Рішення № 103224478, 10.01.2022, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2022 року справа № 580/8107/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235), в якому просить стягнути з Головного управління ДФС у Черкаській області середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та недоплачену суму одноразової грошової допомоги в сумі 194790 грн. 54коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що проходив службу в органах податкової міліції ДФС у Черкаській області та 24.12.2020 звільнений за пп. «Б»(через хворобу). На день звільнення зі служби календарна вислуга років позивача складала 15 років 09 місяців 07 днів, одноразова грошова допомога при звільненні не нараховувалась та не виплачувалась, а виплачена в сумі 98516,01грн. лише 10.09.2021, тобто із затримкою 175 днів. Крім того, зазначив, що йому виплачено 98516,01грн., що на 34485,24 грн. менше ніж сума, яка відповідає розрахунку із грошового забезпечення позивача 17733,5 грн. Позивач вважає, що відповідачем безпідставно не призначено та не виплачено одноразову грошову допомогу у повному розмірі та середній заробіток за період несвоєчасного розрахунку.

Відповідач проти позову заперечив надавши відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що оскільки повний розрахунок з позивачем по заробітній платі проведено 30.12.2020, то затримка в повному розрахунку складає 7 днів. Також зазначив, що оскільки позивач звільнений зі служби без права на пенсію, а тому були відсутні підстави в порядку Закону №2262 для виплати одноразової грошової допомоги. Вважає, що право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача виникло лише 30.06.2021, що підтверджується довідкою МСЕК. Кошти для виплати вихідної допомоги позивачу надійшли від ДФС України 06.09.2021 та виплачені 10.09.2021. Щодо не включення премії до грошового забезпечення, з якого розраховано і виплачено одноразову грошову допомогу вдповідач зазначив, що оскільки позивач набув право на отримання ОГД при звільненні у червні 2021 року, то враховувалась премія за грудень 2020 року. А оскільки позивач відповідно до наказу ГУ ДФС позбавлений премії за грудень 2020 року, премія до складу одноразової грошової допомоги не включалася. З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, подані письмові докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 у відповідності до наказу Головного управління ДФС у Черкаській області № 74 о/пм від 24.12.2020 звільнений з посади та податкової міліції у запас Збройних Сил України за п. 64 п.п. «Б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР з 24.12.2020. Вислуга на день звільнення становить календарна 15 років 01 місяць 11 днів, пільгова – 15 років 09 місяців 07 днів.

Згідно виписки з особового рахунку ОСОБА_1 відділення Акціонерного банку «Укргазбанк» за період з 01.12.2020 по 10.09.2021 позивачу зараховано:15.12.2020 зарплата 32590,00 грн., 28.12.2020 зарплата 3700,00грн., відрядні 2160,00грн., 30.12.2020 зарплата 37730,82 грн., 10.09.2021 зарплата 98516,01 грн.

Вважаючи, що відповідач повинен сплатити недоплачену одноразову грошову допомогу при звільненні та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 356.1 ст. 356 Податкового кодексу України (дійсного на час виникнення спірних відносин) держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України "Про Національну поліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Положеннями ч. 1 ст. 102 Закону України Про Національну поліцію від 02.07.2015 № 580-VІІ (далі Закон № 580) визначено, що пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Частиною 1 ст. 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі – Закон № 2262), (в редакції на 31.08.2018) визначено, що Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Службою судової охорони, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання. (ч. 4 ст. 9 Закону № 2262).

Згідно ч. 5 ст. 9 Закону № 2262 передбачено, що поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що ст. 9 Закону № 2262 встановлені дві підстави для виплати одноразової грошової допомоги зазначеним в ній особам, які мають право на пенсію за цим Законом і звільняються зі служби звільняються зі служби за станом здоров`я за наявності вислуги років 10 років і більше.

