Рішення № 103227193, 10.02.2022, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/3287/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Альфатер Чернівці” до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень.

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду знаходиться справа за товариства з обмеженою відповідальністю “Альфатер Чернівці” до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень.

У поданому позові позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 березня 2021 року 00000/1716/0701, 00000/1717/0701, 00000/1720/0701, 0000017180710, 0000017190710 та 0000017220710, видані Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням відповіді на відзив, позивач вказував, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних ТОВ “Пром гарант плюс” та ТОВ “Данівка” мали статус платників податку на додану вартість і вказані суб`єкти господарювання мали право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів.

Позивач також наголошував на тому, що списання безнадійної заборгованості по послугах з вивезення твердих побутових відходів, по котрій закінчився строк позовної давності позивач не отримував будь-якої компенсації вартості таких наданих послуг, відповідно й зобов`язань з податку на додану вартість у нього не виникало, а також не виникало обов`язку складання та реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Крім того, позивач зазначав, що під час здійснення господарської операції з придбання вантажного автомобіля у ФОП ОСОБА_1 , він не повинен був нараховувати та сплачувати до бюджету ні податок на доходи фізичних осіб, ні військовий збір та не повинен був подавати податковий розрахунок сум доходу, виплаченого на користь фізичної особи.

Головне управління ДПС у Чернівецькій області не погоджуючись із позовними вимогами позивача, у заявах по суті вказало на безпідставність позовних вимог позивача.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначав, що позивач після визнання заборгованості безнадійною зобов`язаний був нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ за операціями з постачання таких товарів (послуг) та скласти і зареєструвати в ЄРПН податкові накладні за такими операціями, проте зазначених дій не вчинив.

Також відповідач зазначав, що первинна документація щодо здійснення господарських операцій ТОВ “Альфарет Чернівці” з контрагентами ТОВ “Пром гарант плюс” та ТОВ “Данівка” є такою, що не містить достовірної інформації та не несе в собі доказової сили, тому не дає можливості визначити фактичних постачальників робіт (послуг, товарів) та підтвердити витрати на придбання товару та податкового кредиту.

Стосовно укладеного договору купівлі-продажу вантажного автомобіля між позивачем та фізичною особою, відповідач наполягав, що юридична особа у відповідності до п. 173.3 ст. 173 ПК України, вважається податковим агентом платника додатку та зобов`язана виконувати функції податкового агента.

Ухвалою суду від 30.08.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 23.09.2021 задоволено клопотання представника позивача про перехід із спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 13.10.2021 у задоволенні клопотання представника відповідача про виклик свідків.

Ухвалою суду від 13.10.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті.

У вступному слові представник позивача позов підтримав повністю, посилаючись на обставини, викладені в поданих до суду заявах по суті. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача у вступному слові проти позовних вимог заперечували, наполягали на відсутності підстав для задоволення позову.

Після з`ясування обставин справи, сторонами заявлено клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України, суд вважає за можливе здійснювати розгляд і вирішення справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Альфатер Чернівці” (Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Василя Лесина, буд. 4, код ЄДРПОУ 23247708), зареєстроване як юридична особа 29.08.1996 та взяте на податковий облік 29.08.1996. Позивач є платником податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює наступні види діяльності, в т.ч.: 38.11 Збирання безпечних відходів (основний); 25.29 Виробництво інших металевих баків, резервуарів і контейнерів; 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у.; 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.; 81.29 Інші види діяльності із прибирання; 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність; 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 38.21 Оброблення та видалення безпечних відходів; 38.32 Відновлення відсортованих відходів; 39.00 Інша діяльність щодо поводження з відходами.

Судом встановлено, що позивач відповідно до п. 187.10 ст. 187 Податкового кодексу України застосовує особливий порядок податкового обліку - касовий метод.

Головним управління ДПС у Чернівецькій області проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю “Альфатер Чернівці” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2017 по 31.12.2019, за результатами якої 03.03.2021 складено акт № 919/24-13-07-01/23247708 (Т.1 а.с. 20 -123).

За наслідками проведеної перевірки, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем, в т.ч.:

- п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України: заниження фінансового результату до оподаткування (прибутку), визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з податку на прибуток всього в сумі 135060 грн, в тому числі за 2017 рік в сумі 60000 грн, за 2019 рік в сумі 75060 грн;

- пп. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 43298,90 грн, в тому числі у травні 2019 року на суму 43 298,90 грн;

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п. 200.2 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 150067,00 грн, в т.ч. за січень 2017 року на суму 66667,00 грн, за березень 2019 року на суму 41700,00 грн та за квітень 2019 року на суму 41700,00 грн;

- п. 201.10 ст. 201, п.1201.2 статті 1201 Податкового кодексу України в частині відсутності реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму заниження податкових зобов`язань у відповідності із пп. 14.1.266 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, у сумі 43298,90 грн, в тому числі у травні 2019 року на суму 43298,90 грн;

- п. 63.3 ст.63 Податкового кодексу України: несвоєчасно повідомлено податковий орган за основним місцем обліку про об`єкти оподаткування в кількості 23 об`єкти, та взагалі не повідомлено податковий орган за основним місцем обліку про 1 об`єкт оподаткування, які використовувалися у господарській діяльності в період з 01.01.2017 по 31.12.2019, за формою 20-ОПП;

- п.51.1 ст.51, пп.”б” п.176.2 ст.176 та п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України: не включено в повному обсязі суми нарахованих та виплачених доходів фізичній особі, а також суми нарахованих та утриманих з них податку при нарахуванні доходів платникам податків в поданих податкових розрахунках сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за 4-й квартал 2017 року;

- п.173.3 ст.173 Податкового кодексу України не нарахувало та не утримало податок на доходи фізичних осіб від операції купівлі-продажу у фізичної особи вантажного автомобіля, чим занижено ПДФО на загальну суму 55200,00 грн;

- п.161 підрозділу 10 Розділу XX, пп.164.2.4 п.164.2 ст.164, п.п 168.1.1 п. 168.1 ст.168, п.п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України не нарахувало, не утримало та не сплатило (не перерахувало) до бюджету військовий збір з виплачених доходів фізичній особі за придбаний вантажний автомобіль на загальну суму 16560,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, 30.03.2021 відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 00000/1716/0701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 168825,00 грн, у тому числі 135060,00 грн за податковими зобов`язаннями та 33765,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (Т. 2 а.с. 40-41);

№ 00000/1717/0701, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 158373,63 грн, у тому числі 126698,90 грн за податковими зобов`язаннями та 31674,73 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (Т. 2 а.с. 42-43);

№ 00000/1720/0701, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 21649,45 грн за платежем податок на додану вартість (Т. 2 а.с. 44);

№ 0000017180710, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 20700,00 грн, у тому числі 16560,00 грн за податковими зобов`язаннями та 4140,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (Т. 2 а.с. 52 - 53);

№ 0000017190710, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 1020,00 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку (Т. 2 а.с. 49);

№ 0000017220710, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 69000,00 грн, у тому числі 55200,00 грн за податковими зобов`язаннями та 13800,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (Т. 2 а.с. 50 - 51).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомлення-рішення, 15.04.2021 позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України (Т. 1 а.с. 137 - 146).

