Рішення № 103214030, 09.02.2022, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/1430/20

Провадження № 2/175/353/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2022 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Сайгак А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» про стягнення заробітної плати не виплаченої при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» про стягнення заробітної плати не виплаченої при звільненні, в якому просив суд винести рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» на його, ОСОБА_1 користь, заробітну плату за період з 23 жовтня 2012 року по 02 лютого 2015 року.

Представник позивача ОСОБА_1 за ордером на надання правової допомоги ОСОБА_2 (а.с.176) позовні вимоги підтримала ,надала заяву в якій просила суд розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі(а.с.220).

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» за довіреністю Білека Ю.І.(а.с.93) згідно ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2022 року про проведення засідання в режимі відеоконференції з Подільським районним судом м. Києва, до зали судових засідань прибув, однак через технічну неможливість провести відеоконференцію з Подільським районним судом м. Києва відеозв`язок не відбувся; надано відзив на позовну заяву(а.с.41-93).

Вислухавши сторони, повно та всебічно вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, ознайомившись з відзивом на позов та письмовими поясненнями ОСОБА_1 , суд прийшов до наступного.

Конституція України гарантує право кожного громадянина на працю, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, гарантує рівні можливості у виборі роду трудової діяльності та захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КзПП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Судом встановлено, що 23 жовтня 2012 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу в ТОВ «Дієса» на посаду продавця непродовольчих товарів, що підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_1 (а.с.5-7) та випискою з наказу ТОВ «Дієса»(а.с.46).

Відповідно до витягу з наказу №2 845-В від 25 жовтня 2012 року ОСОБА_1 було надано відпустку без збереження заробітної плати в період з 24 жовтня 2012 року по 31 жовтня 2012 року, на 8 календарних днів(а.с.47), також в подальшому, а саме в період з 05 листопада 2012 року по 07 листопада 2012 року, ОСОБА_1 було надано відпустку без збереження заробітної плати на 03 календарні дні, що підтверджується витягом з наказу №3 139-В від 05 листопада 2012 року(а.с.48).

Відповідно до актів про відсутність на роботі підписаних директором торговельного комплексу ОСОБА_3 , продавцем непродовольчих товарів ОСОБА_4 та техніком з налагоджування та випробувань ОСОБА_5 встановлено, що в період з 19 листопада 2012 року по 30 листопада 2012 року ОСОБА_1 в зазначений період був відсутній на роботі, для з`ясування обставин було здійснено дзвінки на мобільний телефон ОСОБА_1 , однак на дзвінки ніхто не відповідав(а.с.80-89).

Згідно з наданими витягами з табелю обліку використання робочого часу в період з жовтня 2012 року по лютий 2015 року(а.с.51-79) ОСОБА_1 за вказаний час, окрім наданих відпусток, відпрацював: в жовтні 2012 року – 1 робочий день та в листопаді 2012 року - 7 робочих днів. За решту робочих днів стоїть відповідна відмітка «НЗ» - неявка з нез`ясованих причин.

Відповідно до листа Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» наданого на запит суду по клієнту ОСОБА_1 від ТОВ «Дієса» в 2012 році було здійснено дві виплати, які не було отримано клієнтом ОСОБА_1 та повернуто відправнику ТОВ «Дієса», а саме в листопаді 2012 року – 51 грн. 31 коп., та в грудні 2012 року – 541 грн. 86 коп.(а.с.205).

02 лютого 2015 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади продавця непродовольчих товарів за власним бажанням, що підтверджується випискою з Наказу №245-К та компенсовано 2 дні невикористаної щорічної основної відпустки(а.с.49) та відповідно до розписки від 02 лютого 2015 року повернуто ОСОБА_1 трудову книжку, претензій до ТОВ «Дієса» ОСОБА_1 не мав(а.с.50).

10 березня 2020 року ОСОБА_1 на адресу ТОВ «Дієса» було направлено претензію з вимогою сплатити йому нараховану, але не виплачену заробітну плату при звільненні(а.с.8-11). Зазначена претензія була отримана ТОВ «Дієса» 12 березня 2020 року(а.с.12).

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно вимог ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати, що несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Повно та всебічно дослідивши сторонами докази враховуючи те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Дієса» було здійснено виплату нарахованої заробітної плати за період з 23 жовтня 2012 року по 02 лютого 2015 року, однак зазначені суми були повернуті ТОВ «Дієса» у зв`язку з неотриманням їх ОСОБА_1 , суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскільки ТОВ «Дієса» не надано достатніх доказів щодо повідомлення ОСОБА_1 про надходження зазначених коштів, та їх повернення на рахунки ТОВ «Дієса», а отже підлягає стягненню з Товариства з обмеженою «Дієса» сума нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 23 жовтня 2012 року по 02 лютого 2015 року у розмірі 593 грн. 17 коп., а саме: за 1 (один) робочий день у жовтні 2012 року у розмірі 51 грн. 31 коп. та за 7 (сім) робочих днів у листопаді 2012 року у розмірі 541 грн. 86 коп.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 з відповідача ТОВ «Дієса» на користь держави повинно бути стягнуто судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з даною позовною заявою.

Керуючись ст.ст. 36, 116 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 13, 76, 258, 263-265, 274, 279, 354, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» про стягнення заробітної плати не виплаченої при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса», код ЄДРПОУ:36483471 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 невиплачену заробітну плату за період з 23 жовтня 2012 року по 02 лютого 2015 року у розмірі 593 грн. 17 коп., а саме: за 1 (один) робочий день у жовтні 2012 року у розмірі 51 грн. 31 коп. та за 7 (сім) робочих днів у листопаді 2012 року у розмірі 541 грн. 86 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса», код за ЄДРПОУ:36483471 на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Озерянська Ж.М.