Рішення № 103213957, 14.02.2022, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/1726/21

Провадження № 2/932/442/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Кондрашова І.А.,

за участю секретаря судового засідання Мотуз Я.А.,

представника позивача – адвоката Нагорного Б.В.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - П`ята дніпровська державна нотаріальна контора Дніпровського міського нотаріального округу, ОСОБА_2 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, –

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року позивач – ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , П`ятої Дніпровської державної нотаріальної контори, про визнання недійсним правочину. Позовні вимоги обґрунтував тим, що йому на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено договором купівлі-продажу нерухомого майна від 23.10.1998 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Якубою О.А., за реєстр. № 373.

23 лютого 2021 року позивач випадково дізнався, що 17.02.2021 року державним нотаріусом П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори Бутовою А.Г. було посвідчено договір № 3-99 купівлі-продажу належної позивачу квартири, проведено державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 56665342 та зареєстровано право власності на квартиру за гр. ОСОБА_1 . Як виявилося пізніше, за оспорюваним договором ОСОБА_2 продав, а покупець ОСОБА_1 купив квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , належну позивачу. Проте ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не укладав оспорюваний правочин, а з відповідачем ОСОБА_1 раніше не був знайомий. В оспорюваному договорі купівлі-продажу позивач побачив, що невірно зазначені його анкетні дані, а саме дата народження, місце реєстрації, РНОКПП, підпис не його. Також в п. 5 договору не вказано, що квартира є спільною власністю позивача і його дружини, немає відомостей про надання згоди дружиною на відчуження майна. З огляду на вищенаведене, позивач вважає, що він не укладав вказаний договір купівлі-продажу, а тому перехід права власності на квартиру до іншої особи відбувся не з його волі, що відповідно до ст. 203 ЦПК України є підставою для визнання цього договору недійсним. Тому просив суд визнати договір №3-99 купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , недійсним та скасувати його державну реєстрацію.

Під час розгляду справи спірна квартира була відчужена ОСОБА_1 на користь гр. ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 03.06.2021 року, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним М.С., за реєстр. № 555. У зв`язку із цим позивачем було подано заяву про зміну предмета позову, відповідно до якої ОСОБА_2 просив залучити до участі у справі співвідповідача ОСОБА_3 , виключити зі складу відповідачів П`яту дніпровську державну нотаріальну контору, залучивши її як третю особу, залучити третю особу ОСОБА_2 (з іншим РНОКПП НОМЕР_2 ), та витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на свою користь квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказує, що він придбав 17.02.2021 року спірну квартиру. Під час оформлення угоди нотаріус перевіряв документи та особу продавця. Право власності на вказану квартиру було зареєстровано за продавцем, про що містився запису у відповідному реєстрі. ОСОБА_1 сплатив кошти за квартиру і нотаріус зареєструвала за ним право власності. Проте вважає, що ОСОБА_2 не може вважатись власником квартири, оскільки не виконав умов договору купівлі-продажу в частині сплати коштів за придбане нерухоме майно. Факт повної сплати квартири має бути підтверджений довідкою, яка не надана та не міститься в матеріалах справи. Вказує, що позивачем не надано акт приймання-передавання квартири, складений між продавцем та покупцем, не доданий витяг з реєстру правочинів, що підтверджує державну реєстрацію квартири. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Представником позивач надано відповідь на відзив, в якій останній вказує, що якби відповідач не мав права відчужувати спірну квартиру, то в такому разі нотаріус мала б відмовити в укладанні оспорюваного правочину. Але якби у нотаріуса був би дійсно присутній позивач, то він надав би всі документи, що підтверджують його право власності на квартиру. Вважає, що укладений договір, за яким квартира вибула з власності позивача – є недійсним, що має наслідком також скасування усіх реєстраційних дій. У доповненні на відзив вказує, що анкетні дані позивача у договорі не відповідають справжнім даним, зокрема, за місцем реєстрації продавця у с. П`ятихатки знаходиться промислова база, інші дані також невірні, що свідчить про те, що нотаріус взагалі не перевіряла справжні документи та не встановлювала особу ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 . З цих підстав просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2021 року витребувано з П`ятої дніпровської нотаріальної контори Дніпровського нотаріального округу (код ЄДРПОУ 02890972, 49006, м. Дніпро, вул. Шмідта, буд. 43А) в повному об`ємі завірену належним чином копію реєстраційної справи за Договором купівлі-продажу квартири від 17.02.2021 року за № 3-99, індексний номер запису про право власності №40596588, на нерухоме майно (квартиру) за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2021 року задоволено частково заяву позивача та вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна – квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 червня 2021 року задоволено клопотання позивача та витребувані докази.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2021 року змінено предмет позову на витребування квартири за адресою: АДРЕСА_1 з володіння ОСОБА_3 , залучено до участі у справі співвідповідача ОСОБА_3 , виключено зі складу відповідачів П`яту дніпровську державну нотаріальну контору, залучено третю особу ОСОБА_2 (з іншим РНОКПП НОМЕР_2 ).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2021 року витребувано з ВП № 7 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області матеріали кримінального провадження за фактом заволодіння невстановленими особами майно ОСОБА_2 .

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2022 року закрито підготовче засідання у справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та пояснив, що право власності на майно набуто правомірно ОСОБА_2 , однак спірна квартира вибула з власності без його волі, оскільки він ніяких договорів не укладав. На квартирі хтось змінив замки та почав робити ремонт. З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно він дізнався, що квартиру переоформив нотаріус на іншу раніше незнайому людину. За цими фактами було зареєстроване кримінальне провадження з приводу незаконного заволодіння квартирою. Також під час розгляду справи в суді ОСОБА_1 намагався протиправно переоформити квартиру на інших осіб, щоб ускладнити виконання рішення суду, внаслідок чого квартира була продана невідомому ОСОБА_4 . Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та витребувати у ОСОБА_4 спірну квартиру на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, та пояснив, що придбав квартиру у продавця ОСОБА_2 , всі документи перевірив нотаріус. До нотаріуса з приводу неналежного оформлення договору не звертався, до продавця з приводу витребування коштів чи визнання договору недійсним не звертався. Квартиру від свого імені продав, коли вже справа була в суді, оскільки мав намір повернути свої кошти. Просить суд розібратися у ситуації та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Треті особи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені.

Неявка відповідача та третіх осіб не перешкоджає суду розглянути справу за наявними матеріалами та за участю представника позивача та співвідповідача ОСОБА_1 . В судовому засіданні також оглянуті матеріали кримінального провадження, які містять оригінал договору купівлі-продажу квартири з ВАТ «Дніпрошина» на ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та довідку про виплату коштів за квартиру.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В силу положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 належить на праві приватної власності квартира, загальною площею 36,3 кв.м., житловою площею 18,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою набуття права власності на цю квартиру є договір купівлі-продажу від 08 лютого 2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Якубою О.А., за реєстр. № 373.

Згідно витягу з Державного реєстру правочинів № 3542580 від 08.02.2007 року, зазначений договір пройшов державну реєстрацію в реєстрі правочинів.

Як видно з договору купівлі – продажу від 08.02.2007 року, покупцем виступив гр. ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Судом досліджено копію паспорту та РНОКПП ОСОБА_2 та встановлено, що РНОКПП НОМЕР_1 належить саме ОСОБА_2 . Місце реєстрації позивача та рнокпп співпадає з даними, що містяться у договорі купівлі-продажу від 08 лютого 2007 року, за реєстр. № 373 та витягу з Державного реєстру правочинів від 08.02.2007 року.

Відповідно до змісту п. 2.1. договору від 08.02.2007 р. продаж квартири здійснюється за 72 218, 40 грн., які покупець зобов`язується перераховувати на поточний рахунок продавця чи вносити до каси продавця рівними частинами. При цьому факт сплати повної вартості квартири має бути підтверджений довідкою, виданою продавцем на ім`я покупця, або підтверджуватись документами, що засвідчують факт сплати внесків Продавцю.

В матеріалах справи та матеріалах кримінального провадження міститься довідка № 921/01-хоз. цех. від 29.04.2010 року, якою підтверджено, що ОСОБА_5 повністю сплатив ВАТ «Дніпрошина» вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є недоторканим.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Пункт 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Підставою для проведення державної реєстрації прав є документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, подані органу державної реєстрації прав, нотаріусу як спеціальному суб`єкту, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, разом із заявою (стаття 19 Закону).

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних відносин) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (частини третя та четверта статті 334 ЦК).

У свою чергу, статтею 182 ЦК передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої Законом, за умов якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» (далі – Прикінцеві положення Закону) до 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, проводилась реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно п. 1.5. Тимчасового положення про порядок держаної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, що затверджений Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р. (в редакції на час виникнення спірних відносин), державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на житлові будинки, квартири, споруди, приміщення.

Суд приймає до уваги, що на сьогодні вже відсутнє як нормативне регулювання процедури реєстрації права власності в БТІ, так і повноваження у відповідних суб`єктів. Також державна реєстрація прав не може вважатись підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Верховний Суд у Постанові від 12 лютого 2020 року по справі №761/17142/15-ц зауважує, що не вчинення власником нерухомого майна дії щодо його реєстрації не є підставою для припинення права власності на таке майно відповідно до статті 346 ЦК України. Закон не визначає строки реєстрації права власності на нерухоме майно. Не реєстрація права власності на майно не є підставою для відмови у витребуванні майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до норми ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Суд, дослідивши матеріали справи, зокрема, договір купівлі-продажу від 08 лютого 2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Якубою О.А., за реєстр. № 373 та витяг з Державного реєстру правочинів № 3542580 від 08.02.2007 року, не встановив незаконності набуття права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність.

Крім того, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24).

У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції "майном" визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання" на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" (пункт 32).

З урахуванням наведених норм та практики ЄСПЛ, суд вважає, що особа має право мирно володіти своїм майном, і якщо незаконність набуття права власності не встановлена судом, то презюмується, що особа правомірно набула право власності. Отже, суд констатує, що ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є повноправним власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що 17 лютого 2021 року державним нотаріусом П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори Бутовою А.Г. посвідчено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Договір зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій під № 3-99.

Також державним нотаріусом Бутовою А.Г. було проведено державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 56665342 від 17.02.2021 року, в результаті чого було зареєстровано право власності на спірну квартиру за гр. ОСОБА_1 .

З тексту договору купівлі-продажу від 17.02.2021 р. за реєстр. № 3-99, убачається, що продавцем квартири є ОСОБА_2 , але з іншим РНОКПП НОМЕР_2 . Місце проживання продавця вказано АДРЕСА_3 .

В пункті 10 названого договору вказано, що продавець на момент придбання квартири не перебуває у шлюбі та не проживає ні з якою жінкою, хоча ОСОБА_2 згідно свідоцтва про шлюб від 19 липня 1986 р., серії НОМЕР_3 , перебуває у зареєстрованому шлюбі.

Згідно п. 2 договору право власності на відчужувану квартиру зареєстровано нотаріусом ОСОБА_6 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09 лютого 2021 року, за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна 2291725212101, номер запису про право власності 40566165.

В посвідчувальному написі нотаріуса міститься текст, що цей договір посвідчено нотаріусом Бутовою А.Г. Договір підписано сторонами у її присутності. Особи сторін встановлено, їх дієздатність, а також належність ОСОБА_2 вищевказаної квартири перевірено.

Оцінюючі наведені факти у сукупності, суд вважає, що державним нотаріусом Бутовою А.Г. не було належним чином встановлено особу ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який є дійсним власником квартири, та не перевірено той факт, що спірна квартира не належить іншій особі ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 . Також нотаріус не звернула уваги, що майже всі анкетні дані продавця є помилковими та не відповідають анкетним даним, що є в первинному договорі купівлі-продажу від 23.10.1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Якубою О.А., за реєстр. № 373. Фактично нотаріус посвідчила договір купівлі-продажу, де продавцем виступила інша особа, відмінна від справжнього власника квартири.

Крім того, державним нотаріусом проведено державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на дійсного власника квартири ОСОБА_2 , із відкриттям нового розділу, однак ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 не уповноважував її на це.

Такі дії державного нотаріуса, на думку суду, не можуть бути звичайною помилкою, а свідчать про цілеспрямоване переоформлення права власності на квартиру на іншу особу, без дозволу та без волі власника цього майна. Нотаріус не могла не помітити, що паспортні дані продавця, рнокпп абсолютно не збігаються з анкетними даними дійсного власника квартири.

Сама форма складання договору та його стилістичний зміст може свідчити про те, що нотаріус Бутова А.Г. ніколи не бачила дійсного власника майна та не досліджувала його документи про право власності.

За даним фактом були внесені відповідні відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12021041640000034 від 05.03.2021 року, з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 190 КК України.