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги № 14805/6/99-00-06-01-05-06 від 01.07.2021, скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 30.03.2021 №№ 00000/1716/0701, 00000/1717/0701, 00000/1720/0701, 0000017180710, 0000017190710 та 0000017220710 без змін (Т. 1 а.с. 164 - 175).

Вказане рішення направлено на адресу позивача 01.07.2021 та отримане ним 07.07.2021, що підтверджується конвертом (Т. 1 а.с. 164).

Не погоджуючись із податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово учасників справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Стосовно висновку контролюючого органу про порушення п.п. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 43298,80 грн, в тому числі у травні 2019 року на суму 43298,90 грн, а також порушення п. 201.10 ст. 201, п.1201.2 ст. 1201 Податкового кодексу України в частині відсутності реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму заниження податкових зобов`язань у відповідності із пп. 14.1.266 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, у сумі 43298,90 грн, в тому числі у травні 2019 року на суму 43298,90 грн, суд зазначає наступне.

Так, в п. 3.1.2.1 розділу 3 акту перевірки від 03.03.2021 № 919/24-13-07-01/23247708 зазначено, що за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 ТОВ "Альтфатер Чернівці" задекларовано податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 10825851,0 грн.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 встановлено їх заниження на загальну суму 43298,90 грн, в тому числі за травень 2019 року в сумі 43298,90 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що наказом директора ТОВ “Альтфатер Чернівці” ОСОБА_2 від 23.05.2019 № 24Г списано безнадійну заборгованість по послугах з вивезення ТПВ, по котрій закінчився термін позовної давності (3 роки), на загальну суму 299323,73 грн, в тому числі по громадянам, з якими укладено прямі договори на вивіз ТПВ, – 259793,40 грн. Згідно наказу списання провести до 31.05.2019 за рахунок створеного резерву сумнівних боргів з включенням до валових витрат поточного періоду. До наказу додається реєстр списання безнадійної заборгованості по прямим договорам з мешканцям м. Чернівці.

Операція з формування резерву сумнівних боргів ТОВ “Альтфатер Чернівці” відображена наступною бухгалтерською проводкою: Дт 944 “Сумнівні та безнадійні борги” Кт 381 “Резерв сумнівних боргів” на загальну суму 820527,80 грн.

В акті перевірки також зазначено, що у зв`язку із списанням ТОВ “Альтфатер Чернівці” 23.05.2019 безнадійної дебіторської заборгованості по фізичним особам м. Чернівці, з якими укладено прямі договори про надання послуг з вивезення ТПВ та застосовується касовий метод з дати виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту, на загальну суму 259793,40 грн, ТОВ “Альтфатер Чернівці” в порушення вимог пп.14.1.266 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 43298,90 грн (259 793,4 х 20% / 120 %), в тому числі за травень 2019 року в сумі 43298,90 грн.

За результатами опрацювання даних Єдиного реєстру податкових накладних, документальною перевіркою встановлено, що податкові накладні на суму заниження податкових зобов`язань, МКП “Альтфатер Чернівці” не зареєстровано в ЄРПН.

З огляду на наведене, перевіркою встановлено, що ТОВ “Альтфатер Чернівці” порушено п.201.10 ст.201, п.1201.2 ст. 1201 Податкового кодексу України в частині відсутності реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму заниження податкових зобов`язань у відповідності із пп. 14.1.266 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, у сумі 43298,90 грн, в тому числі за травень 2019 року в сумі 43298,90 грн.

Надаючи правову оцінку наведеним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПК України.

Відповідно до п. 187.10 ст. 187 ПК України платники податку, які постачають теплову енергію, природний газ (крім скрапленого), надають послуги з транспортування та/або розподілу природного газу, інші житлово-комунальні послуги, перелік яких визначений законом, послуги (роботи), вартість яких включається до складу плати за послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій чи послугу з управління багатоквартирним будинком, фізичним особам, бюджетним установам, незареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, управителям багатоквартирних будинків, квартирно-експлуатаційним частинам, об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом.

Зазначене правило визначення дати виникнення податкових зобов`язань поширюється також на операції з постачання зазначених товарів/послуг для житлово-експлуатаційних контор, управителів багатоквартирних будинків та бюджетних установ, що отримують такі товари/послуги, якщо вони зареєстровані як платники податку.

Пунктом 44 підрозділу 2 розділу XX ПК України визначено, що тимчасово, до 1 січня 2022 року, платники податку, які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701. 2702. 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом.

Норма цього пункту поширюється на операції, за якими дата виникнення першої з подій, визначених у п. 187.1 ПК України та у п. 198.2 ПК України, припадає на звітні (податкові) періоди до 1 січня 2022 року.

Згідно з п.п. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 ПК України касовий метод для цілей оподаткування - це метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або гпх. що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Аналізуючи наведені положень ПК України, суд приходить до висновку, що списання дебіторської заборгованості для цілей оподаткування ПДВ вважається іншим видом компенсації вартості поставлених товарів.

Дебіторська заборгованість за надані, але не оплачені послуги, яка виникла у платників податку, які застосовують касовий метод, за операціями з постачання товарів/послуг, може бути списана у разі визнання її безнадійною.

Як наслідок, саме з моменту списання дебіторської заборгованості у платника податку, який застосовує касовий метод, за операціями з постачання товарів/послуг припиняються правовідносини за договором постачання товарів/послуг та припиняється право вимагати від покупця оплати (або іншої компенсації) за таким договором постачання.

Отже, у разі якщо оплата за поставлені товари/послуги постачальнику, який застосовує касовий метод, не надійшла, такий постачальник на дату списання дебіторської заборгованості, а не на дату визначення/визнання за результатами проведення інвентаризації за поставлені та не оплачені товари/послуги зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ за операцією з постачання таких товарів (послуг) та скласти і зареєструвати в ЄРПН податкову накладну за такою операцією.

У випадку відсутності списання дебіторської заборгованості, яка є оплатою за поставлені товари/послуги постачальнику, який застосовує касовий метод, не виникають податкові зобов`язання з ПДВ за операцією з постачання таких товарів (послуг) та по складанню і реєстрації в ЄРПН податкової накладної за такою операцією.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-ХІV від 16.07.1999 (далі - Закон № 996-ХІV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік, визначених ст. 4 Закону № 996-ХІV є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами 1, 2, 5 ст. 8 Закону № 996-ХІV встановлено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов`язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов`язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

Підпунктом 14.1.11 п. 14.1.ст. 14 ПК України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, в т.ч.: заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Статтями 256, 257 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за № 725/4018, затверджено Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість”, яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності (далі – Положення № 237, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 4 цього Положення наведено поняття наступних термінів, зокрема: безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності; дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів; дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату; довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу; поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу; сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником; чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості - сума поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Згідно п. 5 – 7 Положення № 237 дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування.

Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Згідно п. 11 Положення № 237 виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.

Аналізуючи наведені норми матеріального права, суд приходить до переконання, що виключення з активів підприємства (списання) безнадійної дебіторської заборгованості, в тому числі за якою минув строк позовної давності, є господарською діяльністю підприємства. Особові рахунки відкриті на конкретного споживача у підприємства-виконавця житлово-комунальних послуг є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій підприємства-виконавця і списання з нього внутрішнього господарського документа будь-яких сум є правом, а не обов`язком кредитора.

Таким чином, підприємство самостійно визначає порядок формування резерву сумнівної заборгованості та порядок списання безнадійної заборгованості.

Відповідно до інформації, яка розміщена у розділі 101.06 “Бази загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу” Інформаційно-довідкового департаменту ДПС та листа Державної податкової служби України від 28.07.2017 № 1426/6/99-99-15-03-02-15/ІПК дебіторська заборгованість, яка виникла у платників податку, які застосовують касовий метод, за операціями з постачання товарів/послуг, може бути списана після закінчення строку позовної давності по такій заборгованості.

У листі також зазначено, що при списанні у бухгалтерському обліку платника податку дебіторської заборгованості за раніше поставлені товари/послуги, які не були оплачені отримувачем таких товарів/послуг, відбувається компенсація вартості таких товарів/послуг або за рахунок резерву сумнівних боргів, або за рахунок зменшення операційних витрат, тому на дату списання такої заборгованості у платника податків виникають податкові зобов`язання з ПДВ відповідно до п. 187.10. ст. 187 ПК України.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що списання безнадійної заборгованості є правом, а не обов`язком платника податків. Якщо платник податків не списав дебіторську заборгованість відповідно до п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відтак немає іншого виду компенсації вартості товарів, робіт послуг, тому згідно п. 14.1.266 п.14 ст. 14 ПК України не виникає податкових зобов`язань по оплаті ПДВ та відповідно обов`язку складати податкову накладну за касовим методом. Вказаний обов`язок виникає тільки після списання заборгованості, а не визнання її сумнівною або безнадійною.

Судом встановлено, що 23.05.2019 директор ТОВ “Альтфатер Чернівці” Бутра В.З. видав наказ № 24Г “Про списання безнадійної заборгованості”, яким наказано списати безнадійну заборгованість по послугах з вивезення ТПВ, по котрій закінчився термін позовної давності (3 роки), на загальну суму 299323,73 грн, в тому числі по громадянам, з якими укладено прямі договори на вивіз ТПВ, – 259793,40 грн. Згідно вказаного наказу наказано списання провести до 31.05.2019 за рахунок створеного резерву сумнівних боргів з включенням до валових витрат поточного періоду. До наказу додається реєстр списання безнадійної заборгованості по прямим договорам з мешканцям м. Чернівці (Т. 1 а.с. 197 - 202).

В акті документальної планової перевірки зазначено, підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося учасниками справи, що операція з формування резерву сумнівних боргів ТОВ “Альтфатер Чернівці” відображена наступною бухгалтерською проводкою: Дт 944 “Сумнівні та безнадійні борги” Кт 381 “Резерв сумнівних боргів” на загальну суму 820527,80 грн.

Отже, розглядом справи по суті встановлено списання позивачем 23.05.2019 безнадійної дебіторської заборгованості по фізичним особам м. Чернівці, з якими укладено прямі договори про надання послуг з вивезення ТПВ.

Оскільки, позивач списав дебіторську заборгованість, тому, на думку суду, у нього виникає податкове зобов`язання по оплаті ПДВ та відповідно обов`язок складати податкову накладну за касовим методом.

Підпунктом 54.3.2. п. 54.3. ст. 54. ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Дослідженням розрахунку податкових зобов`язань та штрафних санкцій до акту планової документальної перевірки від 03.03.2021 встановлено, що у зв`язку із допущенням порушення п.п. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 43298,90 грн, в т.ч. за травень 2019 на суму 43298,90 грн, відповідачем визначено позивачу грошове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 54123,63 грн, у тому числі 43298,90 грн за податковими зобов`язаннями та 10824,73 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

З матеріалів справи видно, що вказане грошове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 54123,63 грн включено до податкового повідомлення – рішення № 00000/1717/0701 від 30.03.2021, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 158373,63 грн, у тому числі 126698,90 грн за податковими зобов`язаннями та 31674,73 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (Т. 2 а.с. 42-43).

З огляду на встановлені по справі обставини та наведені норми матеріального права, суд вважає, що відповідач в цій частині спірних правовідносин правомірно визначив оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 00000/1717/0701 від 30.03.2021 позивачу грошове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 54123,63 грн, у тому числі 43298,90 грн за податковими зобов`язаннями та 10824,73 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відтак, в цій частині позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Стосовно висновку відповідача щодо порушення позивачем п. 201.10 ст. 201, п. 1201.2 ст. 1201 ПК України в частині відсутності реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму заниження податкових зобов`язань у відповідності до п.п. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 ПК України у сумі 43298,90 грн, суд зазначає наступне.

Зазначене порушення, на думку відповідача, виникло внаслідок списання позивачем 23.05.2021 безнадійної дебіторської заборгованості по фізичним особам м. Чернівці, з якими укладено прямі договори про надання послуг з перевезення ТВП та застосовується касовий метод, проте в порушення норм податкового законодавства, не нарахувало податкові зобов`язання з ПДВ за операціями з постачання таких послуг. Відповідно податкові накладні, за такими операціями, в порушення положень ст.201 ПК України, позивачем також не складалися і не реєструвалися в ЄРПН.

В акті документальної перевірки від 03.03.2021 зафіксовано, що у зв`язку із списанням ТОВ “Альтфатер Чернівці” 23.05.2019 безнадійної дебіторської заборгованості по фізичним особам м.Чернівці, з якими укладено прямі договори про надання послуг з вивезення ТПВ та застосовується касовий метод дати виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту на загальну суму 259793,40 грн, ТОВ “Альтфатер Чернівці” в порушення вимог пп.14.1.266 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 43298,90 грн (259 793,4 грн х 20% / 120 %), в тому числі за травень 2019 року в сумі 43298,90 грн.

За результатами опрацювання даних Єдиного реєстру податкових накладних, документальною перевіркою встановлено, що податкові накладні на суму заниження податкових зобов`язань, позивачем не зареєстровано в ЄРПН.

