Рішення № 103216042, 20.01.2022, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/12343/21

Провадження № 2-а/369/56/22

РІШЕННЯ

Іменем України

20.01.2022 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Волчка А.Я.,

з участю секретаря Миголь А.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта поліції Сатанюка Миколи Ростиславовича, Управління патрульної поліції у м. Києві про визнання противоправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що 20.07.2021 року інспектором 2 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції Києві лейтенантом поліції Сатанюк Миколою Ростиславовичем (надалі Відповідач 1) винесено постанову серія ЕАО № 4511714 від 20.07.2021 року , якою ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. на підставі ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Позивач вважав постанову серії ЕАО № 4511714 від 20.07.2021 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки Позивач не вчиняв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП , а Відповідачем 1 всупереч вимогам ст. 245, 280 КУпАП при винесенні оскаржуваної постанови не було належним чином з`ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи наявна вина позивача у вчиненні такого правопорушення.

Відповідно до змісту постанови серії ЕАО № 4511714 від 20,07.2021 року «20.07.2021 року о 04-49 в м. Києві по вулиці Московська, 32, водій керував ТЗ з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив п. 31.4.3.В ПДР - керував ТЗ з несправними зовнішніми світловими приладами, не горить ліва фара в темну пору доби в режимі ближнього світла, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП.».

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови відповідач не надав.

Тому позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від ЕАО № 4511714 від 20.07.2021 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 340 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП закрити в зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Управління патрульної поліції у м. Києві (Адреса: вул. Народного Ополчення, 9, м. Київ, 03151, Код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 470 грн. 00 коп.

Розгляд справи проводиться в порядку ст. 257 КАС України в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Згідно ч. 4 і 5 ст. 250 КАС України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 20.07.2021 року інспектором 2 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції Києві лейтенантом поліції Сатанюк Миколою Ростиславовичем винесено постанову серія ЕАО № 4511714 від 20.07.2021 року , якою ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. на підставі ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Згідно даної постанови відповідачем зазначено що, 20.07.2021 о 04 год. 49 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «VOLKSWAGEN JETTA», номерний знак НОМЕР_1 за адресою: вул. Московська 32, м. Києва, водій керував транспортним засобом з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби чим порушив вимоги п. 31.4.3. в ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 121 КУпАП .

Частиною першою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачено що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною другою 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В свою чергу, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, перелік яких визначений ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з вимогами ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В даному випадку суд зазначає, що сама по собі постанова відповідача про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення, містить лише виклад обставин, які відповідач визнав достатніми для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, однак, вона не може бути єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Також, згідно правової позиції Верховного Суду у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 245-246 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказати мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Стаття 283 КУпАП передбачає що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. ст. 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд приходить до висновку що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.

При цьому відповідачем було подано до суду відзив до якого не було додано належних доказів правомірності оскаржуваної постанови.

При розгляді даної справи суд враховує що згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином суд приходить до висновку що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а викладені в ній дані не підтверджені належними доказами.

Таким чином, відповідачем не доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, що свідчить про необґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення через відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Згідно зі ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати суд покладає на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 19 Конституції України, ст. ст. 1, 9, 121, 222, 258, 265-2, 268, 276, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 72, 77, 78, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від ЕАО № 4511714 від 20.07.2021 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 340 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП закрити в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Управління патрульної поліції у м. Києві (Адреса: вул. Народного Ополчення, 9, м. Київ, 03151, Код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 470 грн. 00 коп. (чотириста сімдесят гривень).

Апеляційна скарга на судові рішення у справах визначених ст. 286 КАС України можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суддя: А.Я. Волчко