Рішення № 103226345, 11.02.2022, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/6077/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

10.11.2021 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Чернівецької міської ради (відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати протиправною бездіяльність Чернівецької міської ради щодо затвердження проекту відведення земельної ділянки, за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7310136300:19:001:0315) та передачі її у власність ОСОБА_1 ;

зобов`язати Чернівецьку міську раду прийняти рішення яким затвердити проект відведення земельної ділянки, за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7310136300:19:001:0315) та передати її у власність ОСОБА_1 ;

стягнути з Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 216 000 грн;

зобов`язати Чернівецьку міську раду надати суду звіт про виконання рішення суду у місячний строк з дня набрання ним чинності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Рішенням 6 сесії VIII скликання Чернівецької міської ради від 24.06.2021 р. №287 "Про розгляд звернення ОСОБА_1 щодо передачі безоплатно у власність земельної ділянки" на підставі заяви та рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.01.2021 р. у справі №600/861/20-а йому надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. На підставі даного рішення органу місцевого самоврядування інженером-землевпорядником ОСОБА_2 був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Після чого відведена земельна ділянка була внесена до Державного земельного кадастру з кадастровим номером 7310136300:19:001:0315.

16.08.2021 року позивач звернувся до ЦНАП Чернівецької міської ради з клопотанням про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки площею 0,1000га, кадастровий номер 7310136300:19:001:0315, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Згодом Департаментом урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради було підготовлено проект рішення 10 сесії VIIІ скликання Чернівецької міської ради "Про розгляд звернення ОСОБА_1 стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі безоплатно у власність" згідно із яким сесії Чернівецької міської ради пропонувалось затвердити проект землеустрою щодо відведення та передачі безоплатно у власність земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 7310136300:19:001:0315) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

07.10.2021 року на засіданні 10 сесії VIIІ скликання Чернівецької міської ради по зазначеному вище проекту рішення (в порядку денному номер 51) рішення прийнято не було оскільки для його затвердження не вистачило голосів. Так, згідно із результатів поіменного голосування: всього - 43, за – 22, утримався – 1, не голосували – 9, відсутні – 11.

Також позивач зазначив, що психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, свідчать про заподіяння йому моральної шкоди, яку він оцінює в розмірі 216000,00 грн.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позивачем подано на затвердження проект землеустрою 18.08.2021 року.

Відтак, найближча сесія ради, на якій можна було б розглянути питання затвердження/відмови у затвердженні поданого позивачем проекту землеустрою, це сесія яка скликана розпорядженням міського голови від 14 вересня 2021 р. №432-р у вересні 2021 року і яка закінчилась 07.10.2021 року.

Вказане питання розглядалось 07.10.2021 р. на пленарному засіданні ради. Однак, за результатами розгляду вказаний проект рішення не був підтриманий 2/3 голосів від загального складу ради, як це передбачено статтею 59 Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", а тому рішення прийнято не було.

У подальшому розпорядженням міського голови вiд 15.11.2021 року №532-P вказане питання включено до порядку денного сесії міської ради на 25 листопада 2021 року. В роботі сесії оголошено перерву.

Враховуючи вказані обставини необхідно констатувати, що заходи iз прийняття рішення за зверненням позивача тривають, а тому відсутня бездіяльність відповідача, що містить тривалий протиправний характер.

Також відповідач вважає, що у даній справі щодо відшкодуванням шкоди заявлені у зв`язку із неприйняттям міською радою за зверненням позивача від 18.08.2021 року рішення про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність. Відтак, доводи позивача про заподіяння моральної шкоди у зв`язку із прийняттям відповідачем в минулому неправомірних рішень і інших обставин, що не пов`язані із розглядом звернення від 18.08.2021 року, в силу ч. 5 ст. 21 КАС України повинні оцінюватись в рамках окремого позову в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою суду від 15.11.2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий 10.12.2003 року Кельменецьким РВ УМВС України в Чернівецькій області (а.с. 33-35). Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 19.03.2015 року позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 10).

Рішенням 6 сесії VIII скликання Чернівецької міської ради від 24.06.2021 року №287 "Про розгляд звернення ОСОБА_1 щодо передачі безоплатно у власність земельної ділянки" на підставі заяви та рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.01.2021 року у справі №600/861/20-а позивачу надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1000га, у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01) за адресою АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Присвоєно земельній ділянці поштову адресу АДРЕСА_2 (а.с.13-14, 21-33).

На підставі вказаного рішення органу місцевого самоврядування інженером-землевпорядником ОСОБА_2 був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Після чого відведена земельна ділянка була внесена до Державного земельного кадастру з кадастровим номером 7310136300:19:001:0315 (зв. а.с. 17).

17.08.2021 року позивач звернувся до ЦНАП Чернівецької міської ради з клопотанням про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки площею 0,1000га, кадастровий номер 7310136300:19:001:0315, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 11).

Згодом Чернівецькою міською радою було підготовлено проект рішення 10 сесії VIIІ скликання Чернівецької міської ради "Про розгляд звернення ОСОБА_1 стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі безоплатно у власність" згідно із яким сесії Чернівецької міської ради пропонувалось затвердити проект землеустрою щодо відведення та передачі безоплатно у власність земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 7310136300:19:001:0315) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (зв. а.с. 10, а.с.20).

07.10.2021 року на 10 сесії Чернівецької міської ради VIII скликання розглянуто проект рішення "Про розгляд звернення ОСОБА_1 стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі безоплатно у власність".

За результатами голосування за основу і в цілому рішення не прийнято, всього голосувало - 43, з яких: за – 22, утримався – 1, не голосували – 9, відсутні – 11 (а.с. 20-21).

Вважаючи протиправною бездіяльність Чернівецької міської ради щодо незатвердження проекту відведення земельної ділянки, за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7310136300:19:001:0315) та передачі її у власність, у визначені законодавством строки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частин 9, 10 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Частиною 8 статті 186 ЗК України передбачено, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

При цьому, положеннями ч. 10 ст. 186 ЗК України визначено, що висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Отже, чинним законодавством чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або відмовляє у його затвердженні.

При цьому, у випадку відмови у затвердженні проекту землеустрою, таке рішення має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Положеннями статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Із аналізу наведених норм видно, що саме на пленарних засіданнях органом місцевого самоврядування вирішуються питання щодо земельних відносин.

При цьому, за наслідком розгляду клопотання про затвердження розробленої документації із землеустрою, обов`язковим є прийняття саме рішення про його затвердження чи/або про відмову у його затвердженні.

З матеріалів справи судом встановлено, що 17.08.2021 року позивач звернувся до Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 . та передати у власність (кадастровий номер 7310136300:19:001:0315) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Чернівецькою міською радою було підготовлено проект рішення 10 сесії VIIІ скликання Чернівецької міської ради "Про розгляд звернення ОСОБА_1 стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі безоплатно у власність" згідно із яким сесії Чернівецької міської ради пропонувалось затвердити проект землеустрою щодо відведення та передачі безоплатно у власність земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 7310136300:19:001:0315) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (зв. а.с. 10, а.с.20). З листа департаменту Урабаністики та архітектури Чернівецької міської ради від 20.10.2021 року встановлено, що до вказаного проекту рішення рекомендацій постійних комісій Чернівецької міської ради VIII скликання не було.

07.10.2021 року на 10 сесії Чернівецької міської ради VIII скликання розглянуто проект рішення "Про розгляд звернення ОСОБА_1 стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі безоплатно у власність".

За результатами голосування за основу і в цілому рішення не прийнято, всього голосувало - 43, з яких: за – 22, утримався – 1, не голосували – 9, відсутні – 11 (а.с. 20-21).

Таким чином, на момент звернення позивача до суду з даним позовом, відповідачем не прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, чим допущено протиправну бездіяльність.

Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, бездіяльність міською радою недопущена, оскільки проект рішення не отримав необхідної кількості голосів депутатів на свою підтримку 2/ 3 голосів від загального складу ради, як це передбачено статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а тому рішення не було прийнято. Зазначав, що у подальшому вказане питання включено до порядку денного сесії міської ради на 25.11.2021 року, в роботі сесії оголошено перерву. Вважає, заходи із прийняття рішення за зверненням позивача тривають, а тому відсутня бездіяльність відповідача, що містить тривалий протиправний характер.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки такі дії не звільняють орган місцевого самоврядування, як суб`єкта розпорядження землями, від обов`язку прийняття рішення за наслідком розгляду клопотання про затвердження розробленої документації із землеустрою чи/або про відмову у її затвердженні у визначений ЗК України строк.

Разом з тим, на час прийняття рішення у даній справі відповідачем так і не надано суду доказів прийняття рішення за зверненням позивача про затвердження проекту землеустрою, що вказує та протиправну триваючу бездіяльність.

Неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою не може підміняти рішення про відмову у його затвердженні, оскільки положення ст. 186 ЗК України зобов`язує уповноважений орган у такому рішенні навести вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Положення ЗК України не передбачають випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатом розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою може не прийняти позитивного для заявника рішення за відсутності визначених цим кодексом підстав.

Вказані правові висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду викладеній в постанові від 23.11.2021 року у справі № 580/704/21.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України "Про землеустрій", Законом України "Про місцеве самоврядування", без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, протиправної бездіяльності стосовно розгляду заяви позивача.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення яким затвердити проект відведення земельної ділянки та передати її у власність ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Статтею 30 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

У свою чергу, пунктом 6 частини 3 статті 186 ЗК України передбачено, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу;

Відповідно до частини 10 статті 186 ЗК України висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Таким чином, статтею 186 ЗК України передбачено два альтернативні варіанти рішень, які можуть бути прийняті органом місцевого самоврядування, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.

Як встановлено судом, Чернівецькою міською радою було підготовлено проект рішення 10 сесії VIIІ скликання Чернівецької міської ради "Про розгляд звернення ОСОБА_1 стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі безоплатно у власність" згідно із яким сесії Чернівецької міської ради пропонувалось затвердити проект землеустрою щодо відведення та передачі безоплатно у власність земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 7310136300:19:001:0315) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

В свою чергу з листа департаменту Урабаністики та архітектури Чернівецької міської ради від 20.10.2021 року встановлено, що до вказаного проекту рішення рекомендацій постійних комісій Чернівецької міської ради VIII скликання не було.

Під час розгляду справи відповідачем не наведено жодних законодавчо-визначених підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі безоплатно у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 7310136300:19:001:0315) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а тому протиправна бездіяльність органу місцевого самоврядування перешкоджає позивачу у реалізації конституційного права на землю.

За таких обставин суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Чернівецької міської ради прийняти рішення, яким затвердити проект відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7310136300:19:001:0315) та передати її у власність ОСОБА_1 .

При сьому суд вважає, що задоволення вимоги про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою не буде втручанням суду в дискреційні повноваження відповідача, а буде обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, оскільки відповідач тривалою протиправною бездіяльністю, без жодних законодавчо-визначених підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, перешкоджає позивачу у реалізації конституційного права позивача на землю. Така позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.

Також, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи N R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.80 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Натомість, у даній справі, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, затвердити проект землеустрою, або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

Щодо відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вимога ефективності судового захисту перегукується з міжнародними зобов`язаннями України. Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява N 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій суб`єкта владних повноважень. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції.

Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (пункт 2 частини 2 статті 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (пункт 4 частини другої статті 23 ЦК України).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.

Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнавав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

У практиці Європейського Суду з прав людини, порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89, від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005).

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому, слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, дійсно в силу статті 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

Що стосується розміру моральної шкоди, то відповідно до частини 3 статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому, суд вважає за необхідним навести правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в його постанові 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц, згідно якої визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

З огляду на те, що "розумність" і "справедливість" є оціночними поняттями, суд, встановивши фактичні обставини справи, має широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи те, що судом констатовано факт тривалої протиправної бездіяльності відповідача щодо незатвердження проекту відведення земельної ділянки у визначені ЗК України строки, яка і була предметом розгляду даної справи, а також виходячи із вимог розумності, справедливості і достатності, враховуючи зусилля позивача на відновлення свого порушеного права, суд дійшов висновку що розумний та адекватний розмір відшкодування моральної шкоди повинен становити 20000,00 грн, як такий, що в повній мірі відповідає та є співмірним завданій відповідачем протиправною бездіяльністю шкоді.

При цьому суд вважає необґрунтованими твердження позивача про те, що протиправна бездіяльність відповідача триває з 2015 року, оскільки в межах даних спірних правовідносин розглядається бездіяльність відповідача щодо незатвердження проекту відведення земельної ділянки згідно заяви позивача від 16.08.2021 року. Таким чином, розмір моральної шкоди повинен бути еквівалентним періоду протягом якого бездіяльність суб`єкта владних повноважень завдавала позивачу моральної шкоди.

Наведений висновок суду також узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17 та від 22 січня 2020 року у справі № 295/4277/16-а.

Щодо заяви позивача у позові про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Правові норми, закріплені у частині 1 статті 382 КАС України, кореспондуються з положеннями, зокрема, пункту 1 частини 6 статті 246 КАС України, згідно з якими, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.

З аналізу наведених норм вбачається, що судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може встановити під час прийняття рішення у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Висновки аналогічного характеру викладені у додатковій постанові Верховного Суду по справі №235/7638/16-а від 31.07.2018 року.

Відповідно до положень статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з вимогами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Враховуючи викладене, зважаючи на тривалу бездіяльність відповідача щодо незатвердження позивачу проекту відведення земельної ділянки, за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7310136300:19:001:0315), суд вважає, що для забезпечення своєчасного відновлення порушеного права позивача необхідно встановити місячний строк для подачі безпосередньо до Чернівецького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення у даній справі.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", суд не вирішує питання про відшкодування судових витрат позивача.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Чернівецької міської ради щодо прийняття рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки, за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7310136300:19:001:0315) та передачі її у власність ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Чернівецьку міську раду прийняти рішення яким затвердити проект відведення земельної ділянки, за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7310136300:19:001:0315) та передати її у власність ОСОБА_1 .

4. Стягнути з Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.

5. Встановити Чернівецькій міській раді місячний строк для подачі безпосередньо до Чернівецького окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення у даній справі.

6. У задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 );

Відповідач - Чернівецька міська рада (код ЄДРПОУ 36068147, Центральна площа, 1, м. Чернівці, Чернівецька область, 58002).

Суддя В.О. Григораш