Ухвала суду № 103218979, 10.02.2022, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/5479/19

Провадження № 1-кп/645/135/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2022 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді – Сілантьєвої Е.Є.,

За участю секретаря судових засідань – Пастушенко К.Р.

За участю прокурора Харківської місцевої прокуратури № 3–Рибас В.Ю.,

Обвинуваченого – ОСОБА_1

Захисника – Дугіної Д.О.

розглянувши в судовому засіданні клопотання про продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченогоу вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова перебуває на розгляді зазначене кримінальне провадження.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання зазначив, що закінчується строк тримання обвинуваченого під вартою, судовий розгляд справи знаходиться на стадії розгляду, але потерпілий та свідки не з*являються, ризики, передбачені ч. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України визначені при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зникли. У зв`язку із тим, що завершення судового розгляду неможливо у вказаний строк, виникла необхідність у розгляді питання про продовження запобіжного заходу. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст. 194 КПК України. Відповідно до змісту ч. 3 ст. 199 КПК України, однією з підстав для продовження строку тримання під вартою є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. Також прокурор просила врахувати, що ОСОБА_1 офіційно не працює, утриманців не має, схильний до умисних злочинів, отже маються достатні підстави вважати, що обвинувачений при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у подальшому може продовжити вчиняти нові злочини.Крім того потерпіла ОСОБА_2 висловлювала поювання стосовно погроз відносно неї.

Захисник обвинуваченого Дугіна Д.О. в судовому засіданні проти клопотання прокурора заперечувала вказавши, що прокурором не надано доказів щодо обґрунтованості ризиків, клопотання сторони обвинувачення є безпідставними, сторона обвинувачення не наводить нових аргументів тримання його під вартою. Також просила змінити обраний запобіжний захід на домашній арешт, який її підзахисний зобов*язується виконувати.

Обвинувачений в судовому засіданні, підтримав думку захисника, стосовно клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою заперечував, клопотання захисника про зміну запобіжного заходу підтримав.

Прокурор заперечувала проти клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.

Потерпілі до судового засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, причини не явки суду не повідомили.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження суд приходить до наступного

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує вимогист. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод іст. 12 КПК України,за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

За ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Крім того, суд під час розгляду клопотання про продовження строків тримання під вартою та клопотання про зміну обраного запобіжного заходу оцінює в сукупності обставини, а саме: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. У такий спосіб встановленню підлягає обґрунтованість підозри органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення підозрюваним, обвинуваченим; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік (неповнолітня особа, особа похилого віку) та стан здоров`я (наявність тяжких хвороб, інвалідності, нездатність самостійно пересуватися) підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого у місці його постійного проживання, в тому числі наявність у нього родини й утриманців. Необхідно з`ясувати сімейний стан цієї особи, стан здоров`я членів його сім`ї, кількість та вік дітей, строк фактичного проживання у цій місцевості тощо; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого. При врахуванні цієї обставини слідчий суддя, суд зобов`язаний проаналізувати матеріали сторін кримінального провадження, об`єктивно оцінити надані характеристики підозрюваному, обвинуваченому з місця роботи, навчання, проживання; дані, що свідчать про перебування підозрюваного, обвинуваченого на , обліку у наркологічному, психоневрологічному диспансері, тощо; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого. Слід встановити наявність належного цій особі нерухомого майна у місцевості проживання та інших місцевостях, транспортних засобів, грошових банківських вкладів, їх розмір (за наявності відомостей, наданих стороною захисту); 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Крім того, суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Суд виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред`явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред`явленого обвинувачення, суспільної небезпеки злочинних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_1 .

При цьому суд враховує, що обвинуваченому інкримінуються злочини, які є надзвичайно небезпечними, адже людина, її життя, здоров`я та безпека належать до найвищих соціальних цінностей.

Продовження існування ризиків передбачених ст.177 КПК України у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

За таких обставин суд не може погодитись з доводами сторони захисту щодо відсутності або втрати актуальності ризиків, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризик це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав.

Суд, також, враховує, що на теперішній час не зник ризик, що обвинувачений, усвідомлюючи реальну можливість отримати значний термін покарання, може переховуватися від суду; - вчинити інше кримінальне правопорушення. Так ОСОБА_1 скоїв декілька кримінальних правопорушень, що підтверджується наявністю обвинувальних актів у суді відносно обвинуваченого, дані про особу обвинуваченого, а саме відсутність працевлаштування, схильність до скоєння корисливих кримінальних правопорушень, вік, стан здоров`я, продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а також обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали суду про застосування запобіжного заходу, що виправдовує подальше перебування обвинуваченого під вартою.

Крім того, згідно матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_1 під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20.11.2019 ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Ухвали слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24.12.2019 року ОСОБА_1 було застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки обвинуваченим було порушено умови обраного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 187 КК України.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає.

Сторона захисту у своїх запереченнях не надала достатніх доводів для суду для скасування запобіжного заходу та нових доказів, які перешкоджають або унеможливлюють перебування обвинуваченого під вартою.

За таких обставин, суд вбачає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду. На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого, а тому клопотання захисника – адвоката Дугіної Д.О. задоволенню не підлягає.

Враховуючи неможливість завершення судового розгляду кримінального провадження у строк визначений ухвалою суду, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10 квітня 2022 року.

Разом з тим, виходячи з принципів, закріплених в ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, продовжуючи ОСОБА_1 запобіжний захід, обраний в ході досудового розслідування, суд вважає за необхідне періодично, але не рідше, ніж раз на два місяці, переглядати питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою, не визначаючи розмір застави, відповідно до ч.4 ст.183 КПК України.

Керуючись ст. ст. 314-316 КПК України, суд,-

Постановив:

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою відносно ОСОБА_1 – задовольнити.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та адвоката Дугіної Д.О. про зміну запобіжного заходу на домашній арешт – відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк тримання під вартою, який не може перевищувати шістдесяти днів, тобто до 10 квітня 2022 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом п`яти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя -