Рішення № 103245688, 15.12.2021, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/61/21

Провадження №2/367/3352/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

15 грудня 2021 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого - судді Кравчук Ю.В.,

за участю:

секретаря судових засідань – Шаповала О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Гуревічов Олег Миколайович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в :

Представник позивача звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 17.08.2020 він отримав поштою листа від приватного виконавця Табінського Олега Володимировича, в якому містилася постанова про відкриття виконавчого провадження, з якої йому стало відомо, що відносно нього здійснюється примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса №1792 від 21.01.2020 про стягнення боргу на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами». Після цього, позивач звернувся за правовою допомогою до адвоката, з яким 31.08.2020 було укладено договір про надання правової допомоги. В вересні 2020 року адвокатом Чорноіваненко Д.О. було направлено адвокатські запити приватному виконавцю Табінському О.В. та ТОВ «Фінансова компанія управління активами». В жовтні 2020 року адвокатом поштою було отримано листа-відповідь приватного виконавця Табінського О.В. та копії підтверджуючих документів, зокрема: копію заяви про відкриття виконавчого провадження, копія кредитного договору та додатки до нього, копія виконавчого напису, постанову про відкриття виконавчого провадження. У відповідь на запит адвоката TOB «Фінансова компанія управління активами» повідомляє у листі від 06.10.2020 про виникнення у неї права вимоги до позивача на суму 37940,19 грн., при цьому розрахунок боргу не надає.

Позивач вказує, що 27.11.2012 року між позивачем та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір №500324096, за яким позивач отримав 18000,00 грн. під 0,1% річних на руки, ще 1944,00 грн. в якості страхового платежу банк перерахував страховій компанії за договором страхування. Позивачем та його родичами було сплачено за договором кредиту кошти в сумі 15260,00 грн., а саме: 1370 грн. - 11.12.2013, 140 грн. - 27.11.2013, 700 грн. - 26.11.2013, 250 грн. - 21.11.2013, 200 грн. - 15.11.2013, 1210 грн. - 14.10.2013, 1450 грн. - 24.09.2013, 190 - 09.09.2013, 1390 грн. - 19.08.2013, 1230 грн. - 03.07.2013, 1265 грн. - 20.05.2013, 2100 грн. - 30.04.2013, 665 грн. - 08.04.2013,1250 грн. - 22.02.2013,1350 грн. - 25.01.2013, 500 грн. - 25.12.2012. Останній платіж сплачений позивачем ПАТ «Альфа-Банк» 11.12.2013.

У відповідності до п.2.3. кредитного договору датою остаточного повернення кредиту та, відповідно, датою припинення нарахування відсотків та комісій є 30.11.2015 року. Позивачем неодноразово було направлено ПАТ «Альфа-Банк» заяви про неможливість виконання позивачем своїх зобов`язань через позбавлення його волі (шляхом поміщення його до СІЗО м. Черкаси) та заяви про надання йому розстрочки у стягненні боргу. Станом до 30.11.2015 року між позивачем та ПАТ «Альфа-Банк» не було досягнуто згоди на реструктуризацію боргу. На думку позивача, в нього були поважні обставини, наявність яких є підставою для не нарахування штрафних санкцій по кредитному договору. Тобто, між позивачем та ПАТ «Альфа-Банк» були спірні правовідносини в частині нарахування позивачу штрафних санкцій та строків повернення боргу.В подальшому позивачу не було відомо про те, що ПАТ «Альфа-Банк» уклав договори факторингу із новими кредиторами. Жодному з нових кредиторів позивач не сплачував грошові кошти за договором кредиту №500324096.

Представник позивача вказує, що оскільки датою остаточного повернення кредиту та, відповідно, датою припинення нарахування відсотків та комісій є 30.11.2015, то відповідно у ПАТ «Альфа-Банк» та всіх наступних кредиторів, в тому числі у відповідача, термін позовної давності для звернення із вимогами до суду по стягненню заборгованості спливає 30.11.2018 року.Таким чином, позивач має спір щодо нарахування йому штрафних санкцій та процентів по договору кредиту №500324096, а також позивач має право заявити про сплив терміну позовної давності, що свідчить про відсутність підстав безспірності вимог стягувана.

Посилається на п. 3.1 Порядку вчинення нотаріальних дій, відповідно до якого нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. У відповідності до п.2.3. кредитного договору датою остаточного повернення кредиту та, відповідно, датою припинення нарахування відсотків та комісій є 30.11.2015 року. Таким чином, строк зобов`язання позивача повернути кредитору тіло кредиту та проценти по ньому, пеню настав 30.11.2015 року. 30.11.2015 року - дата, з якої виникає право остаточної вимоги (а не лише періодичних платежів) всіх платежів по договору кредиту. Таким чином, 30.11.2018 року є кінцевою датою строку, протягом якого нотаріус мав право вчиняти виконавчий напис. Отже, виконавчий напис нотаріуса вчинено 21.01.2020 року, тобто з пропуском трирічного строку передбаченого Законом України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, і відповідачем пропущено строк, протягом якого він міг звернутися із заявою про вчинення оскаржуваного виконавчого напису.

Зазначає, що кошти в сумі 37940,19 грн., які просить стягнути відповідач, не враховують раніше сплачені позивачем кошти на повернення боргу. Так, позивачем сплачено 15260,00 грн. тіла кредиту з 19944,00 грн., тобто залишок тіла кредиту повинен складати 4684,00 грн., в той час як згідно виконавчого напису нотаріуса заборгованість по тілу кредита складає 12496,95 грн. Згідно виконавчого напису нотаріуса нараховано пеню в сумі 10650 грн. Водночас, між позивачем та ПАТ «Альфа-Банк» існував спір щодо підстав нарахування пені, на думку позивача факт його перебування в СІЗО є обставиною форс-мажору, а від так, не було прострочення боржника та нарахування пені є безпідставним.

Вказує, що при вчиненні виконавчого напису, нотаріус не отримувала від відповідача та позивача первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутніми підстави вважати заборгованість позивача перед відповідачем, а також суми штрафних процентів та процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними.

03.02.2021 до Ірпінського міського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Гуревічова Олега Миколайовича, вчинений 21.01.2020 та зареєстрований в реєстрі за №1792 про стягнення з ОСОБА_1 боргу на загальну суму 38090 гривень 19 копійок. Крім того, в позовній заяві просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу адвоката.

26.04.2021 року до Ірпінського міського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій він просить у випадку задоволення судом позову ОСОБА_1 , стягнути із відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 15 000 грн.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 11 січня 2021 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

20 квітня 2021 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області витребувано від третьої особи – ОСОБА_2 належним чином завірену копію нотаріальної справи щодо вчинення приватним нотаріусом Гуревічовим О.М. виконавчого напису № 1792 від 21 січня 2020 року за кредитним договором № 500324096 від 27 листопада 2012 року, про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами».

20 жовтня 2021 року на виконання ухали Ірпінського міського суду Київської області від 20 квітня 2021 року від Київського державного нотаріального архіву надійшла належним чином завірена копія виконавчого напису та документи на підставі яких посвідчувався виконавчий напис.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. В матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.

В судове засідання відповідач свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

В судове засідання треті особи свого представника не направили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 27 листопада 2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 500324096.

Відповідно до пункту 2.1 датою остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та нарахування комісій – 30.11.2015 року.

21.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О. М. було вчинено виконавчий напис № 1792, яким стягнуто із ОСОБА_1 грошові кошти на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» у розмірі 38090, 19 грн.

На підставі виконавчого напису № 1792 від 21.01.2020, постановою від 21.07.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Табінським Олегом Володимировичем було відкрито виконавче провадження № 62607994.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За загальним правилом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595).

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно з ст. 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 3.2., 3.5. глави 16 «Вчинення виконавчих написів» розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.

Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.

Пунктом 2 розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 до Переліку, визнано незаконними та нечинними, а саме:

визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 рішення суду залишено без змін.

Суд враховує в якості консультаційних роз`яснень викладене у п. 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі» за змістом якого визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Таким чином, застосуванню при вирішенні спору підлягає постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29.06.1999 (в редакції постанови КМУ від 29.11.2001).

Пунктом 1 зазначеного Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 «Вчинення виконавчих написів» розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Таким чином, після скасування внесених постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 до Переліку змін виконавчий напис міг бути вчинений лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Суд враховує, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 21.01.2020, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14.

Слід зазначити, що з матеріалів справи не вбачається, що кредитний договір № 500324096 від 27.11.2012 був нотаріально посвідчений.

Таким чином, подані відповідачем для вчинення виконавчого напису документи не відповідали вказаним вимогам Переліку.

Отже, оскільки укладений з позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, то наявні підстави для визнання відповідного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з зазначеним.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19), де, зокрема, зазначено наступне: «укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».

Пізніше вказану правову позицію підтвердила і Велика Палата Верховного Суду, яка в п.п. 93-95 постанови від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21) вказала, що оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Зазначене вище дає підстави для визнання спірних виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на наведене, вбачається, що нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис на підставі кредитного договору, який не був нотаріально посвідчений, з огляду на що, позов підлягає задоволенню.

