Рішення № 103217449, 07.02.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2022 р. № 520/19061/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919), про скасування припису, попередження, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому позивач просить суд:

- скасувати припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ХК29346/1185/НД/АВ/П від 03 вересня 2021року.

- скасувати попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №137 від 03 вересня 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 03 вересня 2021 року представнику ФОП ОСОБА_1 вручено копію направлення на проведення заходу контролю у формі інспекційного відвідування №02.03-03/1222 від 09.08.2021р. (надалі - направлення) та акт №ХК29346/1185/НД/АВ від 03.09.2021р., складений за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони праці. В Акті зазначено про порушення ФОП ОСОБА_1 ст.24 КЗпП України, а саме: допущення до роботи без укладення трудового договору працівника ОСОБА_2 .

Позивач зазначає, що 03 вересня 2021 року головним державним інспектором праці Негодовим Сергієм Станіславовичем вручено представнику позивача припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 03.09.2021р. №ХК29346/1185/НД/ АВ/П, яким зобов`язано позивача усунути вищевказане порушення, та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю від 03.09.2021р. №137.

Позивач вважає припис, попередження та наказ на проведення позапланового заходу контролю незаконним, а тому просить вимоги заявленого позову задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження у справі.

16.12.2021 р. через канцелярію Харківського окружного адміністративного суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого вказано, що Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджено Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2017 № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю». Інспекційне відвідування позивача було проведено відповідно до положень пп. 3 п.5 Порядку №823.

Так, підставою для здійснення інспекційного відвідування є рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин прийнятим за результатами аналізу інформації отриманої із звернення гр. ОСОБА_3 від 28.07.2021 (вх.№К-982 від 28.07.2021).

На підставі наказу від 09.08.2021 №970 та направлення від 09.08.2021 № 02.03-03/1222 інспекторами праці було здійснено вихід за адресою здійснення діяльності ФО-П ОСОБА_4 , а саме: АДРЕСА_2 .

Під час виходу за вказаною адресою було встановлено готельний комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

В ході проведення інспекційного відвідування інспекторами праці було зафіксовано на засіб відеофіксації, що за вказаною адресою за стійкою адміністратора знаходилась гр. ОСОБА_2 , яка повідомила що працює у цьому закладі адміністратором у ФО-П ОСОБА_1 протягом місяця. Вимогою про надання документів від 30.08.2021 №ХК 29346/1185/НД, зобов`язано ФО-П ОСОБА_1 , у строк до 10 год. 00 хв. 02.09.2021 року надати необхідні для проведення інспекційного відвідування документи. На вимогу про надання документів від 30.08.2021 №ХК29346/1185/НД ФО-П ОСОБА_1 надано Цивільно-правовий договір №1 від 02.08.2021. Аналіз змісту укладеного договору дає підстави для висновку, що останні перебувають поза межами правового регулювання цивільного законодавства, адже, містять фіксований розмір вартості послуг без застереження щодо їх обсягу та змісту, не визначають порядок надання таких послуг, не враховуючи їх якості, кількості та кінцевого результату.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши докази наявні у суду, з`ясувавши позицію сторін, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України (надалі КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року (надалі Закон №877).

Таким чином, Закон №877 містить вичерпний перелік норм дотримання яких зобов`язані забезпечити Держпраці та його територіальні органи при здійсненні державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Вказане дає підстави для висновку, що усі, окрім передбачених у частині п`ятої, шостої статті 2 Закону №877-У, питання, які пов`язані з здійсненням державного нагляду (контролю), зокрема, за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення можуть урегульовуватись, як законами, так й іншими актами законодавства, в тому числі постановами Кабінету Міністрів України, прийнятими в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, як зазначено в ч. 1ст. 2 вказаного закону.

Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці.

В п.1 цього Положення, зокрема, зазначено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

У п.2 цього Положення вказано, що Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та Законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Таким чином, на законодавчому рівні визначений державний орган Державна служба України з питань праці (Держпраці), який у відповідності до вимог Закону України «Про основні засади нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V та ст. 259 Кодексу законів про працю України здійснює держаний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю.

При цьому, відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону №877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно Положення про Головне управління Держпраці у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 року №84 (далі - Положення), Головне управління Держпраці у Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення № 84, Головне управління Держпраці у Харківській області здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019 року "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю" затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №823).

Даний порядок визначав процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України №1985-IV від 08.09.2004 року, Конвенцією Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України №1986-IV від 08.09.2004 року та Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 року.

Відповідно до п. 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів

Інспекційне відвідування відносно позивача було проведено відповідно до пп. 3 п.5 Порядку №823.

Як встановлено за матеріалами справи, підставою для здійснення інспекційного відвідування є рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин прийнятим за результатами аналізу інформації отриманої із звернення гр. ОСОБА_3 від 28.07.2021 (вх.№К-982 від 28.07.2021).

На підставі наказу від 09.08.2021 №970 та направлення від 09.08.2021 № 02.03-03/1222 інспекторами праці було здійснено вихід за адресою здійснення діяльності ФО-П ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 .

Під час виходу за вказаною адресою було встановлено готельний комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Судом встановлено, що 20.08.2021 о 12 год. 52 хв. під час виходу за вказаною адресою, інспекторами праці працівникам були пред`явлені службові посвідчення. Згідно інформації розташованої у куточку споживача у даному закладі здійснює діяльність ФО-П ОСОБА_1 .

Направлення на проведення інспекційного відвідування від 09.08.2021 №02.03-03/1222 (дійсне з 20.08.2021 року) та вимога про надання документів від 30.08.2021 №ХК29346/1185/НД були вручені адвокату ОСОБА_5 під особистий підпис.

В ході проведення інспекційного відвідування інспекторами праці було зафіксовано на засіб відеофіксації, що за вказаною адресою за стійкою адміністратора знаходилась гр. ОСОБА_2 , яка повідомила що працює у даному закладі адміністратором у ФО-П ОСОБА_1 протягом місяця.

Вимогою про надання документів від 30.08.2021 №ХК 29346/1185/НД, зобов`язано ФО-П ОСОБА_1 , у строк до 10 год. 00 хв. 02.09.2021 року надати необхідні для проведення інспекційного відвідування документи.

02.09.2021 на вимогу про надання документів від 30.08.2021 №ХК29346/1185/НД ФО-П ОСОБА_1 надано Цивільно-правовий договір №1 від 02.08.2021.

Відповідно до Договіру останній укладено між «Замовником» ФОП ОСОБА_1 та «Виконавцем» ОСОБА_2 , підписаний особисто Замовником та Виконавцем (далі - Договір).

Як встановлено за матеріалами справи, відповідно до пункту 1.1 розділу 1, Договору, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги, перелік яких визначається розділом 2 даного договору.

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2, Договору, Виконавець зобов`язаний протягом періоду з 02.08.2021 по 25.08.2021 надати Замовнику наступні послуги:

Провести аналіз сервісу з надання номерів з послідуючим повідомленням Замовнику виявлених недоліків та наданням рекомендацій щодо покращення сервісу.

Надати Замовнику консультації та рекомендації щодо видів додаткових послуг , які можуть мати попит серед відвідувачів`готелю.

Відповідно до п.2.3. Договору кожна послуга обраховується в годинах та відображається в акті приимання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п2.5. Договору послуги за цим договором передаються та приймаються за актом приймання -передачі наданих послуг, який складається Виконавцем та надається Замовнику.

Відповідно до пункту 3.1. розділу 3, Договору, Загальна вартість послуг Виконавця за цим договором складається з суми вартості послуг, наданих виконавцем, згідно акту приймання-передачі послуг.

Суд зазначає, праця за цим договором здійснювалась у межах діяльності суб`єкта господарювання з систематичним виконанням трудових функцій на посаді адміністратора відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк.

До суду позивачем було надано Акт приймання - передачі наданих послуг №1 від 03 вересня 2021р.

Як встановлено за матеріалами справи, під час інспекційного відвідування було встановлено, що гр. ОСОБА_2 фактично виконувала роботи за посадою адміністратора, передбаченої Державним класифікатором професій визначеним ДК 003:2010, клас - 4222 Службовці з інформування (довідок) який в свою чергу включає посаду «Адміністратор».

Зокрема, згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Мінпраці від, 29.07.93 р. № 58, записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник, повинні виконуватися відповідно до найменування професій та посад, зазначених у Класифікаторі професій.

Відповідно до п. 1.2 Класифікатора професій ДК 003:2010 цей класифікатор призначений для застосування центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Федерацією роботодавців України, всіма суб`єктами господарювання під час запису про роботу у трудові книжки працівників.

Таким чином, було встановлено фактичний допуск вище зазначеної особи без належного укладання трудових відносин.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Статтею 4 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У ч.1 ст. 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до положень частини другої статті 2 Кодексу законів про працю України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до положень частини першої статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ч.1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому, відповідно до приписів частини першої статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема, при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Відповідно до вимог статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Під час проведення інспекційного відвідування з питань оформлення трудових відносин були надані цивільно-правові договори, укладені з особою: гр. ОСОБА_2

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або-здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо це не встановлено договором.

Згідно статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Ще одна відмінність між зазначеними договорами полягає в тому, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації, тощо.

Суд зазначає, що укладеними договорами та актами прийому-передачі виконаних робіт не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання. Не містяться у них відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинні передати виконавці замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик.

Таким чином, характер умов наданих цивільно-правових договорів тотожний кваліфікаційним характеристикам професії «сторож» що вказує саме на процес виконання трудової функції, не підрядником, а працівником.

При цьому трудові функції мають систематичний характер.

В процесі нагляду за обєктам на відповідних територіях, який проходив в нічний час, фізичні особи не мали покидати визначені території в зручний для себе час, що притаманно умовам трудового договору. Тобто зазначені особи підпорядковувались видам внутрішнього трудового розпорядку. Натомість обов`язковою умовою цивільно-правового договору є те, що особа, яка надає послуги або роботи не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, сама організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Згідно укладеного цивільно-правового договору працівника ОСОБА_6 з ФО-П ОСОБА_1 виконує певні функції, а не індивідуально визначену роботу, результати якої можуть оформлятися актами прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг), на підставі яких проводиться їх оплата. В даному випадку, предметом цивільно-правових договорів, які укладені суб`єктом господарювання з фізичними особами, є виконання саме трудових функціональних обов`язків у відповідності до обраного позивачем виду господарської діяльності. Праця за цими угодами не є юридично самостійною.

За таких обставин, зазначений договір, укладений між сторонами, вказує на те, що предметом цих договорів є процес праці, а не її кінцевий результат.

Враховуючи вищевикладене, вказаний цивільно - правовий договір, який укладено між ФО-П ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на виконання визначених у договорі обов`язків - має ознаку трудового договору.

Тобто позивач помилково ототожнює трудовий договір як цивільно -правовий.

Суд особливо звертає увагу, що такі дії позивача перешкоджають реалізації права фізичної особи на працю, гарантованого Конституцією України та Кодексом законів про працю України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічно оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на обєднання в професійні спілки тощо.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при інспекційному відвідуванні ФО-П ОСОБА_1 були встановлені порушення норм трудового законодавства, наявність яких в ході судового розгляду справи не спростована.

Щодо підстав та процедури проведення інспекційного відвідування суд зазначає, що Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року (надалі - Порядок № 295) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань або невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно п. 8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

У відповідності до п. 19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

У п.27 Порядку №295 вказано, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень обєкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Відповідно до п.5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією:

Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;

ДФС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;

- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної;

- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;

- працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки");

- роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;

- роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Звернення фізичних осіб, стосовно яких порушено правила оформлення трудових відносин, працівників і роботодавців може бути подане через уповноваженого представника.

Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.

Інспекційне відвідування або рішення інспектора праці про відвідування роботодавця, передбачене пунктом 33 цього Порядку, підлягає повідомній реєстрації Держпраці чи її територіальним органом до початку його проведення.

Згідно п. 11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень обєкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені обєктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам обєкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання (п.12 Порядку №295).

Повноваження та обов`язки органу державного нагляду (контролю) також визначені статтею 8 Закону України №877.

Відповідно до ч.10 ст. 4 Закону України №877 посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з`ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом.

Під час проведення заходів державного нагляду (контролю) не допускається вилучення у суб`єктів господарювання оригіналів їхніх фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, а також комп`ютерів, їх частин, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Згідно ст. 6 Закону №877 під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Відповідно до положень ст. 7 Закону №877 для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, імя та по батькові і засвідчується печаткою.

Таким чином, на законодавчому рівні визначений державний орган Державна служба України з питань праці (Держпраці), який у відповідності до вимог Закону України «Про основні засади нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V та статті 259 Кодексу законів про працю України здійснює держаний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю в порядку передбаченому КМУ (Порядок №295).

Щодо твердження позивача, що в даному випадку захід контролю нібито проводився з перевищенням встановленого законом строку, з 20.08.2021р. по 03.09.2021р. тобто 11 робочих днів, замість 2-х робочих днів, судом в ході розгляду справи встановлено наступне:

Згідно п.9 Порядку 823 тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати 10 робочих днів.

Згідно ст. 73 КЗпП України встановити такі святкові та неробочі дні: 1 січня - Новий рік; 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове; 8 березня - Міжнародний жіночий день 1 травня - День праці; 9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги); 28 червня - День Конституції України; 24 серпня - День незалежності України; 14 жовтня - День захисників і захисниць України.

Робота також не провадиться в дні релігійних свят: 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове; один день (неділя) - Пасха (Великдень); один день (неділя) - Трійця.

Таким чином, інспекційне відвідування Управління Держпраці ФОП ОСОБА_1 відбувалось у строк, відповідно до чинного законодавства - 10 робочих днів.

На підставі вищезазначеного, було складено Акт №ХК29346/1185/НД/АВ від 03.09.2021 року, Припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ХК29346/1185/НД/АВ/П від 03.09.2021 року та Попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №137 від 03.09.2021 року.

Відповідно п.16 Порядку №823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Враховуюче вищевикладене, вважаємо, що винесені Припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ХК29346/1185/НД/АВ/П від 03.09.202 Іроку та Попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №137 від 03.09.2021 Головним управлінням Держпраці у Харківській області у межах та у спосіб, передбачені чинним законодавством України, а тому підстави для скасування відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України Кабінет Міністрів України постановив, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із пятьма особами. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування (постанова КМУ від 17.06.2015 р. № 413).

Відповідно до п. 29 Порядку №295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Порушень процедури проведення перевірки та винесення припису судом не встановлені.

Підсумовуючи вищенаведене, оскаржувані рішення винесені уповноваженою посадовою особою Головного управління Держпраці у Харківській області на підставі, в межах та у спосіб, визначений законодавством.

Решта доводів позивача висновків суду по суті спору не спростовують.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, правомірність оскаржуваного припису та попередження перед судом доведена.

При цьому судом враховано, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Оскільки під час розгляду справи судом встановлено правомірність дій та рішень відповідача під час проведення інспекційного відвідування та за її наслідками, правомірність висновків органу владних повноважень про порушення позивачем норм чинного законодавства про працю, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України, за результатами розгляду даної справи, не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 9, 11, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919), про скасування припису, попередження - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 08 лютого 2022 року.

Суддя Заічко О.В.