Рішення № 103227096, 09.02.2022, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/2230/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Гончарук Віктор Валентинович, до Путильської селищної ради Путильського району Чернівецької області про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

19.05.2021 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Гончарук Віктор Валентинович (позивач) до Путильської селищної ради Путильського району Чернівецької області (відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати протиправним та скасувати рішення Путильської селищної ради Путильського району Чернівецької області №50/31-20 від 06.05.2020 року про відмову ОСОБА_1 , у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості для надання її у власність шляхом викупу для будівництва торгово-адміністративного комплексу;

визнати протиправним та скасувати рішення Путильської селищної ради Путильського району Чернівецької області №126-5/21 від 28.01.2021 року про відмову ОСОБА_1 , у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості для надання її у власність шляхом викупу для будівництва торгово-адміністративного комплексу;

зобов`язати Путильську селищну раду Путильського району Чернівецької області повторно розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_1 про надання йому дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (площею 0,05 гектарів по вул. Українській, біля центрального стадіону смт. Путили з призначенням - для виробничих потреб) в натурі на місцевості для надання її у власність шляхом викупу для будівництва торгово-адміністративного комплексу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що як вбачається з рішення 31 сесії 7 скликання №50/31-20 від 06 травня 2020 року у наданні дозволу громадянину ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 0,05 га по вул. Українській біля центрального стадіону смт. Пугала з призначення - для виробничих потреб в натурі на місцевості для виділення у власність шляхом викупу для будівництва торгово-адміністративного комплексу не підтримано шляхом голосування.

Згідно рішення 5 сесії 8 скликання №126-5/21 від 28 січня 2021 року Путильською селищною радою розглянуто повторну заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості для надання її у власність шляхом викупу для будівництва торгово-адміністративного комплексу, Путильська селищна рада вирішила, що дане питання розглядалось на 31-сесії селищної ради VII скликання 06 травня 2020 року №50/31-20 та прийнято відповідне рішення.

Вважає, що прийняте рішення № 50/31-20 від 06.05.2020 року про відмову (не підтримано шляхом голосування) у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості у власність шляхом викупу для будівництва торгово-адміністративного комплексу, за своєю суттю порушує вимоги викладені в ч. 3 ст. 128 ЗК України, оскільки результатом розгляду заяви може бути виключно рішення про відмову в продажу земельної ділянки, а не про відмову у наданні дозволу на виготовлення технічної документації. Рішення із подібним формулюванням, чинним законодавством не передбачено взагалі.

З аналізу положень ЗК України слідує, що законодавцем передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Серед причин відмови, викладених у вищевказаному рішенні, не вказано жодної підстави, передбаченої ч. 5 ст. 128 ЗК України, а тому його не можна вважати обґрунтованим та прийнятим у відповідності до вимог ЗК України. Приймаючи рішення, відповідач не навів жодних мотивів та належних підстав відмови у задоволенні заяви позивача.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що з моменту передачі ОСОБА_1 земельної ділянки в постійне користування, останній фактично не користувався нею, не доглядав за нею, не здійснював жодних платежів за користування нею, що суперечить Закону України "Про плату за землю". У зв`язку цим, працівники комунального підприємства "Путильський ВУЖКГ" постійно прибирали сміття, листя з дерев з вказаної земельної ділянки, скошували траву, тощо, щоб утримувати її в належному санітарному стані, так як вказана земельна ділянка знаходиться в самому центрі селища Путила.

На виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року заяву гр. ОСОБА_1 повторно розглянуто на 31-сесії VІІ скликання та прийнято рішення від 06 травня 2020 року №50/31-20 про те, що надання дозволу на розробку технічної документації iз землеустрою не підтримано шляхом голосування, яке було відправлено поштою рекомендованим листом про що свідчить квитанція 01.10.2020 року.

Після цього, гр. ОСОБА_1 звертається втретє з заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою яка була розглянута на 5-сесії VIII скликання 28 сiчня 2021 року №126-5/21 i було прийнято рішення, яке не підтримано шляхом голосування залишено чинним i вручено особисто гр. ОСОБА_1 18.02.2021 року, що підтверджується відміткою в журналі видачі рішень.

Крім того, останній не сплачував жодного платежу за користування нею, а також генпланом на даній земельній ділянці будівництво для виробничих потреб не передбачено. Позивачем надано суду квитанції про сплату ним земельного податку у 2007, 2008, 2009 роках, а з 2013 року по 2016 рiк вже орендної плати за землю. Однак, подані квитанції про оплату за землю здійснювались не за спірну земельну ділянку, а за іншу земельну ділянку, яка знаходиться за адресою місця його проживання. Вказане твердження кореспондується з тим, що останні квитанції вказують на сплату ним не податку за землю, а орендної плати, яка сплачується у випадку, коли особа користується земельною ділянкою на підставі договору оренди, а не державного акту на землю.

