Ухвала суду № 103215983, 08.02.2022, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/8872/21

Провадження №4-с/367/53/2022

УХВАЛА

Іменем України

08 лютого 2022 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Линника В.Я,

з участю секретаря Балинської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду скаргу представника заявника ОСОБА_1 адвоката Мельниченко Р.В. на дії та бездіяльність приватного виконавця, –

в с т а н о в и в:

До суду надійшла зазначена вище скарга, яку скаржник мотивує тим, що 04.11.2021р. приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Рибчинським Олександром Володимировичем було відкрито виконавче провадження №67392188 по примусовому виконанню виконавчого листа від 20.08.2020р. по справі №367/4970/13-ц, виданого Ірпінським міським судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Авістар» коштів. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 16.08.2021р. було замінено стягувача по вищевказаному документі з ТОВ «ФК «Авістар» на ТОВ «ФК «Гефест». В межах виконавчого провадження №67392188 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області, Рибчинським Олександром Володимировичем було винесено 04.11.2021р. постанови: про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконав, про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника. Згідно постанови приватного виконавця АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було арештовано рахунок ОСОБА_1 , який використовується виключно для зарахування заробітної плати IBAN № НОМЕР_1 . 09.11.2021р. адвокат Мельниченко Р.В. подав приватному виконавцеві Рибчинському О.В. шляхом направлення на електронну пошту з електронно-цифровим підписом адвоката заяву про зняття арешту з рахунку ОСОБА_1 відкритого в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», який використовується останньою виключно для одержання заробітної плати із наданням інформації з банка на підтвердження вказаних відомостей. Водночас, в телефонній розмові 10.11.2021р. приватний виконавець Рибчинський О.В. повідомив адвоката Мельниченко Р.В., що не зніматиме жодного арешту з рахунку ОСОБА_1 та продовжить звертати стягнення на кошти, які надходять на вказаний рахунок. Таким чином, виявивши ряд порушень чинного законодавства при здійснені приватним виконавцем Рибчинським О.В. виконавчих дій в межах ВП №67392188 по примусовому виконанню виконавчого листа від 20.08.2020р. по справі №367/4970/13-ц, виданого Ірпінським міським судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Авістар» просить визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Рибчинського О.В. щодо прийняття до виконання виконавчого документа, а саме: виконавчого листа від 20.08.2020р. по справі №367/4970/13-ц, виданого Ірпінським міським судом Київської області, про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Авістар» та скасувати постанову приватного виконавця Рибчинського О.В. від 04.11.2021р. про відкриття виконавчого провадження №67392188. Визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Рибчинського О.В. щодо не зняття арешту з рахунку ОСОБА_1 , відкритого в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», IBAN № НОМЕР_2 та зобов`язати приватного виконавця зняти арешт з рахунку ОСОБА_1 IBAN № НОМЕР_2 , відкритого в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

В судове засідання скаржник та його представник не з`явились, належним чином повідомлялись про час, дату та місце слухання справи, причини неявки суду не повідомили.

Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Рябчинський Олександр Володимирович в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив. До суду надіслав відзив на скаргу, в якій вказав, що 04.11.2021 року ним винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову про стягнення з боржника основної винагороди, пстанову про арешт коштів боржника, постанову про арешт майна боржника. Копії зазначених постанов направлено сторонам виконавчого провадження. 10.11.2021 року ним зареєстровано заяву про зняття арешту з рахунку яка надійшла від представника боржника. На вищезазначену заяву ним надано вмотивовану відповідь, яку направлено на адресу представника боржника. Також ним вживались інші заходи примусового характеру відповідно до вимог закону. Звертає увагу що ч.2 постанови про відкриши виконавчого проваджений зобов`язано боржника протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно боржника. Однак декларацію боржником не подано, що свідчить про ухилення від виконання рішення суду. У заяві про Примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника ти його місцезнаходження тощо, рахунки в банківських установах для тримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково скличе на боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. На виконання вимог ч.3 ст.26 Закону стягувач у заяві про відкриття виконавчого провадження зазначив дату народження боржника та додав ксерокопію паспорта боржника, згідно якої встановлено, що дата народження боржника зазначена у заяві про відкриття виконавчого провадження є вірною. Частиною четвертою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження” на виконаця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. При цьому, пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавцю під час здійснення виконавчого провадження надано право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Враховуючи вищевикладене відсутність дати народження боржника у виконавчому документі не може бути підставою для не прийняття виконавчого документа до виконання та не може бути підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому зазначив, що, у виконавчому документі, а саме виконавчому листі № 367/4970/13-ц виданому 20.08.2020 р. Ірпінським міським судом Київської області зазначено дату народження боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ). яка мІстится в її РНОКПП (ІПН): НОМЕР_3 . Щодо порушених у скарзі питань стосовно не зняття арешту із рахунку, який використовується боржником виключно для одержання заробітної плати зазначає, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону повинен зазначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону. Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника мас спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Рахунок боржника, на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком боржника, який використовуються для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника, у чому числі зарахування заробітної плати. На цей рахунок зараховуються та зберігаються кошти боржника, призначені не тільки дня виплати заробітної плати. Зазначений рахунок не відноситься до рахунку зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено. Також банківською установою, на яку нормами статті 52 Закону покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку виконано. Зазначене свідчить про те, що банк також не визначив цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звергати стягнення. Крім того, кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта і не є набувачем цих коштів. Після зарахування коштів на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус та набули статус вкладу. Щодо порушених у скарзі питань стосовно порушення ним порядку та меж (розмірів) звернення стягнення на заробітну плату боржника зазначає, що скаржник не вірно трактує Закон України «Про виконавче провадження» та вважає, що замість постанови про арешт коштів боржника йому необхідно було винести постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, що є хибним його твердженням та таким, що не відповідає дійсності та Закону. Вказує, що враховуючи наявність у боржника нерухомого майна, враховуючи що сума боргу за виконавчим документом де що перевищує 5 мінімальних розмірі заробітної плати та враховуючи факт відсутності в матеріалах виконавчого поводження заяви стягувача про звернення стягнення на заробітну плату в нього взагалі не було законних підстав для винесення замість постанови про арешт коштів боржника постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. У зв`язку із цим просить відмовити у задоволені скарги на дії бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Рибчинського Олександра Володимировича у повному обсязі.

Інші сторони в судове засіданні не з`явились, причини неявки суду не повідомили, їх неявка не перешкоджає розгляду скарги.

Суд, дослідивши докази по справі, дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що 04.11.2021 р. приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Рибчинським О.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 67392188 (а.с. 11).

Також, 04.11.2021 р. приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Рибчинським О.В. було винесено постанову про арешт коштів боржника (а.с. 99-100).

09.11.2021 р. представником ОСОБА_1 адвокатом Мельниченком Р.В. було подано до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Рибчинського О.В. заяву про зняття арешту з рахунку, що використовується для зарахування заробітної плат (а.с.127-129). До заяви надано виписку по картці НОМЕР_4 з якої вбачається, що ОСОБА_1 на вказану картку отримує заробітну плату.(а.с.130).

Листом приватного виконавця виконавчого округу Київської області Рибчинським О.В. було надано відповідь адвокату Мельниченку Р.В. на заяву про зняття арешту з рахунку, що використовується для зарахування заробітної плат, якою відмовлено у зняті арешту із рахунку через відсутність підстав.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 1) ч. 1 ст. 3 вказаного Закону відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього ж Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2, п. 5 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень, зокрема є: звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника та інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Як передбачено п. 6, п. 7, п. 21 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно ч. 2 ст. 48 цього Закону стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Згідно ч. 8 ст. 48 цього ж Закону виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 5, 10 ст. 56 цього ж Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Такий арешт знімається, якщо протягом п`яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.

Згідно ч. 2 ст. 59 цього ж Закону виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 59 цього ж Закону підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він собі вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Приписами частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати N 95 від 01.07.49, ратифікованої Україною 04.08.61, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата.

Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї. Заробітна плата в розумінні поняття "власності" є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях3та43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю, статтях 15, 22, 24 Закону України "Про працю".

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Як вбачається з правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 27.06. 2019 року (справа № 916/73/19) рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що приватний виконавець виконавчого округу Київської області Рибчинський О.В. протиправно не зняв арешт з рахунку ОСОБА_1 відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» IBAN № НОМЕР_2 , а тому є підстави для визнання таких дій протиправними.

В той же час, суд не зобов`язує приватного виконавця виконавчого округу Київської області Рибчинського О.В. скасувати арешт з рахунку ОСОБА_1 відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» IBAN № НОМЕР_2 , оскільки відповідно до наданої суду постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 08.12.2021 ВП №67392188 такий арешт вже знято.

Разом з тим, суд вважає за необхідне відмовити в скарзі в частині визнання протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Рибчинського О.В. щодо прийняття до виконання виконавчого документа, а саме: виконавчого листа від 20.08.2020р. по справі №367/4970/13-ц, виданого Ірпінським міським судом Київської області, про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Авістар» та скасувати постанову приватного виконавця Рибчинського О.В. від 04.11.2021р. про відкриття виконавчого провадження №67392188, виходячи з наступного.

Згідно п.1 ч.1 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частина 3 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлює, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Відповідно до ч.5 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Таким чином, приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження та направлення процесуальних документів боржнику дотримано вимог ст.ст.26, 28 ЗУ «Про виконавче провадження», що підтверджується матеріалами справи, які спростовують твердження заявника про неправомірність дій приватного виконавця.

Крім того, посилання заявника в якості обґрунтування вимог на те, що у виконавчих листах не зазначено дати народження боржника, підстав для задоволення скарги в цій частині не дає, оскільки дана інформація зазначена у постанові про відкриття виконавчого провадження, а тому у відповідності до ч.3 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження» стягувач у своїй заяві про примусове виконання рішення зазначив відомості, що ідентифікують боржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 2 ст. 247, ст. ст. 55, 447, 451 ЦПК України суд, -

у х в а л и в:

Задовольнити частково скаргу представника заявника ОСОБА_1 адвоката Мельниченко Р.В. на дії та бездіяльність приватного виконавця.

Визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Рибчинського О.В. щодо не зняття арешту з рахунку ОСОБА_1 , відкритого в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», IBAN № НОМЕР_2 .

В решті скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до апеляційного суду Київської області апеляційної скарги.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: В.Я. Линник