Рішення № 103218251, 14.02.2022, Зарічненський районний суд Рівненської області

Справа № 561/921/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року смт. Зарічне

Зарічненський районний суд Рівненської області

у складі головуючого судді Снітчук Р.М.

за участі секретаря Расевич Г.І.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Зарічне цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Зарічненської селищної ради Рівненської області про визнання права власності за набувальною давністю,

в с т а н о в и в:

У зазначеній позовній заяві позивач покликається на те, що вона разом із своєю сім`єю із 1974 року по даний час відкрито та безперервно володіє і користується квартирою АДРЕСА_1 . Зазначену кватиру вона отримала для проживання як вчитель ОСОБА_3 восьмилітньої школи. Будинок по АДРЕСА_2 на той час рахувався за органами освіти та квартири у ньому видавалися вчителям. При цьому документи, які стали підставою для вселення, не збереглися.

Разом з тим право власності на спірну квартиру ні за ким не зареєстровано, власник зазначеного об`єкту нерухомості не відомий. Крім того, на балансі відділу освіти Зарічненської райдержадміністрації, Вичівської сільської ради та Зарічненської селищної ради Рівненської області вказаний будинок не перебуває, що позбавляє її можливості оформити право власності на вказану квартиру у порядку приватизації.

Вказує, що вона є пенсіонером, іншого житла не має, з 1974 року зареєстрована та проживає у спірній квартирі, добросовісно, відкрито, безперервно користується нею, проводила у ній ремонти, сплачувала комунальні платежі, займалася її доглядом та утриманням.

Покликаючись на положення ст. 328, ч. 1 ст. 344 ЦК України, проситла визнати за нею право власності за набувальною давністю на вказану квартиру.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала, покликаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просила позов задовольнити. При цьому пояснила, що у 1974 році вселилася разом із сім`єю у вказану квартиру, яку отримала, працюючи вчителем ОСОБА_3 восьмилітньої школи. Розподіл квартир проводився профспілковим комітетом. Документи на вселення їй не видавалися, зберігалися в дирекції школи, але були втрачені. З часу вселення вона зареєстрована у вказаній квартирі та добросовісно, відкрито, безперервно нею володіє по теперішній час. Зважаючи на те, що вказаний житловий будинок не перебуває на балансі ні у відділі освіти, ні в органі місцевого самоврядування, приватизувати спірну квартиру неможливо. Власник чи балансоутримувач житлового будинку по АДРЕСА_2 невідомий. У інший спосіб оформити право власності на квартиру, ніж з підстав визнання права власності за набувальною давністю неможливо, іншого житла вона не має.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, подала письмову заяву про розгляд справи у її відсутності, проти заявлених вимог не заперечує.

Представник відповідача Зарічненської селищної ради Рівненської області у судове засідання не з`явився, подав письмову заяву про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши пояснення позивача, свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та дослідивши письмові докази у справі, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Згідно до ч. 1 ст. 16, п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями ч. 1, ч. 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Судом встановлено, що позивач з 01.12.1969 року працювала вчителем Бродницької восьмилітньої школи, що підтверджується трудовою книжкою від 14.08.1969 року.

Відповідно до довідки Вичівської сільської ради Зарічненського району Рівненської області № 4023 від 17.08.2017 року, паспорту НОМЕР_1 , виданого Зарічненським РВ УМВС України в Рівненській області 08.04.1996 року, позивач із 1974 року по даний час зареєстрована та проживає по АДРЕСА_3 .

Із довідок Вичівської сільської ради Зарічненського району Рівненської області № 6188 від 13.11.2018 року, відділу освіти Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області від 23.10.2018 р. № 01-31\2227, Зарічненської селищної ради Рівненської області № 3532 від 03.12.2021 року вбачається, що житловий будинок по АДРЕСА_2 на балансі Вичівської сільської ради, відділу освіти, Зарічненської селищної ради Рівненської області не перебуває.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 288264381 від 03.12.2021 року вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 не зареєстровано.

У ході судового розгляду знайшло своє підтвердження те, що позивач із 1974 року відкрито, безперервно володіє спірною квартирою, поводячись із нею як власник.

Свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , односельчани позивача, у судовому засіданні показали, що житловий будинок по АДРЕСА_2 був побудований для вчителів Бродницької восьмилітньої школи. У ньому знаходиться чотири квартири, які були передані для проживання вчителям. У квартирі АДРЕСА_4 цього будинку більше двадцяти років постійно проживає позивач разом із сім`єю, яка утримує квартиру, проводить поточні ремонти у ній.

Такі показання свідків узгоджуються з обставинами, викладеними позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог щодо добросовісного, відкритого, безперервного володіння нею чужим майном та дослідженими судом письмовими доказами у справі.

Зокрема, добросовісне, відкрите, безперервне володіння позивачем зазначеною квартирою підтверджується також квитанціями та рахунками про оплату нею житлово-комунальних послуг.

Таким чином у ході розгляду справи знайшло своє підтвердження те, що позивач правомірно, добросовісно заволоділа спірним чужим майном, вважаючи себе його власником. Також встановлено безтитульне, без відповідної правової підстави, володіння позивачем зазначеною квартирою, власник якої відсутній.

У постанові від 01.08.2018 у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Дана правова позиція підтримана в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 №910/17274/17, і, зокрема, вказано, що оскільки за змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю.

Згідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 7.02.2014 року при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

П. 11 вказаної Постанови передбачає, що враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Виходячи зі змісту статей 335 і 344 ЦК, взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вона розміщена, і наступна відмова суду в переданні цієї нерухомої речі у комунальну власність не є необхідною умовою для набуття права власності на цей об`єкт третіми особами за набувальною давністю. Ураховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2001 року. При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Відповідно до правової позиції, викладеній у Постанові Верховного суду від 28.04.2020 року, справа № 552\1354\18 володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном..

Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року у справі № 755/16913/16-ц.

За наведених обставин суд вважає, що позивач добросовісно, безтитульно заволоділа нерухомим майном, власник якого невідомий і продовжує відкрито, безперервно володіти квартирою АДРЕСА_1 , поводячись як власник, починаючи з 1 січня 2001 року, тобто більше десяти років та набула право власності на це майно за набувальною давністю, на підставі ч. 1 ст. 344 ЦК України.

Згідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

На підставі викладеного та керуючись ст. 16, 328, 344, 392 ЦК України, ст. 10 - 13, 19, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 280, 282, 283 ЦПК України,

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Зарічненської селищної ради Рівненської області про визнання права власності за набувальною давністю – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач – ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Відповідач - Зарічненська селищна рада Рівненської області, смт. Зарічне, вул. Центральна,11 Вараського арйону Рівненської області, ЄДРПОУ 04385632.

Повний текст рішення складено 14 лютого 2022 року.

Суддя: Р. М. Снітчук