Ухвалою суду від 24.05.2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (РНОКПП), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Путильським РС УДМС України в Чернівецькій області 14.04.2014 року (а.с. 6).

Відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії І-ЧВ№000132 виданого 21.05.1996 року позивачу на підставі рішення Путилької селищної ради від 15.05.1996 року №37/3 надано у постійне користування земельна ділянка площею 0,05 га, для виробничих потреб (а.с. 16).

Згідно квитанцій від 29.09.2011 року, 04.10.2013 року, 24.07.2015 року, 08.07.2016 року позивачем сплачувалась орендна плата за землю (а.с. 23-24).

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.03.2020 року №824/35/20-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 року, зобов`язано Путильську селищну раду Путильського району Чернівецької області повторно розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (площею 0,05 га по вул. Українській, біля центрального стадіону смт. Путили з призначенням - для виробничих потреб) в натурі на місцевості для надання її у власність шляхом викупу для будівництва торгового комплексу (а.с. 7-12).

Розглянувши рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.03.2020 року №824/35/20-а, Рішенням 31 сесії Путильської селищної ради VII скликання №50/31-20 "Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ", вирішено:

1. Рішення у наданні дозволу гр. ОСОБА_2 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 0.05 га по вул. Українській біля центрального стадіону смт Путила з призначення - для виробничих потреб в натурі на місцевості для надання її у власність шляхом викупу для будівництва торгового комплексу не підтримано шляхом голосування (а.с. 14).

Розглянувши повторно заяву гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості для надання її у власність шляхом викупу для будівництва торгового-адміністративного комплексу, враховуючи те, що аналогічна заява розглядалась на сесії селищної ради 06.05.2020 року де було прийнято рішення, яке є діючим, рішенням 5-сесії сесії Путильської селищної ради VIІI скликання №126-5/21 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ", вирішено:

1. Дане питання розглядалось на 31-сесії селищної ради VII скликання №50/31-20 та прийнято відповідне рішення (а.с. 15).

Вважаючи протиправними рішення Путильської селищної ради Путильського району Чернівецької області №50/31-20 від 06.05.2020 року та №126-5/21 від 28.01.2021 року, позивач звернувся до суду з даними позовом.

До вказаних спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 128 ЗК України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Особливості продажу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, встановлюються законом.

Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

До заяви (клопотання) додаються:

а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд);

б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КАС України підставою для відмови в продажу земельної ділянки є: а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; в) якщо щодо суб`єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності; г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність; ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону "Про місце самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до норм частини першої ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Згідно частин другої та третьої статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Крім цього, за приписами ст. 129-1 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання. Принцип обов`язковості судових рішень закріплений і у ст. 14 КАС України, відповідно до змісту якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Судом встановлено, рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.03.2020 року №824/35/20-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 року, зобов`язано Путильську селищну раду Путильського району Чернівецької області повторно розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (площею 0,05 га по вул. Українській, біля центрального стадіону смт. Путили з призначенням - для виробничих потреб) в натурі на місцевості для надання її у власність шляхом викупу для будівництва торгового комплексу.

На виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.03.2020 року №824/35/20-а, спірним рішенням 31 сесії Путильської селищної ради VII скликання №50/31-20 "Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ", вирішено:

1. Рішення у наданні дозволу гр. ОСОБА_2 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 0.05 га по вул. Українській біля центрального стадіону смт Путила з призначення - для виробничих потреб в натурі на місцевості для надання її у власність шляхом викупу для будівництва торгового комплексу не підтримано шляхом голосування.

Розглянувши повторно заяву гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості для надання її у власність шляхом викупу для будівництва торгового-адміністративного комплексу, враховуючи те, що аналогічна заява розглядалась на сесії селищної ради 06.05.2020 року де було прийнято рішення, яке є діючим, спірним рішенням 5-сесії сесії Путильської селищної ради VIІI скликання №126-5/21 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ", вирішено:

1. Дане питання розглядалось на 31-сесії селищної ради VII скликання №50/31-20 та прийнято відповідне рішення.

