Рішення № 103247890, 16.12.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/20057/20

н/п 2/766/7555/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2021 року м.Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Єпішина Ю.М.,

секретар судового засідання Крайнюк А.В.,

за участю: представника позивача Маєвської І.М.,

представника відповідача Мельничук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному провадженні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовною заявою адвоката Маєвської Ірини Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрпошта» про скасування розпорядження про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ «Укрпошта» про скасування розпорядження про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди, у якому просив: - визнати незаконним та скасувати Наказ (розпорядження) генерального директора про припинення трудового договору (контракту) від 28.07.2020 року №1227/к про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади; - поновити ОСОБА_1 на посаді територіального менеджера Акціонерного товариства «Укрпошта»; - зобов`язати АТ «Укрпошта» здійснити виплату середнього заробітку ОСОБА_1 , починаючи з 29.07.2020 року, впродовж проходження військової служби у Збройних силах України до закінчення дії контракту; - стягнути з АТ «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебував з АТ «Укрпошта» в трудових відносинах, працюючи на посаді територіального менеджера. Наказом (розпорядженням) генерального директора про припинення трудового договору (контракту) від 28.07.2020 року №1227/к позивача було звільнено з 29.07.2020 року за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України на підставі його заяви від 27.07.2020 року. Вказана заява була подана позивачем, оскільки 27.07.2020 року ним було отримано припис про те, що він відібраний для проходження військової служби за контрактом на посаду водія у НЦ-169 м. Десна. 30.07.2020 року, між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України було укладено контракт про проходження військової служби у Збройних силах України на посаді рядового складу строком на три роки. В день подання заяви про звільнення, а саме: 27.07.2020 року позивачем було подано ще одну заяву до відповідача, в якій він просив увільнити його від виконання посадових обов`язків згідно ст. 119 КЗпП України у зв`язку з призовом на військову службу за контрактом та просив залишити його заяву про звільнення за угодою сторін без розгляду. 28.07.2020 року Позивачем повторно було подано заяву про увільнення, проте вказані заяви відповідачем не були взяті до уваги. Звільнення вважає незаконним та таким, що порушує його права та законні інтереси, визначені Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 05.01.2021 року відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

01.02.10.2021 року представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, яким проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість (а.с. 38-40).

Ухвалою від 23.03.2021 року закрито підготовче засідання та справи призначено до розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав зазначених у наданому до суду позові, просила їх задовольнити.

В судовому засіданні Позивач ОСОБА_1 , будучи допитаним у якості свідка, надав пояснення, якими підтвердив обставини, зазначені у заявленому позові.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у наданому до суду відзиві на позовну заяву.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані до суду докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно Наказу (розпорядження) від 21.07.2020 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу з 21.07.2020 року на посаду територіального менеджера Херсонської дирекції АТ "Укрпошта" (а.с. 56).

27.07.2020 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення із займаної посади за угодою сторін з 29.07.2020 року (а.с. 6).

Згідно Наказу (розпорядження) від 28.07.2020 року №1227/к про припинення трудового договору (контракту) від 28.07.2020 року №1227/к позивача було звільнено з 29.07.2020 року за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України

27.07.2020 року ОСОБА_1 направив засобами поштового зв`язку заяву про увільнення від посадових обов`язків, згідно ст. 119 КЗпП України у звязку із призовом на військову службу за контрактом. Подану заяву про звільнення із займаної посади за угодою сторін просив залишити без розгляду а.с. (10-12).

28.07.2020 року позивач ОСОБА_1 направив засобами поштового зв`язку заяву про увільнення від посадових обов`язків, згідно ст. 119 КЗпП України із збереженням посади та середньої заробітної плати на час проходження військової служби за контрактом (а.с. 13).

Згідно припису від 27.02.2020 року № 2/1019 ОСОБА_1 , відібраний для проходження військової служби за контрактом. Термін прибуття до військової частини (навчального центру) 29.07.2020 року (а.с. 15).

30.07.2020 року ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у збройних силах України на посадах осіб рядового складу строком на три року з 30.07.2020 року (а.с. 16-19).

З витягу з наказу № 166 від 30.07.2020 року убачається, що ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини та на усі види забезпечення з 30.07.2020 року (а.с. 20).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Статтею 2 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Згідно п. 2 ст. 24 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

У відповідності із положеннями ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними (ст. ст. 77, 78, 79 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Оскільки позивач ОСОБА_1 30.07.2020 року уклав контракт про проходження військової служби у збройних силах України та 30.07.2020 року позивача зараховано до списків особового складу військової частини та на усі види забезпечення, станом на час подання ним заяв, а саме: 27.07.2020 року та 28.07.2020 року, підстави для збереження місця роботи, посади і середнього заробітку у Херсонської дирекції АТ "Укрпошта", передбачені ст. 119 КЗпП України були відсутні.

Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду в постанові від 31.08.2020 року у справі № 359/5905/18 зазначив, що розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.

Якщо роботодавець і працівник домовилися про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Так, приписами КЗпП України для власника або уповноваженого ним органу не передбачено обов`язок прийняття відкликання працівником своєї заяви про звільнення у випадку досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін.

Згідно з усталеною судовою практикою при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника (пункт 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів").

Про необхідність наявності взаємної згоди власника або уповноваженого ним органу та працівника щодо анулювання домовленості про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України також зазначено у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі N 6-1269цс16. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2019 року у справі N 759/11508/16-ц (провадження N 61-14807св18), у постанові від 27 травня 2020 року у справі N 404/6236/19 (провадження N 61-21869св19).

До суду не надано доказів на підтвердження того, що між сторонами було взаємної згоди про анулювання угоди про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

Таким чином, проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами докази, в їх сукупності, суд, не виходячи за межі позовних вимог, дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, ст.ст. 36, 119, КЗпП України, ст.ст. 6-13, 81, 141, 258, 259, 263- 265, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви адвоката Маєвської Ірини Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрпошта» про скасування розпорядження про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди – відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Херсонського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.М.Єпішин