Рішення № 103225276, 28.01.2022, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2022 року справа № 580/9342/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації про виплату коштів,

ВСТАНОВИВ:

08.11.2021 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому позивач просить виплатити компенсацію за невикористану відпустку матері, яка виховує дитину з інвалідністю, за 2011-2012 роки із перерахуванням коштів на рахунок позивача.

Позов мотивовано тим, що позивача у лютому 2021 року звільнено з Управління соціального захисту населення Городищенської РДА у порядку переведення до Управління соціального захисту населення Черкаської РДА. Однак, відповідач протиправно не виплатив при звільненні компенсацію за невиплачену відпустку матері, яка виховує дитину з інвалідністю, за 2011-2012 роки. Тому просила задовольнити позов.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

22.12.2021 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у її задоволенні. Зазначив, що відповідно до відомостей про здійснені позивачу виплати за 2011-2012 роки у графі «відпустки» зазначено про виплачені позивачу кошти. При цьому, позивач не надає відповідних наказів про цільове призначення цих коштів, які можуть бути компенсаційними виплатами.

30.12.2021 позивач подала суду пояснення, в яких зазначено, що висновок про встановлення дитині інвалідності від 16.09.2011. У відомості за 2011 рік зазначено виплату відпускних за березень та липень 2011 року, що виключає надання такого виду відпустки, як матері, яка виховує дитину з інвалідністю.

У 2012 році позивачу надано відпустку тривалістю 14 днів за період роботи з 20.01.2010 до 19.01.2011 згідно з наказом від 13.04.2012 №5 (у відомості відображено виплати квітень - 768,82 грн. та травень - 328,59 грн.). Також у 2012 році позивачу надано основну щорічну відпустку тривалістю 16 днів з 16.07.2012 до 31.07.2012 згідно з наказом від 13.07.2012 №26.

Ухвалою від 28.01.2022 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Оскільки клопотань від учасників спору про розгляд справи у судовому засіданні з їх викликом суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд дійшов висновку розглянути справу без виклику сторін у судове засідання за наявними письмовими доказами.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

Згідно з даними трудової книжки позивача з 20.01.2004 вона працювала в Управлінні праці та соціального захисту населення Городищенської РДА.

Також, 20.01.2004 позивач прийняла присягу державного службовця.

Наказом Управління соціального захисту населення Городищенської РДА від 08.02.2021 №3/ОС позивача звільнено в порядку переведення до Управління соціального захисту населення Черкаської РДА.

Пунктом 2 вказаного наказу доручено виплатити позивачу компенсацію за 32 календарних дні невикористаної щорічної основної відпустки, 13 календарних днів щорічної додаткової відпустки та 10 календарних днів додаткової відпустки, як матері, яка виховує дитину з інвалідністю.

Заявами від 02.03.2021 та від 30.03.2021 позивач зверталась до голови ліквідаційної комісії Управління соціального захисту населення Городищенської РДА з проханням провести виплату компенсації за невиплачену відпустку матері, яка виховує дитину з інвалідністю, за 2011-2012 роки.

Доказів відповіді на заяви або виплати вказаної компенсації сторонами суду не надано.

Не погоджуючись із цим, позивач звернувся в суд з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним обставинам суд врахував таке.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.57 Закону України «Про державну службу» державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

На підставі ч.2 ст.58 Закону України «Про державну службу» додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати та інші види відпусток надаються державним службовцям відповідно до закону.

Однак, норми спеціального законодавства, зокрема Закону України «Про державну службу» не містять норми щодо порядку компенсації за невикористану відпустку.

З цього приводу суд врахував правову позицію Верховного Суду у п.27 постанови від 18.12.2018 (справа №820/4619/16), що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню, згідно з якою за загальним правилом норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Тому у спірному виплодку суд застосовує норми трудового законодавства.

Так, відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон №504/96-ВР) (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) установлюються такі види соціальних відпусток відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (стаття 19 цього Закону).

Згідно з ч.1 ст.19 Закону №504/96-ВР жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Відповідно до ч.7 ст.20 Закону №504/96-ВР додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 цього Закону, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.

На підставі ч.1 ст.24 Закону №504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічні положення закріплені в ст.83 Кодексу законів про працю України.

Аналіз наведених вище норм Закону №504/96-ВР та Кодексу законів про працю України дає підстави для висновку про те, що виплата роботодавцем грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні з роботи є однією із основних державних соціальних гарантій працівників, закріпленою на законодавчому рівні.

Згідно з ч.1 ст.47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Суд встановив, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 позивач є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з медичним висновком від 16.09.2011 існуюче захворювання ОСОБА_2 відповідає переліку медичних показань, які дають право на отримання соціальної пенсії дітям - інвалідам до 18-ти років.

Наказом Управління соціального захисту населення Городищенської РДА від 01.07.2011 №31 позивачу надано основну щорічну відпустку за період роботи з 20.01.2010 до 19.01.2011, тривалістю 15 календарних днів, з 05.07.2011 до 19.07.2011.

Наказом Управління соціального захисту населення Городищенської РДА від 13.04.2012 №5 позивачу надано основну щорічну відпустку за період роботи з 20.01.2010 до 19.01.2011, тривалістю 14 календарних днів, з 17.04.2012 до 30.04.2012.

Наказом Управління соціального захисту населення Городищенської РДА від 13.07.2012 №26 позивачу надано основну щорічну відпустку за період роботи з 20.01.2011 до 19.01.2012, тривалістю 16 календарних днів, з 16.07.2012 до 31.07.2012.

Наказом Управління соціального захисту населення Городищенської РДА від 14.03.2013 №5 позивачу надано основну щорічну відпустку за період роботи з 20.01.2011 до 19.01.2012, тривалістю 14 календарних днів, з 18.03.2013 до 31.03.2013.

Наказом Управління соціального захисту населення Городищенської РДА від 15.07.2013 №25 позивачу надано основну щорічну відпустку за період роботи з 20.01.2012 до 19.01.2013, тривалістю 30 календарних днів, з 16.07.2013 до 14.08.2013.

Суд рахував, що відпустка, як матері, яка виховує дитину з інвалідністю, надавалась позивачу за 2013 рік, тривалістю календарних 10 днів з 04.11.2013 до 13.11.2013 (наказ від 04.11.2013 №54); за 2014 рік, тривалістю календарних 10 днів з 12.11.2014 до 21.11.2014 (наказ від 29.10.2014 №51); за 2017 рік, тривалістю календарних 10 днів з 04.12.2017 (наказ від 23.11.2017 №50); за 2019 рік, тривалістю календарних 10 днів з 09.12.2019 (наказ від 26.11.2019 №67); за 2020 рік, тривалістю календарних 10 днів з 21.12.2020 до 31.12.2020 (наказ від 04.12.2020 №63).

Отже, з наявних у матеріалах справи доказів суд встановив, що у період з 2011-2012 роки позивачу не надавалась додаткова соціальна відпустка, як матері, яка виховує дитину з інвалідністю.

Доказів надання такої відпустки за спірний період відповідачем не надано.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначеного обов`язку відповідач не дотримався, хоча суд створив всі необхідні умови для його належного судового захисту з дотриманням принципів змагальності та офіційного з`ясування всіх обставин справи.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, відповідно до ч.2 ст.74 КАС України не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми згідно зі ст.76 КАС України є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи на виконання ч.4 ст.79 КАС України повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. Зазначеного обов`язку відповідачем не виконано.

Під час судового розгляду відповідач не надав суду доказів надання позивачу додаткової соціальної відпустки, як матері, яка виховує дитину з інвалідністю, у період з 2011-2012 роки.

Стосовно посилання відповідача у відзиві, що відповідно до відомостей про здійснені позивачу виплати за 2011-2012 роки у графі «відпустки» зазначено про виплачені позивачу кошти, суд зазначає таке.

У відомості за 2011 рік зазначено про виплату позивачу відпускних за березень (374,34 грн.), липень (701,95 грн.) та грудень (54,12 грн.) 2011 року.

Оскільки висновок про існуюче захворювання доньки позивача - ОСОБА_2 датований 16.09.2011, суд дійшов висновку у березні та липні 2011 року позивачу не могла бути надана відпустка, як матері, яка виховує дитину з інвалідністю. Виплачена у грудні 2011 року сума 54,12 грн., на переконання суду не може свідчити про виплату позивачу відпускних за 10 днів такого виду відпустки.

У відомості за 2012 рік зазначено про виплату позивачу відпускних за квітень (768,82 грн.), травень (321,59 грн.), липень (1054,96 грн.) 2012 року, що відповідає дням наданої позивачу основної щорічної відпустки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено надання позивачу відпустки як матері, яка виховує дитину з інвалідністю, у період з 2011-2012 роки, або виплати відповідної компенсації.

Отже, відповідні доводи позивача суд вважає обґрунтованими.

Суд врахував, що підп.23 п.1 постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року №807-IX утворено у Черкаській області Черкаський район (з адміністративним центром у місті Черкаси) у складі територій, зокрема Городищенської міської територіальної громади.

На підставі підп.23 п.3 вказаної постанови ліквідовано у Черкаській області, зокрема, Городищенський район.

Відповідно до абз.3 п.1 розпорядження Кабінету міністрів України від 16 грудня 2020 року №1635-р здійснено реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих згідно з постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 р. №807-IX "Про утворення та ліквідацію районів", шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених зазначеною постановою, згідно з додатком 1.

Додатком 1 до вказаного розпорядження передбачено реорганізацію Городищенської райдержадміністрації шляхом приєднання до Черкаської райдержадміністрації.

Порядок припинення юридичної особи передбачений в статті 104 ЦК України відповідно до приписів якої юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників (частина перша). Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина п`ята).

Відповідно до ч.8 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Згідно з даними ЄДРПОУ діяльність Городищенської районної державної адміністрації припинена 06.05.2021, а отже реорганізація завершена.

Відповідно до вказаних вище норм, правонаступником Городищенської РДА є Черкаська РДА.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як матері, яка виховує дитину з інвалідністю, за період з 2011-2012 роки.

Отже, відповідні доводи позивача суд вважає обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, і не надав доказів понесених судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, 370 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації (18003, Черкаська обл., місто Черкаси, вул. В`ячеслава Чорновола, буд.157, код ЄДРПОУ 03195926) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як матері, яка виховує дитину з інвалідністю, за 2011-2012 роки.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