Рішення № 103226573, 31.01.2022, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/5053/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головновного управління ДПС у Чернівецькій області, про визнання протиправною та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу № Ф-18709-13 від 06.09.2021 року Головного управління ДПС у Чернівецькій області про сплату боргу в сумі 10137, 63 грн.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що не погоджується з прийнятою податковим органом вимогою про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску, з огляду на таке.

06.02.2019 року позивачем помилково самостійно подано до податкового органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиноговнеску за формою №Д5 за 2018 рік в якому помилково визначено зобов`язання в сумі 9828,72 грн. Разом з тим, 23.02.2021 року позивачем було подано до відповідач заяву, в якій останній повідомляв щодо помилковості поданого звіту, оскільки він звільнений від сплати єдиного соціального внеску за себе, як особа з інвалідністю ІІ групи.

Позивач вважає, що він відноситься до категорії осіб звільнених від сплати за себе єдиного внеску, а відповідачем необґрунтовано не взято до уваги його статус, та протиправно винесено спірну вимогу про сплату боргу.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначив, що оскаржувана вимога про сплату боргу є законною, прийнятою в межах повноважень і дотримуючись покладених законом обов`язків, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову звертав увагу суду на те, що сума єдиного соціального внеску нарахована на підставі самостійно поданого позивачем звіту про суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, в результаті чого сформовано оскаржувану вимогу, яка є правомірною.

Посилаючись на норми Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зазначив, що у разі самостійного визначення платниками бази нарахування єдиного внеску, сплата єдиного внеску здійснюється на загальних підставах. Отже, на думку відповідача, позивач зі статусом інваліда за умови добровільної участі є платником єдиного внеску.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1.Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

СУДОМ ВСТАНВОЛЕННІ ТАКІ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ЇМ ПРАВОВІДНОСИНИ .

1. ОСОБА_1 з 27.06.1993 року зареєстрований фізичною особою - підприємцем. Перебуває на спрощеній системі оподаткування. Пенсія встановлена з - 20.09.2017 року.

2. Відповідно до посвідчення № НОМЕР_1 від 20.09.2017 року позивач є пенсіонером по інвалідності 2 групи загального захворювання, довічно.

3. 06.02.2019 року позивачем поданий до податкового органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, в якому в таблиці № 1 самостійно визначено суми нарахованого єдиного внеску в сумі 9828,72 грн. (а.с.13)

4. 23.02.2021 року позивачем до контролюючого органу подано лист, відповідно до якого повідомлено відповідача про те, що позивач, як інвалід ІІ групи звільнений від сплати єдиного соціального внеску відтак, звіт від 06.02.2019 року про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску сформовано та подано помилково. (а.с.15)

5. 06.09.2021 року Головне управління державної податкової служби у Чернівецькій області сформувало та надіслало на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф 18709-13, про сплату заборгованості з єдиного внеску в сумі 10137, 63 грн, в тому числі штраф та пеня, станом на 31 серпня 2021 року. (а.с.9)

ДО ВКАЗАНИХ ВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ), умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464).

2. Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом №2464, нарахування і сплата фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом МФУ від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 499).

Судом встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець 27.06.1993 року. 01.01.2018 року позивача взято на облік як платника єдиного внеску. Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 20.09.2017 року позивач є інвалідом ІІ групи.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону №2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до приписів статті 25 Закону №2464 передбачено, що рішення прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) за позивачем рахується заборгованість в загальній сумі 10137,63 грн. (в т.ч. недоїмка 9518,05 грн, штраф 437,86 грн, пеня 181,72 грн).

3. Судом встановлено, що 06.02.2019 року позивачем подано звіт форм №Д5, про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску у сумі 9828,72 грн.

Відповідно до пункту 2, 3 розділу 6 Інструкції № 449 у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС (далі - ІТС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) крім загальних реквізитів має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Судом враховано, що до відповідача подано заяву позивачем 23.02.2021 року де зазначено, що він є особою з інвалідністю ІІ групи, тому як фізична особа-підприємець, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування не зобов`язана сплачувати ЄСВ згідно чинного законодавства.

Слід зазначити, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки. Потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Державні органи, що не впроваджують або не дотримуються власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення ЄСПЛ у справі Rysovskyy проти України, 29979/04, п.71).

Згідно статті 2 Закону № 2464 його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону №2464

Особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Дана норма кореспондується з пунктом 3 розділу 3 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом МФУ від 14.04.2015 № 435 (далі - Порядок № 435, який втратив чинність 01.01.2022), згідно якого фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

4. Судом також встановлено, що позивач будучи суб`єктом господарювання не приймав добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та не укладав договору про добровільну участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, що не заперечувалось також і учасниками справи в поданому позові та відзиві.

Проаналізувавши наведене вище суд вважає, що відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про обов`язок сплати ЄСВ з боку позивача. Помилкова подача позивачем звітності за 2018 рік не свідчить про добровільну участь позивача у системі страхування.

Відповідно пункту 6 Розділу VI Інструкції № 499 вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо вимога податкового органу про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили.

Позивач обґрунтував обставини помилковості поданої звітності, звернувшись з листом до відповідача, де (окрім іншого) зазначив, що звільнений від сплати соціальних внесків як особа з інвалідністю. В свою чергу, позивач також очікував відповідного реагування відповідача на внесення змін до облікових записів щодо припинення обов`язку сплати ЄСВ (виправлення недостовірних відомостей). Разом з тим, відповідачем не вчинено дій щодо коригування відомостей з єдиного внеску, натомість відповідачем прийнято оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Суд також зазначає, що позивачем не укладалася відповідна угода про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування згідно вимог ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", що є виключною умовою для визнання позивача платником єдиного внеску за наведених обставин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №806/1575/16, що відповідно до частини 5 статті 242 КАС України суд враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Згідно пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Слід зазначити й те, що у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 805/2195/17 висловлена позиція щодо пункту 4 статті 4 Закону № 2464, зокрема зазначено: "аналіз даної норми свідчить про те, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу".

Отже, позивач належить до категорії осіб, які звільняються від сплати єдиного внеску, оскільки згідно посвідчення є особою з інвалідністю, перебуває на відповідному обліку та отримує пенсію.

5. Водночас суд звертає увагу на те, що відповідачем складено оскаржувану вимогу на виконання повноважень, у порядку і у спосіб, передбачений законом. Проте, оцінюючи рішення за критеріями згідно частини 2 статті 2 КАС України, варто зазначити, що оскаржувану вимогу прийнято нерозсудливо з огляду на наявне інформування про помилковість поданого звіту без урахування усіх обставин справи у контексті права позивача, як на помилковість подачі звіту, так і на добровільну участь у системі загальнообов`язкового страхування з огляду на статус особи з інвалідністю і платника єдиного податку.

З огляду на наведене вище, суд з урахуванням всіх обставин справи дійшов висновку, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) підлягає скасуванню.

6. Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, суд погоджується з мотивами і аргументами на які посилався позивач, оскільки наведений перелік доказів повністю спростовує позицію відповідача, відтак адміністративний позов слід задовольнити повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - до Головного управління ДПС у Чернівецькій області - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 06 вересня 2021 року № Ф- 18709-13.

3. Розподіл судових витрат не здійснюється.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013, код ЄДРПОУ: 44057187)

Суддя О.В. Боднарюк