Крім того, береться до уваги, що у постанові від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. У постанові від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278гс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла аналогічного висновку, викладеного вищевказаній постанові від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19). При цьому у справі, яка переглядається, відповідачем не доведено, що сума заборгованості була такою, як зазначено у оскарженому виконавчому написі нотаріуса.

Також, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) вказала, що строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, передбачений ст. 88 Закону України «Про нотаріат», безпосередньо пов`язаний з позовною давністю, встановленою ЦК України. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Отже, загальний строк для звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису становить не більше трьох років з дня виникнення у стягувача права вимоги до боржника незалежно від суб`єктного складу сторін у правовідносинах, тобто цей строк підлягає застосуванню й у відносинах між юридичними особами. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові аналізувала інші відносини і вказувала на подібність строку зазначеного у ст. 88 Закону України «Про нотаріат» зі строком позовної давності, який визначений ст. 256 ЦК України в контексті застосування єдиного трирічного строку для захисту прав як фізичних так і юридичних осіб.

Дійсно, строк визначений у ст. 88 Закону України «Про нотаріат» відноситься до строків захисту цивільних прав, однак це не свідчить про розповсюдження на нього правил ст. 264 ЦК України щодо переривання перебігу позовної давності.

Позовну давність слід відрізняти від інших видів строків захисту цивільних прав. Так, не є позовною давністю строк для вчинення виконавчих написів та деякі інші строки. До вказаних строків правила глави 19 ЦК України про зупинення, переривання, поновлення позовної давності не застосовуються.

Таким чином, суд приходить висновку, що оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса вчинено поза межами трирічного строку, передбаченого ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та перериватися чи поновлюватися такий строк не може, оскільки він є присічним.

Витребувані ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 20 квітня 2021 року документи, а саме: належним чином засвідчені копія виконавчого напису та документів, на підставі яких вчинявся виконавчий напис №1792 від 21 січня 2020 року щодо стягнення із ОСОБА_1 заборгованості в сумі 38090,19 грн., не містить відомостей щодо належного повідомлення ОСОБА_1 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» про усунення порушення кредитних зобов`язань.

Таким чином, з наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи повідомлявся позивач про наявність такої заборгованості (отримання вимоги про усунення порушень).

За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що заборгованість позивача перед відповідачем на час винесення оскаржуваного виконавчого напису була безспірною.

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо відшкодування відповідачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Керуючись ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.

Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 гривень, суд зазначає, що розподіл судових витрат не є позовною вимогою, має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов`язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.

Стаття 137 ЦПК України детально описує порядок відшкодування та визначення вказаних витрат, зокрема: - витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша); - за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга); - для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя); - розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта); - у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята); - обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста).

Згідно із частиною третьою статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано ордер, копію договору № 10ф/20 про надання правової допомоги від 31.08.2020, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію додаткової угоди № 1 до договору № 10ф/20 про надання правової допомоги від 31.08.2020 р.

Відповідачем ТОВ «Фінансова компанія Управління Активами» подано до суду клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу, оскільки дана справа не є складною, відноситься до категорії малозначних, гонорар адвоката не відповідає критеріям співмірності. Крім того, вартість адвокатських послуг, є значно завищеними порівняно з іншими витратами на адвокатські послуги в аналогічних справах. Вказує, що в матеріалах справи відсутній договір про надання правничої допомоги і становити порядок обчислення, форми та ціни кожної послуги окремо, що надаються адвокатом неможливо. Просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами з 15000 гривень до 1 025 (однієї тисячі двадцяти п`яти) гривень.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Договором № 10ф/20 про надання правової допомоги від 31.08.2020встановлено, що правова допомога надається платно. Відповідно до додаткової угоди № 1 до договору № 10ф/20 про надання правової допомоги від 31.08.2020 сторони домовилися, що гонорар адвокатського бюро складатиме 15 000 грн. за умови задоволення судом позову клієнта.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критеріїв реальності понесення адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, про захист прав людини заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними та неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Дослідивши подані докази на підтвердження витрат на правову допомогу, враховуючи складність справи, значення справи для сторони, кількість судових засідань, присутність на них адвоката позивача, а також тривалість судових засідань, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що позивач має право на часткове відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 18, 76-77, 81, 141, 200, 247, 274-279, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Гуревічов Олег Миколайович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем від 21 січня 2020 року, зареєстрований в реєстрі за №1792 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» грошових коштів на загальну суму 38090 (тридцять вісім тисяч дев`яносто) гривень 19 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9а, офіс 203, (ЄДРПОУ 35017877) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Кравчук