Рішення № 103214810, 02.02.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 лютого 2022 року № 520/26152/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Зоркіна Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (м.Харків, вул.Шевченко,8, ЄДРПОУ 38631015) про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

установив

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, у якому просить суд:

визнати протиправними дії (бездіяльність) Головного управління Державної служби України надзвичайних ситуацій у Харківській області, яка полягає у невиплаті одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

зобов`язати Головне управління Державної служби України надзвичайних ситуацій у Харківській області виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні (у зв`язку з невиплатою одноразової грошової допомоги) за період з 22.07.2021 по день ухвалення рішення в сумі, яка буде визначена на день ухвалення рішення з урахуванням середньоденної заробітної плати за день у розмірі 4856.19 грн.

Ухвалою від 02.02.2022 адміністративний позов в частині вимог про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та зобов`язання вчинити означені дії - залишено без розгляду.

В обґрунтування позовних вимог та відповіді на відзив зазначено, що на момент звільнення позивача зі служби йому не виплачена одноразова грошова допомога при звільненні; вказана виплата проведена після звернення до суду, що є підставою для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідачем надано відзив на адміністративний позов та заперечення на відповідь на відзив, у яких вказано про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки діючим законодавством не передбачено стягнення компенсації за затримку виплати розрахунку при звільненні осіб рядового та начальницького складу цивільного захисту та зазначено, що позивачем пропущений строк на звернення до суду в частині стягнення грошових коштів у розмірі 4856,19 грн, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Судовим розглядом встановлено, що наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 15.07.2021 № 294 позивача звільнено зі служби цивільного захисту за пунктом 176 підпунктом 3 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового та начальницького складу (а.с.14)

Наказом Головного управління ДСНС України в Харківській області від 21.07.2021 № 300 по особовому складу позивача з 21.07.2021 виключено з кадрів ДСНС України та всіх видів забезпечення та зазначено, що вислуга років для нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні складає 25 років 03 місяці 07 днів.

20.12.2021 позивачу виплачена одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 476350,92 грн.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 06.07.1999 року № 8-рп/99, зауважив, що «служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов`язані з постійним ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п`ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов`язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо».

За статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

За правилами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України обумовлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з частиною другою статті 125 Кодексу цивільного захисту України порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з метою визначення умов та розмірів виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року № 623, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2018 року за № 936/32388, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - Інструкція № 623).

Інструкція № 623 визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу), а також порядок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 8 розділу ХХVII якої визначено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби за віком, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту керівником відповідного органу управління (підрозділу), за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Отже, одноразова грошова допомога при звільненні відноситься до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні ст. 116 КЗпП України.

За змістом частини першої ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого у роботодавця є обов`язок сплатити передбачену ст. 117 КЗпП України компенсацію.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року по справі № 761/9584/15-ц зазначила, враховуючи, що звернення працівника про стягнення відшкодування пов`язане з порушенням законодавства про оплату праці, а відповідно до ст. 238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (ст. 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум <>. З урахуванням визначеного ст. 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених ст. 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, колегія суддів дійшла висновку, що ефективним способом захисту порушених прав позивача буде рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми середнього заробітку/грошового забезпечення за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні.

Вирішуючи питання щодо розміру вищеозначеного відшкодування, суд зазначає, що служба цивільного захисту, це державна служба особливого характеру (ч. 1 ст. 101 Кодексу цивільного захисту України ). При цьому, особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу.

Робочий час в органах та підрозділах цивільного захисту регламентує, зокрема, ст. 128 Кодексу цивільного захисту України. Зокрема, відповідно до зазначеної статті передбачено: загальна тривалість службового часу військовослужбовців на тиждень не може Для осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюється 40-годинний робочий тиждень; із встановленням режимів підвищеної готовності, надзвичайної ситуації, а також у разі загрози виникнення окремих надзвичайних ситуацій або під час ліквідації їх наслідків особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту і працівники органів та підрозділів цивільного захисту несуть службу та працюють понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні; працівникам органів та підрозділів цивільного захисту за роботу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні здійснюється оплата праці згідно з трудовим законодавством; особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за службу і роботу у вихідні та святкові дні надаються інші дні відпочинку.

Також, суд зазначає, що порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та регулює питання, пов`язані з перебуванням громадян України у добровільному порядку в резерві служби цивільного захисту регулюється Положенням № 593.

Відповідно до п. 19 Положення № 593 для осіб рядового і начальницького складу встановлюється п`ятиденний 40-годинний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для осіб рядового і начальницького складу, курсантів (слухачів) закладів освіти цивільного захисту - шестиденний робочий тиждень з одним днем відпочинку. Несення внутрішньої, гарнізонної та караульної служби особами рядового і начальницького складу може здійснюватися понад установлену тривалість робочого часу. При змінному режимі служби встановлюється однакова тривалість денної, вечірньої та нічної зміни.

У разі виконання службових обов`язків понад установлену тривалість робочого часу надається час для відпочинку протягом наступного робочого тижня.

У разі встановлення режимів підвищеної готовності, надзвичайної ситуації, надзвичайного стану, а також проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасіння пожеж, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій особи рядового і начальницького складу несуть службу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні (п. 20 Положення № 593).

Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі Порядок).

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням абзацу 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто що передують дню звільнення працівника з роботи.

Таким чином, ураховуючи, що звільнення позивача відбулось 18.04.2019 року середня заробітна плата/середнє грошове забезпечення позивача повинно обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме за лютий 2019 року і березень 2019 року.

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарних місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 п. 8 Порядку).

Відповідно до пункту 3 розділу III цієї постанови при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками - почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Відповідно до довідки від 26.11.2021 № 546 року (а.с. 17), з урахуванням приписів п.4,8 постанови КМУ від 08.02.1995 № 100 « Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» розмір грошового забезпечення позивача за травень 2021 року склав 39103,81 грн, - за червень 2021 року 39103,81 грн.

Таким чином розмір середньоденного грошового забезпечення позивача складає (39103,81 грн + 39103,81 грн : 31+30) = 1282,09 грн.

З урахуванням розрахунку норми тривалості робочого часу на 2021 рік, розрахованої за календарем п`ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями в суботу та неділю при однаковій тривалості часу роботи за день впродовж робочого тижня та зменшенням тривалості роботи напередодні святкових та неробочих днів, інформації, що мається в листах Міністерства соціальної політики України від «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік» 12.08.2020 № 3501-06/219 та розміру середньоденного грошового забезпечення розмір середнього грошового забезпечення позивача за період з 22.07.2021 року по 19.12.2021 року складає 138465,72 грн.

Також, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (п. 71 постанови від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27.04.2016 року у справі № 6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27.04.2016 року у справі № 6-113цс16).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06. 2019 року у справі № 761/9584/15-ц): - розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; - період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; - ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; - інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

За обставин цієї справи суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку/середнього грошового забезпечення за час затримки відповідачем розрахунку при звільненні позивача , з огляду на таке.

Так, Верховним Судом у постанові від 30.10.2019 у справі №806/2473/18 сформовано правову позицію щодо врахування істотності частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку.

Істотність частки складових заробітної плати (грошового забезпечення) в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку розраховується у відсотках, як: належна позивачу до виплати на момент звільнення сума поділена на середній заробіток за весь час затримки розрахунку (в даному випадку з 22.07.2021 до 19.12.2021 (108 робочих днів) та помножена на 100.

В подальшому, для визначення суми, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки, середньоденний заробіток позивача множиться на істотність частки (у відсотках) та множиться на кількість днів затримки розрахунку, добутком чого і буде належний до виплати позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку.

Таким чином, сума середнього заробітку за весь час затримки належних позивачу сум з дня звільнення (22.07.2021) по день фактичного розрахунку (20.12.2021) складає 4763,22 грн.: 1) 476350,92 грн (недоплачена позивачу сума) / 138465,72 грн (середній заробіток за весь час затримки розрахунку) х 100 = 3,44 %; 2) 1282,09 грн. (середньоденна заробітна плата) х 3,44% х 108 робочі дні).

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Щодо посилань відповідача на порушення позивачем строку звернення до суду в частині позовної вимоги про стягнення грошових коштів за період з 22.07.2021 по день ухвалення рішення суду в розмірі 4856,19 грн., то суд зазначає, що позовна вимога стосується стягнення з відповідача середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, тоді як сума 4856,19 грн. є розміром середньоденної заробітної плати у розрахунку позивача.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 КАС України, суд, -

вирішив

Адміністративний позов задовольнити частково

Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 22.07.2021 по 19.12.2021 у розмірі 4763 (чотири тисячі сімсот шістдесят три) грн 22 коп.

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Зоркіна Ю.В.