Рішення № 103225462, 03.02.2022, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2022 року справа № 580/10006/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Трофімової Л.В. за участі секретаря судового засідання Овсієнко Г.О., розглянувши у письмовому проваджені за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/10006/21

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул. Хоменка, 19, м. Черкаси, 18008, код ЄДРПОУ 07735288)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, ухвалив рішення.

24.11.2021 вх. 46561/21 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та з урахуванням змінених позовних вимог (07.12.2021 вх.№49090/21), просить:

- визнати протиправною бездіяльність Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо необхідності під час нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно застосувати «січень 2008 року» як місяць обчислення індексу споживчих цін (так званий «базовий місяць») для розрахунку індексації;

- зобов`язати Черкаський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки під час нарахування та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно застосувати «січень 2008 року» як місяць обчислення індексу споживчих цін (так званий «базовий місяць») для розрахунку індексації.

10.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначене на 11.01.2022. Ухвалою від 11.01.2022 підготовче провадження закрите, справу призначено до судового розгляду на 27.01.2022, 03.02.2022.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що з 16.03.2015 до 27.07.2018 проходив військову службу в Черкаському обласному військовому комісаріаті, що в 2020 році реорганізований у Черкаський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. За час проходження служби йому не нараховувалася та не була виплачена індексація грошового забезпечення, у зв`язку з чим звернувся до суду. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі № 580/3515/21 за позовом ОСОБА_1 до Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно; зобов`язано Черкаський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2021 апеляційну скаргу повернено скаржнику – відповідачу в справі. На виконання вказаного рішення 28.10.2021 відповідачем було виплачена індексація грошового забезпечення, проте у меншій сумі (на думку позивача), ніж передбачено вимогами Закону України від 03.07.1991 № 1282 «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку № 1078 без дотримання листів-роз`яснень Мінсоцполітики. У відповідь на звернення позивача відповідач повідомив 05.11.2021 листом № 6/7/836, що індексація нарахована і виплачена із застосуванням базового місяця – грудень 2015 року. Позивач стверджує, що «наполягання на необхідності під час нарахування та виплаті індексації грошового забезпечення застосувати «січень 2008 року» як місяць для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базовий місяць) відповідач проігнорував». На дату подання даного позову виплату недоплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 включно позивачеві не здійснено, тому позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача і просить зобов`язати застосувати базовий місяць – січень 2008 року.

Відповідач надав відзив на позов (06.01.2022 вх. 738/22), просив у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078 проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Відповідач як розпорядник бюджетних коштів проводить видатки виключно в межах бюджетних асигнувань, що унеможливлює здійснення бюджетних асигнувань з перевищенням бюджетних призначень або за рахунок інших коштів. Чинним законодавство в період 2016-2018 років виплата індексації не передбачалася. Відповідач посилається на розпорядження міністра оборони України від 26.03.2018, яким з 01.03.2018 підвищено розміри посадових окладів військовослужбовців, а оскільки станом на березень 2018 року величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, то індексація не була проведена. Встановлення базового місяця під час проведення індексації належить до повноважень відповідача.

Позивач у судове засідання не прибув, звернулися з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутності. Відповідач в судове засідання представника не направив.

Згідно з частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі під час розгляду справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке.

Конституцією України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі - Закон №1282 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Верховний Суд у справі № 909/243/18 акцентував увагу на відмінностях між поняттями «предмет спору» та «предмет позову»: предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

У додатках до позову позивач надав копію паспотра і картки платка податків, копію рішення у справі №580/3515/21, копію листа відповіді, копію листа Мінсоцполітики від 22.06.2020 №74/0/214-20. Позивач не вважав за доцільне у цій справі надати доказ отриманої виплати з нарахованої індексації за рішенням суду і власного розрахунку деструктивних відхилень на підтвердження бездіяльності відповідача та/або доказів оскарження бездіяльності державного виконавця у незабезпеченні виконання судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 18.07.2019 у справі №826/2426/16 (ЄДРСР 83104634) зазначив, що листи – це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства суб`єкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, що безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення у мотивувальній частині судового акта.

Згідно з частиною 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Верховний Суд у справі № 0940/2394/18 зазначив: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Судовий контроль – це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У ст. 383 КАС України правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі (постанова Верховного Суду у справі №520/11829/17 від 27.11.2018).

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, позаяк примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» № 1404 у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа. Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Під час розгляду позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження (постанова від 21.11.2018 у справі № 816/2016/17 К/9901/50946/18 ЄДРСР 79365485).

Передбачений правовий інститут контролю за виконанням рішення суду належить застосуванню виключно у разі вчинення суб`єктом владних повноважень під час виконання судового рішення протиправних дій чи бездіяльності або прийняття протиправних рішень, що у свою чергу порушують законні права та інтереси позивача. Визнання судом протиправними рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідача - можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру на користь особи-позивача. Згідно ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Згідно частин 1, 2, 4, 5 ст.249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Позивач у відповідь на розгляд звернення відповідачем та незгодою з ним не позбавлений права звернутися до суду у вирішеній справі щодо обсягу і правомірності його виконання. жодних розрахунків і доказів на обгрунтування ініційованого нового позову у додатках немає.

Суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією із державних гарантій в оплаті праці. У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №825/565/17 зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства України проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим під час проведення індексації (місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем під час здійснення індексації грошового забезпечення військовослужбовців). Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Згідно зі ст. 4 Закону №1282 індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, що установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному КМУ.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок №1078, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. – місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Місяць, в якому відбувається підвищення грошових доходів працівників у зв`язку із розширенням зони обслуговування, збільшенням обсягу робіт, суміщенням професій (посад), виконанням обов`язків тимчасово відсутнього працівника, оплатою за роботу за сумісництвом на одному підприємстві, в установі, організації, а також за рахунок збільшення розміру премії, не вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (у разі, коли не відбувається підвищення тарифної ставки /окладу).

У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09.12.2015 № 1013, що набрала чинності з 15.12.2015 та застосовується з 01.12.2015, змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення. У редакції Постанови №1013 від 09.12.2015 пункт 5 Порядку №1078 викладено у такій редакції: «у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу».

Відповідно до п. 3 постанови від 09.12.2015 №1013 передбачено: міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, що склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, що йому повинні були виплатити у грудні 2015 року. Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов. Вказане підтверджується роз`ясненням поняття «виходу за межі позовних вимог», наведеним у постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 «Про судове рішення»: відповідно до пункту 3 виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено. Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Під час повторного розгляду заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправними, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у справі. Позивачем не обґрунтовано з доказами на підтвердження виникнення між сторонами нового спору, що не пов`язаний з питаннями виконання рішення у вирішеній справі № 580/3515/21, що набрало законної сили.

Існує особливий порядок подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, визначений ст. 383 КАС України. Відповідно до норм вказаної статті, вирішення таких вимог здійснює суд, який приймав відповідне рішення. Вимоги щодо невиконання відповідачем рішення адміністративного суду або його дії щодо неналежного виконання такого рішення належать розгляду судом, що постановив вказане рішення, в порядку розгляду питань, що пов`язані із виконанням рішення суду. Варто зазначити, що у разі незгоди із діями відповідача, що вчиненні на виконання судового рішення, позивач має звернутися до суду не із позовною заявою, а із відповідною заявою у справі № 580/4665/21 у порядку, визначеному статтею 383 КАС України. Встановлення місяця підвищення (базового місяця) відповідно до положень Порядку №1078 та Закону 1282 належить до повноважень відповідача, докази неправильного визначення відповідачем базового місяця має перевірити суд у вирішеній справі № 580/3515/21 з метою ефективного захисту прав позивача з урахуванням оцінки здійснення виконавчого провадження.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звернув увагу, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Верховний Суд зазначив, що наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (ст. 382 КАС України), що не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18.

Вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, що прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

У справі № 380/2597/20 ЄДРСР 93118008 зазначено: визначення базового місяця належить до виключної компетентності відповідача і суд не має повноважень визначати складові елементи нарахування індексації та здійснення його розрахунку, позаяк відповідно до законодавства обчислення таких сум належить до відання компетентних структур відповідача, а тому належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/3515/21 позовні вимоги в частині визначення базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення (січень 2008 року) залишено без задоволення, проте рішення зобов`язального характеру містить вимогу до виконання: зобов`язано Черкаський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно, що передбачає здійснення судового контролю з метою забезпечення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, як ефективного захисту прав позивача, позаяк позовні вимоги позивача фактично зводяться до оскарження бездіяльності відповідача щодо неналежного, на його думку, виконання рішення суду у вирішеному спорі, що виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, зокрема з перевірки твердження відповідача про те, що «місяцем для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базовим місяцем) за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 для всіх військовослужбовців є січень 2008 року» адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, що відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.

Неналежний спосіб захисту є самостійною підставою для відмови в позові в будь- яких правовідносинах, тому ВП ВС у справі № 522/1528/15 -ц розмежувала превентивний та ефективний способи захисту. Суд дійшов висновку, що з урахуванням встановлених обставин преюдиційного рішення у вирішеній адміністративній справі №580/3515/21 у задоволенні адміністративного позову у цій справі належить відмовити повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке. Згідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови у задоволенні позову судові витрати не визначаються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Відповідно до Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються відповідно до позивачі у справах про стягнення заробітної плати (п. 1 ч. 1 ст. 5).

Керуючись статтями 2, 5, 6-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати не розподіляються.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ]

відповідач: Черкаський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки [вул. Хоменка, 19, м. Черкаси, 18008, код ЄДРПОУ 07735288]

Судове рішення складене 03.02.2022.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА