Рішення № 103244673, 27.01.2022, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 332/3444/21

Провадження № 2/0203/376/2022

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2022 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді – Єдаменко С.В.,

при секретарі – Кравченко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс», треті особи без самостійних вимог - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Чубарев Олександр Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, –

встановив:

11 жовтня 2021 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з Заводського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», треті особи без самостійних вимог - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Чубарев О.О., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позовної заяви зазначено, що про вчинення виконавчого напису позивачка дізналась, ознайомившись із матеріалами виконавчого провадження № 64588188, пред`явлена до стягнення заборгованість в розмірі 27 030 грн., яка з неї стягується, не є безспірною заборгованістю, та останній не було повідомлено про наявність у неї заборгованості за Договором про надання кредиту укладеного між нею та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», правонаступником якого є ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», який є відповідачем у справі, та її походження, тим більше необхідність погашення такої заборгованості, яку позивачка не визнає повністю. За цих обставин позивачка просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 35399, вчинений 22 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» коштів, стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. (а.с.1-16)

Справа підсудна Кіровському районному суду м. Дніпропетровська на підставі ч.12 ст.28 ЦПК України, за місцем виконання оспорюваного виконавчого напису. Згідно матеріалів справи стягнення за виконавчим написом здійснюється шляхом списання коштів із заробітної плати позивачки, яка працює в ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» за адресою: м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 40.

Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 20 жовтня 2021 року було прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України, і призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін та їх представників (а.с.67-68), одночасно вирішено питання щодо залучення до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог - приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Чубарева О.О. (а.с.67-68), також було задоволено клопотання позивачки про витребування доказів, витребувано від приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. належним чином засвідченої копії документів нотаріальної справи на підставі яких нею вчинено виконавчий напис від 22 травня 2021 року № 35399, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» заборгованість за кредитним договором № 472964184 від 13 листопада 2020 року в сумі 27 030,00 грн. (а.с.67-68)

В судове засідання 22 листопада 2021 року сторони по справі не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у зв`язку з цим та неможливістю проведення відеоконференції з представником позивача судове засідання відкладено на 21 грудня 2021 року для повторного виклику сторін. (а.с.78)

В судове засідання 21 грудня 2021 року сторони по справі не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у зв`язку з цим та неможливістю проведення відеоконференції з представником позивача судове засідання відкладено на 27 січня 2022 року для повторного виклику сторін. (а.с.92)

27 січня 2022 року було проведено розгляд справи по суті.

Представник позивача та позивачка в судове засідання не з`явились, від представника позивачки надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивачки, в якій вона просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. (а.с.99)

Відповідач в судові засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення на його адресу та електронну адресу судових повісток.

Треті особи в судові засідання не з`явились, про місце, час та дату розгляду справи повідомлялись шляхом направлення на їх адресу судових повісток, про причини неявки не повідомили.

З урахуванням викладених вище обставин на підставі ст.ст.280, 287, 288 ЦПК України, розгляд справи проведено в заочному порядку. Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, справа розглянута без фіксування судового засідання технічними засобами, згідно ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

За загальним правилом ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат», п.п.3.1, 3.3. глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (п.п.3.2, 3.5 глави 16 Порядку).

Пунктом 2 Розділу 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про необхідність визнання не чинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині п.1 та п.2 зазначеної постанови.

Згідно приписів ч.2 ст.265 КАС України у разі визнання рішенням суду нормативно-правового акта протиправним та не чинним, такий нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001 року.

Така позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 січня 2019 року, справа № 910/13233/17.

Пунктом 1 зазначеного Переліку, в редакції від 29.11.2001 року, передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч.1, 3-6, 8, 10, 12, 13 ст.11 Закону України «Про комерційну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За цих умов, на договір, що укладений в електронній телекомунікаційній системі сторонами, та який надається нотаріусу для вчинення виконавчого напису у паперовій формі, також розповсюджуються вимоги щодо можливості вчиненні виконавчого напису лише за нотаріально посвідченими договорами.

З матеріалів справи встановлено, що 13 листопада 2020 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКМ ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 472964184 про надання кредиту. Вказаний договір було укладено в електронному вигляді без нотаріального посвідчення. (а.с.18-19)

Тобто, оспорюваний виконавчий напис було вчиненого на підставі угоди, яка не була нотаріально посвідчена, чим було порушено вимоги Переліку № 1172, що в свою чергу є порушенням вимог ст.87 Закону «Про нотаріат».

З огляду на викладене, з урахуванням того, що виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог діючого на той час законодавства, суд приходить до висновку, що повній вимоги підлягають задоволенню, а виконавчий напис нотаріуса підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Такі висновки судом зроблені відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України з урахуванням правових позицій, висловлених Верховним Судом у постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц. З огляду на викладене, з урахуванням того, що виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог діючого на той час законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а виконавчий напис нотаріуса визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч.3 ст.133, ч.ч.1, 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 ст.134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

На понесення позивачкою витрат на правову допомогу було надано договір про надання правової допомоги № 56 від 04 серпня 2021 року укладеним між ОСОБА_1 та адвокатом Хворост Д.М., акт приймання-передачі наданої правової допомоги № 1 від 18 серпня 2021 року, квитанцію від 18 серпня 2021 року про сплату 7 950 грн.

Згідно з наявним в матеріалах справи детальним описом робіт, до складу суми послуг в 7 950 грн., які позивачка просить стягнути на свою користь, входить: надання первинної усної консультації – 500 грн.; складання та написання двох запитів – 1 000 грн.; надання допомоги у складання та написанні двох заяв – 1 000 грн.; надання повторної усної консультації – 350 грн.; підготовка та написання позовної заяви – 4 000 грн.; підготовка та написання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат – 400 грн.; підготовка та написання детального опису робіт – 700 грн.

Разом з тим, суд враховує, що витрати не є співмірними зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, та у зв`язку з цим, приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки понесених витрат на правову допомогу в сумі 6 000 грн.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, враховуючи результати розгляду справи, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви до суду в розмірі 908 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат», ст.ст.11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.ст.3, 4, 11-13, 81, 133, 141, 209, 263, 265, 268, 274, 279-287 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 35399, вчинений 22 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» (код ЄДРПОУ 42254696, адреса: 02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд. 11-А, прим. 605) коштів в розмірі 27 030 (дванадцять сім тисяч тридцять) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» (код ЄДРПОУ 42254696, адреса: 02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд. 11-А, прим. 605) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 грн. 00 коп., витрати на оплату правової допомоги в розмірі 6 000 грн. 00 коп., а разом: 6 908 (шість тисяч дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.ст.273, 289 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 01.02.2022 р.

Суддя С.В. Єдаменко