Рішення № 103224956, 31.01.2022, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 року справа № 580/8737/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення часників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Міністерства оборони України (далі – Міноборони, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України (пункт 20 протоколу № 133 від 02.09.2021) про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду першої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду першої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у відповідності до статті 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядку визначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що під час проходження служби позивач отримав захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, тому у відповідності із довідкою до акту огляду МСЕК серія 12ААБ № 773373 позивачеві з 08.09.2020 встановлено першу групу інвалідності, причина інвалідності – захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, втрата працездатності складає 95%. Також позивач має статус інваліда війни.

З встановленням першої групи інвалідності, відповідно норм чинного законодавства, позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги. Відтак, звернувся з заявою про виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975. Однак, відповідно до пункту 20 протоколу № 133 від 02.09.2021 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, відповідно до статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” з тих підстав, що інвалідність позивачеві встановлена понад 3-місячний термін.

Позивач вважає, що відмовою відповідач порушив його конституційні права, невірно трактуючи норми чинного законодавства.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

30 грудня 2021 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю зазначивши при цьому, що позивач як військовозобов`язаний, був призваний на військові збори і в період з 10.08.1988 по 25.10.1988 брав участь у ліквідації наслідків на чорнобильській АЕС.

Першу групу інвалідності з причинним зв`язком – захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, позивачеві встановлено 08.09.2020, тобто через 32 роки з дня закінчення зборів, тобто більш ніж через три місяці після закінчення відповідних зборів, отже позивач не набув права на отримання зазначеної допомоги відповідно до вимог Закону №2011-ХІІ та Порядку № 975.

Крім того, міністерство вважає, що позивачем не наведено доводів, які б дозволили обґрунтовано припустити, що дискримінація полягає саме з боку Міністерства оборони України, адже твердження позивача має розбіжності з діючим законодавством.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) розпочато через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що відповідно до довідки Галузевого державного архіву Міністерства оброни України № 51/1/7866 від 06.06.2000 позивач в період з 10.08.1988 по 25.10.1988 був призваний як військовозобов`язаний на спеціальні збори та брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до військового квитка НОМЕР_1 позивача 14.12.1974 звільнено зі строкової служби в Збройних Силах СРСР.

07 липня 2020 року позивачеві, відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 772718, встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново, причина інвалідності – загальне захворювання.

08 вересня 2020 року позивачеві, відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 773373, встановлено І “Б” групу інвалідності безтерміново, причина інвалідності – захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ЛНА на ЧАЕС.

10 вересня 2020 року позивачеві видане посвідчення серії НОМЕР_2 , відповідно до якого він є особою з інвалідністю І групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Наведені обставини та встановлення інвалідності першої групи, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, стали підставою для звернення позивача до Міністерства оборони України з заявою про виплату одноразової грошової допомоги.

Відповідно до протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 133 від 02.09.2021, розглянувши подані документи комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки заявник брав участь у зборах з ліквідації аварії на ЧАЕС в 1988 та мав статус військовозобов`язаного, а не військовослужбовця. Також, підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги стало те, що заявнику інвалідність встановлено у понад 3-місячний термін.

Під час надання правової оцінки встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 41 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” № 2232-XII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі

Відповідно до частини 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі – Порядок № 975).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, законодавством визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачеві І групи інвалідності, причини якої пов`язані із виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (вересень 2020 року), а саме Закон № 2011-ХІІ, в редакції від 03.07.2020, та Порядок № 975.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Отже, одноразова грошова допомога є гарантованою державою виплатою лише тим особам, які за цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 6 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Отже, цією нормою встановлено особливий порядок правового регулювання виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям строкової військової служби, військовозобов`язаним або резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, тобто є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги таким особам, зокрема:

- особливі суб`єкти отримання допомоги - військовослужбовцям строкової військової служби, військовозобов`язаним або резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;

- визначений час настання інвалідності - при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;

- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві.

Аналогічний підхід закріплено Порядком № 975.

Так, відповідно до підпункту 3 пункту 6 вказаного Порядку одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю строкової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов`язаному чи резервісту під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві.

Цією ж нормою визначено розмір такої допомоги при дотриманні особливих критеріїв для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги.

Таким чином, суд дійшов висновку, що пунктом 6 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції чинній з 03.07.2020) для військовослужбовців строкової військової служби, військовозобов`язаних або резервістів, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право цих осіб на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст.16 Закону № 2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов`язаних або резервістів, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві не виникає.

У цій справі суд встановив, що позивач проходив строкову військову службу та був звільнений у запас у 1974 році. У 1988 році як військовозобов`язаний був призваний на військові збори і в період з 10.08 1988 по 25.10 1988 року приймав участь з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Інвалідність ІІ групи позивачеві встановлена вперше у 07.07.2020 році, проте із причинним зв`язком - загальне захворювання. При повторному огляді 08.09.2020 позивачеві встановлена І “Б” група інвалідності, причинний зв`язок якої - захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Зважаючи на те, що інвалідність позивачеві встановлена лише у 2020 році, тобто після закінчення тримісячного строку з дня закінчення військових зборів, то позивач не набув права на отримання зазначеної допомоги відповідно до вимог Закону № 2011-XII та Порядку № 975.

Аналогічний висновок викладений постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року у справі №806/1989/18.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 5 статті 139 вказаного Кодексу у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір”, а відповідач не надав доказів понесення судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

2) відповідач – Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 31.01.2022.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК