Рішення № 103225714, 07.02.2022, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2022 року справа № 580/9162/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С. О. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі — позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі — відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні позивача та не донарахуванні йому компенсації за невикористану відпустку і грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 14 005 (чотирнадцять тисяч п`ять) грн 26 коп;

- зобов`язати відповідача донарахувати та виплатити позивачу компенсацію за 99 днів невикористаної відпустки в розмірі 4315 (чотири тисячі триста п`ятнадцять) грн 41 коп;

- зобов`язати відповідача донарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в розмірі 15 693 (п`ятнадцять тисяч шістсот дев`яносто три) грн 96 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що проходив службу в органах податкової міліції ДФС у Черкаській області. При звільненні зі служби відповідач не провів з позивачем остаточний розрахунок, а саме не виплатив компенсацію за 99 днів невикористаної відпустки та грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Вказані кошти виплачені позивачу лише у вересні 2021 року без урахування доплати за роботу у нічний час, яка є складовою грошового забезпечення та виплачувалась йому щомісячно у період з вересня 2019 року по серпень 2021 року. Позивач вважає вказану бездіяльність протиправною та такою, що порушує його права.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі за даним позовом без повідомлення учасників справи (письмове провадження).

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надавши до суду відзив на позовну заяву в якому вказав, що сума компенсації за дні не використаної відпустки у розмірі 43 495,65 грн була виплачена позивачеві та відображена у розрахунковому листі за вересень 2021 року. Частиною З Порядку №393 визначений вичерпний перелік складових, які включаються до складу грошового забезпечення працівників начальницького складу податкової міліції, серед яких відсутня така складова, як доплата за нічний час. Доплата за нічні обумовлена Галузевою угодою від 23.06.2020 укладеною між Державною податковою службою України, Державною фіскальною службою України і Всеукраїнською професійною спілкою працівників органів державної податковою служби на 2020-2025 роки і виплачується виключно на підставі Галузевої угоди та КЗпП України. Однак в розрахунок грошового забезпечення позивача не повинна включатися.

05.01.2022 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив у якій зазначено, що перелік складових, які включаються до складу грошового забезпечення працівників начальницького кладу податкової міліції, визначений у п.З Порядку виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 17.07.2018 № 616, не може бути вичерпним. Згідно довідки про додаткові види грошового забезпечення від 15.09.2021 №107/23-97-09-035 доплата за роботу у нічний час виплачувалась позивачу щомісячно у період з вересня 2019 року по серпень 2021 року. Крім того, у вказаній довідці зазначено, що на всі виплати (в т.ч. і на доплату за роботу у нічний час) нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. За вказаних обставин вважає, що доплата за роботу у нічний час є додатковим видом грошового забезпечення, що входить до складових грошового забезпечення та має враховуватися при нарахуванні та виплаті компенсації за невикористані відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах податкової міліцї ДФС у Черкаській області.

Наказом Головного управління ДФС у Черкаській області від 08.09.2021 №102-о позивача звільнено із займаної посади у відставку на підставі підпункту “б” пункту 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Вказаним наказом передбачено виплатити йому грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та компенсацію за невикористані дні відпустки за 2014-2021 роки в кількості 99 діб.

Станом на день звільнення остаточного розрахунку з позивачем не проведено, що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача за період з 01.08.2021 по 11.10.2021, виданою ПАТ АБ “Укргазбанк” 11.10.2021.

Відповідно до розрахункового листа за вересень 2021 року, виданого відповідачем позивачу нараховано 20 5646,13 грн., в тому числі компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 43495,65 грн та одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 158166,00 грн.

Згідно з випискою ПАТ AT «Укргазбанк» з рахунку IBAN НОМЕР_1 за період з 01.08.2021 до 11.10.2021 позивачем отримано заробітну плату за серпень 24.09.2021 в розмірі 6521, 22 грн, заробітну плату за вересень 30.09.2021 в розмірі 3924,71 грн та грошову компенсацію за невикористану відпустку і одноразову грошову допомогу при звільненні 07.10.2021 в розмірі 198636,73 грн.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати компенсації за невикористану відпустку та грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в належному розмірі та щодо здійснення несвоєчасного розрахунку при звільненні, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 4 Закону України “Про відпустки” від 05.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) встановлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;”.

Згідно з частиною 14 статті 10-1 Закону №2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Пунктом 2 розділу ХІІ Порядку виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 17.07.2018 №616 передбачено, що за невикористані дні відпусток особам начальницького складу податкової міліції, які звільняються зі служби, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористані дні відпусток проводиться виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення, помноженого на кількість календарних днів невикористаної відпустки.

Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток вказується в наказі про звільнення.

У разі звільнення особи начальницького складу податкової міліції виплата грошового забезпечення проводиться в день звільнення.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон - №2011) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно абзацу 1, 2 пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей” (далі — Порядок №393) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Слід зазначити, що вказаний спір виник у зв`язку з неврахуванням відповідачем доплати у нічний час при обчисленні компенсації за невикористані дні відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні.

Відповідно до пункту 3 Порядку виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 17 липня 2018 року № 616 (далі — Порядок №616) грошове забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції (крім курсантів навчального закладу ДФС) складається з: 1) посадового окладу; 2) окладу за спеціальним званням; 3) щомісячних додаткових видів грошового забезпечення: надбавок за вислугу років, за особливості проходження служби, за спортивне звання, за почесне звання, за виконання функцій державного експерта з питань таємниць, за службу в умовах режимних обмежень; доплати за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук; доплати за вчене звання; премій; 4) одноразових додаткових видів грошового забезпечення: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; допомоги для оздоровлення.

Згідно пункту 2 Порядку №616 місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, встановлене на дату настання події, без урахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення. При цьому до місячного грошового забезпечення премія включається у розмірі, нарахованому у місяці, що передує події; одноденний розмір грошового забезпечення - місячне грошове забезпечення, поділене на кількість календарних днів місяця настання події.

Відповідно до статті 108 КЗпП України робота у нічний час (стаття 54) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Пунктом 3.1.15. розділу 3 Галузевої угоди від 23.06.2020 укладеною між Державною податковою службою України, Державною фіскальною службою України і Всеукраїнською професійною спілкою працівників органів державної податкової служби на 2020-2025 роки передбачено, що сторона роботодавців зобов`язується виплачувати державним службовцям та працівникам суб`єктів Сторони роботодавців, які виконують функції з обслуговування, у межах затвердженого фонду оплати праці на доплату за роботу в нічний час у розмірі 20 відсотків посадового окладу за кожну годину роботи з 22-ї години до 6-ї години наступного дня.

З аналізу викладеного слідує, що доплата за роботу в нічний час виплачується на підставі вказаної Галузевої угоди та Кодексу законів про працю України.

При цьому, годинна ставка обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу на кількість годин за календарем у даному місяці. Підставою для виплати доплати є табель з обов`язковою відміткою у ньому кількості годин, відпрацьованих у нічний час.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що доплата за роботу в нічний час не має щомісячного характеру, нараховується лише за ті години в місяці, які особа працювала в нічний час, тобто постійно коригується або зовсім не нараховується.

Вищий адміністративний суд в ухвалі від 22.05.2014 у справі №2а/1270/2059/12 прийшов до аналогічного висновку, що доплата за роботу в нічний час носить періодичний, компенсаційний характер.

Крім того, факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні та компенсація за невикористані дні відпустки.

Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 266/2322/16-а, від 14 травня 2019 року у справі № 639/2222/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 295/2765/17, від 12 вересня 2019 року у справі № 235/6160/16-а та від 16 вересня 2020 року у справі №612/402/17 та від 24.12.2020 у справі №803/867/17 дійшов висновку щодо не включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія доплати за роботу у нічний час.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у цій частині.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 14 005, 26 грн, суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Судом встановлено, що відповідач здійснив позивачу виплату за невикористані дні відпустки та одноразову грошову допомогу при звільненні у сумі 198 636,73 грн – 07.10.2021. Отже, позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.09.2021 (наступний день після звільнення) по 07.10.2021.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 і застосовується у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно п. 3 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно п. 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Положеннями п. 8 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З розрахункових листі позивача за липень-серпень 2021 року вбачається, що грошове забезпечення позивача за два останні календарні місяці, що передують місяцю звільнення становить: за липень 2021 року – 14334,07 грн, за серпень 2021 – 6521,00 грн.

Середньоденний заробіток становить 336, 37 грн. Розрахунок: 14 334, 07 грн + 6521,00 грн / 62 (календарні дні у періоді липня-серпеня 2021 року).

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 6 727, 40 грн.

Розрахунок: 20 роб.днів (з 09.09.2020 по 07.10.2021) х 336, 37 грн.= 6 727, 40 грн.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі від 20.01.2021 №200/4185/20-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, враховує вказані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Застосовуючи критерій ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, суд зазначає, що облікова ставка НБУ, або ставка рефінансування — норма відсотка, що стягується Національним банком України при рефінансуванні комерційних банків. Вона є монетарним інструментом, за допомогою якого Нацбанк встановлює для суб`єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових ресурсів.

Згідно з даними офіційного сайту Національного банку України https://bank.gov.ua/ua/monetary/stages/archive-rish облікова ставка НБУ станом на 07.10.2021 складала 8,5 відсотків.

Отже орієнтовний розмір майнових втрат позивача внаслідок несвоєчасного розрахунку склав 925, 15 грн (198 636,73 грн х 8,5%):365 дн. х 20 роб. дн.).

З урахуванням наведеного, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судові витрати розподілу не підлягають, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 72, 76-79, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління ДФС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 39392109) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 925 (дев`ятсот двадцять п`ять) гривень 15 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