Рішення № 103217291, 04.02.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2022 р. 18:55 № 520/2646/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Куц Д.Ф.,

представника позивача - Козака І.В.,

представника третьої особи - Гайдамаки В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Харківської міської ради (61200, м.Харків, майдан Конституції,7, код ЄДРПОУ 04059243) до Громадської організації "ЗОО СВІТ. ХАРКІВ" (61177, м. Харків, вул.Земовська,14, кв.6, код ЄДРПОУ 43936974), треті особи на стороні позивача - Головне управління Національної поліції в Харківській області (61002, м. Харків, вул.Жон Мироносиць,5, код ЄДРПОУ 40108599), Управління служби безпеки України в Харківській області (61002, м. Харків, вул.Мироносицька, 2, код ЄДРПОУ 20001711), Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (61033, м. Харків, вул.Шевченка, 315-А), Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд. 8,м. Харків,61013), Харківська обласна державна адміністрація (вул. Сумська, буд. 64,м. Харків,61200) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань,-

ВСТАНОВИВ:

04 лютого 2022 року Харківська міська рада звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому просила встановити обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань шляхом заборони проведення громадській організації "ЗОО СВІТ. ХАРКІВ" (61177, м. Харків, вул. Земовська, 14, кв. 6, код ЄДРПОУ 43936974, тел.: +38 (096) 653 03 89, офіційний сайт невідомий, електронна пошта невідома) в особі керівника громадської організації «ЗОО СВІТ. ХАРКІВ» Карповця Руслана Петровича (тел.: НОМЕР_1 , інші відомості не відомі) мирного маршу «Марш Єдності» 05.02.2022 з 14:00 до 17:00 за маршрутом: м. Харків, від майдану Конституції по вул. Сумська до площі Свободи.

В обґрунтування позову зазначено, що 03.02.2022 до Харківської міської ради надійшло повідомлення від 31.01.2022 вих. №22/01 громадської організації « 300 СВІТ. ХАРКІВ» (61177, м. Харків, вул. Земовська, 14, кв. 6, код ЄДРПОУ 43936974, тел.: +38 (096) 653 03 89, офіційний сайт невідомий, електронна пошта невідома) підписане керівником громадської організації «ЗОО СВІТ. ХАРКІВ» Карповцем Русланом Петровичем (тел.: НОМЕР_1 , інші відомості не відомі) про проведення мирного маршу «Марш Єдності» 05.02.2022 з 14:00 до 17:00 за маршрутом: м. Харків, від майдану Конституції по вул. Сумська до площі Свободи, з орієнтованою кількістю учасників 5000 осібі. Позивач вважає, що проведення масової акції громадської організації «ЗОО СВІТ. ХАРКІВ» з заявленою кількістю учасників 5000 осіб може викликати суттєві труднощі в забезпеченні публічної безпеки та порядку в центральній частині міста. Також позивач зазначив, що потребує врахуванню той факт, що проведення громадсько-масових заходів у теперішній час використовується окремими радикально-налаштованими особами для організації провокацій, спрямованих як на дискредитацію керівництва держави, так і на загострення суспільно- політичної ситуації у місті та регіоні в цілому.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник Управління служби безпеки України в Харківській області просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача та треті особи - Головне управління Національної поліції в Харківській області, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, Харківська обласна державна адміністрація в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника Управління служби безпеки України в Харківській області, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, суд дійшов наступного.

Судовим розглядом встановлено, що 03.02.2022 до Харківської міської ради надійшло повідомлення від 31.01.2022 вих. №22/01 громадської організації « 300 СВІТ. ХАРКІВ» (61177, м. Харків, вул. Земовська, 14, кв. 6, код ЄДРПОУ 43936974, тел.: +38 (096) 653 03 89, офіційний сайт невідомий, електронна пошта невідома) підписане керівником громадської організації « 300 СВІТ. ХАРКІВ» Карповцем Русланом Петровичем (тел.: НОМЕР_1 , інші відомості не відомі) про проведення мирного маршу «Марш Єдності» 05.02.2022 з 14:00 до 17:00 за маршрутом: м. Харків, від майдану Конституції по вул. Сумська до площі Свободи, з орієнтованою кількістю учасників 5000 осіб.

03.02.2022 на позачерговому засіданні міської комісії з питань техногенно- екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій виконавчого комітету міської ради (далі - комісія) з питань виконання заходів щодо недопущення дестабілізації громадсько-політичної обстановки в м. Харкові було розглянуто повідомлення від 31.01.2022 вих. №22/01 громадської організації «ЗОО СВІТ. ХАРКІВ» (61177, м. Харків, вул. Земовська, 14, кв. 6, код ЄДРПОУ 43936974, тел.: +38 (096) 653 03 89, офіційний сайт невідомий, електронна пошта невідома) підписане керівником громадської організації « 300 СВІТ. ХАРКІВ» ОСОБА_1 (тел.: НОМЕР_1 , інші відомості не відомі) про проведення мирного маршу «Марш Єдності» 05.02.2022 з 14:00 до 17:00 за маршрутом: м. Харків, від майдану Конституції по вул. Сумська до площі Свободи, з орієнтованою кількістю учасників 5000 осіб.

Гр. ОСОБА_1 був запрошений на позачергове засідання комісії, присутній на ньому не був.

Відповідно до інформації доповідачів проведення масової акції громадської організації «ЗОО СВІТ. ХАРКІВ» з заявленою кількістю учасників 5000 осіб може викликати суттєві труднощі в забезпеченні публічної безпеки та порядку в центральній частині міста. Також потребує врахування той факт, що проведення громадсько-масових заходів у теперішній час використовується окремими радикально-налаштованими особами для організації провокацій, спрямованих як на дискредитацію керівництва держави, так і на загострення суспільно- політичної ситуації у місті та регіоні в цілому.

Заслухавши інформацію членів комісії та запрошених, комісія вирішила рекомендувати керівнику громадської організації «ЗОО СВІТ. ХАРКІВ» Карповцю Р.П. відмовитись від проведення зазначених у повідомленні масових заходів на території м. Харкова.

Комісія вирішила доручити Юридичному департаменту Харківської міської ради, у разі незгоди керівника громадської організації «300 СВІТ. ХАРКІВ» ОСОБА_1 , терміново підготувати та звернутися до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань шляхом заборони проведення громадській організації « 300 СВІТ. ХАРКІВ» (61177, м. Харків, вул. Земовська, 14, кв. 6, код ЄДРПОУ 43936974, тел.: +38 (096) 653 03 89, офіційний сайт невідомий, електронна пошта невідома) в особі керівника громадської організації «ЗОО СВІТ. ХАРКІВ» Карповця Руслана Петровича (тел.: +38 (096) 653 03 89, інші відомості не відомі) мирного маршу «Марш Єдності» 05.02.2022 з 14:00 до 17:00 за маршрутом: м. Харків, від майдану Конституції по вул. Сумська до площі Свободи.

В обґрунтування прийнятого рішення, позивач виходив з того, що згідно інформації УСБУ в Харківській області від 03.02.2022 № 70/5-873 про розгляд повідомлення від 31.01.2022 вих. №22/01 про проведення мирного маршу «Марш Єдності» 05.02.2022 з 14:00 до 17:00 за маршрутом: м. Харків, від майдану Конституції по вул. Сумська до площі Свободи, з орієнтованою кількістю учасників 5000 осіб, повідомлено, що наявна в Управлінні інформація свідчить, що на сьогодні суспільно-політична ситуація в регіоні характеризується певним зростанням рівня громадського протистояння, що супроводжується проведенням низки масових публічних заходів. При цьому, проведення громадсько-масових заходів використовується окремими радикально- налаштованими особами для організації провокацій, спрямованих як на дискредитацію вищого керівництва держави, так й на загострення суспільно- політичної ситуації в регіоні. До вказаної категорії можна віднести представників «антиковідного руху», представників руху підприємців, які шляхом проведення громадсько-масових заходів протестного характеру як в регіоні, так й під час виїздів до м. Києва, намагаються дискредитувати засади державної політики щодо боротьби з поширенням захворювань, викликаних коронавірусною інфекцією, запровадженням використання в підприємницькій діяльності РРО тощо.

На думку позивача, вищенаведене свідчить про реальну небезпеку заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, загрозу здоров`ю населення або правам і свободам інших людей, що і слугувало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 280 Кодексу адміністративного судочинства України органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування негайно після одержання повідомлення про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо мають право звернутися до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходженням із позовною заявою про заборону таких заходів чи про встановлення іншого обмеження права на свободу мирних зібрань (щодо місця чи часу їх проведення тощо).

Частиною 9 цієї ж статті передбачено, що суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, загрозу здоров`ю населення або правам і свободам інших людей. У разі встановлення обмеження права на свободу мирних зібрань суд повинен обґрунтувати у постанові необхідність встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань, а також пропорційність способу такого обмеження.

Якщо для досягнення цілей такого обмеження достатньо застосувати менш обтяжливий для відповідача спосіб обмеження, ніж запропонував позивач, суд зобов`язаний його застосувати.

У свою чергу, реалізація права на мирні зібрання в Україні регулюється актами національного та міжнародного законодавства.

Частиною першою статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України згідно із Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (далі - Конвенція), гарантовано кожній особі, серед інших прав і свобод, право на свободу зібрань та об`єднання.

Частиною 2 статті 11 Конвенції встановлено, що здійснення прав на свободу зібрань та об`єднання не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави.

Відповідно до статті 21 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованого Указом президії Верховної Ради Української РСР від 19.10.1973 № 2148-VIII, передбачено право на мирні збори. Крім цього, зазначена стаття визначає, що користування цим правом не підлягає ніяким обмеженням, крім тих, які накладаються відповідно до закону і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної чи суспільної безпеки, громадського порядку, охорони здоров`я і моральності населення або захисту прав та свобод інших осіб.

Право громадян України на мирні зібрання гарантується також Конституцією України, згідно з частиною першою статті 39 якої, вони мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Виходячи з положень зазначеної норми Конституції України, мирні зібрання є одним із засобів відстоювання людиною і громадянином своїх прав, свобод та інтересів у демократичному суспільстві. Право громадян на свободу мирних зібрань в Україні гарантується та захищене державою, яка зобов`язана забезпечити його ефективну реалізацію. Здійснення цього права не підлягає жодним обмеженням, крім випадків установлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Законодавством встановлений порядок проведення реалізації прав громадян на мирні зібрання, мітинги, походи і демонстрації, який не потребує від суб`єктів, які мають намір провести вказані заходи, отримувати будь-якій дозвіл від органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування. Проте реалізація таких прав буде правомірною лише за умови завчасного сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зазначених мирних зібрань, мітингів, походів і демонстрацій, та відсутності судового рішення про обмеження прав на реалізацію цих прав.

Відповідно до статті 280 КАС України, суд має право прийняти рішення не лише про заборону проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій, але й про встановлення іншого обмеження права на свободу мирних зібрань (щодо місця чи часу їх проведення тощо).

Тобто, у разі прийняття адміністративним судом обмежувального рішення зібрання не забороняється у цілому, проте щодо нього запроваджуються певні обмеження.

Суд зазначає, що обмеження можуть стосуватись питань часу, місця, форми, способу проведення зібрання, висловлювань лозунгів що їх мають намір використовувати. При цьому, перелік можливих обмежень не є закритим, а відтак, судом можуть запроваджуватись й інші обмеження, що відповідають обставинам конкретного зібрання.

Разом з цим, суд зауважує, що прийняття судом обмежувального рішення, як і рішення про повну заборону зібрання має узгоджуватися з положеннями частини 2 статті 39 Конституції України, з якої випливає, що будь-яке обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань може бути застосовано судом лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Тобто, обмежувальне рішення адміністративного суду буде правомірним лише у тому випадку, якщо воно приймається:

1) з метою захисту (охорони) щонайменше рівнозначного права на свободу мирних зібрань правового блага (права, свободи, законного інтересу);

2) за обов`язковим дотриманням принципу співмірності втручання;

3) як реакція на реально існуючу небезпеку для відповідного правового блага.

Враховуючи викладене вище, для правильного вирішення справи необхідно виходити з того, що встановлення обмеження права на свободу мирних зібрань можливе тільки у разі створення дійсної небезпеки заворушень чи злочинів, загрози здоров`ю населення або правам і свободам інших людей через проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань та лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку.

Визначення та розмежування повноваження державних органів у сферах національної безпеки і оборони, створюється основа для інтеграції політики та процедур органів державної влади, інших державних органів, функції яких стосуються національної безпеки і оборони, сил безпеки і сил оборони, визначається система командування, контролю та координації операцій сил безпеки і сил оборони, запроваджується всеосяжний підхід до планування у сферах національної безпеки і оборони, забезпечуючи у такий спосіб демократичний цивільний контроль над органами та формуваннями сектору безпеки і оборони визначено Законом України «Про національну безпеку України».

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 ЗУ «Про національну безпеку України» громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз.

В свою чергу, громадський порядок можна визначити як сукупність усіх правил, що регламентують суспільні процеси і відносини між його окремими частинами; у вузькому - інститути і норми, що обумовлюють статус людини і громадянина та соціальних груп у суспільстві тою мірою, якою це зумовлено їх інтересами та закономірностями розвитку самого суспільства, а також науково обґрунтовані відносини між членами суспільства та його структурними елементами.

Сіракузькі принципи тлумачення обмежень і відступів від положень Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, схвалених економічною та соціальною радою Організації Об`єднаних Націй у 1985 році містять тлумачення понять "національна безпека", "громадський порядок", "громадська безпека" та інших, що стосуються окремих положень щодо обмеження прав.

Так, "громадський порядок" визначається як сукупність норм, які забезпечують життєдіяльність суспільства або як низку основоположних принципів, на яких побудовано суспільство. Повага до прав людини є частиною громадського порядку. Громадський порядок необхідно тлумачити в контексті задач конкретного права, яке обмежено з цієї підстави. Громадська безпека означає захист від загрози безпеці людей, їхньому життю або фізичному здоров`ю, а також серйозних збитків їхньому майну.

В обґрунтування необхідності обмеження права на мирне зібрання позивач посилається на загрозу безпеці дорожнього руху, що може призвести до створення заторів на автошляхах по вул.Сумській, загрозу скоєння терористичних та диверсійних актів та погрозу різкого зростання кількості захворювань короновірусом COVID-19 на території регіону.

Так, у повідомлені відповідачем, зокрема зазначено, що проведення мирного заходу не призведе до порушення громадського порядку і не створить загрозу національній безпеці України. Також зазначено, що під час участі у мирному марші будуть дотримуватися усі вимоги карантину, які діють на території м. Харків.

В свою чергу, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що мета проведення мирного зібрання мирного маршу «Марш Єдності» 05.02.2022 з 14:00 до 17:00 за маршрутом: м. Харків, від майдану Конституції по вул. Сумська до площі Свободи є іншою, ніж зазначена у повідомленні.

Предметом спору по даній справі є саме обмеження права на мирне зібрання, про проведення якого повідомив відповідач від майдану Конституції по вул. Сумська до площі Свободи.

Водночас, ані позивачем, ані третіми особами не надані докази на підтвердження існування загрози національній безпеці та громадському порядку під час здійснення відповідачем запланованого заходу.

Крім того, в судовому засіданні, в якості свідка був допитаний ОСОБА_2 , начальник відділу УСБУ у Харківській області, якій є членом міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій та був доповідачем на засіданні вищезазначеній комісії. Згідно пояснень свідка, судом було встановлено, що інформація щодо публічної безпеки у місті Харкові, яка була предметом розгляду комісії носить загальний характер та не стосується саме цього масового заходу. Не зазначено конкретно інформації щодо наявності реальної загрози дестабілізації громадсько-політичної обстановки під час проведення вищезазначеного мирного маршу.

Також, доводи позивача про наявність загрози поширення інфекції із-за ймовірної кількості учасників та намірів учасниками запланованої акції порушити протиепідеміологічні заходи не підтверджені жодним належним і достовірним доказом.

З вказаного приводу Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що заборона проведення зібрань з посиланням на можливі порушення громадського порядку має бути заснована на достовірних доказах. Зокрема, у своєму рішенні «Махмудов проти Російської Федерації» від 26.07.2007 Європейський суд з прав людини зазначив, що з огляду на засадничий характер свободи зібрань та її тісний зв`язок із демократією повинні мати місце переконливі та неспростовні доводи, що виправдовують втручання у це право. Також, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Станков і Об`єднана організація Македонії «Ілінден» проти Болгарії від 02.10.2001, зазначено, що вірогідність незначних інцидентів не може слугувати обґрунтуванням заборони на проведення мітингів. Є зрозумілим, що будь-яка демонстрація, що проводиться у громадському місці, певною мірою може викликати порушення громадського порядку та зіткнення з елементами ворожості.

Цим же рішенням встановлено, якщо будь-яка вірогідність напруження та палкого обміну думок між групами опонентів у ході демонстрацій буде підставою для її заборони, суспільство буде позбавлене можливості почути інші погляди з будь-якого питання, що посягає на позицію більшості… Національна влада має виявляти особливу пильність під час забезпечення можливості меншості висловлювати свої погляди, навіть якщо вони суперечать суспільній думці.

Згідно статті 2 Закону України «Про Національну поліцію», завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Окрім того, судом встановлено, що позивач повідомлений про проведення вказаних мирних заходів 03.02.2022, що дає можливість місцевому органу виконавчої влади виконати законодавчо покладений на нього обов`язок та забезпечити дотримання громадського порядку під час проведення вказаних мирних зібрань громадян.

При цьому, суд звертає увагу на те, що вжиття заходів для охорони національної безпеки та громадського порядку при проведенні масових заходів є обов`язком місцевих органів виконавчої влади, правоохоронних органів. Цей обов`язок, як суб`єктивне право, не може служити підставою для повної заборони проведення масових заходів взагалі як таких, оскільки це обмеження прав громадян.

Під час розгляду справи позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про реальну небезпеку заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, загрозу здоров`ю населення або правам і свободам інших людей під час проведення відповідачем мирного зібрання мирного маршу 05.02.2022 року.

Разом з цим суд вважає за необхідне зазначити про те, що Українське законодавство, а саме Кодекс України про адміністративні правопорушення та Кримінальний кодекс України встановлюють адміністративну та кримінальну відповідальність для організаторів та учасників зібрань, а також для посадових осіб, які можуть бути як прихильниками, так і противниками зібрань, за певні дії під час організації та проведення мітингів, демонстрацій, пікетів.

Так, ст. 185-1 КУпАП передбачає відповідальність за «порушення встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій» для учасників та організаторів зібрань. А ст. 185-2 КУпАП - для посадових осіб, які сприяють зібранням, що відбуваються «з порушенням установленого порядку зборів, мітингів, вуличних походів або демонстрацій».

Кримінальний кодекс України також переслідує заклики, які були висловлені під час мирних зібрань, чи в іншому контексті, до війни (ст. 436), або публічне заперечення чи виправдання (в т. ч. і під час мирних зібрань) злочинів фашизму та пропаганду нацистської ідеології. Також ст. 161 ККУ встановлює відповідальність за «розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образа почуттів громадян у зв`язку з їхніми релігійними переконаннями».

Крім цього, зібрання слід вважати мирними, якщо його організатори мають на меті мирні наміри та зібрання має не насильницький характер. Відтак будь-яка поведінка учасників таких заходів, спрямована на зміну мети та цілей заходів, зазначених у заявках відповідачів є неприпустимими.

В цьому контексті доцільно застосувати висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні ЄСПЛ «BARRACOc. FRANCE» від 05.06.2009, (заява 31684/05), згідно з яким «будь-яка подія в громадському місці викликає певною мірою перешкоди для загального перебігу життя, включаючого порушення руху (транспорту) і за відсутності насильства з боку демонстрантів важливо, щоб влада продемонструвала певний ступінь терпимості щодо мирних зібрань, щоб свобода зібрань не була позбавлена своє суті і змісту».

Європейський суд у своєму рішенні «DJAVIT AN v TURKEY» від 20.02.2003, (заява № 20652/03) вказав: «Держави повинні не лише охороняти право на мирні зібрання, а й утримуватися від застосування необгрунтованих непрямих обмежень цього права... Хоча основним об`єктом статті 11 є захист особистості від свавільного втручання з боку публічної влади у здійснення захищених прав, але крім того, можуть бути позитивні зобов`язання щодо забезпечення ефективного здійснення цих прав».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку, що мотивація та докази, на які посилається позивач, не дають суду підстав для постановлення висновків, про обґрунтованість позову, а відтак, в задоволенні позову слід відмовити.

Судовий збір на підставі статті 139 КАС України покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 5-10, 72, 73, 74, 77, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 271, 272, 280 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Харківської міської ради (61200, м.Харків, майдан Конституції,7, код ЄДРПОУ 04059243) до Громадської організації "ЗОО СВІТ. ХАРКІВ" (61177, м. Харків, вул.Земовська,14, кв.6, код ЄДРПОУ 43936974), треті особи на стороні позивача - Головне управління Національної поліції в Харківській області (61002, м. Харків, вул.Жон Мироносиць,5, код ЄДРПОУ 40108599), Управління служби безпеки України в Харківській області (61002, м. Харків, вул.Мироносицька, 2, код ЄДРПОУ 20001711), Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (61033, м. Харків, вул.Шевченка, 315-А), Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд. 8,м. Харків,61013), Харківська обласна державна адміністрація (вул. Сумська, буд. 64,м. Харків,61200) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду не пізніше дня, наступного за днем його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М.Тітов