Як було зазначено вище, відповідно до ст. 128 ЗК України орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

З наведеного слідує, що за наслідками розгляду заяви позивача на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.03.2020 року №824/35/20-а відповідач, як суб`єкт владних повноважень, мав прийняти одне із можливих рішень, а саме: 1) рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки; 2) рішення про відмову в продажу земельної ділянки із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Натомість, в якості підстави для винесення оскаржуваного рішення від 06.05.2020 року №50/31-20 відповідачем зазначено – "…не підтримано шляхом голосування", а в якості підстави для винесення оскаржуваного рішення від 28.01.2021 року №126-5/21 відповідачем зазначено – " Дане питання розглядалось на 31-сесії селищної ради VII скликання №50/31-20 та прийнято відповідне рішення".

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Зважаючи на те, що рішення від 06.05.2020 року №50/31-20 "Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 " та від 28.01.2021 року №126-5/21 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 " прийняті з підстав, які не передбачені Законом, то такі рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Зважаючи на вказані висновки суду, належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_1 про надання йому дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (площею 0,05 гектарів по вул. Українській, біля центрального стадіону смт. Путили з призначенням - для виробничих потреб) в натурі на місцевості для надання її у власність шляхом викупу для будівництва торгово-адміністративного комплексу.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо позовних вимог в частині стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Путильської селищної ради в Чернівецькій області судові витрати за надання професійної правової допомоги на суму 12000 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання стягнення понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката, суд звертає увагу і на те, що у додатковій постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі №911/2686/18 зазначено, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" (заява 58442/00) вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 5 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З матеріалів справи вбачається, що 04.03.2021 року між адвокатом Гончаруком Віктором Валентиновичем (адвокат) та позивачем (Клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги (далі - Договір), за умовами якого адвокат за дорученням Клієнта, у відповідності до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та умов цього договору, зобов`язується надати кваліфіковану правову допомогу, а Клієнт зобов`язується прийняти її та оплатити Адвокатові гонорар (а.с. 27).

Згідно з Актом виконаних робіт від 27.07.2021 року адвокат надав позивачу правову допомогу на суму 12000,00 грн, в тому числі:

1) підготовка, складання та подання позовної заяви – 8000 грн;

2) складання та подання відповіді на відзив – 3000 грн;

3) юридичні консультації під час розгляду справи – 1000 грн

Оплата витрат за надання правової допомоги підтверджується квитанціями від 26.07.2021 року, від 23.07.2021 року та від 27.07.2021 року.

Проаналізувавши зміст Договору від 04.03.2021 року та акт виконаних робіт від 27.07.2021 року, суд вважає, що дії адвоката щодо підготовки, складання та подання позовної заяви, юридичні консультації є тими логічними та необхідними діями, які передують написанню позовної заяви та фактично входять до процесу підготовки та подання позову до суду. Тобто, названі послуги фактично включаються у послуги з підготовки та подання позовної заяви про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Що стосується послуг з складання та подання відповіді на відзив, суд зазначає, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не передбачає подання такого процесуального документу як відповідь на відзив.

Разом з тим, суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із складністю справи (дана справа в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є нескладною) та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (під час судового оскарження дій відповідача представником позивача було лише написано й подану до суду позовну заяву), беручи до уваги, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу не є пропорційним до предмета спору, суд приходить до висновку про обґрунтованість стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи, в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Відтак, заява про стягнення судових витрат підлягає частковому задоволенню і стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 3000,00 грн, як витрати на професійну правничу допомогу, що були сплачені позивачем за складення адвокатом даної позовної заяви.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Гончарук Віктор Валентинович, до Путильської селищної ради Путильського району Чернівецької області про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Путильської селищної ради Путильського району Чернівецької області №50/31-20 від 06.05.2020 року про відмову ОСОБА_1 , у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості для надання її у власність шляхом викупу для будівництва торгово-адміністративного комплексу.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Путильської селищної ради Путильського району Чернівецької області №126-5/21 від 28.01.2021 року про відмову ОСОБА_1 , у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості для надання її у власність шляхом викупу для будівництва торгово-адміністративного комплексу.

4. Зобов`язати Путильську селищну раду Путильського району Чернівецької області повторно розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_1 про надання йому дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (площею 0,05 гектарів по вул. Українській, біля центрального стадіону смт. Путили з призначенням - для виробничих потреб) в натурі на місцевості для надання її у власність шляхом викупу для будівництва торгово-адміністративного комплексу.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Путильської селищної ради судові витрати за надання професійної правової допомоги на суму 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Путильської селищної ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1816,00 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );

Представник позивача - Гончарук Віктор Валентинович (вул. Чехова, 8/47, м. Чернівці, Чернівецька область, 58000);

Відповідач - Путильська селищна рада (код ЄДРПОУ 04417046, вул. Українська, 196, смт. Путила, Чернівецька область, 59100).

Суддя В.О. Григораш