Ухвала суду № 103236941, 14.02.2022, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/8475/21

н\п 2/490/980/2022

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Шелестюк І.С., позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПГУ-13-Г» - адвоката Зозулі О.М., розглянула у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПГУ 13-Г» про визнання незаконними дій керівництва ОСББ з одноосібного встановлення розміру внесків на відшкодування витрат утримання будинку ОСББ та визнання тарифу нечинним,-

ВСТАНОВИВ:

18.10.2021 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПГУ 13-Г» про визнання незаконними дій керівництва ОСББ з одноосібного встановлення розміру внесків на відшкодування витрат утримання будинку ОСББ та визнання тарифу нечинним.

В обгрунтування позову зазначила, що загальні збори співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПГУ 13-Г», до виключної компетенції яких віднесено вирішення питання про встановлення вказаного тарифу, не проводилися, складові, сума внесків співвласниками не обговорювалися та не затверджувалися, а тому тариф, визначений у незаконний спосіб є нечинний.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

16.11.2021 року матеріали справи передано на розгляд судді.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 18.11.2021 року вищезазначену позовну заяву залишено без руху.

22.11.2021 року позивачка надала суду заяву на виконання вимог вищезазначеної ухвали від 18.11.2021 року.

23.11.2021 року ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПГУ 13-Г» про визнання незаконними дій керівництва ОСББ з одноосібного встановлення розміру внесків на відшкодування витрат утримання будинку ОСББ та визнання тарифу нечинним. Розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження. Почато підготовче провадження та призначено проведення підготовчого засідання.

У підготовчому судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги у повному обсязі.

Уточнила, що тариф було встановлено одноосібно та при його встановленні не було дотримано порядку встановлення і виначення суми внесків, тарифів і платежів спввлісників, оскільки таке віднесено до виключної компетенції загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПГУ 13-Г».

Порушено її права, як співвласника на участь в управлінні діяльністю відповідача, оскільки вона була позбавлена права голосу по вирішенні вкзаного питання в діяльності ОСББ, а також щодо обговорення питань в життєдіяльності ОСББ.

Вважала, що даний позов слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Представник відповідача позов не визнав, вважав, що даний позов слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Суд заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, встановив таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Отже, поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно зі статтею 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон № 2866-III).

Статтею 1 цього Закону встановлено, що ОСББ - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до статті 4 Закону № 2866-III об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність ОСББ полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Отже, вищезазначений Закон № 2866-III визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 01 квітня 2020 року по справі № 711/10310/17-ц (провадження № 61-42687св18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18) зазначено, що «правовідносини між власником нерухомого майна у житловому будинку та ОСББ, яке створене у тому ж будинку, найбільш подібні до спорів, пов`язаних із діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України).».

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 14-576апп18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц (провадження № 14-472цс19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні), що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають , змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

За змістом наведених вище норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші, передбачені Статутом.

З урахуванням наведеного, члени ОСББ незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та об`єднанням, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності, а також відносини між засновником, учасником, членом ОСББ є корпоративними.

При цьому, суд зазначає, що пунктом 3 розділу ІІІ Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПГУ 13-Г» затвердженого 15 грудня 2018 року встановлено, що до виключної компетенції загальних зборів належить визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Також згідно з абзацом 3 пункту 2 розділу ІІІ Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПГУ 13-Г» затвердженого 15 грудня 2018 року, порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів спввласників, у тому числі відрахувань до резервного, ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об`єднання відповідно до законодаавства та Статуту.

У відповідності до приписів пункту 1 розділу V Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПГУ 13-Г» затвердженого 15 грудня 2018 року, співвласник має право брати участь в управлінні об`єднанням у порядку, визначеному Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" і Статутом об`єднання.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

З урахуванням викладених норм діючого законодавства України, приймаючи до уваги той факт, що позивачка є співвласником багатоквартирного будинку «ПГУ 13-Г», а спір виник між нею - учасником ОСББ та ОСББ щодо питання пов`язаного з діяльністю та управлінням ОСББ (щодо визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників та участі позивачки в прийнятті такого рішення), а відтак повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Саме з огляду на предмет позову та характер спірних правовідносин суд і вважає, що спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

За приписами ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пунктом 3 Постанови Пленуму ВССУ №3 від 01.03.2013 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», передбачено, що вирішуючи питання підсудності, суди повинні враховувати, що відповідно до ч.6 ст.30 ГПК України, якою передбачена виключна підсудність, спори, що виникають з корпоративних відносин. В тому числі спори між учасниками, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням, і т.д., а також, що виникають із правочинів щодо корпоративних прав в юридичній особі, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи.

Пунктами 1.1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року №4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин», передбачено, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками.

У відповідності до приписів частини 1 статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За такого, провадження у справі підлягає закриттю.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч.2 ст.255 ЦПК України, суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Згідно положень п.5 ч.1 ст.7 ЗУ «Про судовий збір». Сплачена сума судового збору повертається в разі, зокрема, закриття провадження у справі ( крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову).

При цьому, враховуючи що ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 28 вересня 2021 року позивачці вже повертався судовий збір сплачений в сумі 840, 80 грн. за квитанцією 276 від 22.01.2021 року, яку позивачкою надано на підтвердження сплати судового збору в даній справі, а тому підстави для повернення судового збору позивачці відсутні.

Керуючись статтею 255, 259-261 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №490/8475/21 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПГУ 13-Г» (54007, м. Миколаїв, пр. Героїв України, 13-г, код ЄДРПОУ42728450) про визнання незаконними дій керівництва ОСББ з одноосібного встановлення розміру внесків на відшкодування витрат на утримання будинку ОСББ та визнання тарифу нечинним, закрити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду та з інших поважних причин.

Суддя О.В. Саламатін