Вирок № 103236305, 14.02.2022, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 141/1191/18

Провадження 1-кп/930/29/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.02.2022 року м.Немирів

Немирівський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Царапори О.П.

за участю секретарів судових засідань Цицака А.І., Вакар Г.І. , Євтодієвій Н.М.

прокурорів Данилюка В.В., Мацютевича Б.М., Супруненка Д.О.

Юрченка В.В.

захисника адвоката Токарчука М.В.

обвинуваченої ОСОБА_1

потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представників потерпілих адвокатів Беліменко В.І., Мартинюк Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Немирові матеріали кримінального провадження внесених до ЄРДР за №12018020250000046 від 10.03.2018 року по обвинувальному акту відносно:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки АДРЕСА_2, жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, раніше не судимої, одруженої, повна вища освіта, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 140 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька смт. Оратів Вінницької області, маючи диплом за спеціальністю педіатрія, кваліфікацію лікаря, стаж роботи з 1986 року, вищу атестаційну категорію лікаря загальної практики сімейної медицини за спеціальністю «Загальна практика, сімейна медицина», працюючи на посаді лікаря - педіатра відділу екстреної невідкладної медичної допомоги Оратівської центральної районної лікарні, яка відповідно до вимог посадової інструкції лікаря - педіатра відділення екстреної невідкладної медичної допомоги Оратівської центральної районної лікарні зобов`язана проводити прийом хворих дітей за направленнями пунктів швидкої допомоги, лікарів поліклініки та пацієнтів, які звернулись без направлення медичних працівників і які потребують невідкладної медичної допомоги; встановити та обґрунтувати діагноз, визначити необхідність проведення спеціальних методів обстеження, проводити негайну госпіталізацію при загрозливих для життя станах; здійснювати лікування хворих у відділені невідкладної медичної допомоги; володіти прийомами реанімації та вміти надавати екстрену медичну допомогу при надзвичайних станах; направляти на госпіталізацію хворих дітей, яким необхідна екстрена стаціонарна медична допомога, при відмові батьків від госпіталізації - організація активного нагляду за станом здоров`я хворих дітей, тобто являючись медичним працівником, вчинила злочин за наступних обставин.

Так, 29.01.2018 ОСОБА_1 заступила згідно графіку на чергування у відділення екстреної невідкладної медичної допомоги Оратівської центральної районної лікарні.

В ході чергування, 29.01.2018 о 18 год. 45 хв. у приймальне відділення екстреної невідкладної медичної допомоги Оратівської центральної районної лікарні звернулась ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька АДРЕСА_2 із своїм сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зі скаргами на біль у животі, нудотою та блювотою у останнього. Обстеживши, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 встановила діагноз ацетономічний синдром та зробила ін`єкцію медичного препарату «Папаверину» та «Платифіліну». Далі ОСОБА_1 промила шлунок ОСОБА_4 шляхом вживання останнім води. Після цього, ОСОБА_1 дала випити ОСОБА_4 медичний препарат «Атоксил» та запевнивши батьків ОСОБА_4 в тому, що здоров`ю малолітнього нічого не загрожує, відпустила останнього спільно із батьками додому.

В подальшому малолітній ОСОБА_4 перебуваючи в дома спільно із батьками ліг спати. Близько 04 год. 00 хв. 30.01.2018 батьки ОСОБА_4 помітили, що у малолітнього ОСОБА_4 холодні ноги та він не подає ознак життя, після чого поїхали до Оратівської ЦРЛ, де в подальшому лікарями близько 04 год. 40 хв. констатовано смерть малолітнього ОСОБА_4 .

При цьому, при наданні медичної допомоги ОСОБА_4 , ОСОБА_1 в супереч вимогам ст.49 Конституції України, якою кожному гарантується право на належну медичну допомогу; вимогам Протоколів надання медичної допомоги при невідкладних станах у дітей на шпитальному і дошпитальному етапах, затверджених наказом МОЗ України від 31.08.2004 №437, зокрема пункту 1 протоколу надання невідкладної медичної допомоги в педіатрії на дошпитальному етапі «ургентні захворювання органів черевної порожнини», відповідно до якого з огляду на вікові, анатомо-фізіологічні особливості розвитку дитячого організму, варто розцінювати будь-яку підозру на патологію органів черевної порожнини як показання до госпіталізації дитини до хірургічного відділення; ст. 78 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров'я», згідно якої медичні працівники зобов`язані сприяти охороні та зміцненню здоров`я людей, запобігати і лікувати захворювання, подавати своєчасну і кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, неналежно виконала свої професійні обов`язки як медичний працівник внаслідок несумлінного ставлення до них, що виразилось у неналежному надані без поважних причин медичної допомоги неповнолітньому хворому ОСОБА_4 .

Зокрема, ОСОБА_1 неналежно виконуючи професійні обов`язки як медичний працівник внаслідок несумлінного ставлення до них не прийняла відповідних заходів для встановлення правильного діагнозу ОСОБА_4 , а саме за наявності для того підстав не ініціювала зібрання консиліуму лікарів за участі хірурга, не ініціювала проходження хворим ОСОБА_4 рентген дослідження, УЗД, аналізів крові, що зумовило ненадання останньому необхідної медичної допомоги, вплинуло на перебіг його захворювання та спричинило тяжкі наслідки - смерть неповнолітнього хворого ОСОБА_4 внаслідок сполучення больового і інтоксикаційного синдрому, крововтрати внаслідок защемлення і послідуючого некрозу значної частини тонкого кишківника.

Відповідно до висновку комплексної судово-медичної експертизи обласного бюро судово-медичної експертизи Житомирської обласної ради від 22.08.2018 №65 причиною смерті ОСОБА_4 являлось сполучення больового і інтоксикаційного синдрому, крововтрати внаслідок защемлення і послідуючого некрозу значної частини тонкого кишківника.

