Ухвала суду № 103236759, 14.02.2022, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/3895/21

провадження №2-др/489/1/22

УХВАЛА

14 лютого 2022 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Войтенко К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Савчака Ярослава Олеговича про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи – Служба у справах неповнолітніх адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визначення місця проживання дитини,

встановив:

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 23.11.2021 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи – Служба у справах неповнолітніх адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визначення місця проживання дитини залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України.

03.12.2021 представник відповідача – адвокат Савчак Я.О. подав до суду клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування з відповідача витрат на правничу допомогу. Крім того, представник відповідача просив поновити строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, зазначивши, що ухвала суду від 23.11.2021 була постановлена за відсутності сторін, а копію такої ухвали відповідач отримала лише 30.11.2021.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 14.12.2021 вищевказану заяву прийнято до розгляду та призначено її до розгляду.

У судове засідання, призначене на 24.01.2021, сторони не з`явились, що не перешкоджає вирішенню питання щодо ухвалення додаткового рішення за їх відсутності.

Відповідач надала до суду письмову заяву в якій просила розгляд клопотання провести за її відсутності.

Позивач надав до суду заперечення на клопотання про стягнення судових витрат, в яких заперечує проти його задоволення та вважає його безпідставним з огляду на наступне. Заявлені витрати подані поза межами встановленого процесуального строку без обґрунтування об`єктивних причин його пропуску та неможливості надання відповідних доказів до постановлення ухвали про залишення позову без розгляду. Також позивач зауважив, що здійснений представником відповідача розрахунок витрат на правову допомогу не відповідає критеріям статті 141 ЦПК України та не є співмірним із складністю даної справи і наданими послугами адвоката, оскільки в рамках даної справи він лише надав заяву про залишення позову без розгляду з підстав розгляду між сторонами аналогічного спору за позовом відповідача, що не відповідає підставам постановлення ухвали суду від 23.11.2021. Більше того, у клопотанні заявлено вимогу про стягнення з позивача витрат на підготовку договору про надання допомоги адвоката та подачу адвокатських запитів для збирання доказів у справі. Проте, матеріали справи не містять ні адвокатських запитів, ні зібраних на їх підставі доказів. Крім того, договір про надання правової допомоги є підставою для надання правової допомоги, тобто послуг адвоката, проте його укладання не є послугою адвоката, а тому підстави для стягнення витрат за цю послугу адвоката відсутні.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Відповідно до частини п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його складання.

Згідно частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, дійшов до такого.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами першою, другою статті 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд, вважає за можливе визнати поважними причини пропуску звернення заявника до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За положеннями частини п`ятої статті 142 ЦПК України У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивач.

З аналізу вищевказаних норм права вбачається, що ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Звернення до суду із позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Саме факт подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача. Таким чином, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, відповідачу необхідно довести саме необґрунтованість дій позивача.

Суд враховує, що ЦПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями не можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав.

Водночас обов`язком сторін у цивільному процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідачу слід було довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача чи третьої особи; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо.

Верховний Суд в постанові від 26.09.2018 у справі № 148/312/16-ц дійшов висновку, що для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

На необхідності доведення та встановлення саме необґрунтованих дій позивача для застосування частини п`ятої статті 142 ЦПК України вказано також в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020, справа № 464/104/16-ц, в додатковій ухвалі Верховного Суду від 23.07.2021 у справі № 910/13025/19, в постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 613/436/20.

Поряд з цим, обґрунтування жодної із наведених вище обставин клопотання представника відповідача не містить, зокрема не містить доводів і доказів необґрунтованості дій позивача.

Враховуючи, що судом не встановлено обставин, за яких відповідачем було понесено витрати на правову допомогу саме внаслідок необґрунтованих дій позивача, суд вважає за необхідне відмовити представнику відповідача ОСОБА_1 адвокату Савчаку Я.О. у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат.

Керуючись статтями 141, 142, 258, 260, 261, 270, ЦПК України,

ухвалив:

Поновити представнику відповідача ОСОБА_1 – адвоката Савчаку Ярославу Олеговичу строк для звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.

В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Савчаку Ярославу Олеговичу про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи – Служба у справах неповнолітніх адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визначення місця проживання дитини – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 14.02.2022.

Суддя І.В.Коваленко