Рішення № 103218570, 22.12.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/3293/21

Провадження № 2/638/3453/21

РІШЕННЯ

Іменем України

22 грудня 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді – Подус Г.С.,

секретаря судових засідань – Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду міста Харкова у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,

встановив

Представник позивача - адвокат Шевченко О.О. звернувся до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з ТДВ СК "Ю.ЕС.АЙ" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 65786, 00 грн.ю, а також суму завданої моральної шкоди у розмірі 10000 грн., та витрати по сплаті судового збору.

В обгрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що 16.10.2020 року близько 16 год 30 хв ОСОБА_2 у м. Харкові, по вул. Сумській, 83, керуючи автомобілем Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, та скоїв зіткнення з автомобілем Daewoo Lanos під керуванням ОСОБА_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який зупинився попереду, та набувши інертного руху, здійснив зіткнення з автомобілем Nissan Murrano, номерний знак НОМЕР_3 , який зупинився попереду, автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

19.10.2020 року позивачем було повідомлено ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ" про настання дорожньо-транспортної пригоди шляхом поштового направлення відповідного повідомлення, яке було отримано відповідачем 22.10.2020 року.

В подальшому 26.10.2020 року, представник страхової компанії, будучи належним чином повідомленим про дату та час огляду автомобіля Daewoo Lanos , державний номерний знак НОМЕР_2 , не направив свого представника для участі у проведенні огляду.

Згідно з Висновком експертного автотоварознавчого дослідження №17400 , наданого Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Daewoo Lanos , державний номерний знак НОМЕР_2 склала 65786 грн, вартість проведення експертизи - 2745, 79 грн.

Постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 07.12.2020 року у справі №638/14765/20 ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

19.02.2021 року ТДВ СК "Ю.ЕС.АЙ" направило лист позивачу, згідно з яким відповідач відмовився від виплати страхового відшкодування, з огляду на те, що позивачем не було узгоджено процедуру огляду транспортного засобу, з посиланням на те, що позивачеві направлялось прохання надати автомобіль для огдяду (вказане клопотання ОСОБА_1 отримав 20.11.2020 року).

Вказані дії відповідача позивач вважає протиправними, що є підставою для відшкодування матеріальної, а також моральної шкоди.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 24.03.2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 07.07.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання позивач не з`явився, від представника позивача - адвоката Шевченко Н.О., яка діє на підставі ордеру серії ХВ №1368 від 07.07.2021 року, надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, якою позивач просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про дату та час слухання справи у судове засідання не з`явились, не скористались правом на подання до суду відзиву та наявних у них доказів, та враховуючи відсутність заперечень позивача про заочний розгляд справи, прийшов до висновку про наявність підстав для розгляду справи у порядку ст. 280 ЦПК України з урахуванням наявного переліку законодавчих підстав для ухвалення заочного рішення у справі.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до ТДВ СК "Ю.ЕС.АЙ" 19.10.2020 року з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 16.10.2020 року , яке було отримано представником страхової компанії 22.10.2020 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення.

На адресу ТДВ СК "Ю.ЕС.АЙ" було направлено телеграму з запрошенням представнику страхової компанії взяти участь у огляді автомобіля, що відбудеться 26.10.2020 року о 10 год 00 хв. за адресою: м. Харків, вул.Шевченка, 317-Б, м. Харків, СТО "Панорама" , яка була отримана уповноваженою особою ТДВ СК "Ю.ЕС.АЙ".

Згідно з листом директора департаменту з відшкодування збитків ТДВ СК "Ю.Ес.Ай" від 08.11.2020 року за Вх. №51-6869 , ТДВ СК "Ю.ЕС.АЙ" звернулось до ОСОБА_1 з вимогою надати пошкоджений автомобіль Opel Astra державний номерний знак НОМЕР_4 для огляду експертом, на що позивачем 23.11.2020 року було надано відповідь , згідно з якою автомобіль DAEWOO LANOS державний номерний знак НОМЕР_2 , після огляду та часткового розбирання проведеного експертом Харківського НДІСЕ ім. засл. проф. Бокаріуса МЮУ для визначення суми матеріальних збитків знаходиться на СТО "Панорама" та може бути оглянутий представником страхової компанії.

Постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 07.12.2020 року встановлено, що 16 жовтня 2020 року близько 16:30 год. ОСОБА_2 у м.Харкові по вул. Сумській, 83, керуючи автомобілем Mitsubishi Lancer, номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем Daewoo Lanos, номерний знак НОМЕР_2 , який зупинився попереду, та набувши інертного руху здійснив зіткнення з автомобілем Nissan Murano, номерний знак НОМЕР_3 , який зупинився попереду, автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказаною постановою ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно з Висновком експертного автотоварознавчого дослідження №17400 від 10.12.2020 року, наданого судовим експертом ННЦ "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Daewoo Lanos" р.н. НОМЕР_2 в результаті ДТП від 16.10.2020 року складає 65 786 грн.

Згідно з Актом здачі-приймання висновку експерта №17400 від 10.12.2020 року загальна вартість проведеного дослідження складає 2745, 79 грн., оплата якого ОСОБА_1 23.10.2020 року підтверджується відповідною квитанцією АТ КБ "ПриватБанк".

28.12.2020 року ОСОБА_1 було подано заяву про страхове відшкодування на ім`я Генерального директоар "Страхової компанії "Ю.Ес.Ай", на яку 12.02.2021 року за Вх.№51-1120 надійшла відповідь про неможливість виплати страхового відшкодування згідно з пунктом 37.1.3. статті 37 вищевказаного Закону у зв`язку з тим, що позивачем не було узгоджено процедуру огляду транспортного засобу, та унеможливило встановлення розміру заподіяної шкоди.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, – це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Судом встановлено, що розмір спричиненої матеріальної шкоди позивачу складає 65 786 грн., що підтверджується належними та допустимими письомовими доказами, зокрема висновком експертного автотоварознавчого дослідження №17400 від 10.12.2020 року та не спростостовується жодними іншими наданими для дослідження суду доказами.

Згідно з ст. 29 Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з ст. 33 У разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний: 33.1.4. невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально. Водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

Згдіно з пп. 1 п.1 ст. 37 вказаного Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

При цьому судом встановлено, що позивачем було дотрмано всі вимоги щодо належного оформлення дорожньо-транспортної пригоди, своєчасно направлено запрошення для забезпечення участі представника страхової компанії з метою встановлення розміру спричиненої шкоди автомобілю Daewoo Lanos внаслідок ДТП, що відбулась 16.10.2020 року, відтак відповідачем ТДВ СК "Ю.Ес.Ай" було необгрунтовано відмовлено у виплаті страхового відшкодування з посиланням на пункт 37.1.3 статті 37 Закону, що підтверджується наявними доказами у справі.

За таких обставин позовні вимоги у частині відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 65 786 грн , а також стягнення витрат на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 2745, 79 грн.з страховика підлягають задоволенню у повному обсязі

Стосовно відшкодування моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснив судам, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Позивач обумовлює заявлений розмір моральної шкоди у 10 000 грн тим, що внаслідок ДТП він відчув негативні емоції, моральні переживання та дискомфорт, був вимушений витрачати осособистий та робочий час для вирішення питань, пов`язаний із захистом своїх порушених прав.

Судом встановлено причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями відповідача ОСОБА_2 та завданої позивачу моральної шкоди, при цьому суд вважає, що компенсація моральної шкоди у розмірі 5000 грн буде достатньою та справедливою мірою сатисфакції порушених прав позивача.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., на що представником позивача адвокатом Шевченко Н.О. зроблено заяву з клопотання про долучення доказів на понесення відповідних витрат, а саме: копії акта наданих послуг №01 від 03.12.2021 року, копії квитанції та меморіального ордеру від 06.12.2021 ркоу про сплату за професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13 липня 2010 року; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07 листопада 2013 року.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд, оцінивши витрати відповідача з урахуванням всіх аспектів і складності справи, наданих доказів на підтвердження надання правничої допомоги адвоката, дійшов висновку про те, що заява про компенсацію судових витрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 263-265 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовні ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ТДВ «СК Ю.ЕС.АЙ» (ЄДРПОУ 3362909157) на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 65, 786 грн (шістдесят п`ять тисяч сімсот вісімдесят шість гривень) та витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження у розмірі 2 745, 79 грн (дві тисячі сімсот сорок п`ять гривень сімдесят дев`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 суму завданої моральної шкоди у розмірі 10 000 (десять тисяч гривень).

Стягнути в дольвому порядку з ТДВ «СК Ю.ЕС.АЙ» (ЄДРПОУ 3362909157) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908 грн. по 227 (двісті двадцять сім) грн. з кожного та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн по 5 (п`ять тисяч) грн з кожного.

Повний текст судового рішення виготовлено 17.01.2022 року.

Суддя-