Правильний діагноз дитині був виставлений тільки після проведення судово-медичної експертизи трупа. Лікар який оглядав дитину (дитина оглянута черговим лікарем ОСОБА_1 ) не прийняла відповідних заходів для встановлення правильного діагнозу - не був зібраний консиліум лікарів з участю хірурга, не проведено рентген дослідження, УЗД, аналіз крові. Надана медична допомога дитині була неадекватною і не відповідала дійсному стану дитини по причині не встановлення правильного діагнозу.

Недоліки в обстежені для діагностики і в лікуванні дитини були обумовлені тим, що в дитини не була запідозрена гостра хірургічна патологія, стан дитини був неправильно оцінений, а лікування її потребувало інших кардинальних заходів, які не були проведені.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 своєї вини у скоєнні інкримінованого їй кримінального правопорушення не визнала повністю, цивільний позов не визнала також, та вказала, що працює тривалий час в Оратівській ЦРЛ на посаді лікаря сімейної медицини, за фахом педіатр та має загальний стаж лікаря з 1988 року по теперішній час. В посадові обов`язки ОСОБА_1 входило надання екстреної медичної допомоги, призначення необхідного діагностичного дослідження, встановлення діагнозу, приймання рішення про госпіталізацію хворих та встановлення інших необхідних лікувальних заходів.

29 січня 2018 року перебувала на чергуванні у Оратівській ЦРЛ. Того ж дня ввечері, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 привезли в лікарню дитину, в якої були ознаки харчового отруєння. У ОСОБА_4 спостерігалась біль у животі та блювота. Дана подія відбувалась близько 19:00.

ОСОБА_1 , як лікар, почала опитувати матір ОСОБА_4 , та зі слів ОСОБА_3 встановила, що вдень, хлопчик в дитячому садочку їв тістечка і пив фруктовий сік. ОСОБА_1 оглянула дитину і провела діагностику. В дитини важких симптомів виявлено лікарем не було. Після чого, ОСОБА_1 зателефонувала у дитяче відділення лікарні та повідомила чергову медсестру цього відділення про необхідність промивання шлунку дитині. ОСОБА_4 ОСОБА_1 призначила воду без газу та препарат «Атоксіл». Після вживання води дитина блювала. ОСОБА_1 запропонувала матері ОСОБА_4 госпіталізувати його. Від госпіталізації потерпіла ОСОБА_3 відмовилась.

Після чого ОСОБА_1 вийшла на декілька хвилин до маніпуляційної палати. Під час того , як обвинувачена перебувала у маніпуляційній кімнаті, батьки ОСОБА_4 разом із дитиною залишили лікарню.

Згодом , вночіІНФОРМАЦІЯ_4 до лікарні приїхали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та занесли в приміщення дитину на руках. Дитина була у важкому стані. ОСОБА_1 проводила реанімаційні заходи , які результатів не дали. Після вчинених реанімаційних заходів , ОСОБА_4 помер.

Обвинувачена направила батьків ОСОБА_4 для того , щоб вони розписалися в журналі про залишення ними медичного закладу. ОСОБА_4 лікар визначила діагноз «Ацитономічний синдром». Внаслідок чого, ОСОБА_1 призначила ОСОБА_4 наступні препарати : «Платифілін», « Папаверін ».

ОСОБА_1 суду ствердила , що керувалась у наданні медичної допомоги ОСОБА_4 методичними рекомендаціями МОЗ та власним досвідом. Хірурга ОСОБА_1 не викликала , так як ОСОБА_3 , матір померлого, залишила лікарню.

ОСОБА_1 суду пояснила , що встановила помилковий діагноз померлому ОСОБА_4 . При встановлені діагнозу ОСОБА_4 симптомів непрохідності тонкого кишківника обвинувачена не бачила. Історію хвороби не заводила. При наданні первинної допомоги вставляла пальці в рот , щоб викликати рвоту в ОСОБА_4 . Суду лікар пояснила , що в протоколах лікування таких заходів передбачено не було.

ОСОБА_1 на власний розсуд вирішила що зондування шлунку не потрібно проводити , так як дитина була активна та пила воду. Також суду пояснила , що промивання шлунку із застосуванням пальців руки лікаря проводиться в Оратівській ЦРЛ за лікарською практикою. Аналізи у ОСОБА_4 лікар не встигла відібрати , оскільки батьки залишили лікарню.

Також ОСОБА_1 суду пояснила , що хірурга вона не викликала , пульс дитині не вираховувала , а діагностувала «Ацидоз» по запаху із порожнини роту. Аналіз сечі на наявність токсичних речовин не призначала. Після промивання кишківника , у дитини залишилась біль у животі. Також ОСОБА_1 зателефонувала у дитяче відділення медсестрі ОСОБА_6 , яка відмовила у госпіталізації ОСОБА_4

ОСОБА_1 суду ствердила , що будь-якої шкоди ОСОБА_4 вона не заподіяла. Остаточний діагноз дитині не встановила , так як мати дитини залишила лікарню разом із ним.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченою, її вина підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, зокрема, показаннями потерпілих та свідків.

Так , допитаний в судовому засідання потерпілий ОСОБА_2 пояснив , що 29.01.2018 року забрав із дитячого садочку свого сина , ОСОБА_4 , близько 17 години додому. Син поскаржився на погіршення стану здоров`я та біль в області живота.

Після 18 години ОСОБА_2 з дружиною поїхали до Оратівської ЦРЛ. В лікарня у дитини сталась рвота та сильно болів живіт. В лікарні ОСОБА_4 прийняла лікарка ОСОБА_1 , яка була черговою. ОСОБА_1 обстежила дитину в присутності матері , ОСОБА_3 . ОСОБА_1 виставила діагноз дитині харчове отруєння. За наслідками обстеження ОСОБА_1 призначила промивання шлунку та препарати «Папаверін» і « Атоксил », які ОСОБА_2 , батько померлого, придбав сам у аптеці. Медпрепарати колола медсестра. Після ін`єкцій дитині краще не стало. ОСОБА_1 не говорила та не повідомляла про необхідність проходження обстеження та госпіталізації дитини, а вразі необхідності скликання консиліуму. ОСОБА_1 не відбирала аналізи, температуру та тиск ОСОБА_4 лікар не вимірювала.

Після застосування препаратів ОСОБА_1 відправила потерпілих із сином додому. Дитина лягла спати, однак близько 3-ї години йому стало гірше. Будь-яких медичних документів ОСОБА_2 ОСОБА_1 не надавала. Потерпілий ОСОБА_2 не став чекати швидкої допомоги та поїхав до лікарні разом із дитиною. В приймальне відділення лікарні потерпілий заніс ОСОБА_4 на руках і поклав на кушетку. До них вийшла лікар ОСОБА_1 яка в присутності санітарки робила штучне дихання дитині, однак це нічого не допомогло і ОСОБА_4 помер.

Цивільний позов заявлений ним підтримав повністю, а покарання ОСОБА_1 просив призначити на розсуд суду.

Так , допитана в судовому засідання потерпіла ОСОБА_3 підтвердила ті обставини подій які описав в своїх показаннях її чоловік потерпілий ОСОБА_2 . Суду повідомила, що коли вона разом із чоловіком перший раз приїхали до лікарні , ОСОБА_1 поклала дитину на кушетку і сказала про необхідність очищення шлунку ОСОБА_4 шляхом частого його промивання та поставила діагноз харчове отруєння. Біля дитини та ОСОБА_3 постійно була лише санітарка. Будь-яких діагностичних досліджень, скликання консиліуму та інших заходів не пропонувалось та не здійснювалось черговою лікаркою ОСОБА_1 . Госпіталізацію ОСОБА_4 . ОСОБА_1 не пропонувала. На той час у дитячому відділенні не було лікаря, а тому всі процедури призначала ОСОБА_1 . ОСОБА_3 самостійно лікарню не покидала. Після зробленої ін`єкції дитині стало краще і вони поїхали додому.

Потерпіла повідомила, що коли вдруге вночі разом із чоловіком та сином ОСОБА_4 приїхали до Оратівської ЦРЛ , де ОСОБА_1 сказала їм про те, що вони занапастили дитину. Потерпіла ОСОБА_3 на другий день після смерті ОСОБА_4 підписала невідомі для неї документи , не читаючи їх, так як була в тяжкому моральному стані. Цивільний позов підтримала та просила суд покарати ОСОБА_1 згідно закону на розсуд суду.

Допитана в якості свідка у судовому засіданні ОСОБА_9 пояснила, що працювала в.о. директора ДНЗ «Сонечко» АДРЕСА_2, 30.01 якого року не пам`ятає була на роботі та бачила ОСОБА_4 , який бігав, грався та був на вигляд здоровий. За життя потерпілий був спокійний, комунікабельний та веселий. В день трагічної події, у садочку була вихователем ОСОБА_11 і ОСОБА_12 яка працювала помічником вихователя. ОСОБА_4 на здоров`я не скаржився. Про смерть ОСОБА_4 дізналась від односельців.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила що працює вихователем ДНЗ «Сонечко» АДРЕСА_2. ОСОБА_4 знала близько трьох років. Хлопчик не скаржився на здоров`я та був спокійною дитиною. Батьки ОСОБА_4 турботливі та чуйні. Про смерть ОСОБА_4 дізналась зі слів колег.

Свідок ОСОБА_13 суду надала свідчення, що вона працює медичною сестрою Оратівської ЦРЛ Вінницької області. 29.01.2018 року до лікарні за допомогою прибули ОСОБА_4 та його батьки. У ОСОБА_4 болів живіт та була рвота. Свідок внесла дані про хворого в журнал. Дитину оглянула черговий лікар ОСОБА_1 , яка запропонувала батькам дитини госпіталізацію до лікарні, але вони відмовились. ОСОБА_1 виставила діагноз ОСОБА_4 . Який саме діагноз свідок не знає. Свідок надала хворому препарат «Атоксіл» після вживання якого стан дитини покращився. Препарати придбав батько ОСОБА_4 ОСОБА_1 сказала батькам про необхідність в разі погіршення стану дитини виклику лаборантів та інших спеціалістів. Мати ОСОБА_4 відмовилась від госпіталізації та разом із дитиною та чоловіком залишили мед заклад. Відмову від госпіталізації ОСОБА_2 29.01.2018 року не писали і їм ніхто не пропонував написати таку відмову.

Потім , ІНФОРМАЦІЯ_4 близько 4 години батько ОСОБА_4 привіз його на руках та поклав на кушетку в маніпуляційному кабінеті, в якому ОСОБА_1 надавала екстрену допомогу, яка не дала результатів. Дитина померла. Суду ОСОБА_13 повідомила, що відмову від госпіталізації зафіксувати в журналі було запропоновано та зафіксовано ІНФОРМАЦІЯ_4 медичною сестрою ОСОБА_14 тобто після смерті ОСОБА_4 .

Допитана в якості свідка у судовому засіданні ОСОБА_14 надала показання про те, що вона в період з 2015 по грудень 2019 року працювала в приймальному відділенні Оратівської ЦРЛ Вінницької області. 29.01.2018 вона разом із лікарем ОСОБА_1 та молодшою медсестрою ОСОБА_13 перебували на чергуванні. Близько 19 години вона отримала вказівку від лікаря ОСОБА_1 здійснити ін`єкціне введення препаратів хворій дитині ОСОБА_4 , після яких дитині стало краще. Батьки ОСОБА_4 самостійно залишили лікарню, від госпіталізації не відмовлялись.

Близько 4 години ІНФОРМАЦІЯ_4 батько ОСОБА_4 приніс дитину на руках, яку поклали в маніпуляційному кабінеті. Дитина була мертвою. Свідок здійснила запис про відмову від госпіталізації ОСОБА_4 29.01.2018 заднім числом вранці 30.01.2018 року, про що розписалась ОСОБА_3 . Акт про відмову від госпіталізації не складався, адже це нічим не передбачено. 30.01.2018 року свідком ОСОБА_14 було здійснено запис про смерть ОСОБА_4 в книзі реєстру амбулаторних хворих, вважає , що лікарю ОСОБА_1 необхідно було за первинним зверненням ОСОБА_4 забезпечити огляд хірургом та лабораторними дослідженнями.

Свідок ОСОБА_15 надала суду показання, що вона працює кухарем в дитячому садочку «Сонечко» АДРЕСА_2. Знала покійного ОСОБА_4 , як дитину, яка відвідувала садок. Розповіла, що в садочку постійно мінявся раціон харчування та регулярно здійснювались перевірки харчоблоку. В день смерті потерпілого, ОСОБА_4 їв страви як і всі діти. Скарг на якість їжі ні в день смерті, до неї, та після не було. ОСОБА_4 знала як життєрадісну дитину,щедру та добру. Скарг на здоров`я дитина не заявляла. Про смерть ОСОБА_4 дізналась згодом, як це сталось їй не відомо.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що працює вихователем в ДНЗ «Сонечко» АДРЕСА_2. Специфіка роботи полягає в тому, що вона працює в першу половину робочого дня. Однак 29.01.2018 року вона працювала в другій половині дня в групі в якій перебував потерпілий ОСОБА_4 . В той день ОСОБА_4 був спокійний, грайливий, приймав їжу охоче, був здоровий. Близько 16 години батько ОСОБА_4 забрав дитину додому. Батько та матір ОСОБА_4 за життя ставились до нього з любов`ю та турботою, це порядна сім`я.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що працює завідуючим діагностичним відділенням Оратівської районної лікарні. У 2018 році працював лікарем хірургом та був завідуючим відділенням хірургії. Має стаж роботи близько 40 років. Про смерть дитини дізнався на нараді лікарів на наступний день після події. На момент події черговою по лікарні була ОСОБА_1 . В той день до свідка для консультацій та огляду дитини ОСОБА_1 не викликала. Вважає що ОСОБА_1 у даному випадку необхідно було викликати хірурга, лаборанта та провести рентгенологічне обстеження ОСОБА_4 та госпіталізувати його. Дане рішення приймає хірург та бере на себе відповідальність за подальше лікування та надання допомоги. Черговий лікар у зв`язку із тяжкістю стану хворої дитини повинен її госпіталізувати. Промивання кишечника повинно бути було б проведено із застосуванням анестезії, якщо є підозра на заворот кишечника. Вважає, що дітям такого віку не можна проводити промивання кишечника, також вважає що не можна механічним шляхом стимулювати блювоту.

Свідок ОСОБА_12 суду надала свідчення, що вона являється помічником вихователя в ДНЗ «Сонечко». ОСОБА_1 знає як лікаря, а потерпілу також знає. В який день точно не пам`ятає працювала до 12:00. В групі була дитина ОСОБА_4 , який в той день був грайливим, малював та нормально спілкувався з дітьми. Потім в обід поїв та спав. Будь яких скарг на стан здоров`я не висловлював. Протягом всього її чергування ОСОБА_4 був веселий. Суду пояснила, що батьки ОСОБА_4 завжди дбали про дитину.

Свідок ОСОБА_18 суду надала показання, що станом на 29.01.2018 року працювала в Оратівській ЦРЛ молодшою медсестрою, а ОСОБА_1 була черговим лікарем у лікарні. По факту смерті ОСОБА_4 нічого їй не відомо. Однак суду пояснила, що в її практиці ніколи не було такого щоб у дітей промивали шлунок.

Свідок ОСОБА_6 суду надала показання, що 29.01.2018 року вона працювала у дитячому відділенні Оратівської ЦРЛ медсестрою. Близько 19:00 до неї зателефонувала ОСОБА_1 та повідомила, що до приймального відділення поступила дитина з харчовим отруєнням. Також вона повідомила, що дитині необхідно провести промивання шлунку, однак саму дитину до відділення не доставили. Для здійснення промивання шлунку необхідно було дитину госпіталізувати, однак чи госпіталізували її ОСОБА_1 не повідомила. Свідок підтвердила, що ОСОБА_1 хотіла лише промити шлунок дитині. Зазначила , що без історії хвороби лікарі не мають права приймати дітей до відділення. Що в той день відбувалось із ОСОБА_4 їй не відомо. Також суду повідомила, що процедуру промивання шлунку дітям проводить виключно лікар за допомогою зонда.

Свідок ОСОБА_20 суду надала показання, що працює лікарем в Оратівській ЦРЛ з 1984 року. Дізналась про смерть ОСОБА_4 з чужих слів. Працює сімейним лікарем, має загального стажу 37 років. Суду пояснила, що лікар перед постановкою діагнозу зобов`язаний провести діагностику хворому. Повідомила, що з болями в шлунку вона відправляє хворих до лікаря хірурга. Також пояснила, що була сімейним лікарем у ОСОБА_4 до 2х річного віку. 17.01.2018 року ОСОБА_4 за допомогою до неї , як до лікаря не звертався.

Показання свідка ОСОБА_13 суд оцінює критично з урахуванням того , що остання є медичним працівником , яка під час чергування 29.01.2018 перебувала у підпорядкуванні ОСОБА_1 , та її показання спростовуються показаннями потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , свідків та медичною документацією .

Невизнання своєї вини обвинуваченою, суд розцінює критично як метод самозахисту з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.

Крім того, вина ОСОБА_1 доведена наданими стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами:

Витягом з ЄРДР №12018020250000046 від 10.03.2018 року, з якого вбачається, що під час неналежного виконання своїх професійних обов`язків сімейним лікарем центру первинної медико-санітарної допомоги Оратівської центральної районної лікарні ОСОБА_1 внаслідок недбалого до них ставлення настала смерть неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.152 т. 1)

Протоколом огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_4 з якого вбачається, що було оглянуто кабінет приміщення для проведення інтенсивної терапії хворих відділення екстреної медичної допомоги Оратівської ЦРЛ. У даній палаті розміщене ліжко, на якому в покривалі виявлено труп малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 жителя АДРЕСА_2 . На момент огляду труп знаходився на ліжку, прикритий махровим покривалом. При знятті покривала встановлено, що труп малолітнього ОСОБА_4 знаходиться у горизонтальному положенні на спині. Очі та рот трупа відкриті. Із рота виділяється рідина світло-коричневого кольору із слиною. Руки трупа складені на животі. Ноги трупа зігнуті у колінних суглобах під себе. На момент огляду труп теплий, будь-яких тілесних ушкоджень на трупові не виявлено, лише на спині проявлялись трупні плями рожевого відтінку (а.с.154-158 т. 1).

Висновком експерта №106, з якого вбачається, що на підставі судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , результатів лабораторних експертиз та згідно з постановленими запитаннями встановлено, що при експертизі трупа ОСОБА_4 тілесних ушкоджень механічного характеру не виявлено. Смерть ОСОБА_4 настала від завороту петлі та брижі її, що викликало масивну крововтрату. При судово-токсикологічній експертизі кров від трупа ОСОБА_4 етилового та інших спиртів не виявлено (а.с.159-160 т. 1).

Протоколом огляду місця події від 30.01.2018 року, з якого вбачається, що місцем проведення огляду являється територія домогосподарства, яке розташоване по АДРЕСА_2 . Територія домогосподарства зі сторони вулиці обгорожена металевим парканом-сіткою. Вхід на територію домогосподарства здійснювався через металеві ворота та металеву хвіртку, які на момент огляду були відчинені. Домогосподарство складається із одноповерхового цегляного житлового будинку одноповерхового господарського приміщення та земельно-присадибної ділянки, яка розташована за подвірям домогосподарства. ОСОБА_2 , який присутній під час огляду, та якому запропоновано видати продукти харчування, які вживав ОСОБА_4 . Після чого ОСОБА_2 виніс із житлового будинку дві коробки від соку марки «Садочок» ємкістю 0,5 л. кожна та паперову коробку в якій знаходяться поліетиленові частки від «Бісквіт фірмовий коктейль малина з вершками» Після чого ОСОБА_2 повідомив, що вказані продукти харчування ОСОБА_4 вживав 29.01.2018 року. Після цього дані речі поміщено до спец пакету, який було заклеєно та вилучено до Оратівського ВП (а.с.162 т. 1).

Меню розкладом Новоживотівського комунального дошкільного навчального закладу від 29.01.2018 року (а.с.165 т. 1);

Довідкою Оратівської сільської ради №37 від 30.01.2018 року про склад сім`ї. (а.с.167 т. 1).

Характеристикою Новоживотівської сільської ради з якої вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований та проживає в приватному житловому будинку разом з сім`єю в АДРЕСА_2 . За час проживання зарекомендував себе виключно з позитивної сторони. Гарний господар та сім`янин. Турботливий батько. Працює в ТОВ «Агробуд». Користується повагою серед жителів громади. В побуті скромний. Шкідливих звичок не має (а.с.168 т. 1).

Характеристикою Новоживотівської сільської ради, з якої вбачається, що ОСОБА_3 за час проживання в селі зарекомендувала себе з позитивної сторони. Вона є гарною господинею та хорошою матір`ю. Трудолюбива та культурна у спілкуванні з людьми. В побуті скромна (а.с.169 т. 1).

Протоколом тимчасового доступу до речей та документів (а.с.170 т. 1).

Описом речей та документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, а саме на підставі ухвали Оратівського районного суду здійснено тимчасовий доступ до копій із журналу реєстрації амбулаторних хворих щодо звернення до Оратівської ЦРЛ ОСОБА_4 , які вилучені до Оратівського ВП та здійсненно тимчасовий доступ до відеозапису із камер відео спостережень Оратівської ЦРЛ (а.с. 171 т. 1);

Журналом реєстрації амбулаторних хворих, з якого вбачається що ОСОБА_4 звертався до Оратівської ЦРЛ 29.01.2018 року о 18-45 год.(а.с.172-175 т. 1);

Оглянутими в судовому засіданні відеозаписами камер спостереження із Оратівської ЦРЛ , зафіксовані на яких події відповідають обставинам вчинення злочину відповідно до пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення (а.с.176-178 т. 1)

Графіком чергувань чергових лікарів Оратівської ЦРЛ за січень місяць 2018 року (а.с.180-182 т. 1);

Порядком поступлення хворих в Оратівську ЦРЛ (а.с.184-185 т. 1);

Уніфікованим клінічним протоколом первинної медичної допомоги інтегроване ведення хвороб дитячого віку (а.с.186-191 т. 1);

Протоколом надання медичної допомоги при невідкладних станах у дітей на шпитальному і до шпитальному етапах (а.с.192-195 т. 1);

Порядком організації медичного обслуговування та направлення пацієнтів до закладів охорони здоров`я, що надають вторинну та третинну медичну допомогу (а.с.197-201 т. 1);

Посадовою інструкцією лікара-педіатра відділення невідкладної медичної допомоги ОСОБА_1 (а.с.203-207 т. 1);

Копією диплома ОСОБА_1 (а.с.208 т. 1);

Копією посвідчення ОСОБА_1 про проходження атестації в атестаційній комісії Департаменту охорони здоровя та курортів Вінницької обласної державної адміністрації Вінницької ОДА (а.с.209 т. 1);

Характеристикою Оратівської ЦРЛ на ОСОБА_1 згідно якої вбачається, що ОСОБА_1 закінчила Вінницький медичний інститут ім.М.І.Пирогова в 1985 році по спеціальності - педіатрія. Розпочала свою трудову діяльність на посаді лікаря - педіатра Оратівської ЦРЛ з 30.07.1986 року. З 01.12.2006 року переведена на посаді лікаря - загальної практики сімейної медицини. 01.12.2011 року звільнена по переводу на посаду лікаря-загальної практики сімейної медицини Оратівського центру первинної медико-санітарної допомоги. ОСОБА_1 принята на 0.25 посади лікаря-педіатра ВЕНМД Оратівській ЦРЛ з 29.01.2018 року по зовнішному сумісництву. За час роботи зарекомендувала себе як знаючий фахівець, що сумлінно виконує свої функціональні обовязки. В повсякденній роботі використовує сучасні методи діагностики та лікування. Вміє приймати правильне рішення в складних ситуаціях. Постійно працює над підвищенням свого професійного рівня, своєчасно проходить курси підвищення кваліфікації, бере участь в нарадах, науково-практичних конференціях, семінарах із питань лікувально-профілактичної допомоги. Має вищу атестаційну категорію лікаря-загальної практики сімейної медицини (а.с.211 т. 1);

Висновком експерта №65, згідно якого по даним кримінального провадження (висновок експерта №106, експертиза трупа ОСОБА_21 ), при експертизі трупа було виявлено: «Від ілеоцекального кута тонка кишка некритично змінена, темно-червоно-чорного кольору, на протязі 120 см. в просвіті її геморагічна рідина, в середній частині даної ділянки виявлено затиснення петлі кишки з утворенням чіткої странгуляції. В проекції вищевказаної ділянки кишки відмічається геморагічне просякання з некрозами брижі кишки на С ширини. Товста кишка містить невелику кількість буроватого слизу. Легені повітряні на дотик, блідо-рожево-червоно-фіолетові з поверхні та на розрізах, поверхня розрізів сухувата різко малокрівна. М`яз серця на розрізах блідо-коричневий, пониженого кровонаповнення. Нирки різко малокрівні, кірковий шар блідо-коричневий, мозковий блідо-червоно-фіолетовий. М`які мозкові оболонки напівпрозорі, желеподібні з вираженим набряком. Результати лабораторних експерти: Підсумки: «При судово-хімічній експертизи крові трупа ОСОБА_4 , 2012 р.н. методом газово-рідинної хроматографії, наявність метилового, етилового спиртів, а також пропилового, бутилового, алілового спиртів та їх ізомері не виявлено». (Витяг з «Висновку експерта №372 судово-токсикологічної експертизи від 05-07.02.2018р.). підсумки: «Повнокрів`я та розпушення м`яких мозкових оболонок з наявністю стазів. Периваскулярний набряк речовини мозку. Ділянки гострої альвеолярної емфіземи, вогнища набряку та дистелектазу в паренхімі легень. Спастичний стан бронхів, наявність еритроцитів у просвіті окремих бронхів. Малокрів`я судин міокарду, набряк строми. Вогнища дискомплексації у паренхімі печінки. Десквамація та некротичні зміни слизової оболонки тонкої кишки. Вогнищева запальна інфільтрація стінки кишки. Просякання кров`ю стінки кишки». Діагноз: заворот тонкої кишки із защемленням та некрозом кишки та брижі. Масивна крововтрата. Підсумки:...2. Смерть ОСОБА_4 настала від завороту петлі тонкої кишки із защемленням з послідуючим некрозом кишки та брижі її, що викликало масивну крововтрату.»

По даним медичної карти амбулаторного хворого дитина при житті часто хворіла гострими респіраторно-вірусними інфекціями. 03.04.2013 року встановлено діагноз: Паратрофія. Рахіт 1 ступеня. Підгострий перебіг. З 29.10.2013 по 04.11.2013 року дитина перебувала на стаціонарному лікуванні в ВОДКЛ з діагнозом: гіпокальциємічний синдром, синдром лікворо-динамічних порушень. Епісиндром ? Рахіт 1 ст., підгострий перебіг, перебіг розпаду. 25.11.2013 року консультований неврологом ВОДКЛ. Діагноз: синдром лікворо- динамічних порушень. 20.05.2014 року консультований неврологом ВОДКЛ. Діагноз: синдром лікворо-динамічних порушень.

При повторній судово-гістологічній експертизі шматочків внутрішніх органів з трупа ОСОБА_4 в Житомирському обласному бюро судово-медичної експертизи виявлено: «Заключения: Ознаки гіповолемічного шоку з агрегацією еритроцитів у судинах різного порядку, наявністю змішаних сладжів та капілярних стазів у судинах мікроциркуляції. Дифузні діапедезні крововиливи, виражена гнійна інфільтрація всіх шарів стінки тонкої кишки з некрозами слизової оболонки та геморагічне просочування брижі з вираженими реактивними змінами. Ознаки хронічного продуктивного арахноідіту. Набряк, набубнявіння речовини головного мозку. Інтерстиційна пневмонія. Дистрофічні зміни паренхіми печінки та нирки. Запальні зміни стінки тонкої кишки з некрозом слизової оболонки та геморагічним просочуванням всіх шарів та вираженою лейкоцитарно - макрофагальною інфільтрацією з формуванням лейкоцитарного валу та розпадом клітин білої крові могли виникнути в межах однієї доби. У внутрішніх органах наявні продуктивні запальні зміни м`яких мозкових оболонок, інтерстиційна пневмонія.»

Причиною смерті дитини явилось сполучення больового і інтоксикаційного синдрому, крововтрати внаслідок защемлення і послідуючого некрозу значної частини тонкого кишківника.

По даним судово-медичної експертизи трупа конкретно встановити давність наступления смерті являється неможливим, так як час відновлення трупних плям конкретно не встановлений. Враховуючи матеріали справи, ІНФОРМАЦІЯ_4 в 4.30 батьки привезли мертву дитину в ЦРЛ, близько 4.00 вони знайшли дитину мертвою. В який час наступила смерть дитини, конкретно встановити являється неможливим за відсутністю достовірних даних.

Яких-небудь соматичних захворювань які могли привести до розвитку важкої хірургічної патології черевної порожнини дитини не було, проте по словах матері дитина вживала молоко, бісквіт, сік, протягом дня перебував у дитячому садочку, близько 18 годин чоловік повідомив, що у дитини болить животик. Перед дитячим садочком дитина випила каву та з`їла хліб з маслом. Можливо було порушення харчування дитини, що могло спровокувати функціональні порушення травлення і розвиток ускладнень.

Судово-медичних даних, які б свідчили про наступления смерті внаслідок отруєння, при експертизі трупа не виявлено.

Правильний діагноз дитині був виставлений тільки після проведення судово-медичної експертизи її трупа. Лікар який оглядав дитину (дитина оглянута черговим лікарем ОСОБА_1 ) не прийняла відповідних заходів для встановлення правильного діагнозу - не був зібраний консиліум лікарів з участю хірурга, для консультації не був викликаний хірург, не було проведено рентгендослідження, УЗД, аналіз крові. Надана медична допомога дитині була неадекватною і не відповідала дійсному стану дитини по причині не встановлення правильного діагнозу. Не встановлення відповідного діагнозу могло бути обумовлене недостатньою кваліфікацією педіатра по ургентній хірургії, невеликий проміжок часу знаходження дитини в лікарні; по даним лікаря вона пропонувала матері госпіталізацію, але мати відмовилась, по словам матері (протокол допиту ОСОБА_3 02.02.18р.) «я від госпіталізації не відмовлялась, оскільки ОСОБА_1 і не пропонувала того, ОСОБА_1 не наполягала на госпіталізації і сказала, що шлунок промили, можна їхати додому, до ранку все пройде.»

Згідно протоколу надання невідкладної медичної допомоги в педіатрії на дошпитальному етапі «ургентні захворювання органів черевної порожнини» пункт 1. - з огляду на вікові, анатомо-фізіологічні особливості розвитку дитячого організму, варто розцінювати будь-яку підозру на патологію органів черевної порожнини як показання до госпіталізації дитини.

При консультації дитини відповідними спеціалістам (консиліумом лікарів, які призначили б відповідні дослідження, консультації хірурга, проведення лабораторних досліджень, правильний діагноз міг бути встановлений і при своєчасному проведенні відповідного лікування життя дитині можливо було б і врятовано, проте стверджувати, що воно обов`язково було б врятовано, являється неможливим.

Наступлення смерті у дитини явилось не наслідком прямої дії лікаря, а обумовлене самостійним розвитком важкого захворювання, проте неправильні дії лікуючого лікаря (не адекватне лікування, не достатнє обстеження дитини для встановлення діагнозу, не вияснені проблеми з госпіталізацією, відсутність ефективної медичної допомоги) не перешкодили неблагополучному протіканню хворобливого процесу і наступленню важких наслідків; по даній причині між діями лікаря і смертю дитини має місце непрямий причинний зв`язок.

При правильному встановленню діагнозу і проведенню відповідного лікування життя дитини можливо було б і врятовано.

Недоліки в обстеженні для діагностики і в лікуванні дитини були обумовлені тим, що в дитини не була запідозрена гостра хірургічна патологія, етан дитини був неправильно оцінений, а лікування її потребувало інших кардинальних заходів, які не були проведені.

Між показами близьких ОСОБА_21 і лікарки, яка його оглядала, мають місце суттєві протиріччя в питаннях госпіталізації дитини (а.с.212-221 т. 1).

Характеристикою виданою КНП «Оратівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Оратівської районної ради на ОСОБА_1 , з якої вбачається що лікар ОСОБА_1 має 33 роки та 2 місяці медичного стажу. За час роботи показала себе грамотним та добросовісним спеціалістом. Постійно працює над підвищення кваліфікації, бере участь в семінарах і конференціх. До роботи відноситься старанно та виконує її на професійному рівні. Протягом 2018 року 1005 пацієнтів обрали ОСОБА_1 своїм сімейним лікарем та заключили з нею декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу (а.с. 231-232 т. 1);

Наказом №29 від 24.12.2014 року ОСОБА_1 прийнято на посаду лікаря загальної практики-сімейного лікаря дільниці №3 амбулаторії загальної практики-сімейної медицини смт. Оратів з 24.12.2014 року (а..233 т. 1).

Суд за своїм внутрішнім переконанням, всебічно, повно й неупереджено дослідив усі обставини кримінального провадження, та керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взяємозв`язку.

Практика Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 08.02.2001 у справі «Берктай проти Туреччини», рішення від 07.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії», показує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій.

Зберігаючи об`єктивність та неупередженість, суд створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Проаналізувавши всі докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 доказана повністю і її дії необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.140 КК України, як неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому.

Невизнання вини обвинуваченою у неналежному виконанні своїх професійних обов`язків спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами, а посилання сторони захисту на відсутність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_1 та настанням смерті неповнолітнього, як на підставу звільнення від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.140 КК України, є необгрунтованим з урахуванням того, що суб`єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення полягає в прямому умислі або в злочинній недбалості тільки стосовно неналежного виконання професійних обов`язків, а щодо тяжких наслідків, якими є і смерть неповнолітньої особи, то вина до них може бути лише необережною (злочинна недбалість або злочинна самовпевненість).

Згідно роз`яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання, суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , згідно ст. 67 КК України - є вчинення злочину щодо малолітнього , що перебуває у безпорадному стані.

При призначенні міри покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , суд враховує ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії нетяжких злочинів, наслідків які настали, особу винної, її соціальне становище, вік та стан здоров`я ,яка раніше не судима, на обліку у лікаря - нарколога та психіатра не перебуває, за місцем роботи характеризується позитивно, невизнання вини, невідшкодування шкоди, а тому суд враховуючи вище викладене, приходить до висновку, що ОСОБА_1 заслуговує на покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті 140 ч.2 КК України, а її виправлення та перевиховання не можливе без реальної ізоляції від суспільства.

У вказаному кримінальному провадженні потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заявлено цивільний позов до ОСОБА_1 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення , передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України.

Свої позовні вимоги обґрунтовують тим , що внаслідок вчиненого ОСОБА_1 злочину відносно їхнього сина , їхнє життя втратило сенс , адже ОСОБА_4 був їхнім наймолодшим сином , якому на час смерті було лише 5 років. Вчинений злочин змусив батьків пройти важку процедуру захоронення тіла рідного сина та участі у кримінальному провадженні в якості потерпілих.

Своїми неправомірними діями ОСОБА_1 завдала потерпілим немайнових витрат , спричинених моральними та фізичними стражданнями , які позначились негативними змінами у їхньому житті , а саме :

щоденні думки та спогади про наслідки події, яка трапилася з ОСОБА_4 , негативні переживання та спогади, негативні емоційні реакції при згадуванні;

переживання психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, почуття образи та обурення.

Сам факт проведення досудового розслідування завдавав потерпілим душевних страждань та з кожним днем приходило важке розуміння того, що рідної дитини вже не повернути, а винна особа не бажає нести відповідальність за свої злочинні дії.

Наслідки кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , відчуваються й досі, адже вони постали для потерпілих, як суттєво травмуючі, обумовили порушення фізичної та емоційної сфер існування, досі перешкоджають можливостям активної та повноцінної життєдіяльності, викликали появу негативних психологічних переживань, тобто, спричинили тяжкі моральні страждання.

Такі моральні та психологічні страждання негативно відбилися на фізичному здоров`ї потерпілих, призвели до часткової втрати працездатності та відклалися важким тягарем в глибині душі.

Внаслідок чого , потерпілі просять стягнути з ОСОБА_1 на їхню користь моральну шкоду у розмірі 1 000 000 (один мільйон) грн.

Вирішуючи заявлений цивільний позов потерпілих про відшкодування моральної шкоди , суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

В силу ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до Висновку Великої Палати ВС від 15 грудня 2020 року (справа № 752/17832/14-ц) визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Отже, відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Зважаючи на конкретні обставини провадження, наслідки, що настали, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, які перенесли потерпілі, їх тривалість, непоправність втрати і неможливість поновити попереднє становище, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, зважаючи на обставини, при яких було заподіяно моральну шкоду, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та вирішив стягнути із обвинуваченої ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральну у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень.

Речовими доказами по справі є дві коробки від соку марки «Садочок» ємкістю 0.5 л кожна , паперова коробка у які знаходяться поліетиленові частини від «Бісквіт фірмовий коктейль малина з вершками», медична карта амбулаторного хворого № 003 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_2 та ком пакт диски DVD+R 4.7 GB.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК.

Згідно матеріалів справи документально підтверджені витрати на залучення експертів становлять 3024 (три тисячі двадцять чотири) грн. 51 (п`ятдесят одна) коп.. , які необхідно стягнути із обвинуваченої ОСОБА_1 на користь держави.

Керуючись ст.ст. 98-101, 104,105, 128-130, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України та призначити їй покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі з позбавленням права займатися лікарською діяльністю строком на 2 (два) роки.

Позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення , передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень.

До набрання вироком законної сили обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжний захід не обирати.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання на виконання вироку суду.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 3024 (три тисячі двадцять чотири) грн. 51 (п`ятдесят одна) коп.

Речові докази , а саме :

-дві коробки від соку марки «Садочок» ємкістю 0.5 л. кожна та паперова коробка у якій знаходиться поліетиленові частини від «Бісквіт фірмовий коктейль малина з вершками» , які поміщені у спец. пакет № 4453467 - знищити.

-медичну карту амбулаторного хворого № 003 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_2 та історію розвитку дитини ОСОБА_4 - повернути до Оратівської ЦРЛ.

- компакт диски із записом з відеокамер Оратівської ЦРЛ - залишити при матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Немирівський районний суд протягом 30 діб з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду після його проголошення.

Суддя: О.П. Царапора