Рішення № 10321774, 25.05.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2010 р. Справа № 13/253-09/10-10          

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                       Привалова А.І.

при секретарі                                                                                 Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 13/253-09/10-10

за позовом Державної екологічної інспекції в Київській області, м. Київ;

до Бориспільської виправної колонії № 119 Управління Державного

Департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та

Київській області, с. Мартусівка, Бориспільського району;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –підприємства Бориспільської виправної колонії № 119

Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області, с. Мартусівка

про           стягнення 159511,54 грн.

Представники сторін:

від позивача : Хоменко І.О., довіреність від 21.04.2010р. № 3/04;

Журба С.В., довіреність від 29.01.2010р. № 2101;

від відповідача: Чорний Г.Г., довіреність від 21.05.2010р. № 2003;

від третьої особи: Чорний Г.Г., довіреність від 21.05.2010р. № 2003.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області звернулась Державна екологічна інспекція в Київській області з позовом до Бориспільської виправної колонії № 119 Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області про стягнення 159511,54 грн. збитків, нанесених державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Ухвалою від 04.12.2009р. Господарський суд Київської області порушив провадження у справі та призначив її розгляд на 21.12.2009р.

Представник позивача у судове засідання 21.12.2009р. не з’явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, витребувані документи не подав.

Присутній в засіданні суду представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що згідно з претензією № 85 від 07.07.2009р. йому виставили збитків на суму 43481,07 грн., які в подальшому були сплачені. Окрім того, використання підземних вод для забезпечення водопостачання та водовідведення засудженим та мешканцям с. Мартусівка здійснюється іншою юридичною особою –підприємством Бориспільської виправної колонії № 119.

Ухвалою від 21.12.2009р. суд відклав розгляд справи на 18.01.2010р., у зв’язку з неявкою представника позивача в засідання суду та неподанням витребуваних судом документів.

Розпорядженням Голови господарського суду Київської області від 12.01.2010р., у зв’язку із закінченням строку повноважень судді Наріжного С.Ю., в чиєму провадженні знаходилася справа № 13/253-09, на підставі ст. 24 Закону України «Про судоустрій», справа передана до провадження судді Привалова А.І.

Ухвалою від 18.01.2010р. справу № 13/253-09 прийнято до провадження суддею Приваловим А.І., присвоєно їй номер 13/248-09/10-10 та судове засідання призначено на 18.01.2010р.

Присутній у судовому засіданні 18.01.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, та заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, в зв’язку з необхідністю з’ясувати обставини, якому підприємству надано дозвіл для забезпечення водопостачання та водовідведення.

Ухвалами від 18.01.2010р. та від 02.02.2010р. розгляд справи відкладався, у зв’язку з необхідністю витребування нових доказів по справі.

В засіданні суду 23.02.2010р. сторони звернулись з клопотанням про продовження строку вирішення спору, відповідно до ч. 4 ст. 69 ГПК України, та просили оголосити перерву з метою можливого врегулювання спору у добровільному порядку.

На підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні була оголошена перерва до 16.03.2010р. та зобов’язано сторін надати витребувані ухвалою від 02.02.2010р. документи.

Після оголошеної перерви, представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, витребувані документи не подав.

Крім того, представник позивача також не подав усіх витребуваних судом документів.

Ухвалою від 16.03.2010р. суд відклав розгляд справи на 30.03.2010р.

У судовому засіданні 30.03.2010р. судом було встановлено, що сторони не надали витребуваних ухвалами від 02.02.2010р. та від 16.03.2010р. документів, необхідних для вирішення спору по суті.

Представник відповідача вдруге не з’явився в засідання суду. Проте, через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв’язку з хворобою його повноважного представника.

Ухвалою від 30.03.2010р. суд відклав розгляд справи на 13.04.2010р.

В засіданні суду 13.04.2010р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та подав додаткові заперечення на пояснення відповідача від 02.02.2010р.

Представник відповідача у судовому засіданні подав витребувані судом докази.

Ухвалою від 13.04.2010р. суд відклав розгляд справи на 18.05.2010р., у звязку з необхідністю витребування нових доказів по справі та залученням, на підставі ст. 27 ГПК України, до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –підприємства Бориспільської виправної колонії № 119 Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.

Присутні у судовому засіданні представники позивача надали витребувані судом документи та уточнений розрахунок суми збитків.

Представник третьої особи надав письмове пояснення по суті позовних вимог вих. № 1898 від 17.05.2010р., в якому третя особа підтримала повністю позицію відповідача, раніше викладену у запереченнях на позовну заяву.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні була оголошена перерва на 25.05.2010р.

19.05.2010р. через загальний відділ господарського суду, на підставі ст. 22 ГПК України, від позивача надійшло клопотання за № 01191/02-13 від 19.05.2010р., в якому позивач зменшує розмір позовних вимог і просить стягнути з відповідача збитки у сумі 31901,74 грн.

Таким чином, позовна заява розглянута судом, виходячи з нової ціни позову.

Присутні в засіданні суду 25.05.2010р. представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача та третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечив, з підстав раніше наведених у поясненнях по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, за згодою представників сторін у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі доручення прокуратури Київської області № 16-192вих від 25.06.2009р. старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Київській області Розе Н.Г. у присутності начальника Бориспільської виправної колонії № 119 проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства.

За результатами перевірки складено Акт від 25.06.2009р., в якому зафіксовані порушення природоохоронного законодавства, серед яких спецводокористування без відповідного дозволу, що є порушенням вимог ст. ст. 44, 49, 50 Водного кодексу України.

Відповідно до довідки відповідача від 25.06.2009 р. № 2478, ним у період з 25.05.2006 р. до 25.06.2009 р. використано 26002,1 куб.м. води.

Крім того, старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Київській області Розе Н.Г. були складені Протокол № 012708 про адміністративне правопорушення та Постанова про накладення адміністративного стягнення на начальника Бориспільської виправної колонії № 119.

Преамбулою Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»визначено, що охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров’я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об’єктів, пов’язаних з історико-культурною спадщиною.

Згідно ст.ст. 4, 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», природні ресурси України є власністю народу України, який має право на володіння, використання та розпорядження природними багатствами республіки, а державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», основними принципами охорони навколишнього природного середовища, зокрема, є гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей. Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України. Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.

До компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях згідно зі статтею 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»належить, зокрема, право звертатися до суду із позовами про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 17.11.2001р. № 1520, державна екологічна інспекція є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінприроди і йому підпорядковується.

Основними завданнями Держекоінспекції є: участь у межах своєї компетенції у реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (земля, надра, поверхневі води, атмосферне повітря, тваринний та рослинний світ, природні ресурси територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України), поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екологічної та, в межах компетенції, радіаційної безпеки, заповідної справи; здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорони природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами (п. 3 Положення).

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.12.2006р. № 548, Державна екологічна інспекція в областях, містах Києві та Севастополі є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції.

Інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Положення інспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, у сфері поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органами виконавчої влади, суб'єктами господарювання, фізичними особами.

Інспекція має право обстежувати у встановленому порядку підприємства, установи і організації з метою перевірки додержання ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, відтворення та охорону природних ресурсів; перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів (ліцензії, дозволи); складати акти перевірок і протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення у межах повноважень, визначених законом; давати обов’язкові для виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до її повноважень; уживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів та подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища (п. п. 1, 5, 6, 7, 9 ст. 5 Положення).

Частиною 9 статті 44 Водного кодексу України встановлено обов’язок водокористувачів здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно з ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 статті 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.

Як було встановлено судом під час розгляду справи та вбачається з Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 25.06.2009р., відповідач здійснює спецводокористування без дозволу на спеціальне водокористування, який було скасовано за поданням державної податкової адміністрації в Київській області з 26.05.2006р.

В подальшому, відповідач неодноразово звертався з проханням надати дозвіл на спеціальне водокористування, але йому було відмовлено, що підтверджується доданими до справи листами Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області від 04.09.2007р. № 05-09/5288, від 20.05.2009р. № 15-09/3191, від 07.08.2009р. № 05-09/5722.

Статтею 111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.

Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

09.07.2009р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 85 від 07.07.2009р. та розрахунок збитків, які отримані відповідачем 14.07.2009р., що підтверджується повідомленням № 02392780 про вручення поштового відправлення. У претензії позивач повідомляв відповідача про те, що останній зобов’язаний в місячний термін відшкодувати заподіяні державі збитки у сумі 43481,07 грн.

Відповідач надав суду копію відповіді на претензію від 07.08.2009 р. за № 3045, якою повідомив позивача про сплату суми 43481,07 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Однак, на вимогу суду відповідач не надав суду доказів перерахування збитків, заподіяних державі, в сумі 43481,07 грн. Зазначена обставина також не була підтверджена позивачем, у зв’язку з чим суд, в порядку ст. 38 ГПК України, звернувся з судовим запитом до Головного управління державного казначейства України у Київській області. Листом від 28.04.2010р. № 06-04/297-2590 до Головне управління державного казначейства України у Київській області повідомило, що кошти в сумі 43481,07 грн. від відповідача та третьої особи не надходили.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, претензія позивача № 85 від 07.07.2009р. щодо відшкодування збитків, заподіяних державі збитків, на суму 43481,07 грн. відповідачем задоволена не була.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно з клопотанням позивача № 01191/02-13 від 19.05.2010р. про уточнення позовних вимог, розмір збитків, що підлягає відшкодуванню, визначений на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995 року № 37.

Відповідно до розділу 6.1 Методики при самовільному водокористуванні збитки розраховуються за формулою: З с.б. = W х Тар., де:

W –об’єми води при самовільному водокористуванні, куб.м;

Тар. - діючі на час порушення тарифи на воду в одиницях національної валюти за 1 куб.м.

У відповідності з наданим позивачем розрахунку, виконаного на підставі вищезазначеної Методики, сума спричинених відповідачем збитків за період 25.05.2006р. по 25.06.2009р. складає 31901,74 грн.

Згідно з п. 1.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/744 від 27.06.2001р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища», вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до ч 1. ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З урахуванням вищевказаного, та оскільки відповідач доказів перерахування суми збитків суду не надав, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у сумі 31901,74 грн. є законними та обґрунтованими.

Згідно ст. 32 Водного кодексу України, Збори за використання води з водних об'єктів місцевого значення надходять до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Порядок розподілу та використання зборів за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти та за понадлімітне використання води з них, а також коштів, відшкодованих за завдані водним об'єктам збитки, визначаються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища».

З урахуванням зазначеного збитки підлягають стягненню на користь місцевого бюджету Мартусівської сільської ради Бориспільського району Київської області та на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України.

Доводи відповідача щодо відсутності в нього обов’язку відшкодовувати збитки, завдані державі, оскільки артсвердловина, з якої здійснюється видобування води, знаходиться на балансі іншої юридичної особи –підприємства Бориспільської виправної колонії № 119, спростовуються положеннями ч. 7 ст. 30, ст. 42 Водного кодексу України, згідно з якими платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є як первинні водокористувачі, які використовують воду, отриману шляхом забору води через власні водозабірні споруди, так і вторинні водокористувачі, які отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів на умовах, що встановлюються за домовленістю між ними, та зібраними по справі доказами. Зокрема, дозвіл на спеціальне водокористування, який було анульовано видавався саме Бориспільській виправній колонії № 119 та за новим дозволом на спеціальне водокористування теж зверталась остання.

Не приймаються також судом до уваги посилання відповідача на те, що в нього відсутня заборгованість перед бюджетом по сплаті зборів за спеціальне водокористування, оскільки, згідно з приписами ч. 9 ст. 44 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється лише за наявності дозволу, в інших випадках –водокористування без дозволу є порушенням вимог чинного законодавства, яке тягне за собою відповідні наслідки, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача підлягають стягненню в доход Державного бюджету України судові витрати.

Керуючись ст.ст. 44, 49 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Бориспільської виправної колонії № 119 Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області (08343, Київська область, Бориспільський район, с. Мартусівка, вул. Бориспільська, 1, код ЄДРПОУ 08563719) 31901 грн. 74 коп. збитків, заподіяних державі, з яких розподілити пропорційно:

- 70 відсотків (22331 грн. 22 коп.) на рахунок спеціального фонду Мартусівської сільської ради Бориспілського району Київської області за реквізитами: р/р 31510921700115 в ГУ ДКУ у Київській області, МФО 820018, код ЄДРПОУ 23570059, код платежу 24062100;

- 30 відсотків (9570 грн. 52 коп.) на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України, по коду бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

3. Стягнути з Бориспільської виправної колонії № 119 Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області (08343, Київська область, бориспільський район, с. Мартусівка, вул. Бориспільська, 1, код ЄДРПОУ 08563719) в доход Державного бюджету України судові витрати, а саме: 319 грн. 01 коп. –державного мита та 236 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.І. Привалов Дата складення та підписання повного тексту рішення –23.06.2010 р.