Рішення № 103242809, 24.01.2022, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/12191/21

Провадження № 2/234/416/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Заборського В.О., за участю: секретаря судового засідання Антонюка Д.І., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника Державної казначейської служби України Бударіної О.О., Донецької обласної прокуратури Резніченко О.В., Головного управління Національної поліції в Донецькій області Гетьманенко О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі: Державної казначейської служби України, Донецької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування і прокуратури, -

ВСТАНОВИВ:

08.09.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Краматорського міського суду Донецької області з позовом до Держави Україна в особі: Державної казначейської служби України, Донецької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування і прокуратури про стягнення з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з відповідного казначейського рахунку грошових коштів у розмірі 500000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства і прокуратури.

Свій позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що 06.06.2017 року слідчим відділом Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області, під процесуальним керівництвом Краматорської окружної прокуратури - структурного підрозділу Донецької обласної прокуратури, відносно нього було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017050390001621 за заявою директора ТОВ «Євромаркет» Базикіна О.В. щодо проведення незаконної державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належного на праві приватної власності АТ «Райфайзен Банк Аваль».

З цього часу в його житті почався кошмар, який тривав цілих 4 роки. Зокрема за місцем його роботи проводилися виїмки документів, неодноразово надсилалися листи керівництву, поступали пропозиції звільнитися з роботи, а також укласти угоду про визнання винуватості у вчиненні злочину, який він не вчиняв. 19.01.2018 року йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а 29.01.2018 року застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання строком на 60 днів. 02.03.2018 року до Краматорського міського суду був спрямований обвинувальний акт, в ході розгляду якого прокурором було змінено обвинувачення на ч. 2 ст. 382 КК України, а саме невиконання рішення суду, строк виконання якого сплив ще у 2016 році. Вироком суду від 10.08.2020 року, який був залишений без змін ухвалою Донецького апеляційного суду від 18.11.2020 року, за пред`явленим обвинуваченням його було виправдано. Постановою Верховного Суду від 26.05.2021 року вирок Краматорського міського суду та ухвалу Донецького апеляційного суду залишено без змін.

У зв`язку із незаконним притягненням позивача до кримінальної відповідальності, на його користь підлягає стягненню завдана моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою працівників Краматорської окружної прокуратури та слідчих СВ Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області, а також у приниженні честі, гідності та ділової репутації внаслідок незаконного кримінального переслідування.

Враховуючи, що досудове розслідування і судовий розгляд тривав з 06.06.2017 року до 26.05.2021 року, тобто 47 міс. і 20 днів, позивачем розраховано мінімальний розмір відшкодування, який становить 286000,00 грн. (47 міс. х 6000 грн. (мінімальна заробітна платня) + 20 днів х 6000 грн./30 (кількість днів у місяці). Але позивач вважає, що на його користь підлягає стягненню сума моральної шкоди більша ніж мінімально можлива, оскільки притягнення до кримінальної відповідальності було явно незаконним, посадові особи явно усвідомлювали протиправний характер своїх дій, однак при цьому намагалися сфальсифікувати матеріали кримінального провадження, не долучаючи рішення суду до матеріалів справи. З самого початку його притягували до відповідальності за тяжкий злочин, санкція статті якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до 6 років, а потім безпідставно його змінили, навмисно затягуючи розгляд справи. Такими діями сторона обвинувачення навмисно спричиняли йому моральних страждань та спаплюжили його бездоганну репутацію, яку він заслужив службою в правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування. Крім того, за весь час його перебування під слідством і судом неодноразово проводилися конкурси на зайняття вакантних посад державної служби в органах місцевого самоврядування та правоохоронних органах, в яких він не приймав участі, внаслідок притягнення до кримінальної відповідальності за злочин якого не вчиняв. Він не мав змоги розвиватися як людина та службовець, покращуючи при цьому рівень життя своєї сім`ї саме в той час, коли це було вкрай необхідно. Тому, з огляду на зазначене та враховуючи статус тимчасово переміщеної особи, яка не має власного житла, перебування на утриманні дружини та малолітньої дитини, позивач вважає, що завдана йому моральна шкода становить 500000, 00 грн..

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Хижняк М.В. позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві.

Державна казначейська служба України направила до суду відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 500000,00 грн. відмовити в повному обсязі, з огляду на те, що факт заподіяння позивачеві моральної шкоди не підтверджено жодним доказом.

В судовому засіданні представник Державної казначейської служби заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а також зазначила, що на її думку відповідно до діючого законодавства розмір відшкодування моральної шкоди повинно розраховуватися не в мінімальних заробітних платах, а в прожиткових мінімумах.

Донецька обласна прокуратура у відзиві позовні вимоги ОСОБА_1 визнала частково, з огляду на те, що позивач перебував під слідством та судом 34 міс., з моменту повідомлення про підозру - 19.01.2018 року до набрання вироком суду законної сили – 18.11.2020 року, а тому на його користь підлягає стягненню сума у розмірі 221000,00 грн. (34 міс. Х 6500,00 грн. мінімальна заробітна плата.), який є достатнім та розумним для відновлення душевних страждань позивача.

В судовому засіданні представник прокуратури просив позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, у розмірі 221000,00 грн..

ГУНП в Донецькій області у своєму відзиві просило у позовних вимогах ОСОБА_1 відмовити, так як ним порушено порядок визначений ст.ст.12, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та не здійснено досудового врегулювання спору. Період, за який позивач набув права на відшкодування моральної шкоди, розпочався 19.01.2018 року, коли йому було повідомлено про підозру, а закінчився 18.11.2020 року, набранням ухвалою апеляційного суду законної сили. Розмір моральної шкоди, який просить стягнути позивач значно завищений, а обставини на які він посилається нічим не обґрунтовані.

В судовому засіданні представник ГУНП в Донецькій області підтримала позицію Донецької обласної прокуратури щодо частково відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі 221000,00 грн..

Ухвалою від 13.09.2021 року відкрито провадження по цивільній справі було відкрито, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 07.12.2021 року було закрито підготовче провадження, та справа призначена до судового розгляду на 24.01.2022 року.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

06.06.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

19.01.2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Ухвалою слідчого судді від 29.01.2018 року до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання строком на 60 днів.

За наслідками досудового розслідування було складено обвинувальний акт, який направлено до суду за ч.2 ст.364 КК України, а в ході судового розгляду, 17.03.2020 року прокурором змінено обвинувачення на ч.2 ст.382 КК України.

Вироком Краматорського міського суду Донецької області від 10.08.2020 року, який був залишений без змін ухвалою Донецького апеляційного суду від 18.11.2020 року, ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.364 та ч.2 ст.382 КК України визнано невинуватим та виправдано у зв`язку із не доведеністю, що в його діях є склад кримінальних правопорушень за ч.2 ст.364 та ч.2 ст.382 КК України.

Постановою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 26.05.2021 року вирок Краматорського міського суду Донецької області від 10.08.2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 18.11.2020 року стосовно ОСОБА_1 залишено без змін.

Виниклі правовідносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, а також Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За правилами пункту 2 ч.2 ст.1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно з ч.1,2 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Згідно з пунктом 1 ч.1 ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в ст.1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 ст. 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру

Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12 (ч.1 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Згідно з частинами 2,3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Згідно із правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

Судом встановлено, що незаконні дії органу досудового розслідування та прокуратури завдали моральних втрат позивачу, який перебував під слідством і судом 34 місяці та вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а в результаті судового розгляду відносного нього було постановлено виправдувальний вирок, що є достатньою підставою для отримання ним компенсації від держави у порядку Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Згідно ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.12.2021 року становить 6500,00 грн., а отже мінімальний розмір морального відшкодування ОСОБА_1 дорівнює 221000,00 грн. (6500,00 грн. х 34 міс.), де 34 міс. - це час перебування ОСОБА_1 під слідством та судом, який почався з часу повідомлення йому про підозру – 19.01.2018 року, а закінчився постановленням 18.11.2020 року ухвали Донецьким апеляційним судом про залишення виправдувального вироку відносно ОСОБА_1 без змін.

Визначену позивачем суму морального відшкодування у розмірі 500000,00 грн. суд вважає завищеною, оскільки позивач ОСОБА_1 під вартою не перебував, від займаної посади за клопотанням сторони обвинувачення не відсторонювався, до нього не застосовувались інші обмеження особистих прав і свобод, а тому виходячи з тривалості досудового розслідування та судового розгляду, обставин справи і вказаних вище негативних факторів, грошову суму яка підлягає стягненню на користь позивача в якості відшкодування моральної шкоди суд визначає у мінімальному розмірі, а саме - 221000,00 грн., що буде відповідати вимогам розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з даним позовом, то судові витрати по сплаті судового збору необхідно віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 137, 141, 264, 265, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Держави Україна в особі: Державної казначейської служби України (ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, 6), Донецької обласної прокуратури (ЄДРПОУ 25707002, місцезнаходлження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, 6), Головного управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Нахімова, 86) про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування і прокуратури - задовольнити частково.

Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди - 221000,00 (двісті двадцять одну тисячу) гривень.

В інший частині позовних вимог - відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.02.2022 року.

Суддя Краматорського міського суду В. О. Заборський