Матеріалами досудового розслідування установлено, що група невстановлених осіб шахрайським шляхом, за попередньою змовою, заволоділи майном, що належить ОСОБА_2 , чим спричинили останньому шкоду, розмір якої встановляється.

Відповідно до ст. 317 ЦК України права володіння, користування та розпоряджання майном належать власникові. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За загальним правилом, встановленим ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1–3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Приймаючи до уваги, що позивач не укладав оскаржуваний правочин, а від імені продавця виступила інша особа, яка не мала права відчужувати спірну квартиру, суд вважає, що укладення договору купівлі-продажу квартири від 17 лютого 2021 року, посвідченого державним нотаріусом П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори Бутовою А.Г., за реєстр. № 3-99, було вчинено поза волею власника, що суперечить положенням ст. 203, 215, 216 ЦК України, тому цей договір суд визнає недійсним з моменту вчинення. Відтак, квартира за адресою: АДРЕСА_1 вибула з володіння (власності) ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_1 , незаконно, проти волі власника та без відповідної правової підстави.

В подальшому ОСОБА_1 продав цю квартиру ОСОБА_3 , про що свідчить договір купівлі-продажу від 03.06.2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним М.С., за реєстр. № 555. Також приватним нотаріусом проведено державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 58536171 від 03.06.2021 року, та зареєстровано право власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 .

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 260563863, станом на 08.06.2021 року власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. За недійсним правочином, особа не набуває права власності на майно.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу.

Згідно із ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

У п.п. 2 і 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння, чи вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У ч. 3 ст. 388 ЦК України передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

За нормою ч.1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже, вибуття майна з володіння власника поза його волею, є однією із безумовних підстав, яка дозволяє витребувати таке майно у добросовісного набувача.

В судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив суду про те, що ОСОБА_3 знав під час оформлення договору купівлі-продажу про те, що спірна квартира є проблемною, і що ОСОБА_1 не мав права її відчужувати. Тому ОСОБА_3 не може бути визнаний добросовісним набувачем, оскільки на думку суду, ОСОБА_1 міг продати квартиру іншій особі не з метою досягнення реальних правових наслідків, а з метою ускладнення витребування квартири та збереження грошей, про що й повідомляв в судовому засіданні.

Таким чином, оскільки спірна квартира вибула з володіння ОСОБА_2 незаконно, а в подальшому була переоформлена на ОСОБА_3 , суд вважає можливим витребувати цю квартиру від останнього набувача на користь позивача.

Відповідно до правового висновку, викладеному у пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Також Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (Постанова Верховного суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З огляду на вказане у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Таким чином, оскільки спірна квартира вибула з володіння власника протиправно та всупереч його волі, суд вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом витребування незаконно відчуженого майна у ОСОБА_3 . Такий спосіб захисту буде ефективним та відповідатиме закону. Одночасно з цим суд відзначає, що для витребування майна не потрібно визнавати всі правочини, які слугували підставою для його відчуження, недійсними. Є достатнім лише встановити той факт, що майно вибуло з власності протиправно, що узгоджується із правовим висновком, який міститься у Постанові ВП Верховного Суду від 11.02.2020 р., по справі № 922/614/19.

Суд відхиляє доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що позивач не сплатив повністю грошові кошти за придбану у ВАТ «Дніпрошина» квартиру, оскільки в матеріалах справи є відповідна довідка про повний розрахунок. Одночасно з цим суд відзначає, що ОСОБА_1 не є стороною договору купівлі-продажу квартири від 23.10.1998 року, тому взагалі не може ставити питання про правомірність набуття права власності позивачем. Така інформація повинна була перевірятись нотаріусом при посвідченні оскаржуваного договору. Інші доводи відповідача не спростовують висновків суду.

Таким чином, за результатами розгляду даного спору, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому вони підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір у розмірі 908, 00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258, 259, 261, 263-265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 ), треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - П`ята дніпровська державна нотаріальна контора Дніпровського міського нотаріального округу (49006, м. Дніпро, вул. Шмідта, буд. 43-А, код ЄДРПОУ 02890972), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), про витребування майна з чужого незаконного володіння, задовольнити.

Витребувати з чужого незаконного володіння у ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) квартиру, загальною площею 36,3 кв.м., житловою площею 18,5 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень, 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участі в судовому засіданні – протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів з дня його проголошення, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя Ігор КОНДРАШОВ