Рішення № 103225592, 02.02.2022, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2022 року справа № 580/6612/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого Руденко А., розглянувши у письмовому провадженні у спрощеному позовному провадженні у приміщенні суду справу №580/6612/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Союзпостачзбут-2000» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

21.09.2021 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Союзапостачзбут-2000» з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття Уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок від 12.09.2018, поданого позивачем та зобов`язати відповідача надати позивачу письмове повідомлення про відмову у прийнятті податкової звітності (Уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 12.09.2018);

- визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття Уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 02.10.2018 та зобов`язати відповідача надати позивачу письмове повідомлення про відмову у прийнятті податкової звітності (Уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 02.10.2018).

Обгрунтовуючи позовну заяву, позивач вказав, що Головне управління ДПС у Черкаській області протиправно прийняло помилково подані Уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок (далі – Уточнюючі розрахунки) від 12.09.2018 та від 02.10.2018, оскільки до них не доданий обов`язковий додаток Д5, передбачений пунктом 6 розділу 1 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом МФУ від 28.01.2016 №21, чим порушило пункт 49.10 статті 49 Податкового кодексу України. Прийнявши Уточнюючі розрахунки без додатку Д5 відповідач діяв не в межах наданих повноважень та у не у спосіб, визначений законом. У подальшому це призвело до збільшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість за господарськими операціями, які позивачем фактично не здійснювались, та до стягнення неіснуючого податкового боргу за рішенням суду.

Відповідач проти позову заперечив. У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 04.10.2021, вказав, що в Уточнюючих розрахунках від 12.09.2018 та від 02.10.2018 збільшені рядки 18, 18.1, натомість згідно підпункту 1 пункту 4 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом МФУ від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, додаток Д5 в розрізі контрагентів обов`язково подається при заповненні рядків 10.1 та/або 10.2. Отже Уточнюючі розрахунки прийняті в межах діючого законодавства.

Прийняття Уточнюючих розрахунків від 12.09.2018 та від 02.10.2018 не змінило податкових зобов`язань позивача, визначених у декларації з ПДВ за квітень 2018 року у сумі 1 930 грн, оскільки позивачем були подані Уточнюючі розрахунки:

07.08.2018 №9162705545 на зменшення р. 18 в сумі 839 600 грн;

06.09.2018 №9188234829 на зменшення р. 18 в сумі 839 600 грн;

12.09.2018 №9194505263 на збільшення р. 18 в сумі 839 600 грн;

02.10.2018 №9212434090 на збільшення р. 18 в сумі 839 600 грн.

Позивач 26.10.2021 подав відповідь на відзив, у якому вказав, що відповідач не надав доказів прийняття Уточнюючих розрахунків від 07.08.2018 та від 06.09.2018, а подані відповідачем Уточнюючі розрахунки спростовують доводи відповідача про те, що рядки 1, 10.1 не заповнювались.

Щодо відсутності виникнення податкового боргу, то це спростовується відзивом відповідача на апеляційну скаргу, подану до Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №580/1671/19, та рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 і постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2021 у справі №580/1671/19, згідно з якими податковий борг виник на підставі самостійно визначених позивачем грошових зобов`язань з ПДВ згідно Уточнюючого розрахунку від 12.09.2018 №9194505263 за 01.04.2018 у сумі 864788,00 грн, Уточнюючого розрахунку від 02.10.2018 №9212434090 за 01.04.2018 у сумі 864788,00 грн.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 02.02.2022 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Позивач у справі товариство з обмеженою відповідальністю «Союзпостачзбут-2000» (код за ЄДРПОУ 31007336) перебуває на обліку в ГУ ДПС у Черкаській області та є платником ПДВ з 05.07.2000.

18.05.2018 позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2018 року, якою у рядку 18 самостійно задекларував до сплати позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового ) періоду у сумі 1 930 грн.

Згідно квитанції №2 від 18.05.2018 податкова декларація з ПДВ за квітень 2018 прийнята податковим органом.

У подальшому позивач подав Уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок в декларації з ПДВ за квітень 2018 року, а саме:

07.08.2018 №9162705545 на зменшення р. 18 в сумі 839 600 грн, прийнято згідно квитанції ДФС №2 від 07.08.2018;

06.09.2018 №9188234829 на зменшення р. 18 в сумі 839 600 грн, прийнято згідно квитанції ДФС від 06.09.2018;

12.09.2018 №9194505263 на збільшення р. 18 в сумі 839 600 грн, прийнято згідно квитанції ДФС 12.09.2018;

02.10.2018 №9212434090 на збільшення р. 18 в сумі 839 600 грн, прийнято згідно квитанції ДФС від 02.10.2018.

Вважаючи, що Головне управління ДПС у Черкаській області протиправно прийняло Уточнюючі розрахунки від 12.09.2018 №9194505263 на збільшення рядка 18 в сумі 839 600 грн та від 02.10.2018 №9212434090 на збільшення рядка 18 в сумі 839 600 грн, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим фактичним обставинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України та прийнятими на його виконання нормативно-правими актами.

Згідно статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 46.1 статті 41 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Пунктом 49.1 вказаної статті визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" (пункт 49.4 вказаної статті).

Згідно пункту 49.8 вказаної статті прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

Згідно пункту 49.9 вказаної статті за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно пункту 49.11 вказаної статті у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48, а також недотримання вимог абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання.

Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, та форми податкової звітності з ПДВ затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 (далі – Порядок №21) (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин).

Пунктом 6 Розділу 1 Порядку №21 передбачено, що до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать: податкова декларація з податку на додану вартість з додатками; уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками.

Згідно з підпунктом 5 пункту 10 Розділу 111 Порядку №21 додатками до декларації є розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (додаток 5).

Пунктом 1 Розділу 1V Порядку №21 передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податку самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 3 Розділу 1V Порядку №21 передбачено, що у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути додані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

За змістом вказаних приписів при поданні Уточнюючого розрахунку мають бути подані нові додатки Д5 у разі якщо відбувається виправлення показників тих рядків декларації з ПДВ, щодо яких такі додатки були подані разом з декларацією.

Судом встановлено, що позивачем були подані Уточнюючий розрахунок від 12.09.2018 №9194505263, згідно з яким збільшені показники рядка 18 Розділу 111 «Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду (рядок 9 – рядок 17 декларації) (позитивне значення, яке сплачується до державного бюджету)» на суму 839 600 грн; та Уточнюючий розрахунок від 02.10.2018 №9212434090, згідно з яким збільшені показники рядка 18 Розділу 111 «Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду (рядок 9 – рядок 17 декларації) (позитивне значення, яке сплачується до державного бюджету) на суму 839 600 грн.

Згідно з формою Уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок та приписами Розділу V Порядку №21 додаток Д5 в розрізі контрагентів обов`язково подається у разі заповнення рядків 1.1, 1.2, 4.1, 4.2 Розділу 1 "Податкові зобов`язання" і пунктів 10.1, 10.2 Розділу 11 «Податковий кредит» декларації з ПДВ.

Отже подання додатку Д5 в розрізі контрагентів при заповненні рядка 18 Порядком №21 не передбачено, тому відповідач прийняв Уточнюючих розрахунків від 12.09.2018 та від 02.10.2018 за відсутності додатків Д5 у відповідності до вимог Порядку №21.

Вищезазначеним спростовуються доводи відповідача про обов`язкове подання додатків Д5 до Уточнюючих розрахунків.

Щодо посилання позивача на виникнення податкового боргу внаслідок прийняття вказаних Уточнюючих розрахунків суд зазначає наступне.

Так, позивач посилається на ту обставину, що податковий борг виник внаслідок того, що відповідач відмовив у прийнятті Уточнюючих розрахунків від 07.08.2018 №9162705545 на зменшення рядка 18 в сумі 839 600 грн та від 06.09.2018 №9188234829 на зменшення рядка 18 в сумі 839 600 грн.

Натомість відповідач стверджує, що вказані Уточнюючі розрахунки були прийняті, тому Уточнюючі розрахунки від 12.09.2018 на збільшення рядка 18 на суму 839 600 грн та від 02.10.2018 на збільшення рядка 18 на суму 839 600 грн не призвели до зміни податкового зобов`язання з ПДВ за квітень 2018 у сумі 1 930 грн.

Згідно частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення.

Предметом заявленого позову є правова оцінка дій Головного управління ДПС у Черкаській області щодо прийняття податкової звітності позивача - Уточнюючих розрахунків від 12.09.2018 та від 02.10.2018, тому обставини щодо прийняття чи відмови у прийнятті Уточнюючих розрахунків від 07.08.2018 і від 06.09.2018 та щодо виникнення податкового боргу не відносяться до предмету позову і не підлягають встановленню та правовій оцінці.

Крім цього, суд зазначає, що обставини щодо виникнення податкового боргу, в тому числі на підставі поданих позивачем Уточнюючих розрахунків від 12.09.2018 та від 02.10.2018, були встановлені рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 у справі №580/1671/19, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2021, тому у разі незгоди з вказаними судовими рішеннями позивач не позбавлений права оскаржити їх в касаційному порядку із зазначених підстав.

Згідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Надавши оцінку зібраним у справі доказам, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті Уточнюючих розрахунків від 12.09.2018 та від 02.10.2018 діяв відповідно до приписів статті 50 Податкового кодексу України та Порядку №21, тому позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 5, 9, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Головуючий Алла РУДЕНКО