Рішення № 103249457, 10.02.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2022 року ЛуцькСправа № 140/11697/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 2253 про визнання дій протиправними зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини 2253 про визнання протиправними дій щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон №2011-ХІІ), за 2016-2017 роки та при обрахунку грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон №3551-ХІІ); зобов`язання здійснити перерахунок та доплату грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1, частиною третьою статті 15 Закону №2011-ХІІ, за 2016-2017 роки та перерахунок та доплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що проходив військову службу у Військовій частині 2253 та був звільнений з виключенням зі списків особового складу частини й усіх видів забезпечення наказом командира Військової частини 2253 від 23 лютого 2017 року №60-ос. Як позивачу стало відомо, при нарахуванні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки, а також грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки, яка підлягала виплаті у день звільнення зі служби, відповідач протиправно не врахував щомісячну додаткову грошову винагороду та індексацію грошового забезпечення, що призвело до зменшення розміру виплат.

Позивач вважає, що оскільки відповідно до пункту 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер), та грошове забезпечення підлягає індексації, тому при нарахуванні і виплаті грошової допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки відповідач мав розрахунок виплат проводити з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення.

З наведених підстав позивач просив задовольнити позов повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні (а.с.25-30). В обґрунтування цієї позиції зазначив, що розрахунок одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 було проведено відповідно до положень нормативно-правових актів, які діяли на момент його звільнення з військової служби. Як зазначив відповідач, він керувався Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року №425.

Відповідно до пункту 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 лютого 2016 року №73, щомісячна додаткова грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Відповідач зауважив, що грошове забезпечення та місячне грошове забезпечення мають різні складові. До складу місячного грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати та премія). У складі місячного грошового забезпечення відсутня щомісячна додаткова грошова винагорода та індексація. Також оскільки кошторисними призначеннями Державної прикордонної служби України з 01 липня 2015 року по 28 лютого 2018 року не передбачено виплату індексації грошового забезпечення, то індексація не мала щомісячного характеру виплат, а отже не може входити до складу місячного грошового забезпечення. До того ж на індексацію грошового забезпечення Військова частина 2253 не нараховує єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

З урахуванням наведеного відповідач вважає, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні на адресу суду від учасників справи не надходило.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у 105 прикордонному загоні імені князя Володимира Великого (Військова частина 2253), що не заперечується відповідачем. Наказом начальника Чернігівського прикордонного загону (І категорії) Північного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 23 січня 2017 року №18-ос «По особовому складу» сержанта ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту, а наказом від 23 лютого 2017 року №60-ос виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 23 лютого 2017 року (а.с.9).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року у справі №140/17590/20, зміненим постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2021 року, визнано протиправною бездіяльність Військової частини 2253 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 12 грудня 2015 року по 23 лютого 2017 року та зобов`язано нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 23 лютого 2017 року (з врахуванням виплачених сум). Нарахування індексації за період з 01 грудня 2015 року по 23 лютого 2017 року включно проводити із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.

Також рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року у справі №140/17635/20, яке набрало законної сили 06 квітня 2021 року, визнано протиправною бездіяльність Військової частини 2253 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015-2017 роки; зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015-2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 23 лютого 2017 року.

Як вбачається з розрахунку допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки для їх розрахунку у складі грошового забезпечення не враховано щомісячні додаткові види грошового забезпечення та індексацію (а.с.31).

Не погоджуючись із проведеним відповідачем обрахунком грошової допомоги на оздоровлення та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Пунктом 2 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з пунктами 3, 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які займають посади в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженій наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20 травня 2008 року № 425 (далі - Інструкція №425, чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Як передбачено пунктом 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Також підпунктом 3.7.1 пункту 3.7 Інструкції №425 встановлено, що військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до статті 16-2 Закону України від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР «Про відпустки» учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема, використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Як було встановлено судом та не заперечується відповідачем, позивачу було нараховано та виплачено допомогу на оздоровлення за 2016-2017 роки та компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2017 роки, розрахунок яких здійснено відповідачем з грошового забезпечення без урахування у його складі щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889.

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Постанова №899) військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Згідно з пунктом 2 Постанови №889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Постановою №889 передбачено виплату вказаним у ній категоріям військовослужбовців щомісячної додаткової грошової винагороди, яка має постійний (щомісячний) характер та відповідно до положень пункту 2 статті 9 Закону №2011-XII включається до складу грошового забезпечення таких осіб.

ОСОБА_2 у період з лютого 2016 по лютий 2017 роки виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода, що підтверджується відомостями про нараховане та виплачене грошове забезпечення (а.с.42).

Як на підставу для неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди у складі грошового забезпечення, з якого проводилися нарахування позивачеві допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки, відповідач посилається на пункт 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 лютого 2016 року №73 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за №217/28347, застосовувалася до 01 березня 2018 року). Нею визначено порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці) та займають посади в Держприкордонслужбі, регіональних управліннях Держприкордонслужби, в загонах морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), в розвідувальному органі Держприкордонслужби, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Держприкордонслужби (далі - органи Держприкордонслужби), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).

За змістом пункту 8 Інструкції №73 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Разом з тим, застосовуючи вищенаведену Інструкцію як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті допомоги на оздоровлення, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискрецію держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Суд звертає увагу, що пунктом 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ Міністру оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення, законом не віднесено до їх компетенції та може бути змінено лише законодавцем.

Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам цього Закону.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі №380/2427/20 констатував наявність правових підстав для задоволення вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача в частині нарахування і виплати позивачу допомоги на оздоровлення в 2016 та 2017 роках без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену допомогу на оздоровлення у 2016 та 2017 роках з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої вищевказаною постановою.

Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17, від 10 листопада 2021 року у справі №825/997/17.

Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам додаткового виду щомісячного грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.

Оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889, мала постійний характер (виплачувалася позивачу з лютого 2016 року по лютий 2017 року щомісяця до дня звільнення його із військової служби), то відповідно до положень статті 9 Закону №2011-ХІІ вона повинна включатися до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки, а також компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, яка підлягала виплаті у день звільнення позивача зі служби.

Відповідач, застосовуючи норми Інструкції №73, не врахував пріоритетність законів над підзаконними актами та дискрецію держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Таким чином, неврахування відповідачем при розрахунку допомоги на оздоровлення у 2016 та 2017 роках та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2016, 2017 роки щомісячної додаткової грошової винагороди призвело до отримання позивачем допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи взаємопов`язані позовні вимоги щодо врахування індексації при розрахунку допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, суд враховує такі положення нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону України від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Частинами першою-другою статті 5 Закону №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Таким чином, спеціальним законом прямо передбачено правило безумовної індексації грошового забезпечення військовослужбовця, котре не поставлено у залежність від дії будь-яких факторів.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.

Сторонами не заперечується, що індексація грошового забезпечення виплачувалась позивачу, а припинення такої виплати з 01 грудня 2015 року по 23 лютого 2017 року рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року у справі № 140/17590/20 визнано протиправним.

Оскільки у спірному випадку виплата позивачу індексації грошового забезпечення мала щомісячний характер та враховуючи її особливу правову природу, у відповідача були відсутні правові підстави для її неврахування при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду у постанові від 30 квітня 2021 року у справі №620/561/20.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, які належить задовольнити.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Військової частини 2253 (14026, Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця Квітнева, будинок 3, корпус В, ідентифікаційний код юридичної особи 14321765) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Військової частини 2253 щодо неврахування додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.

Зобов`язати Військову частину 2253 зробити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення (з урахуванням виплачених сум).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк