Рішення № 103243861, 14.02.2022, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/6685/21

Провадження № 2-а/211/21/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Сарат Н.О.,

при секретарі Зоріній С.М.,

без участі сторін

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції інспектора старшого лейтенанта поліції Форостяк Івана Степановича про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати скасувати постанову у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серії ЕАО № 4877707 від 08 жовтня 2021 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 08 жовтня 2021 року відносно нього складено постанову про адміністративне правопорушення передбачене ч.6 ст. 126 КУпАП з підстав порушення зупинки на місці для парковки інвалідів з додатковою табличкою 5.17 та дорожньою горизонтальною розміткою 1.30 не будучи інвалідом та не перевозив інваліда в АДРЕСА_1 . З даною постановою не погоджується та вважає її такою, що підлягає скасуванню, оскільки правопорушення не вчиняв, так як 08.10.2021 року підвозив свого знайомого, який є інвалідом 2 групи на залізничний вокзал у м. Львів та здійснив зупинку у визначеному для паркуванні місці, не порушуючи правил правил паркування. Інспектор склав постанову, постанову не перевіривши документи та не вислухавши його пояснення.

Враховуючи вищевикладене, вважає, що постанова є необґрунтованою та підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків інспектора фактичним обставинам справи.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, на позовних вимогах наполягає.

19.01.2022 р. відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечив у повному обсязі. Зазначив, що оскаржувана постанова є законною. Зазначив, що позивач не довів своїх доводів у суді. Тому просить у задоволенні позову відмовити та відмовити у стягненні витрат на правову допомогу, у зв`язку з тим, що розмір завищений та не підтверджений доказами.

Суд дослідивши письмові докази в справі, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що згідно з оскаржуваної постанови серії ЕАО № 4877707 від 08 жовтня 2021 року складено постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 .

Відповідно даної постанови 08 жовтня 2021 року о 18:24 год. в м. Львів площа Двірцева, 1, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом KIA SPORTAGE, р\н НОМЕР_1 , здійснив зупинку на місці для парковки інвалідів з додатковою табличкою 5.17 та дорожньою горизонтальною розміткою 1.30 не будучи інвалідом, чим порушив п. 33 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.6 ст. 122 КУпАП ( а.с. 16).

Позивач з винесеною постановою не погоджується та вважає її незаконною, протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про наявність в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП, суд виходить з такого.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, згідно ч. 2 ст. 77 КАС України.

Крім того, суд вважає за можливе взяти до уваги положення ч. 3 ст. 383 КАС України, згідно якій на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

Із змісту п. 4 ч. 5 ст. 44 КАС України вбачається, що учасники справи зобов`язані подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Із змісту ст. 286 КАС України вбачається, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. .

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд бере до уваги, що на момент розгляду справи відповідач так і не надав суду доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАПзакріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ч. 6 ст.122 КУпАП, зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю"- тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із п. 8.1. Правил, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до п. 34 Правил, горизонтальна розмітка 1.30 позначає місця стоянки транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю чи на яких установлено розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю".

Пунктом 22 Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1342 визначено, що на майданчиках для паркування обов`язково облаштовуються місця (в обсязі 10 відсотків загальної кількості, але не менш як одне місце) передбаченого стандартами розміру, позначені дорожніми знаками та розміткою для паркування транспортних засобів, зазначених у ч. 6 ст. 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

У разі паркування на місцях, призначених для паркування транспортних засобів, зазначених у ч. 6 ст. 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", інших транспортних засобів користувачі цих засобів несуть відповідальність згідно із законодавством.

Виходячи із системного аналізу вказаних вище норм права, паркування (як стоянка, так і зупинка) водієм транспортного засобу на місці, що позначено дорожнім знаком 5.38 "Місце для стоянки" з табличкою 5.17 "Інваліди" та дорожньою розміткою 1.30, тобто на місці, де дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, які перевозять інвалідів (крім випадків вимушеної стоянки), створює об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 6 ст.122 КУпАП.

Судовим розглядом встановлено, що в оскаржуваній постанові, в порушення ст.283 КУпАП, не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, не вказано додатків до постанови, а також відсутні покази свідків на підтвердження факту вчинення правопорушення.

Натомість позивачем до матеріалів позовної заяви надано копію посвідчення серії НОМЕР_2 відносно ОСОБА_2 від 09.04.2021 року, який є інвалідом 2 групи ( а.с. 22).

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення і, як наслідок, протиправність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 6 ст.122 КУпАП, у зв`язку із відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, зазначених в постанові серія ЕАО № 4877707 від 08.10.2021 року.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Згідно з ч.1ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, позивачем при зверненні до суду з позовом був сплачений судовий збір в розмірі 454,00 грн., вказаний судовий збір підлягає стягненню з Управління патрульної поліції у Львівській області.

Крім того, позивач просить стягнути на його користь вартість правничої допомоги в сумі 1700, 00 грн.

За ч. 1, ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018р. по справі № 61-3416св18.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до ст.30 Закону України №5076-VІ гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

На підтвердження витрат на правову допомогу під час розгляду даної справи, позивачем до суду надано: договір № 2021/10/Л-Ф від 12.10.2021 року про надання правової допомоги, акт приймання-передачі виконаних робіт від 12.10.2021 року, довідка про обсяг наданих послуг, квитанція та меморіальний ордер щодо сплати позивачем 1700,00 грн. гонорару про надання правової допомоги ( а.с. 23-30).

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Разом з тим, суд вважає, що сума 1 700,00 грн. не є значною в порівняні з обсягом роботи та часом, витраченим адвокатом на складання даного позову, а отже розмір гонорару цілком виправданий.

Враховуючи викладене та наявність доказів понесених витрат на сплату правничої допомоги, вказані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.5,9,19,73,74,77,241-246,286 КАС України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції інспектора старшого лейтенанта поліції Форостяк Івана Степановича про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕАО № 4877707 від 08.10.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.6 ст. 122 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 1700,00 гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції України (79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19, код ЄДРПОУ 39962825) судові витрати понесені позивачем у вигляді судового збору розмірі 454 ( чотириста п`ятдесят чотири ) гривні 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 1700 ( однієї тисячі сімсот ) тисяч гривень 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Третього апеляційного адміністративного суду з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н. О. Сарат