Рішення № 103227335, 27.01.2022, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2022 року Чернігів Справа № 620/16911/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Ткаченко О.Є.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області щодо не прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, площею 2,0000 га, на території Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

В обґрунтування своїх вимог позивачкою зазначено, що нею подано заяву про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка належить їй на праві приватної власності з кадастровим номером 7425582800:04:000:5459 з “01.03 - для ведення особистого селянського господарства” на “02.01. - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)”, площею 2,0000 га, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, Іванівська сільська рада. На запит адвоката ОСОБА_2 листом від 01.11.2021 за №1269 відповідач повідомив, що заява позивачки та матеріали були включені до порядку денного засідання дев`ятої сесії восьмого скликання, яке відбулось 23.09.2021, однак рішення по даному питанню прийнято не було, так як не набрало необхідної кількості голосів. Проте жодних обґрунтувань відмовити позивачці не надано.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачці у задоволенні позову, оскільки 16 депутатів та сільський голова Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області утрималися від голосування за проект рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в разі зміни її цільового призначення з «для ведення особистого селянського господарства» на «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» ОСОБА_1 площею 2,00 га, тому таке волевиявлення депутатів не може розглядатися як відмова від затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Звертає увагу, що позивачка просить визнати протиправною бездіяльність Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області щодо не прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 2,00 га на території Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, про те на сесію позивачкою для затвердження подавався проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється з «для ведення особистого селянського господарства» на «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 звернулась до Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області з заявою від 26.08.2021 (вх. дата 26.08.2021) та проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка належить їй на праві приватної власності з кадастровим номером 7425582800:04:000:5459 з “01.03 - для ведення особистого селянського господарства” на “02.01. - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)”, площею 2,0000 га, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, Іванівська сільська рада (а.с.7-19).

Листом від 01.11.2021 № 1269 представника позивача повідомлено, що на другому пленарному засіданні 9 сесії 8 скликання Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, яке відбулося 23.09.2021, розглядалося питання «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в разі зміни її цільового призначення з «для ведення особистого селянського господарства» на «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» ОСОБА_1 площею 2,00 га, але рішення з цього питання не було прийнято, так як з 16 депутатів та сільського голови, які були присутні на засіданні сесії, всі 16 депутатів та сільський голова (всього 17 осіб) утрималися від голосування (а.с.21).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Статтею 30 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Згідно із частинами 8, 9 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частиною 6 ст. 186-1 ЗК України передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Отже, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку ст. 186-1 ЗК України, норми ст. 118 ЗК України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 №820/4852/17.

Вирішуючи питання про правомірність бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою, необхідно виходити з меж повноважень органів місцевого самоврядування в сфері розпорядження землями комунальної власності, визначених законом.

Суд зазначає, що у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. У разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про затвердження проекту землеустрою після спливу встановленого законом двотижневого строку розгляду клопотання особи, свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом, що свідчить про протиправну бездіяльність.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка належить позивачці на праві приватної власності з “01.03 - для ведення особистого селянського господарства” на “02.01. - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)” не набрав необхідної кількості голосів, проект рішення про відмову в затвердження проекту землеустрою на розгляд сесії селищної ради не виносився, тобто відповідач всупереч вимогам Земельного кодексу України не розглянув по суті заяву позивачки про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка належить позивачці на праві приватної власності з “01.03 - для ведення особистого селянського господарства” на “02.01. - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)” та не прийняв з цього приводу жодного рішення, тобто вийшов за межі своїх повноважень, оскільки право відступати від положень Земельного кодексу України та інших правових норм щодо строків розгляду та обов`язку прийняття рішення по суті органам місцевого самоврядування не надано.

За таких обставин, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивачки, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково, шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду заяви позивачки від 26.08.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з “01.03 - для ведення особистого селянського господарства” на “02.01. - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)”; зобов`язання відповідача повторно розглянути на пленарному засіданні сесії селищної ради заяву позивачки від 26.08.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з “01.03 - для ведення особистого селянського господарства” на “02.01. - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)” та винести з даного питання вмотивоване рішення.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року №6-рп/2013.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).

Таким чином, послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Також, за змістом частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмету спору.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа “East/West Alliance Limited” проти України”, заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У відзиві на позов відповідач зазначив, що розмір витрат понесених позивачем є неспівмірний зі складністю даної справи.

Суд зазначає, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: договір про надання правничої допомоги від 12.10.2021; ордер на надання правової допомоги; квитанція №1107320 від 22.11.2021 на суму 7000,00 грн; рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару (а.с.23-25).

Відповідно до частини 6 та 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи наведене, визначаючись із обґрунтованістю заявлених витрат на правничу допомогу, суд виходить із того, що позов задоволено частково, предмет спору в цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних та підготовка позову не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Таким чином, суд уважає, що обґрунтованим і пропорційним до предмету спору розміром витрат на правничу допомогу є сума 5000,00 грн.

Також, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача має бути стягнутий судовий збір в розмірі 454,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.08.2021 про затвердження проекту землеустрою.

Зобов`язати Іванівську сільську раду Чернігівського району Чернігівської області повторно розглянути на пленарному засіданні сесії селищної ради заяви ОСОБА_1 від 26.08.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з “01.03 - для ведення особистого селянського господарства” на “02.01. - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)” та винести з даного питання вмотивоване рішення.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454,00 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Іванівська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області (вул.Дружби, 33Б, с. Іванівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15562, код ЄДРПОУ 04412751).

Повний текст рішення суду виготовлено 27 січня 2022 року.

Суддя О.Є. Ткаченко