Рішення № 103245718, 24.12.2021, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/3850/21

Провадження №2/367/4399/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

24 грудня 2021 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого - судді Кравчук Ю.В.,

за участю:

секретаря судових засідань – Бичок Т. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені під час підготовчого засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду з даним позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини, вказуючи, що 01 жовтня 2016 року між нею та відповідачем був укладений шлюб. В шлюбі народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом останніх років спільного проживання з відповідачем відносини поступово погіршувалися, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. На час подання зазначеної позовної заяви, в Ірпінському міському суді розглядалася справа за позовною заявою ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Спільний малолітній син проживає із нею, відповідач проживає за іншою адресою. В зазначеній квартирі позивачем створено всі умови для комфортного проживання дитини.

Позивач зазначає, що проживання сина разом із нею повністю відповідає інтересам дитини, вона має можливість забезпечити йому належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням дитини, враховуючи особливості віку і її фізіологічної прив`язаності до матері. Проти зустрічей сина з батьком не заперечує, графік цих зустрічей погоджується в опікунській раді.

Оскільки син позивача не мав місце реєстрації, позивач звернулася до відповідача з проханням надати згоду для реєстрації місця проживання сина в квартирі. Відповідач станом на день подачі позовної заяви не надав згоду. В центрі надання послуг, на звернення про реєстрацію дитини за місцем реєстрації та проживання, позивач отримала відмову в реєстрації в зв`язку з відсутністю дозволу батька дитини, на підставі абз. 2 ст. 9-1 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

У зв`язку з чим, просить визначити місце проживання сина сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та стягнути з відповідача на її користь сплачений судовий збір.

14.12.2021 до суду від ОСОБА_4 надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивач вказує, що 03.06.2021 шлюб між нею та відповідачем розірвано. Зазначає, що займається вихованням та доглядом за дитиною, намагається сприяти всебічному розвитку особистості свого сина, а саме дитина відвідує студію сучасної хореографії, займається футболом, забезпечує йому належний рівень життя (навчання, харчування, одяг, дозвілля, тошо), необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку сина, має постійні заробітки, є співвласником двокімнатної квартири, не вживає спиртні напої, не курить, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра.

В судове засідання позивач не з`явилася, до суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

24 грудня 2021 року до суду від відповідача – ОСОБА_2 , надійшла заява, в якій він повністю визнав заявлені позивачем вимоги та не заперечував проти ухвалення судом рішення про задоволення позову.

Від представника третьої особи: Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради до суду надійшла заява про розгляд справи 24.12.2021 без її участі.

Згідно із ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно із ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого Шевченківський районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві 15 червня 2018 року.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 19.02.2021 року було проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що умови проживання задовільні, в квартирі тепло, чисто, прибрано, в наявності всі необхідні меблі, побутова техніка, комунікації підключені. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: у дитини є окрема кімната, обладнана необхідними меблями, вдосталь особистих речей іграшок, книжок.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина 1 ст. 82 ЦПК України визначає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Ч.ч. 1,2 ст. 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Преамбулою Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 грудня 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція) визнається, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Відповідно до статті 3 Конвенції у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з положеннями статті 9 зазначеної Конвенції, держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

При цьому поняття розлучення слід тлумачити з огляду на право одного з батьків на спілкування з дитиною та обов`язок другого батька надати можливість для такого спілкування. Крім того, відповідно до положень абзацу 2 принципу 7 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією № 1386 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за його навчання: ця відповідальність лежить перш за все на батьках.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Також, при розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини необхідно виходити з балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

На підставі вищевикладеного, суд, виходячи з інтересів дитини, враховуючи при цьому її сталі соціальні зв`язки, психологічний стан, визнання позову відповідачем, приходить до висновку, що визначення місця проживання дитини разом з матір`ю не суперечитиме інтересам дитини, а отже позовна заява підлягає задоволенню.

Згідно із ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 76, 81,82,89, 133, 142, 206, 259, 264-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривень.

Повернути ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову згідно квитанції № 0.0.2140709423.1 від 26.05.2021 в розмірі 454 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Кравчук