Вирок № 103244447, 14.02.2022, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1224/13-к

Номер провадження 1-кп/213/8/22

В И Р О К

Іменем України

14 лютого 2022 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Попова В.В., при секретарі судового засідання Куропятник І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань №14, кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середня, одруженого, на час вчинення кримінального правопорушення працював ПАТ «ІнГЗК» водієм, на час розгляду кримінального провадження - не працює, є інвалідом 3-ї групи, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України (кримінальне провадження №12012040740000099 від 10.12.2012 року), -

за участю сторін кримінального провадження -

сторони обвинувачення:

прокурора - Скороход І.В.,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

сторони захисту:

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Цепелєва Ю.М.,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 10 грудня 2012 року в темну пору доби, приблизно о 17 годині 20 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «Форд Скорпио» (марка автомобіля зазначена відповідно до свідоцтва про реєстрацію, а.с.43,т.2) реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині вул. Нєдєліна з боку пр. Перемоги в напрямку вул. 50-років Жовтня в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу зі швидкістю не менше ніж 63,0 км\год, чим порушив вимоги п. 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху України, згідно яких:

- 12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.»;

- 12.9. Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил».

У цей же час, попереду автомобіля «Форд Скорпио» на проїзну частину вул. Нєдєліна, в районі електричної опори №8, у невстановленому для цього місці, зліва направо по ходу руху автомобіля виїхав велосипед типу «Україна» під керуванням ОСОБА_3 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння.

При виявленні небезпеки для руху, у вигляді велосипедиста ОСОБА_3 , який наближається до смуги руху автомобіля, водій ОСОБА_1 проявив неуважність до дорожньої обстановки, був непередбачливим, не зменшив швидкість руху аж до зупинки керованого ним автомобіля «Форд Скорпио», чим порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме п.п. 1.5, 2,3 б), 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно яких:

- «1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху…не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

- «2.3 б). Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: ... б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, ... і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

- «12.3 У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

Внаслідок порушення зазначених правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події, водій ОСОБА_1 продовжив рух у небезпечному напрямку і в районі електричної опори № 8 по вул. Нєдєліна в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу допустив наїзд керованого ним автомобіля «Форд Скорпио» на велосипедиста ОСОБА_3 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди велосипедиста ОСОБА_3 , було травмовано. Згідно висновку експерта № 359\16 від 15.02.2013 року потерпілий ОСОБА_3 отримав травми у вигляді: закритої черепно-мозкової травми: перелому правої скроневої кістки, забою головного мозку 3 ст. Гострої субдуральної гематоми. Субарахноідального крововиливу. Садна голови з набряком м`яких тканин. За своїм характером виявлені ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Знаходячись на стаціонарному лікуванні у КЗ «17 міська лікарня» ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 від отриманих травм помер. Згідно висновку експерта № 27-Е від 25.02.2013 року смерть ОСОБА_3 наступила від закритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому кісток черепа, забою тканини мозку з крововиливом під його оболонки; правобічної субдуральної гематоми. У своєму перебігу ЧМТ ускладнилася розвитком тривалого коматозного стану, тетраплегією, парезом окорухового нерву справа, гіпостатичною пневмонією, трофічними порушеннями у вигляді пролежнів, які призвели до загальної інтоксикації організму, що і стало безпосередньою причиною смерті.

Згідно висновку експерта №2738-16 від 25.07.2016р., у заданій дорожній обстановці водій автомобіля «Форд Скорпио» ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти технічному характеру настання ДТП – наїзду на велосипедиста ОСОБА_3 . У заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля «Форд Скорпио» ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п.12.3 ПДР України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з технічним характером заданої дорожньо-транспортної пригоди – наїздом на велосипедиста ОСОБА_3 .

Позиція обвинуваченого.

ОСОБА_1 вину не визнав. Зазначив, що з самого початку цієї справи і до її завершення завжди давав одні й ті ж самі показання, які ніколи не змінював. Він 10.12.2012 року приблизно о 17 годині 20 хвилин їхав по вулиці Нєдєліна, погода була суха. Пропустив молоду пару з коляскою - це була остання освітлена ліхтарями ділянка дороги. Далі, на відстані 30 метрів від себе, він побачив велосипедиста, застосував екстрене гальмування, але зачепив його заднє колесо. Швидкість його автомобіля була приблизно 60 км/год. Велосипедиста побачив приблизно посередині дороги - він їхав трошки навкіс, під кутом, переїжджав у недозволеному місті. Після зіткнення велосипедист впав за автомобілем і лежав біля його заднього правого колеса. Він підійшов до нього, той лежав та хропів. Отже, при тих обставинах, які викладені в обвинувальному акті, коли він побачив велосипедиста перед собою, то одразу ж, як того вимагають правила дорожнього руху, застосував екстрене гальмування, аж до повної зупинки автомобіля, отже зробив все від нього можливе, щоб уникнути зіткнення, проте воно відбулось, але не з його вини. Впевнений, що єдиною винною особою у ДТП є потерпілий ОСОБА_3 . Велосипед не мав ані ліхтаря, ані котофотів. Просить суд виправдати його. Цивільний позов не визнає повністю.

Позиція потерпілого.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_3 був його батьком. Впевнений, що саме водій ОСОБА_1 є винним у ДТП - при тих обставинах, які викладені в обвинувальному акті, водій ОСОБА_1 перевищив швидкість, проявив неуважність і допустив зіткнення. Впевнений, що обвинувачений каже неправду у суді і намагається уникнути відповідальності. Після ДТП ОСОБА_1 приходив до нього і пропонував гроші, зазначаючи при цьому, що він не хотів такого, не спеціально збив його батька і готовий допомогти. На цю пропозицію ОСОБА_2 сказав, що гроші не візьме і порадив з цим питанням звернутись до його матері - дружини батька. Йому відомо, що обвинувачений два рази зустрічався з нею і покупав медикаменти, а потім зник. Звертає увагу суду на те, що під час проведення всіх слідчих експериментів за весь час розгляду справи обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник вели себе не належним чином - не як особи, які бажають встановити істину у справі, а навпаки - заплутати та обтяжити її встановлення. Наприклад, обвинувачений та його захисник вимагали постійного окремого та повторного запрошення до кожної слідчої дії, під час якої робили безліч зауважень та заперечень не по суті, чим ускладнювали роботу слідчого та інших учасників, забирали час. Він повністю погоджується з тим покаранням, яке просить прокурор, проте на його думку, обвинуваченого слід залишити на волі і надати іспитовий строк. Цивільний позов підтримує повністю і просить його задовольнити.

Показання свідків, допитаних в ході судового розгляду.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що на цей момент погано все пам`ятає, оскільки з моменту ДТП пройшло більше 8 років. Пам`ятає, що був свідком того, як машина збила велосипедиста. ДТП відбулось прямо перед його очима. До ДТП він і велосипедист йшли по одній стороні дороги, він йшов і велосипедист обігнав його. Потім він стояв перед дорогою, пропускаючи авто, щоб перейти дорогу і побачив ДТП. Стверджує, що неодноразово тривалий час добровільно і без примусу вказував всі відомі йому деталі ДТП на кожному слідчому експерименті, де розказував і показував лише те, свідком чого був і ці показання підтверджував своїми особистими підписами у всіх протоколах, які оглянув у суді і повністю їх підтверджує, також зазначає, що всі його показання на слідчих експериментах є правдивими, доповнити їх, спростувати або уточнити не бажає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що він підійшов до обочини дороги, бажав її перейти, пішохідного переходу там не було, потім він повернув голову направо і побачив, як велосипедист з його боку виїхав на дорогу трошки навскіс перед машиною, водій машини загальмував і був удар, удар був не сильний, після удару потерпілий впав і лежав з правого боку автомобіля. На його думку, коли він повернув голову направо, то від нього до автомобіля було приблизно 100 метрів, до велосипедиста приблизно 40 метрів, а від велосипедиста до автомобіля в момент виїзду приблизно 30 метрів. На місці зіткнення ліхтарі не працювали, освітлення не було, на автомобілі світло було. Все було дуже миттєво - долі секунди. Він викликав швидку і чекав поліцію. Пам`ятає, що потерпілий встав і сам своїми ногами пішов до швидкої. Підтверджує, що він підписував протоколи слідчих дій зі своїми показаннями, які оглянув у суді.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що дійсно приймала участь у слідчому експерименті, водієм якого був обвинувачений, який погоджувався з умовами проведення слідчого експерименту і з тим освітленням, яке при цьому було.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що не був очевидцем ДТП. Його зупинили поліцейські, коли він їхав на роботу, та попросили прийняти участь в якості понятого при складанні протоколу огляду місця події та схеми ДТП, він погодився. Пам`ятає, що допомагав робити заміри, тримав рулетку, вкінці всіх дій розписався у документах та поїхав.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що не був очевидцем ДТП, а був понятим при огляді місця події на запрошення поліції, робили заміри, автомобіль стояв на дорозі, дорога була суха, потім склали протокол та схему, він та інші підписались, зауважень ніхто не заявляв.

Суд знаходить, що стороною обвинувачення повністю доведена вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за обставинами, викладеними в обвинувальному акті.

Вина ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами:

- вищевказаними показаннями свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні, який у свою чергу підтвердив, що тривалий час під час кожного слідчого експерименту давав добровільні повні і правдиві показання, які скріплював своїм особистим підписом і які не бажає доповнювати або змінювати, оскільки на той момент пам`ятав всі деталі;

- вищевказаними показаннями свідка ОСОБА_5 в судовому засіданні.

Крім показань вищевказаних осіб, вина ОСОБА_1 підтверджується наступними дослідженими в ході судового розгляду доказами:

- Рапортом слідчого СВ Інгулецького РВ про виявлення кримінального правопорушення, згідно з яким 10.12.2012 року до МВМ-1 Інгулецького РВ надійшло повідомлення про те, що 10.12.2012 року, близько о 17:20 годин водій ОСОБА_1 , рухаючись на автомобілі "Форд Скорпіо" Д/Н НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , по вул. Недєліна, в напрямку вул. 50 років Жовтня в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу, допустив наїзд на гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який рухався в попутному напрямку на велосипеді в стані алкогольного сп`яніння, в результаті чого ОСОБА_3 отримав тілесні пошкодження у вигляді забиття правої сторони обличчя, забиття правого плеча (том 2, а.с. 21);

- Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 10.12.2012 року та Схеми до нього від 10.12.2012 року. Відповідно до вказаного Протоколу огляд початий в 19 годин 20 хвилин слідчим Яблочним Р.В. за участю інспектора ДАЇ, понятих ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в присутності водія ОСОБА_1 ; погодні умови огляду - ясно, без опадів, + 2t; місце ДТП розташовано на проїжджій частині вул. Нєдєліна у м. Кривому Розі; проїзна частина: горизонтальна ділянка, вид покриття: асфальтобетонне, середньозернистий асфальтобетон, стан покриття: сухе чисте, на проїзній частині нанесені лінії горизонтальної розмітки білого кольору, згідно п. 1.5 ПДР; до проїзної частини справа та зліва примикають бордюрний камінь 10х15, далі за тротуаром-узбіччям розташовані будови міського типу; зі слів водія ОСОБА_1 місце наїзду на велосипедиста розташовано на проїзній частині вул. Недєліна на відстані 2.1 м. від правого краю проїзної частини і на відстані 4.9 м. до е/о №8; рух на даній ділянці не регульований, дорожні знаки відсутні; умови освітлення на даній ділянці шляху: темний час доби, не освітлений; автомобіль "Форд Скорпіо" Д/Н НОМЕР_1 має пошкодження: деформація правої передньої фари та декоративної рамки під правою передньою фарою; згідно схеми ДТП на проїжджій частині вул. Недєліна маються сліди гальмування, які залишені автомобілем "Форд Скорпіо" передніми та задніми колесами автомобіля, довжина переднього правого сліду складає 22,8 м., переднього лівого 14,1 м., заднього правого колеса 8,2 м., заднього лівого колеса 5, 3 м., сліди гальмування суцільні прямолінійні, не приривні; заяв або зауважень до Протоколу не поступило; зі змістом Протоколу та Схемою до нього водій ОСОБА_1 та поняті ознайомлені під підпис. До Протоколу додається фототаблиця місця ДТП, розташованого на проїжджій частині автомобіля "Форд Скорпіо" Д/Н НОМЕР_1 , пошкодження правого переднього крила даного автомобіля, розташування та вид велосипеду (том 2, а.с. 3-16);

- довідкою КЗ «Криворізька міська лікарня №17»ДОР від 10.12.2012 року, відповідно до якої до приймального відділення звернувся ОСОБА_3 , 1949 р.н., з приводу ДТП, діагноз: забій, садна м`яких тканин правої половини обличчя, вушної раковини, забій правого плеча, садна лівої кісті, струс головного мозку, кров та сеча на алкоголь позитивна, госпіталізовано до травматологічного відділення (том 2, а.с. 27);

- довідкою КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» ДОР від 11.12.2012 року, згідно з якою ОСОБА_3 , 1949 р.н. знаходиться на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні з 11.12.2012 року з діагнозом: ЗЧМТ. Стиснення головного мозку правосторонньою субдуральною гематомою. Забій головного мозку. Перелом кісток склепіння черепу справа з пере ходом на основу (том 2, а.с. 28);

- Висновком медичного огляду від 10.12.2012 року, яким підтверджено відсутність ознак сп`яніння у ОСОБА_1 (том 2, а.с. 44);

- Долученими речовими доказами – автомобілем «Форд Скорпио» реєстраційний номер НОМЕР_1 (том 2, а.с. 36);

- технічним паспортом на автомобіль, та водійським посвідченням ОСОБА_1 (том 2, а.с.43);

