Рішення № 103225945, 08.02.2022, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 року справа № 580/10443/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді Трофімової Л.В. за участі секретаря судового засідання Овсієнко Г.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/10443/21

за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу в ЄДРПОУ 441316630)

про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу, постановив рішення.

06.12.2021 вх. 48795/21 представник позивача - адвокат Кирман О.Д., звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, просить: визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Черкаській області від 09.02.2021 № Ф-61140-17 про сплату заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Ухвалою від 10.12.2021 відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін (письмове провадження).

В обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець з 10.10.2001, однак підприємницької діяльності не здійснювала, доходів не отримувала. На адвокатський запит представника позивача Головним управлінням ДПС у Черкаській області надано лист від 12.08.2021, яким повідомлено, що ОСОБА_1 направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 09.02.2021 № Ф-6114-17 станом на 31.01.2021 у сумі 37788,74 грн. 31.03.2021 позивач частково сплатила борг у сумі 15819,54, станом на 12.08.2021 обліковується сума боргу 21969,20 грн. Позивач направила скаргу до ДПС України, рішенням від 16.09.2021 у задоволенні скарги відмовлено. Обчислення боргу відповідачем здійснено на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, без проведення перевірки, складення розрахунку та зазначення дати початку нарахування боргу. Такий спосіб нарахування суперечить законодавству, документальної перевірки платника не проводилося, позивач звітності не подавала, тому представник вважає, що відсутні правові підстави для оформлення та направлення вимоги. Додатково зауважує, що позивач не подавала в строк до 03.03.2012 не подавала державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про себе до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтва про державну реєстрацію на свідоцтво про державну реєстрацію єдиного зразка, тому ОСОБА_1 не має статусу підприємця та обов`язку сплачувати єдиний внесок.

Відповідач позов не визнав, у відзиві просив відмовити у задоволенні позову повністю, позаяк позивач була зареєстрована підприємцем до 01.07.2004 та припинила за власним рішенням підприємницьку діяльність 27.07.2021, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру. Станом на 01.10.2013 органами Пенсійного фонду України передано картку особового рахунку щодо ОСОБА_1 . З метою контролю за сплатою сум єдиного внеску ДПС України в інформаційні системи головних управлінь платників за кодом бюджетної класифікації 71040000 впроваджене автоматичне щоквартальне нарахування сум єдиного внеску фізичними особами-підприємцями. У зв`язку із внесенням змін до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 № 2464-ІV, що набули чинності 01.01.2017, фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані сплачувати єдиний внесок незалежно від результатів здійснення підприємницької діяльності, за звітний рік. ДПС України проводяться річні та квартальні нарахування за кодом платежу 71040000. Позивачеві нараховано в автоматичному режимі єдиний соціальний внесок за період з 2017 року до листопад 2020 року в сумі 37788,74 грн. 29.03.2021 за платіжним дорученням № 38516 погашено частину заборгованості в сумі 15819,54 грн, що зараховано на погашення боргу минулих років (з 2017 року по третій квартал 2018 року включно). У в`язку із викладеними обставинами ОСОБА_1 направлено вимогу від 09.02.2021 № Ф-61140-17 про сплату заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов не належить до задоволення з огляду на таке.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі ст. 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо. У Рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19.04.1993 у справі Краска проти Швейцарії зазначено: «ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, що вони вважають важливими для справи. Такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом». Ціль Конвенції з прав людини і основоположних свобод гарантувати права, що є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом.

Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на звернення до суду захист передбачає можливість отримати захист порушеного права, обумовлене тим, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. «Порушене право» за захистом якого особа може звертатися до суду, за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес»: - правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку ЄСВ, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон №2464). Згідно статті 2 Закону № 2464 дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно Законом№ 2464 визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Інструкцією, що визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом № 2464, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів є Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом МФУ від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 499).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 10.10.2001 зареєстровано як фізичну особу підприємця, 07.11.2001 позивача узято на облік як платника єдиного внеску.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону №2464 недоїмка - сума ЄСВ, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Законом №2464 (стаття 25) передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками ЄСВ, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У випадках, зазначених в абзаці 9 цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою у порядку, встановленому законом. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Відповідно до відомостей інтегрованої картки платника ЄСВ за позивачем обліковано недоїмку зі сплати ЄСВ 21969,20 грн станом на 31.03.2021.

Згідно з частиною 2 статті 11 Закону №2464 із страховими коштами, акумульованими на рахунках органів доходів і зборів, здійснюються, зокрема такі операції: 1) перерахування на рахунки Пенсійного фонду фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - недержавних пенсійних фондів відповідно до встановлених законом пропорцій розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; 2) повернення платникам єдиного внеску надміру або помилково сплачених сум; 3) повернення безпідставно стягнених сум єдиного внеску.

Верховний Суд у справі № 580/3469/19 відступив від викладеної раніше у рішеннях правової позиції, відповідно до якої спеціальним законодавчим актом, що визначає строки звернення до суду з позовом про скасування вимоги про сплату ЄСВ за Законом № 2464-VI і строк протягом якого платник може оскаржити вимогу в судовому порядку за статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України становив десять днів із дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, сформулювавши правовий висновок відповідно до якого строк, протягом якого особа може звернутися до суду після застосування процедури досудового оскарження вимоги фіскального органу про сплату єдиного внеску, складає три місяці з дня отримання платником рішення органу доходів і зборів вищого рівня, прийнятого за наслідками розгляду відповідної скарги.

01.09.2021 ОСОБА_1 подала скаргу до ДПС України про скасування вимоги Головного управління ДПС у Черкаській області від 09.02.2021 № Ф-61140-17 про сплату заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Рішенням від 16.09.2021 скарга позивача залишена без розгляду.

Відтак строк звернення до суду позивачем не пропущений, що не ставиться під сумнів відповідачем.

Відповідно до пункту 3 розділу 6 Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів. Згідно пункту 3 розділу 4 Інструкції № 499 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. Відповідно до пункту 4 розділу 6 Інструкції № 449 після надсилання (вручення) вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику корінець такої вимоги з відміткою про вручення підшивається до справи платника та якщо вимога органу доходів і зборів скасовується чи змінюється судом, то підшивається примірник (копія) рішення суду до справи платника поряд з корінцем від вимоги, щодо якої відбувся судовий розгляд.

Судом встановлено, що до позовної заяви надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з оскаржуваною вимогою, наявна відмітка про повернення відправлення у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) перевіряла правомірність належного повідомлення про розгляд дисциплінарної справи, оскільки листи повернулися «за закінченням терміну зберігання». Суд зазначив, що «направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення «належним». Отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю Комісії, а тому не може свідчити про неправомірність її дій».

Відповідно до п.63.2. ст.63. Податкового кодексу України (далі - Кодекс №2755), взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.Згідно із п.14.1.56-2 статті 14 Кодексу №2755 електронний кабінет сукупність інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, призначених для взаємодії між платниками податків та державними, у тому числі контролюючими, органами з питань реалізації прав та обов`язків, визначених цим Кодексом та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання цього Кодексу та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Взаємодія реалізується, зокрема через інші засоби, бази даних, реєстри, що ведуться в електронному вигляді, інформаційні, телекомунікаційні, інформаційно-телекомунікаційні системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику; п.14.1.226-1 сервісне обслуговування платників надання адміністративних, консультаційних, довідкових, інформаційних, електронних та інших послуг, пов`язаних з реалізацією прав та обов`язків платника відповідно до вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. Відповідно до п. 19-1.1.41 статті 19-1 відповідач під час адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків організовує інформаційно-аналітичне забезпечення та організовує автоматизацію процесів адміністрування контролюючими органами та організовує збір податкової інформації та вносять її до інформаційних баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (п.19-1.1.40), використовуючи під час виконання посадових (службових) обов`язків податкову інформацію з інформаційно-телекомунікаційних систем та інших джерел, отриману в порядку та спосіб, визначений цим Кодексом (п.19-1.1.46).

Відповідно до ч.1. ст.51 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» державний реєстратор у день державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у порядку, визначеному статтями 47 - 50 цього Закону, зобов`язаний надіслати відповідним органам статистики, доходів і зборів, Пенсійного фонду України повідомлення про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та відомості реєстраційної картки про проведення державної реєстрації припинення фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п.4) пп.11.32 розділу ХІ Порядку обліку платників податків і зборів державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання.

Відповідно до ст. 4 Закону № 2464 фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах - звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Добровільна участь особи, яка виявили бажання бути платниками єдиного внеску, передбачає собою укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. У матеріалах справи відсутній договір про добровільну участь позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Позивачем не наведено жодної підстави, яка б звільняла її від сплати єдиного соціального внеску.

Особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності звільняються від сплати за себе єдиного внеску за умови взяття їх на облік фізичних осіб - підприємців та провадження ними одного виду діяльності одночасно як осіб, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті.

Згідно п. 2), 3) ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Починаючи з 01.01.2017, у разі якщо фізичні особи-підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом №2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Нарахування позивачу єдиного внеску відповідачем здійснювалось виходячи з розміру мінімального страхового внеску на місяць, що узгоджується з вимогами п. 2) ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VІ.

Відповідно пункту 6 Розділу VI Інструкції № 499 вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується чи змінюється судом.

Оцінюючи доводи позовної заяви про відсутність у ОСОБА_1 статусу підприємця у зв`язку із відсутністю необхідної перереєстрації, суд зазначає таке.

Пунктом 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» був викладений у редакції, що передбачала, що усі діючі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру, зобов`язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки зобов`язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.

Наслідки невиконання зазначеної вимоги Закону, у тому числі у вигляді припинення юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, встановлені не були. З 13.12.2015 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» був викладений у новій редакції.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 зазначеного Закону для державної реєстрації включення відомостей про фізичну особу-підприємця, зареєстровану до 1 липня 2004 року, відомості про яку не містяться в Єдиному державному реєстрі, подається заява про державну реєстрацію включення відомостей про фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру.

Зазначені норми права вказують на те, що фізичні особи-підприємці, зареєстровані до 01 липня 2004 року, не втрачають відповідного статусу та мають право звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію включення відомостей про себе як фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру.

Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності та в обліку здійснено нарахування ЄСВ. Платник єдиного внеску здійснює остаточні розрахунки. Після проведення остаточного розрахунку платником єдиного внеску контролюючий орган знімає його з обліку та вносить відповідні записи до реєстру страхувальників із зазначенням дати та підстави зняття з обліку. Датою зняття з обліку є дата внесення запису до реєстру страхувальників.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частина 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частина 2 статті 77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Кодексом адміністративного судочинства України (частина 5 статті 242) встановлено, що під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 805/2195/17 (ЄДРСР 72866983) щодо пункту 4 статті 4 Закону № 2464 зазначено: «аналіз даної норми свідчить про те, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування від сплати ЄСВ можливе за наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду (постанова від 04.12.2019 в справі 440/2149/19) особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору ЄСВ досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач належить до категорії осіб, які звільняються від сплати єдиного внеску.

Оцінюючи доводи позовної заяви про протиправність нарахування заборгованості із єдиного соціального внеску в автоматизованому режимі, суд зазначає таке.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом №2464, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом № 449 Міністерства фінансів України 20.04.2015. Відповідно до п. 10 розділу ІV Інструкції обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок. Згідно вимог Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, підпунктом 2 пункту другого розділу VII передбачено, що розрахунок фінансової санкції (за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску) здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Статтею 9 Закону №2464 та п. 10 розділу ІV Інструкції передбачено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється не тільки на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських документів, а і інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідачем складено вимогу від 09.02.2021 № Ф-61140-17 про сплату заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на виконання повноважень, у порядку і у спосіб, передбачений законом, оцінюючи рішення за критеріями згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, варто зазначити, що наведеними відповідачем доказами не встановлено протиправностівимоги як індивідуального акта, що прийнятий з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, зокрема з урахуванням відсутності у ОСОБА_1 спеціального статусудля виключення підстав нарахування, обліку і сплати ЄСВ - єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 2, 5-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати не розподіляються.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ]

відповідач: Головне управління ДПС у Черкаській області вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу в ЄДРПОУ 441316630]

Судове рішення складене 08.02.2022.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА