Рішення № 103225728, 07.02.2022, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2022 року справа № 580/7760/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1588 про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі — позивач) з позовом до військової частини А1588 (далі — відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплати індексації грошового забезпечення) за період з, 04.11.2020 по 31.08.2021 (з моменту виникнення спору та повідомлення позивачем відповідача про неповний розрахунок при звільненні до фактичного розрахунку);

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплати індексації грошового забезпечення) за період з 04.11.2020 по 31.08.2021, з моменту виникнення спору та повідомлення відповідача про неповний розрахунок при звільненні по день фактичного розрахунку, 300 днів, виходячи з розрахунку 475, 96 грн в день у розмірі 142788 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що проходив військову службу у Військовій частині А1588. Після звільнення з військової служби у запас йому не здійснено належних виплат, встановлених Кодексом законів про працю, а тому був змушений звернутися до суду. На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.02.2021 у справі №580/5522/20 відповідач здійснив остаточний розрахунок належного йому грошового забезпечення лише 31.08.2021. Враховуючи вказані обставини позивач вважає, що відповідач має виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.11.2020 по 31.08.2021 у сумі 142788, 00 грн.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надавши до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що здійснений відповідачем розрахунок і виплата сум належних позивачу при звільненні, останнім не оскаржувалися. Оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу сум, належних при звільненні, був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні. При цьому, розмір виплаченої індексації грошового забезпечення на суму 26 888, 53 грн, позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 142 788, 00 грн, що перевищує розмір індексації грошового забезпечення та є неспівмірним.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу в військовій частині А1588 на посаді командира взводу забезпечення відокремленого відділу зберігання боєприпасів до 24.07.2020.

Відповідно до наказу командира військової частини А1588 №157 від 24.07.2020 (по стройовій частині) звільнений з військової служби у запас - за станом здоров`я та виключений із списків особового складу частини. Станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу військової частини питання щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.01.2018 не вирішувалося.

04.11.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.03.2018. Однак відповідач індексацію грошового забезпечення за вказаний період не виплатив, тому позивач був змушений звернутися до суду.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04.02.2021 у справі №580/5522/20, яке набрало законної сили 10.03.2021 визнано протиправною бездіяльність військової частини А1588 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.03.2018 та зобов`язано військову частину А1588 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.03.2018.

31.08.2021 військова частина А1588 виплатила позивачу суму індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.03.2018 у розмірі 26 946, 80 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача.

Вважаючи протиправним не проведення повного розрахунку при звільненні у визначені строки, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 №2011-XII, зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону №2011-XIІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону №2011-XII).

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-XII зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2232-XII) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

У відповідності до абзаців 1 та 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Проте ні Законом України “Про військовий обов`язок і військову службу”, ні Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця з військової служби середнього заробітку.

Згідно ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. У той же час такі питання врегульовані положеннями Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Судом встановлено, що відповідач виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення у сумі 26 946, 80 грн – 31.08.2021. Отже, позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.11.2020 (наступний день після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок) по 31.08.2021.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 і застосовується у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно п. 3 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно п. 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Положеннями п. 8 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки військової частини А1588 від 28.07.2020 №242 грошове забезпечення позивача за два останні календарні місяці, що передують місяцю звільнення становить: за травень 2020 – 14 516, 80 грн, за червень 2020 – 14516, 80 грн.

Середньоденний заробіток становить 475, 96 грн. Розрахунок: 14 516, 80 грн х 2 / 61 (календарні дні у періоді травень-червень 2020 року).

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 98 047, 76 грн. Розрахунок: 206 роб.днів (з 05.11.2020 по 31.08.2021) х 475, 96 грн.= 98 047, 76 грн.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-Ц дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-Ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі від 20.01.2021 №200/4185/20-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, враховує вказані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Суд зазначає, що сума заборгованості складає 26 946, 80, а сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 98 047, 76 грн, отже є неспівмірною.

Застосовуючи критерій ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, суд зазначає, що облікова ставка НБУ, або ставка рефінансування — норма відсотка, що стягується Національним банком України при рефінансуванні комерційних банків. Вона є монетарним інструментом, за допомогою якого Нацбанк встановлює для суб`єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових ресурсів.

Згідно з даними офіційного сайту Національного банку України https://bank.gov.ua/ua/monetary/stages/archive-rish облікова ставка НБУ станом на 31.08.2021 складала 8 відсотків.

Отже орієнтовний розмір майнових втрат позивача внаслідок несвоєчасного розрахунку склав 1 216, 67 грн (26 946, 80 грн х 8%):365 дн. х 206 роб. дн.).

Суд також враховує, що тривалість строку затримки розрахунку при звільненні залежала в тому числі і від дати звернення позивача з позовом до суду.

Так, провадження у справі №580/5522/20 відкрито згідно з ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.12.2020, тобто позивач звернувся до суду із значною затримкою.

З огляду на зазначене суд вважає за необхідне зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу 1 216, 67 грн.

Отже позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення у сумі 1 216, 67 грн

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судові витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають, оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними військової частини А1588 відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 05 листопада 2021 року по 31 серпня 2021 року.

Зобов`язати військову частину А1588 (військова частина А1588, м. Умань, Черкаська область, 20300, код ЄДРПОУ 07799070) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 05 листопада 2021 року по 31 серпня 2021 року у сумі 1 216 (одна тисяча двісті шістнадцять) гривень 67 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