Рішення № 103245461, 14.02.2022, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/5484/19

Провадження № 2/591/92/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2022 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого - судді Сидоренко А.П.

з участю секретаря судового засідання - Чмуневич М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з вищевказаним позовом та свої вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 25 листопада 2008 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 30500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту згідно п. 2.1.1.5.7 Договору.

Відповідач на підставі п.2.1.1.5.5 Договору зобов`язався погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/kredity/, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Договору.

Оскільки відповідачка взяті на себе зобов`язання не виконувала належним чином, виникла заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 57085,38грн., з яких:

23323,28 грн. – заборгованість за тілом кредита;

13378,30 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредита;

17427,35 грн. – нарахована пеня за прострочене зобов`язання, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. штраф (фіксована частина), 2706,45 грн. (процентна складова), яку просить стягнути з відповідачки, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 13 вересня 2019 року позовна заява була залишена без руху, позивачу запропоновано в строк не більше десяти днів з дня вручення копії вказаної ухвали усунути недоліки.

01 жовтня 2019 року представником позивача надано документи на виконання ухвали від 13 вересня 2019 року та ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 02 жовтня 2019 року відкрите провадження у справі за вказаною позовною заявою та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, справа призначена до розгляду на 21 січня 2020 року о 15 год. 00 хв.

21 січня 2020 року у зв`язку із зайнятістю головуючого судді Грищенко О.В, в колегіальному розгляді кримінальної справи №591/2636/18, провадження №1-кп/591/104/20, розгляд справи відкладений на 22 квітня 2020 року о 09 год. 30 хв.

22 квітня 20202 року від позивачки ОСОБА_1 , надійшов відзив на позов, в якому зазначає, що умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк,» згідно з якими банк самостійно може встановлювати та змінювати кредитний ліміт та умови кредитування клієнтів, відповідачем не підписувались. Наданий суду витяг з цих Умов та Правил також не містить дати його підписання представником позивача.

Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду», копія якої надана позивачем, не є додатком до кредитного договору.

Крім того, відповідач отримала кредит 25 листопада 2008 року. З того часу минуло більше 10 років. По більшості отриманих кредитних коштах минув строк позовної давності, тому відповідачка просить суд застосувати строк позовної давності по вимогам позивача.

У заяві позичальника від 25 листопада 2008 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Кредитний ліміт визначено в 500 грн.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 25 листопада 2008 року, укладеного між Приватбанком та ОСОБА_2 станом на 15 серпня 2019 року, посилався на Витяг з Тарифів Банку та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Відповідач обґрунтовано вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (25.11.2008 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (02.09.2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Також відповідачка звертає увагу, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 25 листопада 2008 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення тіла кредиту в розмірі 23323,28 грн. пояснює, що наданий позивачем розрахунок заборгованості має хибні відомості про отримання відповідачем коштів за кредитною карткою. В розрахунку зазначені кошти, які відповідачка не отримувала. Крім того, відповідно до підписаної відповідачем заяви-анкети на отримання кредиту, встановлений ліміт в 500 грн. Позивач не надав жодних доказів про збільшення ліміту та отримання відповідачем кредитних коштів, а наданий розрахунок заборгованості не є належним доказом наявної заборгованості.

Просить в задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю (а.с. 84-90).

22 квітня 2020 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 18 червня 2020 року у зв`язку з клопотанням відповідача про відкладення.

28 травня 2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 25 листопада 2008 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 30500, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Позивачем надана до суду копія анкети-заяви на двох сторінках від 25 листопада 2008 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчила (в), що «Я згодна (ен) з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомилась (вся) і згоден з Умовами та Правшами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...».

Також до матеріалів позовної заяви долучено «Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка власноруч підписана Відповідачем та з якої чітко вбачається, що Відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3,0 % (36,00 % на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо.

Надає до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримала кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, шо відповідачка частково сплачувала заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»).

Відповідно до виписки по рахунку вбачається активне використання відповідачкою кредитного рахунку починаючи із 27 листопада 2008 року.

Нарахування пені за кредитними картами здійснюється з 01 травня 2009 року в розмірі від суми заборгованості, але не менше 30 грн., що затверджено Наказом СП-2009-289 17.04.2009 року.

В подальшому Наказом СП-2013-6500941 от 28 січня 2013 року розмір пені було збільшено до 50 грн., яка нараховується щомісячно у разі виникнення прострочки по кредиту на суму від 100 грн.

19 вересня 2013 року СП-2013-6776448 від 19 вересня 2013 року внесені зміни до тарифів щодо розміру пені, а саме:

- у разі виникнення прострочки на протязі одного місяця - сплачується пеня в розмірі 50 грн.;

- у разі виникнення прострочки другий місяць поспіль - сплачується пеня в розмірі 100 грн.

Щодо нарахування штрафів:

Сторони за договором передбачено у разі порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому з грошових зобов`язань більше ніж на 30 днів Банком нараховується штраф за формулою: "" 500"" грн. + "" 5"" % від заборгованості за кредитом.

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня січня 2022 року.

Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідачки 28 серпня 2019 року — до спливу строку позовної давності.

У зв`язку з цим, обставини, на які відповідачка посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.

Посилаючись на вказане, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.132-139).

18 червня 2020 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 28 серпня 2020 року, 09 год. 00 хв. у зв`язку з клопотанням відповідача про відкладення.

Згідно розпорядження Зарічного районного суду м. Суми від 02 липня 2020 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку з тим, що суддя Грищенко О.В. звільнена у зв`язку з поданням заяви про відставку, вказана справа передана у провадження судді Сидоренко А.П.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 23 липня 2020 року прийнято до провадження справу суддею Сидоренко А.П., призначено справу до розгляду на 09 листопада 2020 року, 16 год. 00 хв.

09 листопада 2020 року протокольною ухвалою суду по справі оголошено перерву до 23 лютого 2021 року у зв`язку з необхідністю виклику представника позивача в судове засідання.

23 лютого 2021 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 23 червня 2021 року у зв`язку з клопотанням відповідача про відкладення та відсутністю відомостей щодо належного сповіщення позивача про дату та час судового розгляду (явка якого була визнана обов`язковою протокольною ухвалою від 09 листопада 2020 року) та його неявкою в судове засідання.

23 червня 2021 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 29 липня 2021 року у зв`язку з неявкою в судове засідання представника позивача, роз`яснено насідки неявки.

29 липня 2021 року протокольною ухвалою головуючого розгляд справи відкладено до 10 листопада 2021 року, сторонам надано час для мирного врегулювання спору.

10 листопада 2021 року розгляд справи відкладено до 03 лютого 2022 року у зв`язку з зайнятістю головуючого судді Сидоренко А.П. у розгляді справи №591/6525/18, провадження №1-кп/591/239/21.

В зазначене судове засідання представник позивача не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, у позові зазначає про розгляд справи у його відсутність, не заперечує проти розгляду справи у заочному порядку.

Відповідачка надала суду заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов.

В зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалась, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку б/н від 25листопада 2008 року ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 47).

Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка підписана позичальником, базова відсоткова ставка по кредитному ліміту становить 3% в місяць, щомісячні платежі умовами кредитування передбачені у розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості, зі строком внесення до 25 числа місяця, наступного за звітним. Крім того, умовами кредитування передбачений штраф за порушення строків по грошових зобов`язаннях (а.с. 48).

До позовної заяви банк також додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, з яких не вбачається, що вони були підписані відповідачем (а.с. 49-63).

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що станом на 15 серпня 2019 року за розрахунком позивача утворилась заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 57085,38 грн., з яких:

23323,28 грн. – заборгованість за тілом кредита;

13378,30 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредита;

17427,35 грн. – нарахована пеня за прострочене зобов`язання, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. штраф (фіксована частина), 2706, 45 грн. (процентна складова) (а.с.7-13).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторовіу разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору процентиза користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві позичальника від 25 листопада 2008 року процентна ставка не зазначена (а.с. 47).

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Проте у довідці про умови кредитування від 25 листопада 2008 року зазначено базова відсоткова ставка за користування кредитом (3,0%), розмір щомісячних платежів (7%) від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні (а.с. 48). Зазначена довідка підписана від імені відповідача.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку – 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої – договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період – з часу виникнення спірних правовідносин (26 січня 2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (10 вересня 2018 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг

з Тарифів обслуговування витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів

за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані АТ КБ «ПриватБанк» Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку – в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю у п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень Умов і Правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним – споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua та містяться у матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 20 січня 2011 року шляхом підписання анкети-заяви.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку ПАТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання

в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд – шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс 19.

Щодо заперечень відповідача про ненадання належних доказів на підтвердження заборгованості за кредитом, суд застосовує правову позицію Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.

Так, згідно цієї позиції належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, надані банком виписки за картковими рахунками позичальника, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.

Враховуючи зазначене, з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача заборгованість за кредитним договором, а саме: тіло кредиту – 23323 грн. 28 коп. та прострочене тіло кредиту – 13378 грн. 30 коп.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

У статті 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

З огляду на зазначені норми законодавства, позовні вимоги щодо стягнення пені задоволенню не підлягають.

Довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем, передбачена відповідальність позичальника за порушення зобов`язання, а саме: штраф за порушення строків платежів за будь яким із грошових зобов`язань (250 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій).

З урахуванням зазначеної довідки про умови кредитування суд вважає за можливе стягнути з відповідачки на користь позивача штраф в сумі 2956 грн. 45 коп. (250 грн. 00 коп.(фіксована частина) + (2706 грн. 45 коп.).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачка посилається на сплив позовної даності.

Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Враховуючи те, що останній платіж на погашення кредитної заборгованості відповідачкою здійснено 20 листопада 2019 року, а з позовом до суду позивач звернувся 02 вересня 2019 року, відсутні підстави вважати, що позивач звернувся до суду з позовом з пропуском позовної давності.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задовольнити частково: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № б/н від 25 листопада 2008 року у розмірі 39658 грн.03 коп., яка складається з: 2332328 грн. - заборгованості по тілу кредита; 13378,30 грн. – заборгованість по простроченому тілу кредита; 250,00 грн. – штраф (фіксована частина) та 2706,45 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог необхідно відмовити.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача судові витрати в розмірі 1325 грн. 49 коп. (1921 грн. 00 коп. х 69%= 1325грн.49 коп.).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором в сумі 39658 грн. 03 коп. та судовий збір в сумі 1325 грн. 49 коп.

В іншій частині позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, 01001.

Відповідачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення виготовлене 14 лютого 2022 року.

Суддя А.П. Сидоренко