- страховим полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 12.10.2012 року ОСОБА_1 на автомобіль «Форд Скорпио» ПАТ «УСК «Гарант-Авто» (том 2, а.с. 45);

- матеріалами історії хвороби потерпілого ОСОБА_3 (том 2, а.с.115-142);

- Висновком судово-медичної експертизи № 359/16 від 15.02.2013 року, у підсумках якої зазначено, що у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , маються тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма: перелом правої скроневої та тім`яної кісток, забій головного мозку 3ст. Гостра субдуральна гематома. Субарахноідальний крововилив. Садно голови з набряком м`яких тканин. За своїм характером виявлені ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. П.2.1.1. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6. Давність виявлених ушкоджень може відповідати 10.12.2012року /а.с.153-155, т.2/;

- Висновком судово-медичної експертизи №27-Е від 25.02.2013 року, з якого вбачається, що клінічно у ОСОБА_3 встановлено: забій м`яких тканин, садна правої тім`яної області, правої щоки, правої вушної раковини. Перелом кісток склепіння та основи черепа справа(описана лінія перелому, яка проходить вертикально, від правої тім`яної кістки - на основу черепа). Забій мозку, крововилив під оболонки його. Здавлення мозку правобічною субдуральною гематомою (близько 180см), з приводу чого було проведено операційне втручання. Також виявлені садна лівої кисті. Ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, з ушкодженням м`яких тканин голови та обличчя справа, перелому правої тім`яної та вискової кісток, забою тканини мозку та крововиливом під оболонки його, на трупі мають ознаки небезпеки для життя і тому належить до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень (підстава: п 2.1.3.б «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу МОЗ України №6 від 17.01.1995р.). Садно лівої кисті за своїм характером має ознаки ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_3 наступила від закритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому кісток черепа, забою тканини мозку з крововиливом під оболонки його; правобічної субдуральної гематоми. У своєму перебігу ЧМТ ускладнилася розвитком тривалого коматозного стану, тетраплегією, парезом окорухового нерву справа, гіпостатичною пневмонією, трофічними порушеннями у вигляді пролежнів, які призвели до загальної інтоксикації організму, що і стало, безпосередньо, причиною смерті. Давність спричинення ушкоджень може відповідати 10.12.2012 року (том 2, а.с. 179-182);

- свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 , яким підтверджується факт його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 2, а.с. 183);

- ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 13 травня 2015 року, якою органу досудового розслідування доручено провести повторно слідчий експеримент події ДТП за умов, максимально наближених до події ДТП в тому ж самому місці, де сталося ДТП, за умови того ж освітлення, з застосуванням автомобіля "Форд Скорпіо" та велосипеда "Україна", строк виконання ухвали продовжувався ухвалами суду до 31.08.2015 року (том 5, а.с. 213, 219);

- Протоколом слідчого експерименту від 11.08.2015 року за участю свідка ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_4 , а також обвинуваченого, його захисника, потерпілого та його представника, спеціаліста, в присутності понятих, в ході якого зазначені свідки, а також обвинувачений, кожний окремо, вказували місце розташування автомобіля, велосипедиста, обставини та характер ДТП - місце виїзду велосипедиста, місце контакту, місце зупинки автомобіля тощо, до Протоколу складені схеми за показаннями кожного учасника, зроблена фототаблиця (том 5, а.с. 232-255);

- повідомленням старшого слідчого СВ Криворізького МУ ГУМВС про необхідність проведення додаткового слідчого експерименту для встановлення видимості та темпу руху велосипеда (том 5, а.с. 256);

- ухвалами суду за наслідками розгляду вказаного вище повідомлення слідчого, про продовження виконання слідчих дій за вказаною вище ухвалою суду від 13.05.2015 року до 30.12.2015 року (том 6, а.с. 3, 13);

- Протоколом слідчого експерименту від 24.12.2015 року за участю обвинуваченого, його захисника, потерпілого та його представника, спеціаліста, в присутності понятих (том 6, а.с. 21-33);

- ухвалою суду від 25.02.2016 року про проведення повторного слідчого експерименту за умов, максимально наближених до події ДТП, в тому ж самому місці, де сталося ДТП, за умови того ж освітлення, з застосуванням автомобіля "Форд Скорпіо" та велосипеда моделі "Україна", яким визначити видимість у напрямку руху і видимості велосипедиста, уточнити місце наїзду на велосипедиста, уточнити шлях руху велосипедиста по проїзній частині та початку сліду гальмування автомобіля, уточнити максимальну довжину сліду автомобіля, перевірити пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо відстані, на якій знаходився автомобіль на момент виїзду велосипедиста на проїзну частину дороги, встановити віддаленість автомобіля від місця уточненого наїзду, строк виконання ухвали до 31.03.2016 року (том 6, а.с. 71-72);

- повідомленням старшого слідчого від 30.03.2016 року Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу про неможливість проведення слідчого експерименту у строк до 31.03.2016 року у зв`язку із невідповідністю погодних умов та умов місячного освітлення умовам, на які посилається обвинувачений ОСОБА_1 , проведення слідчого експерименту призначене на 04.06.2016 року на 20.00 годину, копія даного повідомлення також отримана захисником обвинуваченого 31.03.2016 року. До додатку додається відповідний місячний календар із врахуванням фази місяця на час ДТП (том 6, а.с. 83, 111-124);

- повідомленням судді Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Мазуренка В.В. слідчому про проведення слідчого експерименту не пізніше 10.04.2016 року (том 6, а.а. 84);

- Протоколом проведення слідчого експерименту від 04.04.2016 року, за участю свідка ОСОБА_9 , обвинуваченого та його захисника, потерпілого та його представника, спеціаліста, в присутності понятих. Згідно вказаного Протоколу обвинувачений та його захисник залишили місце проведення слідчого експерименту до його завершення і з Протоколом не ознайомлювались. Свідок ОСОБА_4 надавав покази на слідчому експерименті стосовно обставин ДТП, стосовно характеру освітлення та місця ДТП, зазначив місце руху автомобіля, місце зіткнення, місце виїзду велосипедиста, визначався приблизний час руху велосипедиста, встановлена видимість. Іінший очевидець ДТП - свідок ОСОБА_5 , який згідно рапорту слідчого належним чином повідомлявся про час і місце проведення слідчого експерименту (через вручення повістки за місцем його мешкання, а також через смс-повідомлення на особистий мобільний номер ОСОБА_5 , який був добровільно наданий ОСОБА_5 слідчому для зв`язку) проте на слідчий експеримент не прибув, про причини слідчого не повідомляв (том 6, а.с. 100-104). Слідчий експеримент було проведено за участю автомобіля на якому відбулось ДТП, перед слідчим експериментом здійснювалось регулювання світла фар у даному автомобілі, про що надано відповідну квитанцію, було використано належний велосипед, видимість встановлювалась згідно тих рекомендацій експерта, які вказувались у попередніх висновках експертиз; слідчим вжито всі заходи, для встановлення такого освітлення, яке було на момент ДТП, з чим повністю погодився свідок ОСОБА_4 , слідчий експеримент проводився в тому ж місці де і відбувалось ДТП, свідок ОСОБА_4 погодився з правильністю його проведення та його результатами, зауважень та/або заперечень на слідчий експеримент не заявляв. Під час проведення слідчого експерименту також була складена відповідна графічна схема, із зазначенням видимості дороги, видимості велосипеду, місце виїзду велосипеду, зразкова траєкторія руху велосипеду, місце наїзду, окремо зазначені всі виміри, також зроблена фототаблиця ділянки дороги на місці ДТП над яким було відключено зовнішнє освітлення на опорах 10, 9, 8, 7, 6, а також на двох інших опорах, фото будівлі магазину "Парус" на якому відключене зовнішнє освітлення, фото місця наїзду. Слідчий експеримент фіксувався відеозаписом, оглянутим у судовому засіданні (том 6, а.с. 88-99);

- ухвалою суду від 11.05.2016 року про призначення додаткової судової автотехнічної експертизи (том 6, а.с. 141-142);

- Висновком експерта №2738-16 від 25.07.2016 року, згідно якого провести дослідження по вихідним даним до протоколу слідчого експерименту 24.12.2015 року не надається можливим, дослідження було проведено за вихідними даними слідчого експерименту від 04.04.2016 року. По першому питанню за ухвалою суду - "Як повинен був діяти водій ОСОБА_1 при даних дорожніх обставинах і чи відповідають його дії вимогам ПДР України, якщо ні, то чи знаходяться вони в причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою? Чи мав ОСОБА_1 технічну можливість уникнути ДТП?" судовий експерт надав висновок, зазначивши, що у заданій дорожній обстановці водій «Форд Скорпио» ОСОБА_1 повинен був діяти згідно вимог п. 12.2, 12.3, 12.4, 12.9 (б), 19.1 (а) ПДР; у заданій дорожній обстановці водій автомобіля «Форд Скорпио» ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти технічному характеру настання ДТП – наїзду на велосипедиста ОСОБА_3 . У заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля «Форд Скорпио» ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.4, 12.9 (б) ПДР України, які з технічної точки зору не знаходяться в причинному зв`язку з технічним характером заданої дорожньо-транспортної пригоди – наїздом на велосипедиста ОСОБА_3 . У заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля «Форд Скорпио» ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 ПДР України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з технічним характером заданої дорожньо-транспортної пригоди – наїздом на велосипедиста ОСОБА_3 . В діях велосипедиста ОСОБА_3 вбачається невідповідність до вимог п.10.1 ПДР України, яка з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв`язку з технічним характером ДТП – наїздом автомобіля «Форд Скорпио» на велосипедиста. Вказано, що дослідження за слідчим експериментом від 24.12.2015р. неможливо провести, оскільки в слідчому експерименті від 24.12.2015р. не встановлено механізм ДТП. По другому питанню за ухвалою суду стосовно дій велосипедиста ОСОБА_3 судовий експерт надав висновок, зазначивши, що у заданій дорожній обстановці велосипедист ОСОБА_3 повинен був діяти згідно вимог п. 6.2, 6.6 (а), 10.1 та 19.1 (б) ПДР і мав технічну можливість запобігти технічному характеру ДТП, в його діях вбачається невідповідність до вимог п. 10.1 ПДР України, яка з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з технічним характером заданої дорожньо-транспортної пригоди; крім того, в діях велосипедиста невідповідностей вимогам п. 6.2, 6.6 (а), 19.1 (б) ПДР, які б могли з технічної точки зору знаходитись в причинному зв`язку з технічним характером ДТП не вбачається (том 6, а.с. 149-157).

Оцінивши кожний вищевказаний доказ окремо, суд знаходить, що вони є належними, допустимими й достовірними.

Оцінивши сукупність зібраних доказів суд знаходить, що вони взаємопов`язані між собою і є достатніми для прийняття законного, обґрунтованого і вмотивованого рішення.

Висновок суду.

З урахуванням вищенаведеного, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 під час вищевказаної дорожньої обстановки порушив пункт 12.3 ПДР України - під час виникнення небезпеки для руху або перешкоди, в даному випадку такими чинниками являвся велосипедист ОСОБА_3 , який виїхав на проїзну частину і рух якого водій виявив, водій ОСОБА_1 не вжив негайно заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу і допустив зіткнення з ним.

Іншими словами, судом достовірно встановлено, що водій автомобіля ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти технічному характеру настання ДТП - наїзду на велосипедиста ОСОБА_3 шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування з встановленого на слідчому експерименті моменту виникнення небезпеки для руху з зупинкою керованого ним автомобіля до місця наїзду на велосипедиста ОСОБА_3 .

У свою чергу, судом також достовірно встановлено, що ОСОБА_3 на момент ДТП знаходився в стані алкогольного сп`яніння - тобто в стані алкогольного сп`яніння виїхав на велосипеді на проїзну частину, де і відбулось ДТП, що підтверджується вищевказаним доказом - медичною довідкою. Дана обставина свідчить про його неповноцінну здатність на момент ДТП сприймати дорожню обстановку, наявність перешкод на дорозі та швидко реагувати на їх виникнення.

Аналізуючи зазначені обставини, суд знаходить, що велосипедист ОСОБА_3 , виїжджаючі на проїзну частину - головну дорогу, не переконався у безпеці своїх дій, тобто дії велосипедиста ОСОБА_3 не відповідали вимогам пункту 10.1 ПДР України, згідно якого перед початком руху, перестроюванням та будь якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або безпеки іншим учасникам руху, і така невідповідність знаходиться в причинному зв`язку з технічним характером ДТП.

Визначаючи черговість допущених кожним учасником ДТП зазначених порушень, суд знаходить, що велосипедист ОСОБА_3 перший за часом допустив вищевказане порушення правил дорожнього руху, створивши небезпеку для руху іншому учаснику дорожнього руху - водію ОСОБА_1 . При цьому, суд без сумніву вважає, що така обставина не виключає винуватість іншого учасника руху - водія ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді, який у свою чергу допустив вищевказане порушення правил дорожнього руху, яке знаходиться у причинному зв`язку з даним ДТП.

У цьому випадку, суд вважає позицію сторони обвинувачення повністю обґрунтованою і приймає до уваги те, що порушення одним учасником дорожнього руху правил саме по собі не виключає винуватість іншого учасника руху, який у свою чергу допустив порушення правил і створення небезпеки учасником дорожнього руху, яку інший водій був у стані виявити, не звільняє того від обов`язку вжити заходи, необхідні для уникнення або зменшення шкідливих наслідків від створеної небезпеки, тобто основним чинником, який визначає відповідальність водія у разі створення небезпеки під час дорожнього руху, залишається його можливість вчасно виявити цю небезпеку і здійснити відповідні заходи для її уникнення чи зменшення, при цьому причина, через яку створена небезпека для руху не має значення, якщо встановлено, що водій мав можливість її вчасно виявити та уникнути.

В даному випадку, вищевказаний, досліджений судом висновок експерта підтвердив, що водій ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти ДТП, яке допустив через невідповідність вимогам пункту 12.3 ПДР України. Отже, суд не погоджується з доводами сторони захисту про те, що одним єдиним винуватцем у ДТП був лише велосипедист ОСОБА_3 .

Виходячи із вимог чинного законодавства, а також встановлених судом фактичних обставин дорожньо-транспортної пригоди, суд приходить до висновку, що водій ОСОБА_1 при вищевказаній дорожній обстановці не вправі був ігнорувати дійсну дорожню обстановку, яка склалася на момент прийняття ним рішення, у тому числі й небезпеку, що виникла внаслідок порушення ПДР іншим учасником - велосипедистом ОСОБА_3 .

Таким чином, суд вважає, що сукупність вищенаведених доказів дозволяє дійти висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та вважає, що його дії правильно кваліфіковані за частиною 2 статті 286 КК України за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

У свою чергу, судом достовірно встановлена також і вина у вказаній дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_3 , який внаслідок тяжких тілесних ушкоджень, отриманих під час даної дорожньо транспортної пригоди, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказане повністю підтверджується вищевказаним Висновком експерта №2738-16 від 25.07.2016 року, в якому зазначається про причинний зв`язок між порушенням ОСОБА_3 п. 10.1 ПДР України з технічним характером ДТП.

При цьому, як вже зазначалось вище, вина ОСОБА_3 не скасовує встановлену судом вину ОСОБА_1 .

Щодо доводів сторони захисту про невинуватість обвинуваченого та неналежність і недопустимість доказів суд зазначає наступне.

Суд відхиляє позицію сторони захисту про те, що слідчий експеримент 04.04.2016 року проводився незаконно без дозволу суду. Така позиція спростовується вищевказаними доказами - суд був завчасно повідомлений про неможливість проведення слідчого експерименту через невідповідність погодних умов із врахуванням зауважень з боку сторони захисту і, у свою чергу, враховуючи такі обставини, встановив новий граничний термін проведення слідчого експерименту - не пізніше 10.04.2016 року.

Крім того, суд знаходить, що залишення місця слідчого експерименту обвинуваченим та його захисником до його завершення, як і відмова приймати у ньому участь є їх правом - оскільки сторона захисту діє на свій розсуд, обираючи свій засіб захисту і несе самостійну відповідальність за всі ризики обраного засобу захисту. При цьому, суд не встановив об`єктивних поважних причин для таких дій з боку сторони захисту. Отже, на думку суду і обвинувачений, і його захисник, які мали повну можливість реалізувати свої законні права щодо свого захисту і встановлення істини у справі, на свій розсуд відмовились від наданої у законному поряду можливості їх реалізувати, що не в якій мірі не ставить під сумнів проведення слідчого експерименту і отримання його результатів слідчим у законний спосіб, які в подальшому виступили належними та допустимими доказами у суді.

Також, судом достовірно установлено, що запрошений на слідчий експеримент свідок ОСОБА_5 шляхом належного своєчасного повідомлення не з`явився на нього без поважних причин, заяв та/або клопотань про відкладення експерименту слідчому не надавав, що було достовірно встановлено слідчим, отже за таких обставин відсутність вказаного свідка на слідчому експерименті, на думку суду, не ставить його проведення під сумнів.

У свою чергу, суд знаходить, що згідно Протоколу проведення слідчого експерименту від 04.04.2016 року, який суд досліджував документально і шляхом перегляду відеозапису його проведення, очевидець ДТП - свідок ОСОБА_4 зазначив про те, що експеримент проводиться у максимально наближених умовах до ДТП, обставини ДТП відтворені максимально, зауважень не зазначав. Також, свідок ОСОБА_4 під час проведення даного слідчого експерименту на місті ДТП дав особистий дозвіл слідчому використовувати дані щодо місту виїзду велосипедиста та місту наїзду на велосипедиста, які він вже зазначав в ході слідчого експерименту 11.08.2015 року. На думку суду це не є порушенням і не скасовує законність, об`єктивність і повноту проведення слідчого експерименту, оскільки свідок ОСОБА_4 , згідно Протоколу, був повністю впевнений, що вони (раніше надані дані) станом на 04.04.2016 року є такими самими, як і станом на 11.08.2015 року, отже повністю співпадають між собою, про що і зазначив слідчому, який у свою чергу не наполягав на їх використанні, запитуючі у свідка можливість або неможливість їх використання.

Ухвалюючи вирок, суд, в числі іншого, враховує, що відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до статті 12 КК України, є тяжким злочином, особу винного, який є одруженим, на час вчинення кримінального правопорушення працював водієм на ПАТ «ІнГЗК», на цей момент не працює, є інвалідом третьої групи, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебував і не перебуває, вперше притягується до кримінальної відповідальності, вину не визнав.

Обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного ОСОБА_1 , суд вважає, що покарання йому повинно бути призначене у вигляді позбавлення волі.

Підстав для застосування статті 69 КК України судом не знайдено.

При цьому, суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженого ОСОБА_1 без відбування покарання з випробуванням із визначенням іспитового строку, на підставі ст.75 КК України, оскільки кримінальне провадження триває з 2012 року і за цей час обвинувачений нових злочинів не вчиняв, даний злочин не є умисним, та враховує, що потерпілий також порушив правила дорожнього руху і саме його первісна поведінка сприяла створенню аварійної ситуації та вчиненню обвинуваченим злочину.

Разом з цим, в силу вимог п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, на обвинуваченого слід покласти такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та додатково покласти обов`язок, в силу вимог п.2 ч.3 ст.76 КК України - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Вказані обов`язки на думку суду, з урахуванням всіх обставин кримінального провадження та особи винного, слід встановити у мінімальному терміні, передбаченому законом.

Також суд вважає можливим не застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування, оскільки протягом строку досудового розслідування та судового слідства обвинувачений не був позбавлений права керування, керував і на цей час керує автомобілем, до адміністративної і кримінальної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не притягувався. У свою чергу, приймаючи рішення про не застосування до обвинуваченого додаткового покарання суд, крім вищезазначеного також врахував те, що у вказаній дорожньо-транспортній пригоді не лише обвинувачений допустив порушення правил дорожнього руху і першим допустив їх порушення саме потерпілий. В числі іншого, суд також враховує і те, що обвинуваченому за станом здоров`я протипоказана тривала ходьба, тому є доцільним використання транспортного засобу для пересування.

Суд вважає, що міра покарання, на якій наполягала сторона обвинувачення, не відповідає обставинам справи та особі обвинуваченого - стороною обвинувачення не було враховано поведінку потерпілого, який своїми діями створив небезпеку для руху іншому учаснику дорожнього руху, не враховано поведінку обвинуваченого, який одразу після вчинення злочину зупинив автомобіль, приймав участь у виклику швидкої допомоги та міліції, наскільки це було можливим виявляв намір допомогти потерпілому на місці ДТП та не залишав місце ДТП, виконуючі всі вказівки слідчого; не враховано особу обвинуваченого, вік, стан здоров`я та відсутність підстав для призначення реального відбування покарання з застосуванням додаткового покарання.

Щодо цивільного позову.

Суд вважає, що даний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В судовому засіданні знайшла своє підтвердження вина обвинуваченого в інкримінованому злочині. Потерпілий просив стягнути матеріальну шкоду з обвинуваченого 68246,90 грн., зазначивши, що це вартість лікування померлого батька (55000,00 грн.) та витрати на поховання (13246,90 грн.), про що в матеріалах справи наявні квитанції. Суд вважає, що матеріальна шкода підтверджена належними та допустимими доказами і підлягає повному задоволенню та стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого.

Через вчинений злочин, потерпілий залишився без батька, який є рідною людиною, отримав моральні страждання, хвилювався, страждав.

З урахуванням ст. 23 ЦК України, практики Європейського суду з прав людини в справах: Гольм проти Швеції від 25 жовтня 1993 року., Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, де судом було встановлено, що вчинення злочину вже є підтвердженням завдання потерпілому моральної шкоди, суд вважає, що потерпілому внаслідок дій обвинуваченого була завдана моральна шкода, яка підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого. При цьому, враховуючи всі встановлені обставини у кримінальному провадженні, а також те, що потерпілою особою першим було допущено порушення правил дорожнього руху, суд знаходить розмір моральної шкоди в сумі 150000 грн. завищеним, а такий, що відповідає фактичним обставинам справи є – 30 000 грн.

Таким чином позов підлягає частковому задоволенню - з обвинуваченого на користь потерпілого слід стягнути 68246,9 матеріальної шкоди та 30 000 грн. моральної шкоди.

Керуючись ст. ст. 369 - 371, 373 - 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 :

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили – не обирати.

Речовий доказ: автомобіль «Форд Скорпио» реєстраційний номер НОМЕР_1 - залишити ОСОБА_1 за належністю.

Накладений на речовий доказ арешт – скасувати.

Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 68246,90 грн., та в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 13919,60 грн.

Матеріали кримінального провадження №12012040740000099 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням у справі №213/1224-13-к, пр. №1-кп/213/8/22.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Згідно ч.6 ст.376 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення засудженому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Крім того засудженому роз`яснено вимоги ч.3 ст.376 КПК України.

Головуючий суддя В.В.Попов.