Рішення № 103228351, 07.02.2022, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2022 року Чернігів Справа № 620/5/22

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

судді Баргаміної Н.М.,

при секретарі Кондратенко О.В.,

за участю представника позивача Філімоненка М.В., представника відповідача Шурубенка В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого (Військова частина 2253) до Новозаводського відділу Державної виконавчої служби у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправними дій, скасування виконавчого провадження та постанови,

В С Т А Н О В И В:

105 прикордонний загін імені князя Володимира Великого (Військова частина 2253) звернувся до суду з позовом до Новозаводського відділу Державної виконавчої служби у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 67312456 від 28.10.2021 та відкриття постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 67312456 від 28.10.2021, що перебувають на розгляді у старшого державного виконавця Шурубенко В.В.; скасувати виконавче провадження ВП № 67312456 від 28.10.2021, відкритого на підставі постанови № 66927013 від 24.09.2021 виданого Новозаводським відділом виконавчої служби у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) та скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 67312456 від 28.10.2021, відкрита Новозаводським відділом виконавчої служби у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), що перебуває на розгляді у старшого державного виконавця Шурубенко В.В.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно винесено оскаржувані постанови, оскільки рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 у справі № 140/17635/20 виконано добровільно.

Відповідачем було подано відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову, навів фактичні обставини справи та норми законодавства, якими керувався при прийнятті рішень.

Вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

24.09.2021 старшим державним виконавцем Новозаводського відділу Державної виконавчої служби у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Шурубенком В.В. на підставі заяви про примусове виконання рішення від 20.09.2021 (вх. № 18505 від 22.09.2021) та виконавчого листа № 140/17635/20, виданого 02.08.2021 Волинським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Військову частину 2253 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015-2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 23.02.2017, винесено постанову від 24.09.2021 про відкриття виконавчого провадження № 66927013.

Також 24.09.2021 головним державним виконавцем винесено постанову № 66927013 про стягнення з Військової частини 2253 виконавчого збору у розмірі 24000,00 грн.

105 прикордонним загоном імені князя Володимира Великого листом від 13.10.2021 № 14/3341 (вх. № 19790/1922-30 від 21.10.2021) було повідомлено відповідача про виконання рішення суду, надано копію платіжного доручення № 3169 від 01.10.2021 та розрахунок компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

27.10.2021 головним державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 66927013.

В подальшому, 28.10.2021 старшим державним виконавцем Новозаводського відділу Державної виконавчої служби у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Шурубенком В.В. відкрито виконавче провадження № 67312456 з виконання постанови від 24.09.2021 про стягнення виконавчого збору з Військової частини 2253 за виконавчим провадженням № 66927013.

28.10.2021 головним державним виконавцем також винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 67312456.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Частиною першою статті 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

При цьому, частинами першою та третьою статті 27 Закону встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина четверта статті 27 Закону).

Згідно частини п`ятої статті 27 Закону виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Частиною дев`ятою статті 27 Закону передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом (частина третя статті 40 Закону).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Так, пунктом 8 Розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5), стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Так, Законом передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі добровільного виконання рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження починається примусове виконання рішення суду, за яке передбачено стягнення виконавчого збору у визначеному законом розмірі.

Разом з тим, у разі закінчення виконавчого провадження, у якому не сплачений виконавчий збір, з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 39 Закону, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження.

Аналізуючи зазначені положення Закону та Інструкції № 512/5, можливо дійти висновку, що стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження, виконавець зобов`язаний зазначити про стягнення з боржника суми виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону, яка підлягає стягненню. Тобто, стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

У разі якщо після завершення виконавчого провадження виконавчий збір не стягнуто, виконавець вживає заходів щодо його подальшого виконання у порядку, визначеному пунктом 8 розділу ІІІ та пунктом 2 розділу VI Інструкції № 512/5.

Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач фактично оскаржує дії державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.10.2021 № 67312456, просить її скасувати, обґрунтовує протиправність таких дій та рішення тим, що стягнення з позивача виконавчого збору є протиправним, оскільки, на його думку, рішення суду виконано в добровільному порядку.

Однак, оскаржуючи постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови щодо стягнення виконавчого збору, яка є самостійним рішенням суб`єкта владних повноважень, підстави і порядок прийняття якої врегульовано Законом, позивач не обґрунтовує протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження, а фактично наводить доводи щодо незгоди із постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, яку у цій справі не оскаржує.

Так, судом встановлено, що порядок прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, визначений Законом, відповідачем не порушено, а постанова про стягнення виконавчого збору, на підставі якої відкрито виконавче провадження № 67312456, є чинною та не оскаржується.

За таких обставин, відповідачем було правомірно винесено постанову від 28.10.2021 № 67312456 про відкриття виконавчого провадження.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 20.05.2020 у справі № 0340/1792/18.

Разом з тим, суд також вважає за необхідне звернути увагу, що рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі № 140/17635/20 було виконано лише після винесення державним виконавцем постанови від 24.09.2021 про відкриття виконавчого провадження, а посилання позивача на несвоєчасне отримання рішення суду, зважаючи на вищевказані норми чинного законодавства та обізнаність позивача про судовий розгляд справи № 140/17635/20 Волинським окружним адміністративним судом, не заслуговують на увагу.

Щодо постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 28.10.2021 № 67312456, то суд зазначає наступне.

Згідно частин першої та другої статті 42 Закону кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Пунктами 1, 2 розділу VI Інструкції № 512/5 передбачено, що фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону. Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу). Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)). До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач не зазначає підстав позову, які б доводили порушення відповідачем вимог чинного законодавства, прав та інтересів позивача при винесенні постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 28.10.2021 № 67312456, лише вказує про добровільне виконання рішення суду, на підставі якого Волинським окружним адміністративним судом 02.08.2021 видано виконавчий лист № 140/17635/20.

Однак, суд враховує, що прийняттям спірної постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 67312456 від 28.10.2021, враховуючи правомірність винесення постанови від 28.10.2021 № 67312456 про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець діяв на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого (Військова частина 2253) необхідно відмовити повністю.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого (Військова частина 2253) (вул. Квітнева, 3-в, м. Чернігів, 14026, код ЄДРПОУ 14321765) до Новозаводського відділу Державної виконавчої служби у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Шевченко, 118, м. Чернігів, 14030, код ЄДРПОУ 35029699) про визнання протиправними дій, скасування виконавчого провадження та постанови відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 07.02.2022.

Суддя Н.М. Баргаміна