Зокрема, вказані положення дублюються й в п. 10 постанови Кабінету Міністрів України “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей ” № 393 від 17.07.1992, де зазначається, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Аналіз положень Закону № 2262 та обставин справи дає підстави суду зробити висновок, що законодавець не ставить в залежність отримання працівником одноразової грошової допомоги при звільненні з податкової міліції від досягнення останнім пенсійного віку, єдино-значимою обставиною для отримання такої виплати є наявність вислуги 10 років і більше.

Таким чином, суд дійшов висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги, яка має разовий характер у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби пов`язане з наявністю зокрема 10 річної вислуги та звільненням з передбачених підстав, отже не набуття права на пенсію цих осіб не може нівелювати їх право на отримання зазначеної допомоги за умови наявності 10 і більше років вислуги.

Враховуючи викладене, а також те, що на момент звільнення зі служби з податкової міліції вислуга повних років позивача становила 15 років, що підтверджується наказом Головного управління ДФС у Черкаській області № 74 о/пм від 24.12.2020, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги за кожен повний рік служби.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 26.06.2019 у справі №821/3762/15-а.

Щодо визначення місячного грошового забезпечення позивача то суд зазначає наступне.

Пунктом 1 «Порядку виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.07.2018 № 616, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.08.2018 за № 928/32380(далі – Порядок № 616) визначено, що цей Порядок визначає механізм нарахування та виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, а також визначає форму та порядок видачі грошових атестатів.

Відповідно до п. 2 Порядку № 616 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:

місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, встановлене на дату настання події, без урахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення. При цьому до місячного грошового забезпечення премія включається у розмірі, нарахованому у місяці, що передує події;

одноденний розмір грошового забезпечення - місячне грошове забезпечення, поділене на кількість календарних днів місяця настання події.

Відповідно до грошового атестата № 17 від 01.07.2021 виданого ГУ ДФС у Черкаській області позивач мав посадовий оклад - 7330,00 грн., оклад за спеціальним званням - 1410,00 грн., надбавку за вислугу років 40% - 3496,00 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15% - 1099,50 грн. Згідно довідки ГУ ДФС у Черкаській області від 01.07.2021 № 25/23-97-09-035 премія позивача за листопад 2020 становила 4398,00 грн.

Із зазначеного вбачається, що щомісячне грошове забезпечення позивача на час звільнення становило 17733,50грн., а тому сума одноразової грошової допомоги при звільненні становить 133001,25грн.=17733,50грн. х15років х 50%. Сторонами не заперечується, що позивач отримав 98516,01грн. одноразової грошової допомоги. Позивачу не виплачено частину одноразової грошової допомоги в сумі 34485,24грн. = 133001,25грн. - 98516,01грн.

Суд вважає за необхідне задовольнити позов в цій частині шляхом стягнення з відповідача частину одноразової грошової допомоги в сумі 34485,24грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення середнього заробітку з відповідача за несвоєчасний розрахунок при звільненні то суд зазначає наступне.

Нормами спеціального законодавства, а саме Законом України “Про Національну поліцію” та Законом України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист” “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовця, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України, зокрема, його стаття 117, яка передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.04.2019 у справі №806/889/17.

Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладається обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплативши всі суми, що йому належать, а у разі невиконання такого обов`язку виникає відповідальність передбачена статтею 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника під час його звільнення, зокрема захист права працівника на своєчасну оплату праці за виконану роботу. При цьому відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України спрямоване на компенсацію працівнику майнових витрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Суд бере до уваги, що реалізуючи свої права працівник має діяти добросовісно. При цьому під час захисту прав працівника має бути дотриманий розумний баланс між інтересами такого працівника та роботодавця.

Оскільки відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від розміру простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг такої відповідальності може бути неспівмірним та непропорційним наслідкам порушення.

Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗПП України.

Викладене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.05.2019 у справі №761/9584/15ц (провадження №14-623цс18). При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

-розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством. Колективним договором, угодою чи трудовим договором;

-період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

-ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

-інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Також Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Так, застосовуючи у даній справі критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, суд враховує наступні обставини.

Позивач звільнений з податкової міліції 24.12.2020.

Одноразова грошову допомогу при звільненні становить 133001,25грн., яка частково зарахована позивачу 10.09.2021 в сумі 98516,01грн.

Суд врахував, що позивач тривалий час не звертався до відповідача про нарахування та виплати грошових коштів.

Суд також врахував висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, постановах Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 400/2884/18, від 16 липня 2020 року у справі № 812/1259/17, від 16 липня 2020 року у справі № 825/1540/17, від 30 квітня 2020 року у справі №140/2006/19, від 13 серпня 2020 року у справі № 808/610/18.

Отже, доводи позивача про затримку у виплаті грошового забезпечення на 175 робочих днів є не вірними, необхідність виплати 160305,30грн. середнього заробітку є очевидно неспівмірними з несвоєчасно виплаченими сумами при звільнені позивача з розміром середнього заробітку за час затримки їх виплати при звільненні, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача.

Так, суд дійшов висновку, що справедливою, пропорційною і такою, що відповідатиме критеріям співмірності, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат та дня проведення остаточного розрахунку відповідачем.

Таким чином, строк прострочення належних при звільненні позивача виплат становить:

- одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в сумі 133001,25 грн. - 260 днів з яких 175 робочих (24.12.2020 звільнений – 10.09.2021 виплачено);

- невиплаченої частини одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в сумі 34485,24 грн. - 122 днів з яких 83 робочих (10.09.2021виплачена частина 10.01.2022 рішення суду про стягнення ОГД);

Вирішуючи питання про розмір суми середнього заробітку, яка підлягає відшкодуванню, суд виходить із такого.

Грошове забезпечення позивача на грудень 2020 року становило 17733,50грн.

Відповідно до абз. 2 п. 2 Порядку № 616 одноденний розмір грошового забезпечення - місячне грошове забезпечення, поділене на кількість календарних днів місяця настання події.

17733,50 грн. : 31 = 572,05 грн.

Суд вважає за необхідне розрахувати розмір компенсації наступним чином.

1) виплата одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в сумі 133001,25грн./15 (роки за які нараховувалась виплата 50% грошового забезпечення)/12 місяців = 738,90грн. / 17733,50 грн. (середня заробітна плата з урахуванням повних двох останніх місяців роботи) = 0,041% (від суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні).

Оскільки кількість днів затримки розрахунку при звільненні щодо одноразової грошової допомоги становить 175 днів, з урахуванням середньоденної заробітної плати позивача (572,05грн.), сума середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 572,05грн.*175днів*0,041коефіцієнт) 4104,46грн.

2) невиплачена частина одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в сумі 34485,24грн./15 (роки за які нараховувалась виплата 50% грошового забезпечення)/12 місяців = 191,58грн. / 17733,50 грн. (середня заробітна плата з урахуванням повних двох останніх місяців роботи) = 0,011% (від суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні).

Оскільки кількість днів затримки розрахунку при звільненні щодо невиплаченої частини одноразової грошової допомоги становить 83 дні, з урахуванням середньоденної заробітної плати позивача (572,05грн.), сума середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 572,05грн.*83днів*0,011коефіцієнт) 522,28грн.

Така позиція узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 і т.д.

На підставі зазначеного, враховуючи принцип справедливості та співмірності, суд дійшов висновку про доцільність стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 4626,74грн.

З урахуванням вищевикладеного, позовну вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку належить задовольнити у вказаній частині.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних причин.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими частково, а вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснювався.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Черкаській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 39392109) частину одноразової грошової допомоги в сумі 34485(тридцять чотири тисячі чотириста вісімдесят п`ять) грн. 24 коп. з відрахуванням податків і зборів.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 39392109) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з податкової міліції в сумі 4626 (чотири тисячі шістсот двадцять шість) грн. 74 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Петро ПАЛАМАР