Рішення № 103226550, 31.01.2022, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/5156/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі - позивач) звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просить:

- стягнути заборгованість з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 1056113,48 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідач, станом на дату подання позову, має заборгованість перед бюджетом з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 1056113,48 грн, що виник на підставі податкових повідомлень-рішень. Оскільки вказана сума є узгодженою, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання по справі призначено на 09:00 год. 25.10.2021 р.

25.10.2021 р. відкладено розгляд справи до 12:00 год. 08.11.2021 р.

Ухвалою суду від 01.11.2021 р. відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в адміністративній справі № 600/5156/21-а.

08.11.2021 р. відкладено розгляд справи до 11:00 год 29.11.2021 р.

Ухвалою суду від 10.11.2021 р. відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в адміністративній справі № 600/5156/21-а.

Ухвалою суду від 23.11.2021 р. призначено справу до судового розгляду в режимі відео конференції.

29.11.2021 р. розгляд справи до 12:00 год 13.12.2021 р.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року повернуто зустрічний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

Ухвалою суду від 31 січня 2022 року закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті.

Представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за його відсутності. Вказував, що позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача також подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за його відсутності. Вказував, що проти позовних вимог заперечує повністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа – підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Як вбачається із розрахунку податкової заборгованості, за відповідачем обліковується податковий борг, нарахований згідно наступних податкових повідомленнях – рішеннях:

- від 26.03.2021 р. №103461-2409-0833 за платежем орендна плата з фізичних осіб на суму податкового зобов`язання 85105,41 грн;

- від 15.04.2021 р. №205504-2408-0815 за платежем орендна плата з фізичних осіб на суму податкового зобов`язання 19136,07 грн;

- від 12.04.2021 р. №162809-2407-0815 за платежем орендна плата з фізичних осіб на суму податкового зобов`язання 130541,31 грн;

- від 12.04.2021 р. №162808-2407-0815 за платежем орендна плата з фізичних осіб на суму податкового зобов`язання 100885,69 грн;

- від 12.04.2021 р. №162812-2407-0815 за платежем орендна плата з фізичних осіб на суму податкового зобов`язання 15599,49 грн;

- від 12.04.2021 р. №162813-2407-0815 за платежем орендна плата з фізичних осіб на суму податкового зобов`язання 86039,87 грн;

- від 12.04.2021 р. №162814-2407-0815 за платежем орендна плата з фізичних осіб на суму податкового зобов`язання 116381,15 грн;

- від 12.04.2021 р. №162816-2407-0815 за платежем орендна плата з фізичних осіб на суму податкового зобов`язання 23853,49 грн;

- від 12.04.2021 р. №162811-2407-0815 за платежем орендна плата з фізичних осіб на суму податкового зобов`язання 102655,43 грн;

- від 12.04.2021 р. №162810-2407-0815 за платежем орендна плата з фізичних осіб на суму податкового зобов`язання 39077,86 грн;

- від 12.04.2021 р. №162815-2407-0815 за платежем орендна плата з фізичних осіб на суму податкового зобов`язання 82496,16 грн;

- від 12.04.2021 р. №162818-2407-0815 за платежем орендна плата з фізичних осіб на суму податкового зобов`язання 38093,95 грн;

- від 12.04.2021 р. №162819-2407-0815 за платежем орендна плата з фізичних осіб на суму податкового зобов`язання 109365,91 грн;

- від 12.04.2021 р. №162820-2407-0815 за платежем орендна плата з фізичних осіб на суму податкового зобов`язання 106881,68 грн.

У зв`язку із наявністю податкового боргу станом на 22.06.2021 р. у сумі 951871,99 грн відповідачу було виставлено податкову вимогу форми "Ф" від 23.06.2021 р. №0042417-1307-0815.

Оскільки податковий борг в добровільному порядку відповідачем не сплачений, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи оцінку вказаним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпункт 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачає, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Згідно п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 ПК України).

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Нормами Податкового кодексу України встановлено порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган для стягнення податкового боргу.

Пунктом 95.2 статті 95 ПК України визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Законодавець встановив два окремих випадки, коли платнику податків вважаються належним чином врученими документи: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Згідно з п. 45.1 ст. 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується податковим органом, єдина податкова адреса відповідача та фактичне місце її проживання є АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, податкові повідомлення – рішення направлялися позивачем на наступні адреси:

- АДРЕСА_2 (від 26.03.2021 р. №103461-2409-0833);

- АДРЕСА_1 (від 15.04.2021 р. №205504-2408-0815, від 12.04.2021 р. №162809-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162808-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162812-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162813-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162814-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162816-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162811-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162810-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162815-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162818-2407-0815, від 12.04.2021 р. №162819-2407-0815 та від 12.04.2021 р. №162820-2407-0815, податкова вимога від 23.06.2021 р. №0042417-1307-0815).

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про поштовий зв`язок" оператори надають користувачам послуги поштового зв`язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджується Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.

Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. №270 (далі – Правила), передбачають порядок вручення рекомендованих поштових відправлень.

У пункті 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою “Судова повістка”), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Одержання реєстрованого поштового відправлення, грошових коштів за поштовим переказом здійснюється за умови пред`явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред`явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис (п. 105 Правил).

Пунктом 106 Правил визначено, що під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище.

Із наведених норм випливає, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення його прізвища (даний запис здійснюється працівником поштового зв`язку).

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив податкові повідомлення – рішення та податкову вимогу не за податковою адресою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що усі підписи, що містяться на рекомендованих поштових відправлень, які були надані податковим органом на підтвердження вручення податкових повідомлень - рішень та податкової вимоги є різними, виконані різними почерками та без зазначення прізвища особи, яка їх отримала, а в рекомендованому поштовому відправленні №7170105778811 відсутня також дата вручення.

Суд звертає увагу, що зверненню податкового органу щодо стягнення з боржника суми узгодженого податкового боргу передує направлення такому боржнику податкових повідомлень – рішень та податкової вимоги, однак в даному випадку вказаний алгоритм дій не дотримано.

Відтак грошові зобов`язання, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, не набули статусу узгоджених.

Суд наголошує, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Так, відповідно до пункту 3.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 по справі №1-25/2010, одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці є допустимим за умови передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинно базуватися на критеріях, які дадуть змогу передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

Наведене також перекликається і з практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема, у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Суд, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява №32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

Таким чином недотримання контролюючим органом процедури , що визначена нормами податкового законодавства, є підставою для відмови у задоволенні вимог контролюючого органу.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ч. 1 – 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів наданих позивачем окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Запорізькій області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - відмовити в повному обсязі.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Головне управління ДПС у Запорізькій області (проспект Соборний, 166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 44118663)

Відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Суддя І.В. Маренич