Рішення № 103220341, 07.02.2022, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/16565/21

РІШЕННЯ

іменем України

07 лютого 2022 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І.

розглянувши в порядку письмового позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 9937 про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини 9937, в якому просить суд:

визнати протиправними дії військової частини 9937 щодо застосування - грудня 2014 року, серпня 2015 року, листопада 2016 року, липня 2017 року та березня 2018 року, як базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2015 року по 21 серпня 2021 року;

зобов`язати військову частину 9937 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січня 2008 року з урахуванням раніше виплаченої суми;

зобов`язати військову частину 9937 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 15.09.2021 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року з урахуванням раніше виплаченої суми;

визнати протиправними дії військової частини 9937 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 станом на 1 січня 2021 року;

зобов`язати військову частину 9937 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 станом на 1 січня 2021 року;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини 9937 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 (три тисячі) гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 01 січня 2015 року по 21 серпня 2021 року йому проводилось нарахування та виплата індексації грошового забезпечення не в повному розмірі, із виплаченою сумою індексації позивач не погодився, тому 06.09.2021 звернувся із заявою до відповідача.

На вказану заяву, відповідач надав лист від 12.10.2021 № 11258, в якому повідомив, що індексація грошового забезпечення була нарахована та виплачена в серпні 2021 року згідно діючого законодавства та надав Довідку - розрахунок індексації грошового забезпечення, в якій зазначено суму виплати - 16722,27 грн.

Позивач не погоджується із такою відповіддю та розрахунком, а також із зазначенням базового місяця - грудень 2014 року, серпень 2015 року, листопад 2016 року, липень 2017 року, березень 2018 року застосованих при обчисленні суми індексації.

Крім цього, позивач вказав, що у зв`язку із звільненням з військової служби відповідачем не було здійснено нарахування та виплату грошової компенсації за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178.

Позивач вказує, що звернувся до відповідача з метою виплати йому грошової компенсації замість належного до видачі речового майна із зазначенням, за цінами яких років розраховувалася компенсація за неотримане речове майно, копію речового атестата.

На вказану заяву від відповідача надійшла Довідка - розрахунок № 102 про виплату грошової компенсації за не отримане речове майно.

Однак, інформації від відповідача за цінами яких років позивачу розраховувалася компенсація за неотримане речове майно не надано, а також, не була виплачена грошова компенсація замість належного до видачі речового майна, тому позивачем таку відповідь розцінено, як відмову у задоволенні його заяви.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, жодних клопотань чи заяв до суду не надходило, у зв`язку із чим на підставі п. 6 ст. 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, оцінивши їх в єдності та сукупності, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що наказом начальника 1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України м. Маріуполь від 21 серпня 2021 року №501-ОС майора ОСОБА_1 , заступника начальника відділу з персоналу відділу прикордонної служби (тип С) (з м.д. н.п. Старий Крим), звільненого з військової служби в запас наказом начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 25.05.2021 № 253-ОС за підпунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

06 вересня 2021 року позивач звернувся до командира військової частини 9937 із заявою, в які просив: нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2015 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця - січень 2008 року; нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення (враховуючи фіксовану суму індексації за березень 2018 року) за період з 01.03.2018 року по 21.08.2021 року; надати довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з 01 червня 2015 року по 21 серпня 2021 року (з відображенням його складових) з посиланням на місяці, в яких відбулося підвищення грошового забезпечення, із зазначенням підстав такого підвищення (нормативно-правових актів, тощо) у відповідності до роздавальних відомостей; довідку - розрахунок на виплату грошової компенсації замість належного до видачі речовою майна із зазначенням, за цінами яких років розраховувалася компенсація за неотримане речове майно; копію речового атестату; нарахувати та виплати при звільненні, грошову компенсацію за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, станом на 1 січня поточного року, з урахуванням попередньо виплаченої суми.

Листом 1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 12 жовтня 2021 року № 11/11258 позивачу надано відповідь, в якій зазначено, що індексація грошового забезпечення за період з червня 2015 року по серпень 2021 року була нарахована та виплачена в серпні 2021 року згідно діючого законодавства.

Стосовно виплати за неотримане речове майно, зазначено, що у зв`язку з тим, що 1 прикордонний загін є установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів, може брати бюджетні зобов`язання та провадити видатки лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, виплата буде виконана після надходження відповідних бюджетних асигнувань.

Позивач вважаючи, що має право на виплату належних сум індексації грошового забезпечення та виплати за неотримане речове майно звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язана із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Так, частинами 1-4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі -Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзацом другим частини 3 статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі Закон №1282-ХІІ).

Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 6 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (в редакції до 01.01.2016 в розмірі 101 відсоток).

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Відповідно до пункту 2 постанови КМУ від 17.07.2003 № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 1078 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. До 01.01.2016 поріг індексації встановлювався в розмірі 101 відсоток (внесені зміни постановою КМУ від 11.02.2016 № 77).

Пунктом 5 Порядку № 1078 (редакція від 15.12.2015, вступив в дію з 01 грудня 2015 року) визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Також пунктом 5 Порядку № 1078 в редакції від 15.12.2015 встановлено, що місяцем з якого починається нарахування індексації грошового забезпечення є місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (посадових окладів) (далі - базовий місяць).

Відповідно до абзацу 2 пункту 5 Порядку №1078, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених тарифних ставок.

Пунктом 10-2 Порядку №1078 в редакції від 15.12.15 встановлено: "Для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник".

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01 січня 2008 року, затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Правова позиція Верховного Суду щодо визначення базовим місяцем січня 2008 року в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно.

Верховний Суд у постанові від 10.09.2020 у справі №200/9297/19-а, щодо визначення базового місяця зазначив: в частині визначення базового місяця нарахування індексації грошового забезпечення, а саме з серпня 2015 року до грудня 2015 року при розрахунку індексації грошового забезпечення мас застосовуватись базовий місяць прийняття на військову службу - серпень 2015 року, а з 01.12.2015 - базовий місяць січень 2008 року відповідно до п. 10-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення № 1078;

Тому первісно з серпня 2015 року відповідач мав право встановити базовим саме цей місяць.

Отже базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 є січень 2008 року.

Базовим місяцем може бути лише місяць, коли на законодавчому рівні змінюється посадовий оклад військовослужбовця.

Схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007, яка набрала чинності з 01.01.2008.

У подальшому після прийняття Кабінетом Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Таким чином, на законодавчому рівні розмір посадового окладу військовослужбовців встановився у січні 2008 року (постанова Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб") та в подальшому такий був змінений у березні 2018 року (постанова Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб").

Враховуючи зазначене, базовим місяцем для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 28.02.2018 повинен бути січень 2008 року, всі інші місяці у даному відрізку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у з січня 2008 року - березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними, а базовим місяцем для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 15.09.2021, повинен бути березень 2018 року.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання військової частини 9937 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 станом на 1 січня 2021 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу XXIV наказу Міністерства оборони України №260 "Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (далі - Порядку №260) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року.

Як встановлено судом, речовою службою військової частини 9937 було видано довідку про вартість речового майна, що належить видачі майору ОСОБА_1 на загальну суму 22958,55.

Водночас, жодних доказів того, що речовою службою вказана сума компенсації за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно виплачена позивачу надано не було.

Так, при розгляді справи "Кечко проти України" Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення Суду).

У зв`язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими, та ЗУ "Про Державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладене, здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи належних та допустимих доказів, суд дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності військової частини 9937 щодо не виплати ОСОБА_1 відповідних та належних йому сум грошових коштів, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів розмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що за результатами розгляду справи, документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 15.03.2019 по справі № 826/7778/17.

У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги від 06 вересня 2021 року та довідку від 10 вересня 2021 року.

Суд встановив, що предметом договору є: надання правової допомоги за позовом ОСОБА_1 до військової частини 9937 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів (невиплата в повному розмірі індексації грошового забезпечення та грошова компенсація за все належне, але нестримане протягом проходження військової служби речове маймо).

Відповідно до п. 4.2 вказаного договору, гонорар адвоката складає - 3000,00 грн.

За надані правові послуги адвокатом отримано від позивача 3000,00 грн., що підтверджується довідкою від 10 вересня 2021 року.

Разом з тим, суд зазначає, що у постанові від 24.01.2019 у справі №910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статтті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зважаючи на предмет спору, заявлені позовні вимоги, а також зміст позовної заяви, суд вважає, що враховуючи фактичний об`єм виконаної роботи та її складність, суд вважає, що розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задоволити.

Визнати протиправними дії військової частини 9937 щодо застосування - грудня 2014 року, серпня 2015 року, листопада 2016 року, липня 2017 року та березня 2018 року, як базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2015 року по 21 серпня 2021 року.

Зобов`язати військову частину 9937 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січня 2008 року з урахуванням раніше виплаченої суми.

Зобов`язати військову частину 9937 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 15 вересня 2021 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року з урахуванням раніше виплаченої суми.

Визнати протиправними дії військової частини 9937 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 станом на 1 січня 2021 року.

Зобов`язати військову частину 9937 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 станом на 1 січня 2021 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн. за рахунок бюджетних асигнувань військової частини 9937.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Військова частина 9937 (вул. Гагаріна, 150а, Маріуполь, Донецька область, 87521 , код ЄДРПОУ - 14321726)

Головуючий суддя П.І. Салюк