Рішення № 103220435, 08.02.2022, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 560/13347/21

РІШЕННЯ

іменем України

08 лютого 2022 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Хмельницькій області про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Хмельницькій області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача № 22/13 від 23.09.2021 про накладення штрафу в розмірі 240000 грн. на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням механізму накладення на суб`єктів господарювання роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю, передбачених ст. 265 КЗпП України.

Зазначає, що на підставі проведеної перевірки відповідачем складено протокол № ХМ 5665/1492/АВ-ПТ17 про адміністративне правопорушення за фактичний допуск чотирьох працівників до роботи без оформлення трудових договорів. На підставі протоколу позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, а тому, враховуючи позицію Верховного Суду, позивача не може бути одночасно притягнуто за ч. 2 ст. 265 КЗпП та ч.3 ст.41 КУАП.

Ухвалою суду від 18.10.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

Відповідач 08.11.2021 подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що постанова про накладення штрафу № 22/13 від 23.09.2021 винесена уповноваженою посадовою особою Управління Держпраці у Хмельницькій області з урахуванням норм Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю, а отже є законною і скасуванню не підлягає. Зазначає, що позивача не притягувалось до адміністративної відповідальності за вчинення порушення визначеного в акті перевірки №ХМ5665/1492/АВ від 04.08.2021, а тому просить відмовити в задоволенні позовної заяви.

Представник позивача 16.11.2021 подав до суду відповідь на відзив, де заперечує проти обставин викладених у відзиві та просить задоволити позов в повній мірі.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

За результатами проведення інспекційного відвідування на підставі направлення № 414/21 від 02.08.2021 головним державним інспектором Управління Держпраці у Хмельницькій області 04.08.2021 складено акт № ХМ5665/1492/АВ.

02.08.21 інспектором відповідача проведено виїзди за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ,МАФ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ",, АДРЕСА_2 , магазин " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", що належать ФОП ОСОБА_1 .

У ході проведення інспекційного відвідування позивача встановлено, що трудові відносини між ФОП ОСОБА_1 та чотирма особами: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до початку роботи не були належним чином оформлені.

Першим заступником начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області 23.09.2021 прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №22/13, керуючись ст. 259 КЗпП України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", ч. 3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування", п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення та на підставі абз. 2 ч.2 ст. 265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 240000 грн.

Позивач, не погоджуючись з постановою відповідача, звернувся із позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та з`ясованим обставинам справи, суд керується наступними нормами права.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V).

Як зазначено в статті 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною четвертою статті 2 Закону №877-V визначено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (частина 5 статті 2 Закону №877-V).

Відповідно до положень статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до частини першої статті 259 КЗпП України Кабінет Міністрів України постановою від 26.04.2017 №295 затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі Порядок №295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з пунктом 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення" від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №22/13 від 23.09.2021 встановлено порушення позивачем частини 1 ст. 21, частини 3 статті 24 КЗпП України, яке полягає у тому, що ФОП ОСОБА_1 допущено до роботи чотирьох працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач вказуючи на протиправність оскаржуваного рішення зазначає про порушення відповідачем Порядку № 509 під час прийняття рішення, зокрема, у несвоєчасному повідомленні про одержання уповноваженою особою документів, для розгляду справи про накладення штрафу.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Пунктом 3 Порядку № 509 встановлено, що справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Суд погоджується із позицією відповідача щодо дотримання вимог Постанови №509 стосовно повідомлення позивача. Матеріали справи містять повідомлення про одержання уповноваженою посадовою особою документів, для розгляду справи про накладення штрафу від 13.08.2021 року, оформлене Першим заступником начальника Управління, належним чином надісланого рекомендованим листом 13.08.2021 року, що підтверджує належне повідомлення позивача про наявність зазначених документів.

В свою чергу судом встановлено, що за результатами встановлених порушень вимог статей КЗпП 04.08.21 посадовою особою відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення № ХМ 5665/1492/АВ-ПТ17 за вчинення правопорушення передбаченого ч.3 ст.41 КУАП України. До протоколу також додано акт перевірки від 04.08.21 №ХМ 5665/1492/АВ.

Зазначені матеріали розглянуті Славутським міськрайонним судом 31.08.21 по справі № 682/1685/21, постановою якого позивача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 41 КУАП України. Провадження у справі закрито.

В даному випадку суд погоджується із позицією представника позивача, що ФОП ОСОБА_1 одночасно притягнули до відповідальності за ч. 2 ст. 265 КЗпП та ч.3 ст.41 КУАП, хоча така відповідальність не може бути одночасною.

Частиною 1 статті 265 КЗпП передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП встановлено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин третьої, четвертої статті 265 КЗпП штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до частини 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, частиною другою статті 265 КЗпП і частиною третьою статті 41 КУпАП передбачено відповідальність для юридичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Штраф за частиною другою статті 265 КЗпП є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною третьою статті 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Стаття 265 КЗпП і стаття 41 КУпАП були викладені в такій редакції Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28 грудня 2014 року.

Вищезазначений закон передбачав введення статтею 265 КЗпП фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.

Натомість стаття 41 КУпАП мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв`язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю.

Тобто ключовою відмінністю цих двох статей є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнуто юридичну особу як роботодавця (за стаття 265 КЗпП) та посадову особу цієї юридичної особи (за статтею 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин.

Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП і частини третьої статті 41 КУпАП, повністю збігаються суб`єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).

Диспозиції абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України та частини третьої статті 41 КУпАП в частині визначення правопорушення абсолютно тотожні: «фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)», а обставини, що послугували підставою їх встановлення для позивача - ідентичні.

З огляду на викладене, штрафи, передбачені статтею 265 КЗпП є заходами фінансової відповідальності, підстав відносити їх до заходів адміністративної відповідальності немає, та фізична особа-підприємець, яка використовує найману працю, не може бути одночасно притягнута до відповідальності за частиною другою статті 265 КЗпП та частиною третьою статті 41 КУпАП в частині допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору у зв`язку з порушенням принципу «non bis in idem» як складового елементу верховенства права.

Такий висновок щодо застосування норми права викладено у постанові Верховного Суду від 26.04.2021 року у справі № 400/2755/18 із врахуванням постанови Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі № 260/1743/19.

Як зазначалося вище, постановою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області по справі №682/1685/21 позивача ОСОБА_1 визнано винною та притягнено до відповідальності, в межах Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбаченою ч. 3 ст. 41КУпАП.

Враховуючи притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд зазначає про відсутність правових підстав притягнення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яка використовує найману працю, за частиною другою статті 265 КЗпП, оскільки, в даному випадку виникла подвійна відповідальність за одне порушення, а тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Враховуючи встановлене вище, доводи відповідача та надані ним матеріали, досліджені та оцінені судом, не спростовують наведених висновків суду та не доводять зворотного.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 77, 78, 139, 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Хмельницькій області № 22/13 від 23.09.2021 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 240000,00 грн.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Управління Держпраці у Хмельницькій області (вул. Кам`янецька, 74, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29013 , код ЄДРПОУ - 39793137)

Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький "Згідно з оригіналом" Суддя І.І. Тарновецький