рішення було опубліковане.

Разом з тим, по даний час імперативного рішення - про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 по суті звернення Горохівська міська рада не видавала.

Вважає, що відповідач у відзиві не доводить наявності законних підстав для відмови у задоволенні заяви і не засвідчує, що такі підстави були предметом обговорення на сесії. Тому, за таких підстав заява про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства підлягає до повторного розгляду на сесії Горохівської міської ради, як така, що не було вирішена по суті (стаття 7-8 Закону України «Про звернення громадян»).

З врахуванням наведеного, позивач просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 21.04.2021 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Горохівської міської ради Луцького району Волинської області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га, яка розташована в за межами села Квасів Луцького Волинської області. До вказаної заяви було долучено витяг із Публічної кадастрової карти України, на якому позивачем було зазначено (відмічене штрихуванням) бажане місце розташування земельної ділянки за межами с. Квасів Луцького району Волинської області, зона 00, квартал 001 (а.с.7-8).

14.07.2021 Горохівська міська рада десятої сесії 8 скликання здійснила голосування щодо проекту рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ».

Згідно з результатами поіменного голосування десятої сесії 8 скликання від 14.07.2021 проект рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 », рішення не прийнято (проголосувало «за» - 0, «проти» - 8, «утрималися» - 13, «не голосували» - 2) (а.с.9, 12).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина друга статті 116 ЗК України).

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Суд зазначає, що Земельним кодексом України визначено чіткий алгоритм розгляду заяв громадян про відведення у власність земельних ділянок та вичерпний перелік підстав для відмови особі у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства відповідач зобов`язаний був у місячний строк прийняти одне з таких рішень: про надання дозволу або про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням причин відмови.

Суд звертає увагу, що перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним. Водночас, вмотивована відмова має містити пояснення з вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №813/481/17, від 18.10.2018 у справі №527/43/17, від 25.02.2019 у справі №347/964/17 та від 22.04.2019 у справі №263/16221/17.

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до частин першої, другої статті 59 вказаного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, питання щодо передачі земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства є повноваженнями міської ради, що реалізовується шляхом розгляду на засіданнях міської ради, за результатами яких приймаються рішення.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було подано заяву до Горохівської міської ради про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, яка знаходиться за межами с. Квасів Луцького району Волинської області в межах норм безоплатної приватизації. До заяви позивачем було додано: викопіювання з кадастрової карти (плану), копію паспорту, ідентифікаційного номера.

14.07.2021 Горохівська міська рада десятої сесії 8 скликання здійснила голосування щодо проекту рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ».

Згідно з результатами поіменного голосування десятої сесії 8 скликання від 14.07.2021 проект рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 », рішення не прийнято (проголосувало «за» - 0, «проти» - 8, «утрималися» - 13, «не голосували» - 2).

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивачем до заяви поданий необхідний перелік документів, встановлений Земельним кодексом України. При цьому, у рішенні від 14.07.2021 відповідач жодних зауважень щодо поданих позивачем документів не зазначив.

Суд зазначає, що фактично відповідачем заява позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки не розглянута, відповідачем не прийняте рішення про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки або відмову у наданні такого дозволу.

За приписами чинного законодавства, відповідач, розглядаючи заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, повинен був у місячний строк перевірити цю заяву на відповідність її вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України і за наслідками перевірки - дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або, у разі виявлення обставин, передбачених абз. 1 частини 7 статті 118 ЗК України, - надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу.

Проте, заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою проекту щодо відведення земельної ділянки у власність не розглянуто у зв`язку з відсутністю необхідної кількості голосів «за».

Такий результат голосування не можна розцінювати як виконання відповідачем свого обов`язку, оскільки відповідач був зобов`язаний прийняти рішення, обираючи з двох можливих та передбачених ЗК України варіантів: надання дозволу або мотивована відмова.

Суд не заперечує право органу місцевого самоврядування приймати рішення в межах наданих йому повноважень, однак робити це він зобов`язаний з урахуванням чітких вимог та обмежень, встановлених законом, якими у цьому випадку є положення частини 7 статті 118 ЗК України.

Вказане свідчить про формальний підхід відповідача до розгляду заяви позивача, який виявився у не зазначенні конкретної причини відмови, що суперечить частині 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Суд зазначає, що сам лише факт розгляду клопотання не свідчить про виконання органом місцевого самоврядування обов`язку, покладеного на нього статтею 118 ЗК України.

Таким чином, не надавши чіткої і вмотивованої відмови на заяву позивача, відповідач формально розглянув таку заяву, чим порушив права та інтереси позивача.

Таким чином, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що не прийняття рішення про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства чи відмову у наданні такого дозволу, суперечить вимогам частини сьомої статті 118 ЗК України, тобто відповідач відмовив у наданні зазначеного дозволу з підстав, які не передбачені законодавством, а тому, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України суду повноважень, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльності у вигляді неприйняття рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства відповідно поданої заяви від 21.04.2021.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами с. Квасів Луцького району Волинської області, то суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, заява ОСОБА_1 від 21.04.2021 про надання дозволу на складання проекту землеустрою у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка знаходиться за межами с. Квасів Луцького району Волинської області, була розглянута відповідачем 14.07.2021 та за результатом її розгляду відповідачем не прийнято жодного обґрунтованого рішення.

Будь-яких інших заяв про надання дозволу на складання проекту землеустрою у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га після 14.07.2021 ні позивачем, ні відповідачем суду не надано.

Крім того, вирішуючи спір, суд враховує, що згідно із загальними засадами права, дії суб`єкта владних повноважень - це активна поведінка суб`єкта владних повноважень, а бездіяльність - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Оскільки заява позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 21.04.2021 була розглянута відповідачем та за результатами її розгляду не прийнято рішення, то це свідчить про бездіяльність відповідача. Тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання Горохівську міську раду Луцького району Волинської області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами с. Квасів Луцького району Волинської області.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Разом з тим, на законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано положеннями ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 у справі №804/1469/17, від 14.08.2019 у справі №0640/4434/18, від 12.09.2019 у справі №0640/4248/18 та від 28.11.2019 по справі №803/1067/17.

Щодо ефективності вибраного способу захисту, суд зазначає, що зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив. Суд зазначає, що з оскаржуваного наказу неможливо встановити чи здійснював відповідач перевірку щодо наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу позивачу.

У свою чергу, прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону. За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача, в даному випадку, є зобов`язання Горохівської міської ради Луцького району Волинської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.04.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка знаходиться за межами с. Квасів Луцького району Волинської області у межах норм безоплатної приватизації, з урахуванням висновків суду.

А відтак, позовні вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами с. Квасів Луцького району Волинської області до задоволення не підлягають.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 908,00 грн. сплаченого за подання позову немайнового характеру квитанцією від 08.12.2021. Суд звертає увагу, що сума судового збору підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі, оскільки, часткове задоволення позову стосується лише способу захисту порушеного права обраного судом.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Горохівської міської ради Луцького району Волинської області щодо неприйняття рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства відповідно поданої заяви ОСОБА_1 від 21 квітня 2021 року.

Зобов`язати Горохівську міську раду Луцького району Волинської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21 квітня 2021 року про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Горохівської міської ради Луцького району Волинської області (45701, Волинська область, Луцький район, місто Горохів, вулиця Шевченка, 17, код ЄДРПОУ 04051276) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Дмитрук