Рішення № 103226719, 01.02.2022, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/3747/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького прикордонного загону (Військова частина 2195) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до суду з позовом до Чернівецького прикордонного загону (Військова частина 2195) (далі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Чернівецького прикордонного загону (військова частина 2195) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, у квітні 2016 року, серпні 2017 року та лютому 2018 року, без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889;

- зобов`язати Чернівецький прикордонний загін (військова частина 2195) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену допомоги на оздоровлення у квітні 2016 року, серпні 2017 року та лютому 2018 року, з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889;

- визнати протиправними дії Чернівецького прикордонного загону (військова частина 2195) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період 2010 року, 2014 - 2018 років в розмір 50% від законодавчо встановленого розміру;

- зобов`язати Чернівецький прикордонний загін (військова частина 2195) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 з урахуванням виплачених сум надбавку за кваліфікацію: з жовтня 2010 року по грудень 2010 року, з січня 2014 року по листопад 2015 року у розмірі, визначеному у додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрі України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»: 2-й клас - 5 відсотків посадового окладу; з грудня 2015 по лютий 2018 року у розмірі, визначеному у додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»: 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу;

- визнати протиправною бездіяльність Чернівецького прикордонного загону (військова частина 2195) щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 на день звільнення компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за 2013 - 2019 роки;

- зобов`язати Чернівецький прикордонний загін (військова частина 2195) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захисті військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України в|д 01.08.2012 № 702 за 2013 - 2019 роки;

- зобов`язати Чернівецький прикордонний загін (військова частина 2195) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми надбавки за кваліфікацію за весь час затримки такої виплати по день їх фактичної виплати.

1.3. Ухвалою суду від 11.08.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

2.1. Наказом начальника 31 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 24.02.2020 року № 47-ос старшого прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та наказом начальника того ж підрозділу від 31.03.2020 року №85-ОС виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення із 31.03.2020 року.

2.2. Однак, згідно доводів представника позивача відповідачем, під час проходження позивачем військової служби так і при звільнення з неї, вихідна допомога при звільненні, матеріальна допомога на оздоровлення у 2016-2017 роках та інші додаткові види грошового забезпечення, виплачені у меншому ніж законодавчо визначеному розмірі, чим порушено права позивача на належне грошове забезпечення як військовослужбовця Державної прикордонної служби. Зокрема, допомога на оздоровлення, у квітні 2016 року, серпні 2017 року та лютому 2018 року, виплачена без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889; не виплачена надбавка за кваліфікацію за період 2010 року, 2014 - 2018 років в розмір 50% від законодавчо встановленого розміру; не здійснено нарахування та виплату на день звільнення компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої частиною 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року № 702 за 2013 - 2019 роки.

Позиція відповідача

2.3. 14.06.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно змісту якого представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

2.4. Так, щодо перерахунку допомоги на оздоровлення звертає увагу на те, що щомісячна додаткова грошова винагорода не входить до структури і складу місячного грошового забезпечення, у зв`язку з чим така допомога не була включена при розрахунку та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні та допомоги на оздоровлення, відтак вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Так, приписами п.8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №73 від 02.02.2016 року, визначено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

2.5. Щодо нарахування та виплати надбавки за кваліфікацію вказує, що виплати надбавки за кваліфікацію позивачці здійснювалась правомірно на основі вимог Постанови КМУ від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», тому вимога позивачки про перерахунок розміру надбавки є безпідставною.

2.6. Стосовно вимоги зобов`язати виплатити компенсацію за невикористану додаткову відпустку зазначає, що частиною 19 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що з настанням особливого періоду припиняється надання військовослужбовцям додаткових відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

2.7. Оскільки відповідно до частин 17-19 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період надання деяких додаткових оплачуваних відпусток припинено, виплата грошової компенсації не передбачена.

ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. З матеріалів справи та з аргументів сторін судом встановлено, ОСОБА_1 проходила військову службу у Чернівецькому прикордонному загоні (Військовій частині 2195).

3.2 Згідно наказу начальника 31 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 31.03.2020 року №85-ОС ОСОБА_1 з 31.03.2020 року виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення (а.с. 15-16).

3.3. Згідно листа Чернівецького прикордонного загону від 23.12.2020 року, адресованого представнику позивача, судом встановлено, що додаткова щорічна відпустка, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року № 702 за 2013 рік (7 діб), за 2014 рік (7 діб), за 2015 рік (7-діб) за 2016 рік (7 діб), за 2017 рік (7 діб), за 2018 рік (1 доба) ОСОБА_1 не надавалась. При цьому, у вказаному листі зазначено, що з 12 квітня 2018 року по 01 лютого 2020 року позивач проходила службу на посадах, не передбачених переліком військових, посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року №702 (а.с. 22).

3.4. Згідно довідки Військової частини 2195 про нараховане та фактично виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення при звільненні з військової служби від 28.12.2020 року №706 судом встановлено, що компенсація за невикористані дні додаткової відпустки позивачу на день звільнення не виплачувалася (а.с. 25).

3.5. Судом також досліджено наявні у матеріалах справи особисті картки грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2010 рік, 2014 - 2018 роки, за результатом чого встановлено, що: з жовтня 2010 року по грудень 2010 року надбавка за класність (за 2-гу класну кваліфікацію) виплачувалася в розмірі 16,13 грн., з січня 2014 року (у квітні 2014 року позивачу виплачено надбавка за кваліфікацію за період січень-квітень 2014 року 18.5 х 4 = 74) по грудень 2015 року надбавка за класність виплачувалася в розмірі 18,5 грн., з січня 2016 року по лютий 2018 року надбавка за класність виплачувалася (за 1-шу класну кваліфікацію) в розмірі 29,6 грн. (а.с. 26-31).

3.6. Згідно зазначених особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2010 рік, 2014 - 2018 роки допомога на оздоровлення, у квітні 2016 року виплачену у сумі 3594,60 грн, серпні 2017 року – 5185,60 грн, лютому 2018 року -5185,60 грн. При цьому, аргументами сторін підтверджується, що вказана допомога на оздоровлення виплачувалася позивачу без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889.

ІV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ СУДУ

4.1. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі – Закон № 2232-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

4.2. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

4.3. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XI). Зокрема, вказаний Закон визначає порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. Так, абзацом 1 частини 1 статті 9 цього Закону № 2011-XI передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

4.4. Суд зазначає, що спір в даній адміністративній справі виник з приводу нарахування та виплати позивачу таких виплат: 1) допомога на оздоровлення, у квітні 2016 року, серпні 2017 року та лютому 2018 року, без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889; 2) надбавки за кваліфікацію за період 2010 року, 2014 - 2018 років в розмір 50% від законодавчо встановленого розміру; 3) компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої частиною 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року № 702 за 2013 - 2019 роки.

4.5. З метою логічності та зрозумілості рішення судом буде надано оцінка діями відповідача щодо нарахування та виплати позивачу вказаних виплат окремо по кожному виду виплати.

Щодо нарахування та виплати допомоги на оздоровлення у квітні 2016 року, серпні 2017 року та лютому 2018 року.

4.6. Абзацом другим частини 4 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

4.7. Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

4.8. Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

4.9. Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі – Постанова №1294, чинна на момент виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

4.10. Підпунктом 5 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" від 22.09.2010 року №889 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року №704, яка набрала чинності з 01.01.2016 року, далі - постанова Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям крім тих, що зазначені в підпункті 1 вказаного пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

4.11. Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 Постанови №889).

4.12. Міністерство оборони України наказом "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" від 11.06.2008 року № 260 (далі - Наказ № 260) визначило порядок виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а саме: до місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

4.13. Суд встановив, що у 2016-2018 роках позивачу виплачувалася допомога на оздоровлення та щомісячна додаткова грошова винагорода.

4.14. З аналізу відомостей про грошове забезпечення позивача у 2016 - 2018 роках та згідно аргументів сторін вбачається, що до складу грошового забезпечення, з якого позивачу здійснено обчислення допомоги на оздоровлення та підйомної допомоги, не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 року.

4.15. Як на підставу для неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого проводилися зазначені виплати, відповідач посилається на положення Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №73 від 02.02.2016 року (далі – Інструкція №73), відповідно до якої винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

4.16. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 року №73 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, втратив чинність з 01.03.2018 року) затверджено Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України.

4.17. Дійсно, відповідно до пункту 8 вказаної Інструкції винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

4.18. Разом з тим, застосовуючи вищенаведену Інструкцію як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

4.19. Суд звертає увагу, що частиною 4 Закону №2011-XII Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

4.20. Відповідно при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам вказаного Закону.

4.21. Вказане питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. У постанові від 06.02.2019 року Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

4.22. Верховний Суд в ухвалі від 27.04.2020 №1.380.2019.003718 зазначив наступне: питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Виходячи з процесуальних механізмів забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду, за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками колегії суддів касаційних судів у складі Верховного Суду. Відтак, правова позиція, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 №522/2738/17 у спірному випадку є пріоритетною для застосування порівняно з позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 01.03.2018 у справі №761/17387/17, від 29.08.2019 у справі №820/375/18, від 21.11.2019 у справі №815/5547/17 та від 09.01.2020 у справі №809/1489/16.

4.23. Враховуючи позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 року №522/2738/17, суд зазначає, що до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

4.24. Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.

4.25. Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, додаткова грошова винагорода виплачувалась позивачу протягом 2016 - 2018 років кожного місяця, що свідчить про її систематичний, а не одноразовий характер.

4.26. Таким чином, у спірному випадку, щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою та має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється підйомна допомога та допомога на оздоровлення.

4.27. Враховуючи вказане, виплативши позивачу допомогу на оздоровлення у квітні 2016 року, серпні 2017 року та лютому 2018 року без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, відповідач порушив вимоги належної оплати праці, а тому позовні вимоги в цій частині про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача недоплачену допомогу з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 року, є такими, що підлягають задоволенню.

4.28. Вказана позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 19.10.2020 року у справі №826/2205/17, яка відповідно до частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховується судом під час вирішення цього спору.

Щодо нарахування та виплати позивачу компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої частиною 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року № 702 за 2013 - 2019 роки.

4.29. Відповідно до частини 4 статті 10-1 Закону № 2011-XI військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

4.30. Статтею 10 Закону України «Про відпустки» №504/96-ВР розділу ІІ “Щорічні відпустки” регламентований порядок надання щорічних відпусток.

4.31. Згідно з пункту 8 частини 13 статті 10 Закону №504/96-ВР щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Вказані норми аналогічні нормам пункту 12 статті 12 Закону №3551-ХІІ.

4.32. Системний аналіз наведеного вище, дає підстави вважати, що позивачеві, який не використав щорічну додаткову відпустку, при його звільненні відповідачем повинно нараховуватись та виплачуватись компенсація за невикористану відпустку.

4.33. Відповідно до пунктів 1, 11 Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року № 702, щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов`язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо. Щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.

4.34. Як встановлено судом, листом від 23.12.2020 року Чернівецький прикордонний загін, зазначає, що додаткова щорічна відпустка, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року № 702 за 2013 рік (7 діб), за 2014 рік (7 діб), за 2015 рік (7-діб) за 2016 рік (7 діб), за 2017 рік (7 діб), за 2018 рік (1 доба) ОСОБА_1 не надавалась. При цьому, у вказаному листі зазначено, що з 12 квітня 2018 року по 01 лютого 2020 року позивач проходила службу на посадах, не передбачених переліком військових, посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року №702 (а.с. 22).

4.35. Згідно довідки Військової частини 2195 про нараховане та фактично виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення при звільненні з військової служби від 28.12.2020 року №706 судом встановлено, що компенсація за невикористані дні додаткової відпустки позивачу на день звільнення не виплачувалася (а.с. 25).

4.36. Підстави та порядок надання додаткової відпустки військовослужбовцям передбачені Законом № 2011-XI.

4.37. Так, відповідно до абз. 2, 3 частини 14 статті 10-1 Закону № 2011-XI військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

4.38. У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

4.39. Отже, норми Закону № 2011-XI не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби, у т.ч. в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

4.40. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а тому у цій справі суд враховує правові позиції Верховного Суду, які викладені у рішенні від 16.06.2019 року та постанові від 21.08.2019 року по справі №620/4218/18 щодо подібних правовідносин, а саме виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки учаснику бойових дій.

4.41. При цьому, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 року у справі №620/4218/18 зазначено, що грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

4.42. Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої частиною 4 статті 10-1 Закону № 2011-XI за 2013-2018 роки.

4.43. Суд зазначає, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке може бути реалізоване в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

4.44. Таким чином, позивач має право на виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, оскільки в період 2013-2018 роки така відпустка їй не надавалась та при звільненні компенсація не виплачувалася.

4.45. Щодо виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2019 рік то суд зазначає, що відповідачем взагалі не обліковувалося нарахування днів такої відпустки з мотивів того, що з 12 квітня 2018 року по 01 лютого 2020 року позивач проходила службу на посадах, не передбачених переліком військових, посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року №702.

4.46. Відтак визначення права позивача на таку відпустку у 2019 році виходить за межі позовних у цій справі, оскільки позивач просить виплати грошову компенсацію вже за наявні невикористані календарні дні додаткової відпустки, водночас не оскаржує дій відповідача щодо не встановлення такої відпустки у 2019 році.

Щодо нарахування та виплати позивачу надбавки за кваліфікацію за період 2010 року, 2014-2018 років.

4.47. Пунктом 7 Постанова №1294 передбачено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу у високомобільних десантних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.

4.48. На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України Адміністрація державної прикордонної служби України затвердила Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 року №425. Згідно з підпунктом 3.13.1 вказаної Інструкції особам офіцерського складу (крім військових льотчиків і штурманів, військових льотчиків і штурманів інструкторського складу), особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які мають клас, присвоєний у встановленому порядку, виплачується надбавка в таких розмірах: 2-й клас - 5 відсотків посадового окладу; 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу; клас майстра - 11 відсотків посадового окладу.

4.49. З буквального тлумачення положень пункту 7 Постанови №1294 вбачається, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру.

4.50. Водночас, суд враховує, що додаткові види грошового забезпечення, визначені згідно з додатками 25-28, зокрема надбавка за кваліфікацію, впорядковані в Інструкції №425 на виконання Постанови №1294. А відтак, з моменту затвердження вказаної Інструкції підстави для обмеження виплати надбавки за кваліфікацію в обсязі до 50 відсотків нормативно встановленого розміру відпали.

4.51. З урахуванням викладеного, суд відхиляє доводи відповідача про правомірність виплати позивачу надбавки за кваліфікацію за період за період 2010 року, 2014-2018 років року в розмірі 50% законодавчо встановленого розміру на підставі пункту 7 Постанови №1294.

4.52. Суд встановив, що позивачу з жовтня 2010 року по грудень 2010 року надбавка за класність (за 2-гу класну кваліфікацію) виплачувалася в розмірі 16,13 грн., з січня 2014 року (у квітні 2014 року позивачу виплачено надбавка за кваліфікацію за період січень-квітень 2014 року 18.5 х 4 = 74) по грудень 2015 року надбавка за класність виплачувалася в розмірі 18,5 грн., з січня 2016 року по лютий 2018 року надбавка за класність виплачувалася (за 1-шу класну кваліфікацію) в розмірі 29,6 грн., тобто за 2-й клас - 2,5 відсотків посадового окладу, за 1-й клас – 4 відсотки посадового окладу.

4.53. Суд враховує, що 29.06.2008 набрала чинності Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженій України Адміністрацією державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425, а відтак, відпали підстави для застосування обмеження розміру надбавки за кваліфікацію.

4.54. З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач безпідставно нарахував і виплатив позивачу надбавку за кваліфікацію в розмірі 50% законодавчо встановленого розміру.

4.55. З метою ефективного поновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу надбавку за кваліфікацію за період 2010 року, 2014-2018 років у розмірі, визначеному у додатку №25 до Постанови №1294, 2-й клас 5% посадового окладу; за 1-й клас 8% посадового окладу, з урахуванням виплачених сум.

Стосовно вимоги про нарахування компенсації втрати частини доходів суд зазначає наступне.

4.56. Так, згідно зі статтею 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” від 19.10.2000 року №2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

4.57. Аналіз указаної норми дає підстави для висновку, що для здійснення компенсації втрати частини доходів законодавцем визначено певні умови та порядок її здійснення, а саме те, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць.

4.58. Отже, компенсація втрати частини доходів може бути обчислена лише з нарахованої особі до виплати суми, яка не була виплачена у встановлені законодавством строки.

4.59. В даному випадку недоплачені суми пенсії, за які позивач просить стягнути компенсацію, йому взагалі нараховані не були.

4.60. Отже, здійснити обчислення суми компенсації з недоплаченої позивачу надбавки за кваліфікацію, яка в належному розмір наразі не нарахована, неможливо, а тому вимога позивача про стягнення компенсації втрати частини доходів є передчасною та може бути реалізована лише після здійснення перерахунку та чіткого визначення відповідних сум такої надбавки, які були недоплачені позивачу, після набрання законної сили даного рішення суду.

V. ВИСНОВКИ СУДУ

5.1. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а згідно частини 2 цієї статті Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

5.2. Аналізуючи матеріали адміністративної справи у своїй сукупності, суд вважає, що цей позов підлягає задоволенню частково, оскільки відповідачем допущено порушення прав позивача щодо виплати грошового забезпечення у належному розмірі в частині нарахування та виплати позивачу таких виплат: 1) допомоги на оздоровлення, у квітні 2016 року, серпні 2017 року та лютому 2018 року з врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889; 2) надбавки за кваліфікацію за період 2010 року, 2014 - 2018 років у розмірі, визначеному у додатку №25 до Постанови №1294, 2-й клас 5% посадового окладу; за 1-й клас 8% посадового окладу; 3) компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої частиною 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року № 702 за 2013 - 2018 роки.

5.3. Суд зазначає, що інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду не спростовують.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

6.1. Статтею 139 КАС України вирішено питання розподілу судових витрат. Зокрема, відповідно до її частини 1 при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. В силу частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

6.2. У цій справі позивач не сплачувала судовий збір, оскільки звільнена від нього відповідно Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 року №3674-VI, доказів понесення інших витрат суду не надано, у зв`язку з чим суд не стягує та не присуджує на її користь будь-які судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Чернівецького прикордонного загону (Військова частина 2195) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Чернівецького прикордонного загону (військова частина 2195) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, у квітні 2016 року, серпні 2017 року та лютому 2018 року, без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889.

3. Зобов`язати Чернівецький прикордонний загін (військова частина 2195) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у квітні 2016 року, серпні 2017 року та лютому 2018 року, з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889.

4. Визнати протиправними дії Чернівецького прикордонного загону (військова частина 2195) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період 2010 року, 2014 - 2018 років в розмір 50% від законодавчо встановленого розміру.

5. Зобов`язати Чернівецький прикордонний загін (військова частина 2195) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 надбавку за кваліфікацію: з жовтня 2010 року по грудень 2010 року, з січня 2014 року по грудень 2015 року у розмірі, визначеному у додатку № 25 до Постанови Кабінету Міністрі України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»: 2-й клас - 5 відсотків посадового окладу; з січня 2016 року по лютий 2018 року у розмірі, визначеному у додатку № 25 до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»: 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу.

6. Визнати протиправною бездіяльність Чернівецького прикордонного загону (військова частина 2195) щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 на день звільнення компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2013 - 2018 роки, передбаченої частиною 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року № 702.

7. Зобов`язати Чернівецький прикордонний загін (військова частина 2195) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2013 - 2018 роки, передбаченої частиною 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року № 702.

8. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач – Чернівецький прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 2195) ( м. Чернівці, вул. Герцена, 2-А, код ЄДРПОУ 14321682).

Суддя О.В. Анісімов