Рішення № 103225143, 01.02.2022, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 року справа № 580/10311/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення часників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) подала позов до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради (далі – Департамент, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради викладену у листі № 0126/28-5/01-9 від 02.06.2021, у наданні ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими п. 5 частини 1 статті 14 Закону України “Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту”, як учаснику війни;

- зобов`язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради здійснити з 01.01.2021 року нарахування пільг ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими п. 5 частини 1 статті 14 Закону України “Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту”, як учаснику війни.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що позивач перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, що мають право на пільги за статусами “учасник війни”, “дитина війни”, “ветеран праці”, “пенсіонер за віком”, а тому відповідно до вимог Закону України “Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту” має право на отримання 50-відсоткової знижки за користування житлово-комунальними послугами.

Позивач звернулася до Департаменту із заявою про нарахування передбачених законодавством пільг на отримання 50-відсоткової знижки з оплати житлово-комунальних послуг, однак листом від 02.06.2021 № 0126/28-5/01-9 відповідач повідомив, що з 01.01.2021 пільги на оплату житлово-комунальних послуг, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої статті 14 Закону України “Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту” надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Позивач вважає таку відмову протиправною, адже згідно рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018 № 12-р/2018 визнано такою, що не відповідає Конституції (є неконституційною) частину 6 статті 14 Закону України “Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту”, яка передбачала надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

29 грудня 2021 року до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що позивач користувалася житловою субсидією з травня 2015 року по квітень 2021 року, а тому у відповідності до п. 13 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 № 848, пільги з оплати житлово-комунальних послуг не нараховуються протягом періоду отримання житлової субсидії, а тому законних підстав для нарахування позивачу з 01.01.2021 пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими п. 5 частини 1 статті 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, як учаснику війни відсутні.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) розпочато через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі з урахуванням строку зупинення провадження.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що позивач відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 24.02.2014, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій.

ОСОБА_1 звернулася до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради із заявою від 02.11.2021, в якій просила відновити їй пільгу на оплату за користування ЖКТ на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , як учаснику війни.

Департамент направив на адресу позивача лист № 9126/28-5/01-9 від 02.06.2021, в якому зазначив, що відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 18 статті 14 закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учасники війни мають право на 50-відсоткову знижку при платі за користування житлово-комунальними послугами у межах норм споживання за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінет Міністрів України (у 2021 році – 3180 грн).

Розмір середньомісячного сукупного доходу за попередні шість місяців перевищує величину доходу, яка дає право на податкову соціальну пільгу.

Враховуючи зазначене вище, позивачеві відмовлено у наданні пільги відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 18 статті 14 Закону України “про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” з 01.01.2021.

Під час вирішення спору по суті, суд враховує таке.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовий статус ветеранів війни визначає та створення належних умов для їх життєзабезпечення забезпечує Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі – Закон № 3551-XII), який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Статтею 14 вказаного Закону визначені пільги учасникам війни.

Так, відповідно до 4, 5, 6 частини першої статті 14 Закону № 3551-XII учасникам війни надаються такі пільги, зокрема, 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю.

Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 50-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім`ю).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 3551-XII пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4-6 цієї статті, надаються учасникам війни та членам їх сімей, що проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.

У відповідності до частини третьої статті 14 Закону № 3551-XII площа житла, на яку нараховується 50-процентна знижка плати, передбачена пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, визначається в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання), встановленими цими пунктами, незалежно від наявності в складі сім`ї осіб, які не мають права на знижку плати.

Однак, Законом України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28.12.2014 № 76-VIII статтю 14 Закону № 3551 було доповнено частиною шостою, яка передбачала, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У той же час, рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2018 № 12-р/2018 частину шосту статті 14 визнано такою, що не відповідає Конституції України.

Так, Конституційний Суд України в рішенні від 18.12.2018 № 12-р/2018 зазначив, що встановивши у частині шостій статті 14, частині другій статті 16 Закону № 3551-XII умову для отримання окремих пільг, держава переклала обов`язок щодо соціального захисту учасників війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, на членів їхніх сімей, що не відповідає суті конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб. Такий підхід нівелює позитивний обов`язок держави щодо соціального захисту вказаних осіб та членів їхніх сімей у розумінні частини п`ятої статті 17 Конституції України.

Конституційний Суд України вважає, що забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов`язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.

При цьому, Конституційний Суд України вказаним рішенням від 18.12.2018 № 12-р/2018 відтермінував на три місяці втрату чинності частиною шосту статті 14 Закону № 3551-XII з метою відновлення державою попереднього рівня соціального захисту учасників війни або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг, виділення коштів у Державному бюджеті України, та внесення відповідних зміни до законів України.

Отже, з 19.03.2019 (після збігу тримісячного строку з дня прийняття рішення Конституційного Суду України) частина шоста статті 14 Закону № 3551-XII втратила чинність та застосуванню не підлягає.

Тобто, починаючи з 19.03.2019 при наданні пільг учасникам війни не враховується умова, яка була передбачена частиною шостою статті 14 Закону № 3551-XII, зокрема, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців має не перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому, суд зазначає, що нормативно-правових актів щодо відновлення попереднього рівня соціального захисту учасників війни або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг, встановлених Законом № 3551-XII, на виконання рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 Верховною Радою України не приймалось.

Суд також звертає увагу на позицію Конституційного Суду України забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов`язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.

Враховуючи обов`язок держави відновити попередній рівень соціального захисту учасників війни, суд виходить з наявності у позивача права на отримання соціальних пільг у розмірі не меншому ніж той, який існував до внесення змін Законом № 76-VIII від 28.12.2014 до статті 14 Закону № 3551-XII.

Таким чином, позивач має право на отримання пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими пунктами 4, 5, 6 частини першої статті 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” як учасник війни, а тому відмова Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради викладена у листі № 0126/28-5/01-9 від 02.06.2021 є протиправною.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку належить зобов`язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 02.11.2021 про надання пільг з оплати житлово-комунальних відповідно до статті 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 № 3551-XII та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір” та не надала доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради викладену у листі № 0126/28-5/01-9 від 02.06.2021, у наданні ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими п. 5 частини 1 статті 14 Закону України “Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту”, як учаснику війни;

Зобов`язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 02.11.2021 про надання пільг з оплати житлово-комунальних відповідно до статті 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 № 3551-XII та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення цього Кодексу.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );

2) відповідач – Департамент соціальної політики Черкаської міської ради (бул. Шевченка, 307, м. Черкаси, Черкаська обл., 18000, код ЄДРПОУ 37853109).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 01.02.2022.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК