Ухвала суду № 103216061, 08.12.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4821/21

Провадження №4-с/369/87/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Волчка А.Я.,

при секретарі Миголь А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест кредит груп» про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду з даною скаргою, мотивуючи свої вимоги тим, що 07.04.2021 ОСОБА_1 дізналась від адвоката про те, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відповідно до постанови про арешт майна, серія та номер 43369095, яка видана 23.08.2016 року Києво - Святошинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області, номер запису про обтяження: 16166192 від 01.09.2016 р накладено обтяження (арешт) на все нерухоме майно скаржника.

Згідно з інформацією, яка міститься в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 43369095, видана 23.08.2016 р Києво - Святошинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, номер запису про обтяжень 15954967 від 01.09.2016 року, накладено обтяження (арешт) на все рухоме майно скаржника.

Відповідно до відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження від 12.05.2014 відносно скаржника відкрито виконавче провадження № АСВП: 43369095.

Згідно з відомостями з Автоматизованої системи виконавчого провадження виконавче провадження ВП 43369095 відносно скаржника завершено.

Додатково адвокат - Таранов С. І. повідомив скаржника, що 07.04.2021 на його офіційну електронну адресу від Києво - Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла відповідь в якій зазначено, зокрема, що 12.12.2017 державним виконавцем керуючись пунктом 7 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Згідно отриманої пошукової інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження та наявної інформації в Автоматизованій системі виконавчого провадження вбачається, що виконавчий документ повторно на виконання не надходив, та на виконанні не перебуває.

Додатково, посадова особа відділу ДВС повідомила в телефонному режимі адвоката Таранова С.І. про те, що у зв`язку із знищенням матеріалів виконавчого провадження надати матеріали виконавчого провадження ВП 43369095 не має можливості, оскільки згідно з пунктом 9.9 наказу Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5 «Про затвердження Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби» строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить один рік.

Станом на дату подання цієї скарги, між заінтересованою особою та скаржником відсутні будь - які фінансові (майнові) зобов`язання.

Повторно, виконавчий документ до примусового виконання стягувачом подавався.

Скаржник звертає увагу суду, що при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження ВП 43369095, державним виконавцем не було вирішено питання щодо зняття вказаних у цій скарзі арештів накладених на рухоме та нерухоме майно скаржника.

Таким чином арешти, накладені на належне скаржнику майно, не дозволяють йому реалізувати своє право власності.

Тому заявник просила суд визнати бездіяльність Києво - Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), щодо не зняття арештів з нерухомого та рухомого майна ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП 43369095 протиправною. Зобов`язати уповноважену особу Києво-Святошинського райони відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з усього нерухомого та рухомого майна ОСОБА_1 , який накладений постановою про арешт майна ВП 43369095 від 23.08.2016 року Києво-Святошинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області. Стягнути з Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судові витрати.

Представник заявника подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності та відсутності заявника, вимоги скарги підтримав.

Інші сторони в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та зібрані в ній письмові докази, приходить до висновку що скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом, в провадженні Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області перебувало виконавче провадження № 43369095, за яким стягувачем значиться ТОВ «Фінансова компанія «Інвест кредит груп», боржником ОСОБА_1 .

В рамках даного виконавчого провадження на все нерухоме та рухоме майно ОСОБА_1 була накладено арешт, що підтверджується відповідними державними реєстрами.

Згідно інформації з АСВП дане виконавче провадження завершено.

Згідно листа Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зазначено що 12.12.2017 державним виконавцем керуючись пунктом 7 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

07.04.2021 на його офіційну електронну адресу від Києво - Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла відповідь в якій зазначено, зокрема, що 12.12.2017 державним виконавцем керуючись пунктом 7 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Згідно отриманої пошукової інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження та наявної інформації в Автоматизованій системі виконавчого провадження вбачається, що виконавчий документ повторно на виконання не надходив, та на виконанні не перебуває.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною третьою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено перелік дій, які має право вчиняти виконавець під час здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Стаття 56 Закону України «про виконавче провадження» визначає що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Відповідно до пункту п. 20 Розділу ІІІ Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5 в редакції станом на 12.12.2017 року у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право на захист власності викладено у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – «Перший протокол», «Конвенція»): кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Європейським судом з прав людини у справі Маркс проти Бельгії (Marckx v. Belgium), заява №6833/74 від 13.07.1979 р., в якому суд зазначив: «Визнаючи, що кожен має право мирно володіти своїм майном, ст. 1 у своїй суті забезпечує право власності».

Будь-яке втручання у мирне володіння майном має супроводжуватися процесуальними гарантіями, які надають відповідній фізичній чи юридичній особі обґрунтовану можливість звернутися зі своєю справою до компетентних органів державної влади для ефективного оскарження заходів, які становлять втручання у права, гарантовані цим положенням. Під час оцінки дотримання цієї умови необхідно здійснити комплексний розгляд відповідних судових та адміністративних процедур (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лекіч проти Словенії», заява № 36480/07, пункт 95, від 11 грудня 2018).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін ( "Горнсбі проти Греції" (Hornsby V. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці без неналежних затримок (у справі "Фуклев проти України", заява N 71186/01). На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці ( "Чіжов проти України" п. 40).

Оскільки станом на день звернення заявника до суду, відносно заявника ОСОБА_1 виконавчі дії не проводяться, виконавчий документ на виконанні не перебуває, суд приходить до висновку що про обґрунтованість вимог скарги, оскільки порушене право заявника підлягає захисту шляхом зобов`язання органу ДВС зняти арешт з її майна.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З наведеного вище, суд приходить висновку про необхідність задоволення вимог скарги.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 255, 447-451 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу задовольнити.

Визнати бездіяльність Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), щодо не зняття арештів з нерухомого та рухомого майна ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП 43369095 протиправною.

Зобов`язати уповноважену особу Києво-Святошинського райони відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з усього нерухомого та рухомого майна ОСОБА_1 , який накладений постановою про арешт майна ВП 43369095 від 23.08.2016 року Києво- Святошинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: А.Я. Волчко