Рішення № 103218563, 28.10.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/547/21

Провадження № 2/638/2660/21

РІШЕННЯ

Іменем України

28 жовтня 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Подус Г.С.,

за участю секретаря Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення суми пенсії,-

встановив:

Позивач звернулась до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовом, у якому просила стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області грошові кошти, набуті в порядку спадкування за законом у вигляді недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 за період з 01.11.2016 по 18.02.2017 у розмірі 10 662, 21 грн та за період з 01.03.2016 по 31.10.2016.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданої Алчевським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області. Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом його спадкоємцем є його дочка ОСОБА_1 .

Згідно з відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 розрахована за період з 01.11.2016 року по 31.05.2019 та складає 151 265, 72 грн.

Також листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.01.2021 року визначено, що пенсія ОСОБА_2 була виплачена по 29.02.2016 року. Відповідачем у справі зазначено, що у зв`язку із зверненням представника з заявою щодо виплати недоотриманої пенсії, розмір недоотриманої пенсіії було змінено відповідно до дати звернення з виплатою недоотриманої пенсії, яка була виплачена за період з 19.02.2017 по 31.05.2019, тобто за три роки до звернення у сумі 140 603, 51 грн. Невиплачена сума пенсії ОСОБА_2 за період з 01.11.2016 по 18.02.2017 складає 10 662, 21 грн., період, за який не виплачено недоотриману пенсію -з 01.03.2016 по 18.02.2017. ВІдповідачем також вказано, що недоотримана пенсія за період з 01.03.2016 по 18.02.2017 відсутня, оскільки її виплату припинено з 01.03.2016 згідно з списками управління праці та соціального захисту населення внутрішньо переміщених осіб, яким необхідно призупинити виплату пенсії.

Позивач вважає, що такі дії відповідача є неправомірними з огляду на те, що інформація відповідача, яка була викладена у листі від 12.01.2021 року №2000-0216-8/2002 про відсутність заборгованості з 01.03.20176 по 18.02.2017 не відповідає дійсності, про що свідчить запит на отримання публічної інформації та надана на цей запит відповідь, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача суму виплат недоотриманої пенсії за період з 01.11.2016 по 18.02.2017 року у розмірі 10 662, 21 грн, та за період з 01.03.2016 по 31.10.2016.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова 19.02.2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

19.07.2021 року за Вх.№36977 надійшов відзив від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - завідувача юридичного сектору Дударевої І.І., яким відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви у частині стягнення суми пенсії у розмірі 10 662, 21 грн у повному обсязі, посилаючись на те, що управлінням правомірно застосовано трирічний строк до дня звернення ОСОБА_1 за отриманням недоотриманої пенсії померлого батька , оскільки нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер має право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, відтак вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 09.09.2021 року закрито підготовче провадження у справі.

У судове засідання сторони не з`явились. Позовна заява містить клопотання позивача про розгляд справи за її відсутності.

Від представника відповідача за Вх.№ ЕП-9342/21-Вх від 27.10.2021 року надійшла заява, якою відповідач просить розглянути справу за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з довідкою від 30.10.20219 року №919-5000222002 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є внутрішньо переміщеною особою із зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 та фактичним місцем проживання: АДРЕСА_2

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого міським РАЦСом м. Комунарськ Луганської області від 11.07.1962 року народження, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 02.08.2019 року, виданого Алчевським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що складено відповідним актовий запис №257.

Згідно з копією відповіді Відділу обслуговування громадян №14 Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Пенсійного фонду України № 17631/0-2000-20 в жовтні 2020 року на підставі заяви довіреної особи ОСОБА_5 від 20.02.2020 року позивачу було виплачено недоотриману суму пенсії за період з 19.02.2017 по 31.05.2019 року в розмірі 140603, 51 грн (за три роки до дня звернення за отриманням пенсії). Зазначено, що при наданні відповіді на запит нотаріуса щодо суми недоотриманої пенсії була вказана інша сума 151265,72 грн (за три роки на дату запиту нотаріуса), гр. ОСОБА_2 пенсія була нарахована, але її виплата припинена з 01.03.2016 року згідно з списками управління праці та соцального захисту населення внутрішньо переміщених осіб, яким необхідно призупинити виплату пенсії, відтак недоотримана сума пенсії з 01.03.2016 року по 18.02.2017 року відсутня.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм правом та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зі змісту позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що позов подано з метою захисту спадкових прав позивача, оскільки предметом заявлених позовних вимог є стягнення нарахованих, але не отриманих спадкодавицею позивача за життя сум пенсії, тобто виплат, які є спадковою масою і не стосуються порядку нарахування соціальних виплат. Тобто вимоги є майновими (стягнення грошових коштів), а правовідносини між сторонами - цивільними. Спір має приватно-правовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Статтею 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій статті 52 цього Закону, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Аналіз статей 1218, 1219, 1227 ЦК України свідчить про те, що законодавець передбачив можливість спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 284/252/17, провадження № 14-248цс19.

Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що дана норма розповсюджується на правовідносини з приводу виплати нарахованих сум пенсії, але своєчасно не отриманих пенсіонером з власної вини та не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Відповідно до положень статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Суд звертає увагу на те, що ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частини другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Таким чином, враховуючи спірні цивільно - правові відносини між учасниками справи, які вирішуються тільки в судовому порядку, суд оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню насамперед як спосіб захисту прав та інтересів позивача, оскільки наявними доказами підтверджено, що відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна, яке увійшло до складу спадщини.

Крім того слід зауважити, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України). Тому сума пенсії, що залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, увійшла до складу спадщини та позивач, прийнявши спадщину, має право на виплату цієї суми. Положення частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які увійшли до спадщини.

Відповідно до переліку документів, які надані разом із зверненням до відповідача для виплати пенсії та зазначені у рішеннях відповідача про відмову у виплаті пенсії, позивач звернулась із заявою про отримання пенсії, яку вона успадкувала після смерті батька ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 з дотриманням вимог, встановлених законодавством. Відповідно до ст.ст. 316, 317 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст цього права становлять можливості власника на володіння, користування та розпорядження своїм майном. При цьому на зміст права не впливає місце проживання власника та місце знаходження майна.

З огляду на викладене, та враховуючи, що у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача, як спадкоємця, на отримання всього належного йому спадкового майна, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення недоотриманої суми пенсії за період з 01.03.2016 по 18.02.2017 року та необхідність їх задоволення у вказаній частині.

Щодо вимоги стягнення грошових коштів, набутих у порядку спадкування за законом, у вигляді недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 за період з 01.03.2016 по 31.10.2016, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (частина п`ята статті 177 ЦПК України).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд виходить з того, що позивачем на підтвердження викладених в позовній заяві обставин та позовних вимог не надано належних доказів на підтвердження суми пенсії, яка підлягає стягненню за період з 01.03.2016 по 31.10.2016 року. За таких обставин без надання відповідних доказів суд позбавлений можливості встановити зазначені у позові обставини, зокрема встановити суму недоотриманої пенсії, яка прийнята та належить спадкоємиці на підставі свідоцтва про право на спадщину, відтак у вказаній частині позовна заява задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 264, 265, 268 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення суми пенсії– задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошові кошти, набуті в порядку спадкування за законом, у вигляді недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 за період з 01.11.2016 по 18.02.2017 у розмірі 10662,21 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 09.11.2021 року.

Суддя –