Ухвала суду № 103249287, 10.02.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

10 лютого 2022 р. Справа № 120/13037/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б. розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 21.12.2021 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу надати суду докази поважності причин пропуску строку звернення до суду та надати уточнену позовну заяву, з приведенням заявлених позовних вимог у відповідність положень статті 5 КАС України.

04.02.2022 представником позивача подано матеріали на усунення недоліків позовної заяви.

В обґрунтування причин поважності пропуску строку звернення до суду представник позивача вказав, що 08.06.2017 начальник Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" оголосив постанову про переведення засудженого до довічного позбавлення волі з приміщення камерного типу, для триманння двох осіб, до багатомісних приміщень камерного типу (№111), в межах установи. Однак Державна установа "Вінницька установа виконання покарань (№1)" порушила права позивача на відбування покарання (утримання) в багатомісному приміщення камерного типу у період з 28.08.2019 по даний час, так як утримують його в приміщенні камерного типу (№133) для тримання двох осіб. За таких обставин, позивач переконаний, що в даному випадку наявні ознаки триваючого правопорушення його прав, тому строк на звернення до суду ним пропущено не було.

Надаючи оцінку зазначеним обставинам та перевіряючи усунення позивачем недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, суд доходить до наступного.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 55 Конституції України зазначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно з частинами 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частинами 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Частиною 4 статті 123 КАС України передбачено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).

Підставами для визнання причин пропуску строку звернення із даним позовом поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом періоду від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

Як було встановлено судом, про порушення свого права на відбування покарання в багатомісному приміщені камерного типу позивач дізнався 28.08.2019, оскільки з цієї дати позивач просить визнати протиправними дії відповідача. Підстав вважати, що позивачеві було невідомо про порушення його прав у суду немає, оскільки, як зазначено у позовній заяві та у клопотанні на виконання вимог ухвали суду від 21.12.2021, ще 08.06.2017 начальник Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" оголосив постанову про переведення засудженого до довічного позбавлення волі з приміщення камерного типу, для тримання двох осіб до багатомісних приміщень камерного типу (№111), в межах установи.

Проте, позов подано до Вінницького окружного адміністративного суду 11.10.2021, тобто із пропущенням строку звернення до суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк на адміністративне оскарження, встановлений частною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, всупереч вимог ухвали суду від 21.12.2021 про залишення позовної заяви без руху, позивачем не надано заяви про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом із повідомленням про наявність поважних причин такого пропуску, а лише зазначено про наявність ознак триваючого правопорушення його прав.

Так, вказуючи на триваючий характер порушення прав позивача з боку відповідача представник позивача покликається на постанову Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 804/401/17, в якій вказано: «Триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

У зв`язку з цим, при застосуванні статті 250 Господарського кодексу України слід враховувати таку обставину як триваючий характер правопорушення. Строк притягнення до відповідальності публічно-правового характеру застосовується стосовно форм відповідальності карального (майнового) характеру, зокрема, накладення фінансових санкцій, але не повинен застосовуватися стосовно заходів відповідальності, які спрямовані на припинення неправомірної поведінки (зокрема, примусові заходи організаційно-правового характеру).»

Отже, правовий висновок щодо триваючого характеру правопорушення сформовано Верховним Судом за наслідком дослідження правовідносин пов`язаних із застосуванням до суб`єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій, тобто правовідносин відмінних від тих, що є предметом у даній справі.

Суд наголошує, що приписами частини 2 статті 44 КАС України передбачено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо дотримання процесуальних строків.

Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Разом з цим, пропущення строків звернення до адміністративного суду не є безумовною підставою для застосування наслідків порушення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами

Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано доказів про поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, які б унеможливили своєчасне звернення за судовим захистом до суду.

Крім того судом враховано, що позовну заяву було також залишено без руху з метою приведення позивачем заявлених позовних вимог у відповідність положень статті 5 КАС України, проте у цій частині вимоги ухвали суду від 21.12.2021 залишилися не виконаними.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи зазначене, та те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, жодних причин, які об`єктивно ускладнювали або унеможливлювали реалізацію прав позивача у встановлений строк, позивачем не наведено і таких судом не знайдено, ухвала суду від 21.12.2021 залишилася не виконаною, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Керуючись ст.ст. 9, 44, 122, 123,183, 240, 248 КАС України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - залишити без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна