Рішення № 103215093, 03.02.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 лютого 2022 року № 520/24556/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоотриманої пенсії її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Харківській області виплатити ОСОБА_1 , як члену сім`ї, непрацездатній повнолітній доньці за кровним спорідненням, недоотриману суму пенсії ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Єнакієве, у розмірі 33556,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що її мати ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, як отримувач пенсії за вислугу років, на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року .

У 2018 році пенсію її матері ОСОБА_2 перераховано з 01.01.2016 відповідно до ч.4 ст. 63 Закону № 2262-Х11 та постанов Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та віл 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» на підставі довідки, виданої Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Харківській області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 її мати ОСОБА_2 померла, а ІНФОРМАЦІЯ_1 її було знято з обліку у зв`язку зі смертю.

Листом від 19.11.2020р №9539-14874/3-02/8-2000/20 відповідач повідомив, що залишок відкладеної перерахованої суми пенсії ОСОБА_2 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в порядку, який визначено постановою Кабінету Міністрів України від 21.0202018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» становить 33556,93 грн. та не включається до складу спадщини, і що виплачується членам сім`ї у разі втрати годувальника, та виплачується, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

03.12.2020 року позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату недоотриманої пенсії померлої матері за дні її життя у сумі 33556,93 грн. та перерахування цієї суми безпосередньо на банківський рахунок.

Листом від 21.12.2020 року №10390-16321/3-02/8-2000/20 «Про надання інформації» відповідач повідомив положення ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Не погоджуючись з неправомірним діями відповідача, позивач звернулась до Харківського окружного суду за захистом своїх порушених прав. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2021 року мій позов було частково задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у виплаті мені недоотриманої пенсії матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України у Харківській області повторно розглянути мою заяву від 03.12.2020 року про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера - ОСОБА_2 з урахуванням висновку суду.

Відповідач з метою виконання рішення суду повторно розглянув заяву позивача, однак листом від 08.11.2021 року відмовив у виплаті недоотриманої пенсії матері, у зв`язку з тим, що за виплатою позивач звернулась після спливу шести місячного строку після її смерті.

Позивач вказує, що повторно розглядаючи її заяву відповідач не звернув ніякої уваги на висновки суду, що були викладені у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2021року.

Вважає такі дії відповідача протиправними, у зв`язку з чим звернулася до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 29.11.2021 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача, у встановлений судом строк, правом надати відзив не скористався.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Згідно ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, правовідносинам, з приводу яких подано даний позов передували ті, відносно яких є таке, що набрало законної сили Постанови Другого апеляційного адміністративного суду по справі № 520/19222/2020, отже, певні обставини не підлягають доказуванню у справі №520/24556/21.

У справі № 520/19222/2020 судом встановлено, що ОСОБА_2 , мати позивачки, перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, як отримувач пенсії за вислугу років, на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року (далі - Закону № 2262-ХІІ).

У 2018 році пенсію ОСОБА_2 перераховано з 01.01.2016 відповідно до ч.4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ та постанов Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" на підставі довідки, виданої Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Харківській області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 знято з обліку у зв`язку зі смертю (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Листом від 19.11.2020р №9539-14874/3-02/8-2000/20 відповідач на заяву позивача від 08.11.2020 року повідомив, що залишок відкладеної перерахованої суми пенсії ОСОБА_2 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в порядку, який визначено постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" становить 33556,93 грн. та не включається до складу спадщини, і що виплачується членам сім`ї у разі втрати годувальника, та виплачується, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

03.12.2020 року позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату недоотриманої пенсії померлої матері за дні її життя у сумі 33556,93 грн. та перерахування цієї суми безпосередньо на її банківський рахунок.

Листом від 21.12.2020 року №10390-16321/3-02/8-2000/20 "Про надання інформації" відповідач повідомив положення ст. 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зокрема, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Не погоджуючись із правомірністю дій відповідача, позивач звернувся до суду і даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач у визначений строк не звернулась за отриманням пенсії по втраті годувальника за померлу ОСОБА_2 , відсутні підстави для виплати залишку відкладеної виплати перерахованої суми пенсії в сумі 33556,93 грн.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2021 року по справі № 520/19222/2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 року по справі №520/19222/2020 скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України у Харківській області (м-н Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м.Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 03.12.2020 року про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням висновку суду. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Листом від 08.11.2021 № 15199-24680/3-04/8-2000/21 позивача повідомлено, що виплату пенсії ОСОБА_2 припинено з 01.04.2020 у зв`язку зі смертю пенсіонерки 31.03.2020 року. Судові рішення виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених зобов`язань. Статтею 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Іншого чинним законодавством не передбачено (а.с.13)

Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у виплаті заборгованості з пенсії, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституцій України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) визначаються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1-1 Закону № 2262-ХІІ, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону № 2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Статтею 61 Закону № 2262-ХІІ визначено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (ч. 3 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ).

Абзацом 3 пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402, передбачено, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Відповідно до абз. 1 п. 2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.

Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті (абз. 3 п. 2.26 розділу II Порядку № 22-1).

Згідно положень абз. 1 ч. 2 та ч. 4 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Члени сім`ї - особи, які перебувають у шлюбі із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, та діти зазначеного суб`єкта до досягнення ними повноліття - незалежно від спільного проживання із суб`єктом; будь-які особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (абз. 16 ч. 1 ст. 1 Закону України від 14.10.2014 року № 1700-VII "Про запобігання корупції").

Відповідно до ч. 2 ст. 64 Житлового Кодексу Української РСР до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Отже, згідно наведених приписів чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або члена сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Позивач є донькою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідачем не оскаржується.

Факт проживання ОСОБА_2 на день її смерті за однією адресою із позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 12.01.2017 року № 6337-17786 та №173117 (а.с. 11, 12).

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 61 Закону № 2262-ХІІ позивач віднесена до кола осіб, які мають право на отримання недоотриманої суми пенсії ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки є членом сім`ї та проживали разом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач дійсно звернулась до відповідача із відповідним зверненням поза межами 6 місяців після смерті ОСОБА_2 .

Однак, суд враховує те, що свідоцтво про смерть ОСОБА_2 було видано компетентним органом України лише 07.10.2020 року (а.с. 8).

При цьому, саме свідоцтво про смерть є одним із необхідних документів для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (абз. 1 п. 2.26 розділу II Порядку №22-1).

Таким чином, позивач з об`єктивних причин не мала змоги у визначений законом термін звернутися до відповідача із повним пакетом документівдля виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, оскільки ОСОБА_2 померла на тимчасово окупованій території, а свідоцтво про смерть було видано компетентним органом України вже після спливу 6 місяців після смерті.

Також суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд дійшов висновку, що відповідач, повторно відмовляючи позивачу у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , діяв не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а тому такі дії відповідача є протиправними.

Вказаними діями відповідача не було забезпечено справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментального права позивача на соціальний захист, та не були необхідними в демократичному суспільстві.

Враховуючи викладене, задоволенню підлягає вимога позивача про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоотриманої пенсії її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України у Харківській області виплатити ОСОБА_1 , як члену сім`ї, непрацездатній повнолітній доньці за кровним спорідненням, недоотриману суму пенсії ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Єнакієве, у розмірі 33556,93 грн., суд зазначає наступне.

У постанові Верховного суду від 06.03.2019 року по справі № 1640/2594/18 судом зазначено, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З документів, наявних у матеріалах справи судом встановлено, що у суб`єкта владних повноважень була можливість прийняти обґрунтоване та законне рішення щодо виплати заборгованості з пенсії, у зв`язку із тим, що позивачем виконані всі умови, визначенні законом.

Враховуючи вищевикладене, з метою належного захисту прав позивача задоволенню підлягає вимога позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області виплатити ОСОБА_1 , як члену сім`ї, непрацездатній повнолітній доньці за кровним спорідненням, недоотриману суму пенсії ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Єнакієве, у розмірі 33556,93 грн.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою від 29.11.2021 року ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоотриманої пенсії її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), як члену сім`ї, непрацездатній повнолітній доньці за кровним спорідненням, недоотриману суму пенсії ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Єнакієве, у розмірі 33556,93 грн. (тридцять три тисячі п`ятсот п`ятдесят шість гривень 93 копійки).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 03 лютого 2022 року.

Суддя Бадюков Ю.В.