З огляду на наведене, відповідачем зроблено висновок, що позивачем порушено п. 201.10 ст. 201, п.1201.2 ст. 1201 ПК України в частині відсутності реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму заниження податкових зобов`язань у відповідності із п.п. 14.1.266 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України у сумі 43298,90 грн, в тому числі за травень 2019 року в сумі 43298,90 грн.

Надаючи правову оцінку в цій частині спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п.120-1.2 ст.120-1 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Дослідженням розрахунку податкових зобов`язань та штрафних санкцій до акту планової документальної перевірки від 03.03.2021 встановлено, що за допущене порушення п. 1201.2 ст. 1201, п. 201.10 ст. 201 ПК України, яке полягає у відсутності реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму заниження податкових зобов`язань, у загальній сумі у сумі 43298,90 грн, в тому числі за травень 2019 року в сумі 43298,90 грн, відповідач застосував до позивача штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 50%, яка склала 21649,45 грн (43298,90 грн х 50%) (Т. 2 а.с. 38-39).

Беручи до уваги висновок суду у спірних правовідносинах щодо наявності у позивача обов`язку складати податкову накладну, суд вважає, що відповідач правомірно застосував оскаржуваним податковим повідомленням – рішенням від 30.03.2021 № 00000/1720/0701 до позивача штраф у розмірі 21649,45 грн за платежем податок на додану вартість (Т. 2 а.с. 44). Відтак, в цій частині позовна вимога є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Стосовно висновку контролюючого органу щодо заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб та несплати військового збору під час вчинення операції купівлі-продажу у фізичної особи вантажного автомобіля, суд зазначає наступне.

Так, в п.п. 3.1.4.2.2 акту документальної планової перевірки від 03.03.2021 зазначено, що у період, що перевіряється, ТОВ "Альтфатер Чернівці" було придбано у фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), вантажний автомобіль, згідно договору купівлі-продажу №2/26-10-17 від 26.10.2017, на умовах якого ТОВ "Альтфатер Чернівці" придбало у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 автомобіль марки MAN TGX 18.400, 2009 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_2 . Враховуючи технічний стан автомобіля, сторони дійшли згоди, що ціна цього Договору становить 1104000,00 грн.

На виконання умов вищевказаного договору, ТОВ "Альтфатер Чернівці" перерахувало фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 згідно платіжного доручення № 533 вiд 27.10.2017, на поточний рахунок № НОМЕР_3 в АТ “Райффайзен банк Аваль” у м.Києві, МФО 380805, кошти в сумі 1104000,00 грн.

В ході перевірки контролюючим органом зроблено висновок, що договір купівлі-продажу вантажного автомобiля укладено мiж юридичною особою та фізичною особою, внаслідок чого така юридична особа, у відповідності до п. 173.3 ст.173 ПК України, вважається податковим агентом платника податку та зобов`язана виконати функції податкового агента.

Перевіркою встановлено, що ТОВ “Альтфатер Чернівці” на порушення вимог п. 173.3 ст. 173, п.п. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України не нараховано та не утримано податок на доходи фізичних осіб від операції купівлі у фізичної особи вантажного автомобіля, у зв`язку з чим занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 55200,00 грн (1104000 грн Х 5%), а також не нараховано, не утримано та не сплачено до бюджету військовий збір з виплачених доходів фізичній особі за придбаний вантажний автомобіль на загальну суму 16560,00 грн (1104000 грн Х 1,5%).

Перевіркою повноти відображення у податковій звітності сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку встановлено, що на порушення п. 51.1 ст. 51, пп.”б” п.176.2 ст.176 та п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України позивачем до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) за 4 квартал 2017 року не включено суму виплаченого доходу фізичній особі при купівлі вантаженого автомобіля з ознакою доходу “ 105” “Продаж обмін рухомого майна” та суму нарахованого, утриманого податку на доходи фізичних осіб.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Чернівецькій області сформовані та вручені ТОВ “Альтфатер Чернівці” податкові повідомлення-рішення від 30.03.2021 № 0000017190710 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафною санкцією у розмiрi 1020 грн, № 0000017220710 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 69000,00 грн, у т.ч. за основним платежем 55200,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 13800,00 грн, № 0000017180710 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору за загальну суму 20700,00 грн. у т.ч. за основним платежем 16560 грн та штрафних санкцій у розмірі 4140,00 грн.

Надаючи оцінку в цій частині спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

В абзаці “є” п.п.п 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України зазначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

У відповідності до п.п. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування платника податку (як резидента, так і нерезидента) є, зокрема: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Згідно п. 164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених IV розділом цього Кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

За правилами пп. 164.1.2 п. 164.1 ст.164 ПК України - загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

У свою чергу п. 167.1 ст. 167 зазначеного Кодексу встановлює, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету визначено ст. 168 розділу IV цього Кодексу.

Так, відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1. ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу.

Згідно пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного, подання розрахункового документа на перерахування цього податку, до бюджету.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, ніж заробітна плата, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні (п. 171.2 ст. 171 ПК України).

Відповідно до п. 173.1 статті 173 ПК України, дохід платника податку від продажу (обміну) об`єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в п. 167.2 ст. 167 цього Кодексу.

Дохід від продажу (обміну) об`єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об`єкта, визначеної згідно із законом.

Згідно з п. 173.3 ст. 173 ПК України у разі якщо стороною договору купівлі-продажу об`єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа-підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов`язана виконати всі визначені цим розділом функції податкового агента. При цьому податковий агент утримує податок за ставками, визначеними відповідно до пунктів 173.1 або 173.2 цієї статті з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві.

Відповідно до п.п. 14.1.105 п. 14.1 ст. 14 ПК України поняття “майно” вживається у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України (далі – ЦК України).

Згідно із п. 2 ст. 181 ЦК України рухомими речами (майно) є речі (майно), які можна вільно переміщувати у просторі.

Статтею 2 ЦК України визначено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права, суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу (ч. 1 ст. 318 ЦК України).

Отже, серед наведеного переліку відсутній такий суб`єкт права власності як фізична особа-підприємець.

Конституцією України (ст. 41) та ЦК України (ст. 325) закріплено право приватної власності. Суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п. 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388, транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами. Транспортні засоби, що належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Оскільки ЦК України не встановлено такого суб`єкта права приватної власності як фізична особа – підприємець, то дохід, отриманий фізичною (фізичною особою – підприємцем) від продажу власного рухомого майна, на думку суду, підлягає оподаткуванню за нормами, визначеними ст. 173 ПК України.

Враховуючи встановлені по справі обставини та наведені норми матеріального права, суд погоджується з висновком контролюючого органу, що у разі укладення договору купівлі-продажу вантажного автомобіля між юридичною особою та фізичною особою (фізичною особою – підприємцем), така юридична особа у відповідності до вимог п. 173.3 ст.173 ПК України, вважається податковим агентом платника податку та зобов`язана виконати функції податкового агента.

Оскільки у спірних правовідносинах позивачем не нараховано та не утримано податок на доходи фізичних осіб від операції купівлі у фізичної особи вантажного автомобіля, а також не включено до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) за 4 квартал 2017 року суму виплаченого доходу фізичній особі при купівлі вантаженого автомобіля з ознакою доходу “105” “Продаж, обмін рухомого майна” та суму нарахованого, утриманого податку на доходи фізичних осіб, суд вважає, що відповідач правомірно виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 30.03.2021 № 0000017190710 та № 0000017220710.

Твердження позивача щодо укладення ним договору купівлі вантажного автомобіля з фізичною особою-підприємцем та здійснення господарської операції з придбання товару у фізичної особи-підприємця, суд відхиляє, оскільки наведена обставина не виключає у позивача обов`язку нараховувати та сплачувати до бюджету податок на доходи фізичних осіб, а також подавати податковий розрахунок сум доходу, виплаченого на користь фізичної особи.

Таким чином, в цій частині позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Стосовно збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 20700,00 грн, у тому числі 16560,00 грн за податковими зобов`язаннями та 4140,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, суд зазначає наступне.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 ст. 162 цього Кодексу (підпункт 1.1 цього пункту).

Згідно з пунктом 1.2 цього пункту об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Отже, оскільки сплата військового збору повністю залежить від сплати податку на доходи фізичних осіб, нараховується одночасно та за тими самими правилами, тому заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 55200 грн (1104000 грн Х 5%) є підставою для донарахування військового збору з виплаченого доходу фізичній особі за придбаний вантажний автомобіль на загальну суму 16560,00 грн (1104000,00 Х 1,5%).

З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач правомірно виніс оскаржуване податкове повідомлення – рішення № 0000017180710 від 30.03.2021, яким збільшив позивачу суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 20700,00 грн, у тому числі 16560,00 грн за податковими зобов`язаннями та 4140,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Таким чином, в цій частині позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Стосовно висновку відповідача про заниження позивачем податкового зобов`язання з податку на прибуток всього в сумі 135060 грн, в тому числі за 2017 рік в сумі 60000 грн, за 2019 рік в сумі 75060 грн, а також завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 150067,0 грн, в т.ч. за січень 2017 року на суму 66667,0 грн, за березень 2019 року на суму 41700,0 грн та за квітень 2019 року на суму 41700,0 грн, суд зазначає наступне.

Так, в п. 3.1.1.1 розділу 3 акту перевірки від 03.03.2021 № 919/24-13-07-01/23247708 зазначено, що за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 ТОВ “Альтфатер Чернівці” задекларовано в рядку 01 декларацій „Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку” у сумі 56099582 грн.

Перевіркою повноти визначення задекларованих ТОВ “Альтфатер Чернівці” показників у рядку 01 Декларацій “Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку” за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 в сумі 56099582 грн встановлено їх заниження на загальну суму 750333 грн, в т.ч. за 2017 рік в сумі 333333 грн, 2019 рік в сумі 417000 грн, чим порушено вимоги п.44.1, п.44.2.ст.44, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, в результаті придбання дизельного палива у постачальників – ТОВ “Пром гарант плюс” на загальну суму 400000,00 грн та ТОВ “Данівка” на загальну суму 500400,00 грн.

В акті перевірки зафіксовано, що у зв`язку з відсутністю у ТОВ “Пром гарант плюс” та ТОВ “Данівка” (на час декларування господарських операцій) у власності або користуванні будь-яких об`єктів для здійснення торгівлі пальним та відсутністю належним чином зареєстрованих реєстраторів розрахункових операцій, перевіркою встановлено неможливість здійснення ТОВ “Пром гарант плюс” та ТОВ “Данівка” операцій з відпуску пального на АЗС (АГЗС, АГЗП) по паливним карткам.

На думку відповідача, ТОВ “Альтфатер Чернівці” фактично здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з ТОВ “Пром гарант плюс” та ТОВ “Данівка” і складено первинні документи всупереч норм ч. 1ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Наведені обставини, на переконання відповідача, свідчать про порушення позивачем вимог п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження іншого операційного доходу (рядок 2120 Звіту) в періоді, що перевірявся на загальну суму 750333 грн, в т.ч. за 2017 рік в сумі 333333 грн, 2019 рік в сумі 417000 грн.

В п. 3.1.2.2 розділу 3 акту перевірки від 03.03.2021 № 919/24-13-07-01/23247708 зазначено, що враховуючи порушення по операціях з контрагентами ТОВ “Пром гарант плюс” та ТОВ “Данівка”, перевіркою встановлено, що в порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198. п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ "Альтфатер Чернівці" завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 150067,0 грн, в т. ч. за січень 2017 року на суму 66667,00 грн за березень 2019 року на суму 41700,0 грн та за квітень 2019 року на суму 41700,00 грн, внаслідок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними та первинними документами, не оформленими належним чином, та в яких наявні неправдиві відомості щодо змісту проведених операцій. Вказане порушення вплинуло визначення об`єкта на оподаткування з податку на прибуток у відповідних податкових періодах.

Надаючи правову оцінку наведеним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За змістом п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, первинні документи для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 ст. 135 ПК України встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

За визначенням, наведеним у пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України врегульовано, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та складу податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків-покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 02.12.2019 у справі №826/13060/18.

З матеріалів справи видно, що між позивачем та його контрагентами ТОВ “Пром Гарант Плюс” та ТОВ “Данівка” укладено договори поставки паливно-мастильних матеріалів.

Між тим, на підтвердження реальності проведення спірних господарських операцій в матеріалах справи зібрано первинні документи, у яких відображено господарські операції з вищевказаними контрагентами.

У позові позивач стверджував, що здійснені господарські операції з контрагентами є реальними та призвели до реальної зміни майнового стану підприємства.

Зміст наявних у справі документів свідчить про те, що доводи відповідача щодо фактичного не здійснення операцій щодо кожного із контрагентів полягають у різному обґрунтуванні та базуються на відмінній оцінці документів, наданих до перевірки.

Так, на підтвердження неможливості здійснення контрагентом ТОВ "Пром Гарант Плюс" операції з відпуску пального на користь позивача відповідач вказував, що:

- остання подана звітність ТОВ “Пром гарант плюс” - декларація по ПДВ липень 2016 року. Декларацію з податку на прибуток ТОВ “Пром гарант плюс” не подавалася жодного разу;

- відповідно до відомостей про об`єкти оподаткування, поданих платником податків до органів державної податкової служби за формою 20-ОПП, ТОВ “Пром гарант плюс” за весь період господарської діяльності не декларував використання будь-яких об`єктів оподаткування (власних або орендованих) на території Чернівецької області;

- відповідно до Єдиного реєстру акцизних накладних ТОВ “Пром гарант плюс” в січні 2017 року не складено не зареєстровано в Єдиному реєстрі акцизних накладних акцизні накладні щодо постачання пального ТОВ “Альтфатер Чернівці”;

- ТОВ “Пром гарант плюс” зареєстрований платником ПДВ 01.05.2015, однак у зв`язку з неподанням декларацій протягом року органом ДПС 18.12.2017 анульовано статус платника ПДВ;

- згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних ДПС України ТОВ “Пром гарант плюс” (код за ЄДРПОУ 39726851) в січні 2017 року не придбавались скретч-картки на реалізацію дизпалива. Також не придбавались послуги з оренди АЗС або інших об`єктів для зберігання та відпуску пального;

- за весь період господарської діяльності ТОВ “Пром гарант плюс” не реєструвало в податкових органах реєстратори розрахункових операцій.

Заперечуючи наявність у позивача правових підстав для формування даних податкового обліку за результатами операції з відпуску пального на користь позивача з контрагентом ТОВ "Данівка" відповідач вказував, що:

- остання подана TOB “Данівка” звітність: декларація по ПДВ за липень 2019 року; декларація з податку на прибуток за 2018 рік з нульовими показниками; баланс підприємства за 2018 рік з нульовими показниками;

- відповідно до відомостей про об`єкти оподаткування, поданих платником податків до органів державної податкової служби за формою 20-ОПП, ТОВ “Данівка” задекларував використання у господарській діяльності паливних складів за адресами: м. Чернівці, вул. Лесина, 4 та Вижницький р-н, с. Іспас, вул. Головна, 51-в, лише 23.07.2019, тобто після здійснення господарських операцій з ТОВ “Альтфатер Чернівці”;

- відповідно до Єдиного реєстру акцизних накладних ТОВ “Данівка” в березні - квітні 2019 року не складено та не зареєстровано в Єдиного реєстру акцизних накладних акцизнi накладні щодо постачання пального ТОВ “Альтфатер Чернівці”;

- за весь період господарської діяльності ТОВ “Данівка” не реєструвало в податкових органах реєстратори розрахункових операцій;

- згідно поданого Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманих з них податку в I кварталі у штаті ТОВ "Данiвка" працювала лише 1 особа (директор ОСОБА_3 в період з 06.03.2019 по 31.03.2019). Відсутність у ТОВ “Данівка” персоналу, що не дозволяє реально провадити декларовану господарську діяльність з реалізації палива;

- ТОВ “Данівка” зареєстроване платником ПДВ 01.04.2018. Органом ДПС 28.07.2017 анульовано статус платника ПДВ, у зв`язку з відсутністю поставок та неподанням декларацій.

- згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних ДПС України ТОВ “Данівка” за весь період господарської діяльності не придбавались картки на реалізацію дизпалива. Також не встановлено придбання будь-яких послуг, необхідних для провадження господарської діяльності, у тому числі оренди офісного та складського приміщень, комунальних послуг, послуг з оренди АЗС або інших об`єктів для здійснення роздрібної торгівлі пальним.

У зв`язку з відсутністю у ТОВ “Пром гарант плюс” та ТОВ “Данівка” (на час декларування господарських операцій) у власності або користуванні будь-яких об`єктів для здійснення торгівлі пальним та відсутністю належним чином зареєстрованих реєстраторів розрахункових операцій, відповідач прийшов до висновку про неможливість здійснення ТОВ “Про гарант плюс” та ТОВ “Данівка” операцій з відпуску пального на АЗС (АГЗС, АГЗП) по паливним карткам, та як наслідок заниження податку та прибуток та протиправності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за такими операціями.

Надаючи оцінку в цій частині спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1. п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

За визначенням п.п. 14.1.141.1 п. 14.1 ст. 14 ПК України пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.

Необхідно звернути увагу на те, що Законом України від 20.12.2016 № 1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" (далі - Закон № 1791-VIII), який набрав чинності з 01.01.2017, внесені зміни до Податкового кодексу України у частині акцизного податку.

Так, зокрема, підпунктом 2 пункту 1 розділу І Закону № 1791-VIII у підпункті 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України із визначенням терміну "реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів" вилучено положення щодо реалізації пального, як фізичного відпуску з автозаправної станції (АЗС) та/або автомобільної газозаправної станції (АГЗС) незалежно від форми розрахунків.

Відтак, відповідно до підпункту 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України (з урахуванням внесених змін станом на час виникнення спірних правовідносин) реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками.

Реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об`єктах громадського харчування.

Тому, суб`єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України, є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 цього ж Кодексу є платником акцизного податку.

Об`єктом оподаткування акцизним податком є операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що: отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних; ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією; вироблені в Україні, реалізація яких є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 213.1.1 цього пункту, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних (п.п. 213.1.12 п. 213.1 ст. 213 ПК України).

Згідно з п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПК України платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.

Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального. Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Податкового кодексу України).

Отже, особа (платник податку), яка планує здійснювати будь-які операції з пальним на митній території України, які визначені в абз. 2 п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України, має до початку здійснення таких операцій зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та в подальшому складати акцизні накладні на обсяги реалізації.

Відповідальність за порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) у контролюючих органах, встановлена ст. 117 ПК України.

Виходячи з системного аналізу вищевикладеного, суд вважає, що при вирішенні спірних правовідносин визначальним є встановлення і дослідження обставин щодо здійснення/нездійснення контрагентами позивача реалізації палива за укладеними з позивачем договорами поставки.

Судом встановлено, що 24.10.2016 між ТОВ "Пром Гарант Плюс" (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір поставки № 169, на умова якого постачальник зобов`язувався передати покупцю у власність товар, згідно накладних на товар. Одиниця вимірювання: літр; кількість згідно накладних на товар.

За змістом вказаного договору, відпуск товару з АЗС повинен здійснюватися за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно до "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 (Т. 1 а.с. 157-158).

Пунктом 2 цього договору передбачено, що товар вважається переданим постачальником і прийнятий покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору.

Згідно п. 5.1 договору строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).

Відповідно до умов п. 5.2 наведеного договору місце поставки (передачі) товарів: передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред`явленні довіреними особами покупця скретч-картки. Скретч-картка є підставою для видачi (заправки) з АЗС вказаного у карті об`єму і марки товару, після чого всi обов`язки сторiн по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількостi меншiй, ніж зазначено в скретч-картці.

Умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов`язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі. Постачальник не несе відповідальності та звільняється від зобов`язань за договором, у разі неотримання Покупцем товару на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.

При цьому, постачальником товару складено видаткові накладні на придбання окремих партій пального від 10.01.2017 № 0182/0000030, від 10.01.2017 № 0182/0000031, від 24.01.2017 № 0182/0000119 (Т. 1 а.с. 159, 161, 163).

Також постачальником товару складено рахунки-фактури від 10.01.2017 та від 24.01.2017, а також специфікації відпущених стреч-карток на нафтопродукти від 10.01.2017 та від 24.01.2017 (Т. 1 а.с. 152 на звороті, 159 - 163).

Крім того, постачальником товару складено податкову накладну від 31.01.2017 № 94, яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (Т. 1 а.с. 149, 149 на звороті).

В матеріалах справи також містяться докази оплати позивачем отриманого товару від постачальника (платіжні доручення № 11 від 10.01.2017 та № 37 від 24.01.2017) (Т. 1 а.с. 150 на звороті, 151 на звороті).

Дослідженням видаткових накладних, рахунків-фактур та специфікацій відпущених стреч-карток на нафтопродукти, складених в межах виконання умов договору від №196 від 24.10.2016, встановлено, що постачальником здійснювався відпуск скреч-карток на дизельна пальне номіналом 10 л, 15 л, 20 л, 30 л та 40 л.

З матеріалів справи також видно, що 01.03.2019 між ТОВ "Данівка" (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір поставки № 19, на умова якого постачальник зобов`язувався передати покупцю у власність товар (паливно-мастильні матеріали) (Т. 1 а.с. 179 - 180).

При цьому, постачальником товару складено видаткові накладні на придбання дизельного палива у талонах в кількості 1000 шт. по 20 л від 04.03.2019 № 1 та від 01.04.2019 № 4 (Т. 1 а.с. 182, 185).

Також постачальником товару складено рахунки-фактури від 04.03.2019 № 1, від 01.04.2019 № 4 (Т. 1 а.с. 181, 184).

Постачальником товару складено податкові накладні від 04.03.2019 № 2 та від 02.04.2019 № 1, які зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (Т. 1 а.с. 183, 183 на звороті, 186, 186 на звороті).

В матеріалах справи також містяться докази оплати позивачем отриманого товару від постачальника (платіжні доручення № 166 від 04.03.2019 та № 249 від 02.04.2019) (Т. 1 а.с. 187, 188).

Крім того, в матеріалах справи містяться акти звіряння розрахунків за березень та квітень 2019 року між позивачем та ТОВ "Данівка", витяг з ЄДР про знаходження ТОВ "Данівка" в реєстрі, Витяг з реєстру платників акцизного податку з реалізації пального від 01.03.2019 стосовно реєстрації ТОВ "Данівка", наказ № 3 від 17.08.2018 про призначення на посаду директора ТОВ “Данівка” (Т. 1 а.с .189, 190, 191,192-193, 194).

В підтвердження реальності проведених операцій з постачальником ТОВ “Данівка”, позивач подав до суду договір суборенди №2-2018 від 01.09.2018, на умовах якого приватна фірма “Байпас” передала ТОВ “Данівка” в суборенду паливний склад та резервуари для збереження ПММ, що розташовані за адресою м. Чернівці, вул. Лесина, 4 (Т. 1 а.с. 195-196).

При цьому, суд звертає увагу, що спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).

Так, відповідно до пункту 1 Інструкції, її вимоги є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

В п. 3 Інструкції наведені терміни, які мають визначення в цій Інструкції, зокрема, термін "талон" має таке значення це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Підпунктом 10.3.3.2 п. 10.3.3 Інструкції передбачений відпуск нафтопродуктів за талонами, а заправлення за талонами відображається у відповідному звіті АЗС за формою № 17-НП.

На АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС № 17-НП (пункт 10.4.1 вказаної Інструкції).

Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами (далі - Правила № 1442), які визначають порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров`я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування (пункт 1).

За змістом п. 2 зазначеного Правила роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних станцій (далі - АЗС), що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів. Продаж нафтопродуктів (крім бензину, дизельного палива, скрапленого вуглеводневого газу) у дрібній розфасовці здійснюється також через спеціалізовані магазини, що продають товари господарського вжитку (далі - спеціалізовані магазини).

Відповідно до п. 10 Правил № 1442 розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку. Розрахунки за продані нафтопродукти із застосуванням згідно з договорами талонів чи відомостей на відпуск нафтопродуктів здійснюються виключно через установи банків.

Особливості порядку продажу нафтопродуктів за готівку та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) встановлюються інструкцією, яка затверджується спільним наказом Міненерговугілля, Мінекономрозвитку, Мінінфраструктури.

При цьому, заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки. Дозволяється також відпускати нафтопродукти (крім скрапленого вуглеводневого газу) в тару споживача (металеві каністри). Відпуск бензину в тару з полімерних матеріалів і в скляну тару забороняється (пункт 34 Правил № 1442).

З урахуванням зазначених норм, обов`язковою умовою для фізичної реалізації палива за талонами (одноразовим відомостям) потрібна наявність самої автозаправочної станції (АЗС), так як учасником операції з реалізації пального є АЗС (а не продавець карток на пальне (талонів).

У даному випадку предметом договорів поставки була передача талонів на паливно, за таких обставин контрагенти позивача по спірним операціям здійснювали фактично операції по реалізації талонів на пальне. Фактична заправка автомобілів позивача здійснювалася на АЗС на підставі скреч-карт переданих контрагентами позивачу в рамках укладених договорів поставки.

Як вже було зазначено вище, згідно з пунктом 3 Інструкції талон це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Факт передачі талонів на пальне підтверджується відповідними накладними, що не спростовує відповідач.

Суд звертає увагу на те, що у разі відсутності власних (орендованих і т.п.) АЗС, нездійснення фактичного отримання пального та його фізичного відпуску споживачу, а також нездійснення інших операцій з реалізації пального, визначених абз. 2 п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України, підприємство не повинно реєструватись платником акцизного податку з реалізації пального та складати акцизні накладні, оскільки не здійснює операції з реалізації пального в розумінні абз. 2 п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Суд вважає за доцільно зазначити, що за своєю суттю картка на пальне є технічним засобом фіксування права на отримання пального її власником, то реалізація пального буде мати місце лише у разі пред`явлення такої картки на АЗС. При цьому підтвердженням фізичного відпуску пального будуть видаткові накладні або чеки терміналів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання пального на АЗС. Отже, сама по собі реалізація талонів на пальне юридичним особам та фізичним особам-підприємцям не відноситься до безпосередньої реалізації суб`єктами господарювання пального.

Вказане кореспондується з викладеним у листах ДФС України № 24565/7/99-99-15-03-03-17 від 20.07.2016, № 22705/6/99-99-15-03-02-15 від 20.10.2016, № 2739/6/99-99-15-03-02-15 від 10.02.2017 щодо порядку застосування положень ПК України, що регулює порядок та підстави для реєстрації платником акцизного податку, відповідно до яких контролюючий орган зазначає, що якщо суб`єкт господарювання здійснює операції лише з талонами та/або штрих-картками на пальне, без реалізації пального в розумінні абзацу другого підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, при цьому договором передбачено купівля/продаж талонів на паливо, як торгівельної послуги на отримання палива, то за такими операціями у суб`єкта господарювання не виникає підстав реєструватись платником акцизного податку з реалізації пального, об`єкт оподаткування акцизним податком при цьому не виникає.

Як зазначав позивач у заявах по суті та не заперечувалося відповідачем під час розгляду справи, роздрібний відпуск нафтопродуктів позивачу здійснювався саме на АЗС, що відповідач помилково не врахував під час проведення перевірки.

Отже, в розумінні ПК України, роздрібна торгівля нафтопродуктами контрагентами позивача у спірних правовідносинах не здійснювалася.

Враховуючи те, що контрагентами позивача здійснювалися лише операції з реалізації талонів на пальне (скреч-картки), за якими пальне отримувалось позивачем в пунктах реалізації, що належать іншим суб`єктам господарювання, на думку суду, у контрагентів не виникало обов`язку щодо реєстрації платниками акцизного податку з реалізації пального, реєстрації в податкових органах реєстраторів розрахункових операцій, а також реєстрації акцизних накладних.

Таким чином, твердження відповідача щодо відсутності у контрагентів у власності або користуванні будь-яких об`єктів для здійснення торгівлі пальним, належним чином зареєстрованих реєстраторів розрахункових операцій, не проведення реєстрації контрагентів платниками акцизного податку з реалізації пального, не проведення реєстрації в податкових органах реєстраторів розрахункових операцій, а також не складання та не реєстрація акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних, та як наслідок неможливість здійснення контрагентами операцій з відпуску пального по паливним карткам є необґрунтованими та спростовуються встановленими по справі обставинами.

Суд також враховує, що в акті перевірки, на підставі висновків якого прийнято оскаржувані податкові-повідомлення, відповідачем не наведено жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які могли припускати його контрагенти, або, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими контрагентами було одержання позивачем податкової вигоди. Не надано відповідачем таких доказів і під час розгляду справи по суті.

Посилання відповідача в акті перевірки та заявах по суті на той факт, що органами державної податкової служби було анульовано статус платника податку на додану вартість ТОВ “Пром гарант плюс” та ТОВ “Данівка”, на думку суду, не має жодного відношення до господарських операцій, що проводилися позивачем з цими контрагентами, оскільки на момент вчинення відповідних господарських операцій та складання податкових накладних вони мали статус платників податку на додану вартість та мали право видавати податкові накладнi на кожну поставку товарів.

Подальше анулювання статусу платників податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладнi, якi були видані ТОВ “Пром гарант плюс” та ТОВ “Данiвка” до прийняття рішення про анулювання їх статусу платника ПДВ.

Отже, вказані контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право виписувати та реєструвати податкові накладні, укладати правочини та вчиняти iншi юридично значимі дії.

Інші доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентами операцій з відпуску пального на користь позивача суд відхиляє, оскільки відповідач прийшов до такого висновку без врахування вимог п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України щодо здійснення операцій з талонами та/або штрих-картками на пальне, без фактичної реалізації пального.

Дослідженням розрахунку податкових зобов`язань та штрафних санкцій до акту планової документальної перевірки від 03.03.2021 встановлено, що у зв`язку із допущенням порушення п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з податку на прибуток всього в сумі 135060 грн, в тому числі за 2017 рік в сумі 60000 грн, за 2019 рік в сумі 75060 грн, відповідачем визначено позивачу грошове зобов`язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 168825,00 грн, у тому числі 135060,00 грн за податковими зобов`язаннями та 33765,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, у зв`язку із допущенням порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п. 200.2 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 150067,00 грн, в т.ч. за січень 2017 року на суму 66667,00 грн, за березень 2019 року на суму 41700,00 грн та за квітень 2019 року на суму 41700,00 грн, відповідачем визначено позивачу грошове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 104250,00 грн, у тому числі 83400,00 грн за податковими зобов`язаннями та 20850,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено, що грошове зобов`язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 168825,00 грн, у тому числі 135060,00 грн за податковими зобов`язаннями та 33765,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями включено до податкового повідомлення – рішення № 00000/1716/0701 від 30.03.2021.

З матеріалів справи також видно, що грошове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 104550,00 грн, у тому числі 83700,00 грн за податковими зобов`язаннями та 20850,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями включено до податкового повідомлення – рішення № 00000/1717/0701 від 30.03.2021, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 158373,63 грн, у тому числі 126698,90 грн за податковими зобов`язаннями та 31674,73 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (Т. 2 а.с. 42-43).

З огляду на встановлені по справі обставини та наведені норми матеріального права, суд вважає, що відповідач в цій частині спірних правовідносин протиправно визначив позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями № 00000/1716/0701 від 30.03.2021 грошове зобов`язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 168825,00 грн та № 00000/1717/0701 від 30.03.2021 грошове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 104250,00 грн, у тому числі 83400,00 грн за податковими зобов`язаннями та 20850,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відтак, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованим та підлягають задоволенню частково.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В ході розгляду справи по суті, судом встановлено порушення відповідачем вищезазначених критеріїв під час визначення позивачу грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 168825,00 грн та податку на додану вартість у розмірі 104250,00 грн, а тому позов в цій частині підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 74 та ст. 75 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи докази, які є в справі, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи відповідача в цій частині щодо правомірності прийняття оскаржуваних рішень суд відхиляє, оскільки вони спростовується матеріалами справи.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем понесено судові витрати (судовий збір) у розмірі 22700,00 грн (Т. 1 а.с. 1).

Ухвалою суду від 10.02.2022 повернуто позивачу з Державного бюджету України надмірно сплачену суму судового збору у розмірі 8712,02 грн, згідно платіжного доручення № 612 від 16.07.2021.

Враховуючи рішення суду про часткове задоволення позовних вимог, а також те, що у справі міститься документальне підтвердження сплати позивачем судового збору у розмірі 13987,98 грн (22700,00 грн - 8712,02 грн), суд вважає за необхідне розподілити судові витрати позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Відтак, стягненню на користь позивача підлягають судові витрати (судовий збір) у розмірі 6993,99 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 9, 14, 72 - 77, 90, 139, 241, 246 та 250 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Чернівецькій області від 30.03.2021 № 00000/1716/0701.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Чернівецькій області від 30.03.2021 № 00000/1717/0701 в частині збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 104250,00 грн, у тому числі 83400,00 грн за податковими зобов`язаннями та 20850,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

4. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Альфатер Чернівці” судові витрати (судовий збір) в сумі 6993,99 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повний текс рішення складено 10.02.2022.

Повне найменування учасників справи:

позивач – товариство з обмеженою відповідальністю “Альфатер Чернівці” (Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Василя Лесина, буд. 4, код ЄДРПОУ 23247708);

відповідач – Головне управління ДПС у Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, буд. 200-А, код ЄДРПОУ 44057187).

Суддя В.К. Левицький