Рішення № 103227525, 31.01.2022, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2022 року м.Чернігів Справа № 620/17751/21

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючого судді Клопота С.Л.,

за участю секретаря Шевченко А.В.,

представника позивача Петрикей І.А.

представника відповідача Данілевського О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) та просить визнати протиправною і скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 12.09.2016 № 51983181 ( ВП № 67546155 ).

Свої вимоги обґрунтовує тим, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є фактичне виконання судового рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень, наслідком яких стало його фактичне виконання. Тоді як, у разі відсутності факту примусового виконання, підстав для справляння виконавчого збору немає.

У межах виконавчого провадження ВП № 67546155 жодного примусового стягнення не відбувалось. Грошові зобов`язання виконувались боржником самостійно. Жодного перерахування коштів боржника на рахунки ДВС не відбувалося. За таких обставин стягнення виконавчого збору є безпідставним.

Представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши сторін, суд вважає позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Про наявність оскаржуваної постанови позивач дізнався 25.11.2021.

Зазначена обставина пропущення строку звернення є поважною.

Від так суд вважає за необхідне поновити строк на її оскарження.

Судом встановлено, що 28 листопада 2006 року було укладено кредитний договір №15/34 між Відкритим Акціонерним Товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_1 .

21 грудня 2015 року Деснянським районним судом м. Чернігова було задоволено позов Публічного Акціонерного Товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про стягнення боргу з ОСОБА_1 за кредитним договором №15/34 в сумі 1 320 550 грн. 32 коп.

На підставі зазначеного рішення Деснянським районним судом міста Чернігова було видано виконавчий лист від 14 березня 2016 року № 2/750/2931/15 в частині стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 1 320 55 грн. 32 коп.

24 липня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний банк» та новим кредитором, ОСОБА_2 було укладено договір № 25158 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» передає ОСОБА_2 , права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» замінює ОСОБА_2 як кредитора у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_2 прав вимоги до боржників, до ОСОБА_2 переходить право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Разом з тим 24 липня 2018 року між зазначеними сторонами був укладений договір про відступлення права вимоги за договором поруки та договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами.

Таким чином, право вимоги за зазначеними зобов`язаннями перейшло до ОСОБА_2 . Всі зобов`язання по стягненню грошових коштів з ОСОБА_1 перед новим кредитором було врегульовано боржником в повному обсязі самостійно.

25 листопада 2021 року ОСОБА_1 було отримано постанову винесену державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови № 51983181 про стягнення виконавчого збору від 12.09.2016.

Не погодившись з такою постановою, позивач оскаржив її до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу приписів ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» (надалі також - Закон).

Статтею 1 Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Вказаним Законом визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбаче но- законом.

Згідно зі статтею 10 цього Закону заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувану предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 18 Закону на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частинами другою та четвертою ст. 27 Закону (в редакції, яка діяла до 27.08.2018) встановлено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувану за виконавчим документом.

Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Відповідно до частин другої та четвертої ст. 27 Закону (в редакції, яка діє з 28.08.2018, з урахуванням змін внесених Законом України від 03.07.2018 № 2475-VII1), виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Як зазначено в п.п.1-6 ч. 5 ст. 27 Закону виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також, частиною дев`ятою ст. 27 Закону передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. З ст. 40 Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами ), 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

З аналізу вищенаведених норм Закону слідує, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: фактичне виконання судового рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень, наслідком яких стало його фактичне виконання.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

З наведеного слідує, що умовою справляння даного збору є саме примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби, годі як у разі відсутності факту примусового виконання ними такого рішення підстав для справляння виконавчого збору немає.

Тобто, виконання рішення суду про стягнення боргу відбувається або у добровільному порядку, коли боржник сам сплачує заборгованість кредитору, або у примусовому порядку, коли цю заборгованість у примусовому порядку стягують з боржника органи та особи, які здійснюють примусове виконання рішень, та в подальшому перераховують її кредитору.

За виконавчим провадженням ВП № 67546155 жодного примусового стягнення не відбувалось. Грошові зобов`язання виконувались боржником самостійно. Жодного перерахування коштів боржника на рахунки ДВС не відбувалося. За таких обставин стягнення виконавчого збору є безпідставним.

Враховуючи викладене вище, судом встанволено, що постанова простягнення виконавчого збору є протиправною та підлягає скасуванню, а адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, враховуючи задоволення позову повністю, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на користь позивача судовий збір у сумі 908,00 грн.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (пр-т Миру, 43, м.Чернігів,14000) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 12.09.2016 № 51983181 ( ВП № 67546155 ).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя С.Л. Клопот